І нехай собі як знають, божеволіють, конають наші вороженьки, а не все так погано в нашому житті. Більше того, регулярно за календарем щороку вередлива богиня щасливої долі Фортуна розвертається на 180* і ми маємо можливість замість симпатичного нижчеспиння лицезріти її всміхнений лик. Цього року така радісна подія настала 11 липня. Не помітили ? І треба ж так затуркати люд, щоби він не звернув уваги на 13-ий майже престольний празник. Та ж у цей день народні лежні завершили своє виснажливе законотворче гарування і повіялися світами відпочивати від трудів праведних, а ще більше від гультяювання, та нагулювати жирок перед наступним сесійним байдикуванням.
А оце ваше сичання щодо 35 тис.грн. «відпускних», які отримав кожен соціально незахищений мільярдер-мільйонер, зовсім недоречне. По-перше, за щастя треба платити, з урахуванням, звісно, інфляції. По-друге, півтора місяці без гарантованих народнодепутатських капостей загальнонаціонального масштабу, їй право, варті таких грошей. По-третє, звідки нам знати, у яку суму збитків для держави, себто для нас же, обходиться кожен робочий день народних слуг ? По-четверте, півтора місяці не бачити на телеекранах осоружні парсуни і не чути по радіо їх істерично-брехливі голоси, погодьтеся, усе ж таки благотворно впливає на здоров’я пересічного українця.
І вже зовсім зайвими виглядають докори всіляких зануд щодо тижневого прогулу народних гультіпак: мовляв, з 11 по 18 вони повинні були працювати на округах, а їх там удень з вогнем не знайдеш. І в цьому є свій позитив. Знаєте, коли владика відвідує якусь із своїх парафій, він звідти ніколи з порожніми руками не вертається. Традиція така, себто свята справа. Отак і народні обранці не «за так» відвідують округи, та й апетити в них захланніші: то підприємство яке «рейдернуть», то земельки «прихоплять», а то й потрібну «людину» прикуплять. Також традиція, для недоторканих і безкарних.
І коли ви вже подорослішаєте, помудрішаєте, зрештою, позбудетеся законопослушної цнотливості ? Ну що це за наївне просторікування про якусь-там законотворчу заборгованість нашої кращої із кращих народнообраної шпани. І те не прийняли, і се завалили. І нічого вони не завалювали, а просто не сторгувалися. У нас же закони приймаються-не приймаються з двох причин:
А оце ваше сичання щодо 35 тис.грн. «відпускних», які отримав кожен соціально незахищений мільярдер-мільйонер, зовсім недоречне. По-перше, за щастя треба платити, з урахуванням, звісно, інфляції. По-друге, півтора місяці без гарантованих народнодепутатських капостей загальнонаціонального масштабу, їй право, варті таких грошей. По-третє, звідки нам знати, у яку суму збитків для держави, себто для нас же, обходиться кожен робочий день народних слуг ? По-четверте, півтора місяці не бачити на телеекранах осоружні парсуни і не чути по радіо їх істерично-брехливі голоси, погодьтеся, усе ж таки благотворно впливає на здоров’я пересічного українця.
І вже зовсім зайвими виглядають докори всіляких зануд щодо тижневого прогулу народних гультіпак: мовляв, з 11 по 18 вони повинні були працювати на округах, а їх там удень з вогнем не знайдеш. І в цьому є свій позитив. Знаєте, коли владика відвідує якусь із своїх парафій, він звідти ніколи з порожніми руками не вертається. Традиція така, себто свята справа. Отак і народні обранці не «за так» відвідують округи, та й апетити в них захланніші: то підприємство яке «рейдернуть», то земельки «прихоплять», а то й потрібну «людину» прикуплять. Також традиція, для недоторканих і безкарних.
І коли ви вже подорослішаєте, помудрішаєте, зрештою, позбудетеся законопослушної цнотливості ? Ну що це за наївне просторікування про якусь-там законотворчу заборгованість нашої кращої із кращих народнообраної шпани. І те не прийняли, і се завалили. І нічого вони не завалювали, а просто не сторгувалися. У нас же закони приймаються-не приймаються з двох причин:
- перша – «а що я з цього буду мав?»;
- друга – задля капості супернику, а ще краще, коли це соратник по коаліції.
Пам’ятаєте трьохденний «регіональний» ідіотизм, коли під істеричне завивання чечетових-герман-єфремових ця мандатоносна братва «принципово» не голосувала за ними ж внесені соціальні закони ? Задля того, щоби доказати, що коаліція врізала дуба і на часі негайно «клеїти» «ширку». Звичайна жлобська капость: най усім буде гірше, аби ми щось-там доказали.
А соромотина навколо Держбюджету? Еге ж, коли самі знаєте хто як голий з маку вискочив зі своїм законопроектом змін і доповнень до Держбюджету. Між іншим, не передбачивши ні шеляга на виплати по вкрадених заощадженнях. Класична капость соратнику: завалити урядовий законопроект, щоби не дати Юлі розпорядитися 30-ма з гаком мільярдами гривень додаткових поступлень в держказну і тим самим заробити декілька додаткових балів у свій рейтинг. Для капосництва великого розуму не треба, благо, під рукою є «єцнута» цимбора: декілька штук балогівських опришків, але цілком достатньо, щоби шантажувати коаліцію та капостити уряду.
Бідкаєтеся, що «священні корови» залишили нерозруленою політичну кризу? І на цей раз попали пальцем у небо. По-перше, політична криза – це нормальний стан, ба, необхідна умова функціонування Верховної Ради. Пояснюю для заклопотаних іншими проблемами. Для чого ідуть у депутати ? Тільки попрошу без дурнуватих відповідей на кшалт «дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу... інтереси співвітчизників... незалежність України...» Усі ці «присяжні» теревені забуваються відразу ж після підписання присяги. Далі починаються «шкурні» будні. Отже, правильна відповідь буде така: «У народні депутати йдуть, щоби дорватися до державного корита та для безпечного прокручування незаконних оборудок, бажано державним коштом». Оскільки державне корито не безрозмірне, а розраховано на 226 народнодепутатських стійло-місць, то й іде затята боротьба за стійла. Оце неподобство і подається в пристойній обгортці «політичної кризи».
А нинішню політичну кризу не розрулили з дуже важливої причини: зірвалася оборудка з вотумом недовіри уряду «несамовитої Юлі». Хто накопирстився на неї ?... чому зірвалося ? Вам треба чуже горе ? Ну, розчіпчився, себто пошився в дурні «Янучар» зі своїм потаємним подільником самі знаєте з-під якої месіянської зірки. Яка ж це дивовижа ? Нормальна спроба сукиних синів «кинути» Майдан. Пора б уже звикнути та перенести декого із святців у політичний поминальник.
Є іще одна причина того, що народні нероби залишили «підвішеною» політичну кризу. І Янукович зі своїми «яструбами», і Ющенко з Балогою і його цимборою загнали себе в політичний цугцвангер, коли кожен їх черговий крок тільки погіршуватиме ситуацію. По суті, є три варіанти виходу з кризи:
Перший варіант. Ви можете уявити Ющенка, котрий визнає свою неправоту, не говорячи вже про поразку? Я – ні. Бронзову статую В.Ю. верхом на вулику і з лопатою в руці замість скіпетра уявляю. Уявляю і те, що Ющенко міг проявити хамство і заявити фракції НУ-НС: «Ви усі були ніхто! Я вас усіх привів у політику, ледь не зі смітників підібрав». (До речі, ця фраза була адресована Олесю Донію, котрий в протестній українській політиці з 1989 р. У той час комуніст Ющенко В.А. тихенько служив совіцькому режиму на посаді начальника планово-економічного управління Українського республіканського банку Агропромбанк СРСР). Пам’ятаєте «крилату» фразу Васька Кісєльова про Юрія Луценка: «Он сам никто, и фамилия его «никак». От я і замислився: «Чи це Кісєльов піднявся до рівня Ющенка, чи президент опустився до рівня голови колгоспу ?»
Варіант другий – «ширка». Легко прогнозовані негативні наслідки для всіх «ширко»-змовників, оскільки широка коаліція в складі Партії регіонів та частини «Нашої України» можлива тільки на основі зради як «синьо-білого», так і «помаранчевого» електорату. І одних, і других довго, тупо і ефективно зомбували «образом ворога», так що «злягання» з ворогом неодмінно негативно відіб’ється на кількості голосів при виборах. На парламентських виборах стане сумнівною перемога ПР, а «НУ» взагалі перетвориться в політичний труп. Щодо В.Ю., то в нього ще є запас рейтингу до втрачання – рівно на висоту плінтуса. Наразі цей варіант утратив актуальність, оскільки в «НУ» не знайшлося 37 політичних самогубців.
Варіант третій – чергові дочасні парламентські вибори. З точки зору В.Ю. вони можуть бути доцільними тільки за двох умов: перша – відносна поразка БЮТ, принаймні завідоме його перетворення в опозиційну фракцію; друга – перемога партій (блоків) – учасників попередньої змови про «ширку» під контролем В.Ю. Самі розумієте, що цей варіант має право на існування тільки в буйнесенькій уяві першого та «другого» «Я».
І який же напрошується висновок у ситуації перманентної політичної кризи ? Однозначний і суто український: ставитися до неї обережно як до болючого, дозрілого чиряка, щоби, не дай, Боже, не прорвало. Вирішення «вічної» політичної кризи полягає в реформуванні СИСТЕМИ ВЛАДИ в Україні, а це означає, що в новій системі для нинішніх політичних кумирів просто не знайдеться місця. Назвіть-но мені хоч одного можновладного дурня, котрий, тримаючися влади як воша кожуха, добровільно її зречеться. Отож, до «вічних» проблем українського політикуму – корупція, політична проституція, правовий нігілізм, зрада, віроломство, «кидалово» - є всі підстави додати перманентну політичну кризу.
І триватиме вона до тих пір, заки всі ці партійні ідоли так нам остогиднуть, що зі злості і на зло всенькому світу і самим собі оберемо президентом якогось Льоню-космоса – і благоденствуватимемо. А чого, з нас станеться.
22.07.2008
Богдан Гринчук
А соромотина навколо Держбюджету? Еге ж, коли самі знаєте хто як голий з маку вискочив зі своїм законопроектом змін і доповнень до Держбюджету. Між іншим, не передбачивши ні шеляга на виплати по вкрадених заощадженнях. Класична капость соратнику: завалити урядовий законопроект, щоби не дати Юлі розпорядитися 30-ма з гаком мільярдами гривень додаткових поступлень в держказну і тим самим заробити декілька додаткових балів у свій рейтинг. Для капосництва великого розуму не треба, благо, під рукою є «єцнута» цимбора: декілька штук балогівських опришків, але цілком достатньо, щоби шантажувати коаліцію та капостити уряду.
Бідкаєтеся, що «священні корови» залишили нерозруленою політичну кризу? І на цей раз попали пальцем у небо. По-перше, політична криза – це нормальний стан, ба, необхідна умова функціонування Верховної Ради. Пояснюю для заклопотаних іншими проблемами. Для чого ідуть у депутати ? Тільки попрошу без дурнуватих відповідей на кшалт «дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу... інтереси співвітчизників... незалежність України...» Усі ці «присяжні» теревені забуваються відразу ж після підписання присяги. Далі починаються «шкурні» будні. Отже, правильна відповідь буде така: «У народні депутати йдуть, щоби дорватися до державного корита та для безпечного прокручування незаконних оборудок, бажано державним коштом». Оскільки державне корито не безрозмірне, а розраховано на 226 народнодепутатських стійло-місць, то й іде затята боротьба за стійла. Оце неподобство і подається в пристойній обгортці «політичної кризи».
А нинішню політичну кризу не розрулили з дуже важливої причини: зірвалася оборудка з вотумом недовіри уряду «несамовитої Юлі». Хто накопирстився на неї ?... чому зірвалося ? Вам треба чуже горе ? Ну, розчіпчився, себто пошився в дурні «Янучар» зі своїм потаємним подільником самі знаєте з-під якої месіянської зірки. Яка ж це дивовижа ? Нормальна спроба сукиних синів «кинути» Майдан. Пора б уже звикнути та перенести декого із святців у політичний поминальник.
Є іще одна причина того, що народні нероби залишили «підвішеною» політичну кризу. І Янукович зі своїми «яструбами», і Ющенко з Балогою і його цимборою загнали себе в політичний цугцвангер, коли кожен їх черговий крок тільки погіршуватиме ситуацію. По суті, є три варіанти виходу з кризи:
- визнання своєї поразки;
- створення «ширки»;
- чергові дочасні вибори.
Перший варіант. Ви можете уявити Ющенка, котрий визнає свою неправоту, не говорячи вже про поразку? Я – ні. Бронзову статую В.Ю. верхом на вулику і з лопатою в руці замість скіпетра уявляю. Уявляю і те, що Ющенко міг проявити хамство і заявити фракції НУ-НС: «Ви усі були ніхто! Я вас усіх привів у політику, ледь не зі смітників підібрав». (До речі, ця фраза була адресована Олесю Донію, котрий в протестній українській політиці з 1989 р. У той час комуніст Ющенко В.А. тихенько служив совіцькому режиму на посаді начальника планово-економічного управління Українського республіканського банку Агропромбанк СРСР). Пам’ятаєте «крилату» фразу Васька Кісєльова про Юрія Луценка: «Он сам никто, и фамилия его «никак». От я і замислився: «Чи це Кісєльов піднявся до рівня Ющенка, чи президент опустився до рівня голови колгоспу ?»
Варіант другий – «ширка». Легко прогнозовані негативні наслідки для всіх «ширко»-змовників, оскільки широка коаліція в складі Партії регіонів та частини «Нашої України» можлива тільки на основі зради як «синьо-білого», так і «помаранчевого» електорату. І одних, і других довго, тупо і ефективно зомбували «образом ворога», так що «злягання» з ворогом неодмінно негативно відіб’ється на кількості голосів при виборах. На парламентських виборах стане сумнівною перемога ПР, а «НУ» взагалі перетвориться в політичний труп. Щодо В.Ю., то в нього ще є запас рейтингу до втрачання – рівно на висоту плінтуса. Наразі цей варіант утратив актуальність, оскільки в «НУ» не знайшлося 37 політичних самогубців.
Варіант третій – чергові дочасні парламентські вибори. З точки зору В.Ю. вони можуть бути доцільними тільки за двох умов: перша – відносна поразка БЮТ, принаймні завідоме його перетворення в опозиційну фракцію; друга – перемога партій (блоків) – учасників попередньої змови про «ширку» під контролем В.Ю. Самі розумієте, що цей варіант має право на існування тільки в буйнесенькій уяві першого та «другого» «Я».
І який же напрошується висновок у ситуації перманентної політичної кризи ? Однозначний і суто український: ставитися до неї обережно як до болючого, дозрілого чиряка, щоби, не дай, Боже, не прорвало. Вирішення «вічної» політичної кризи полягає в реформуванні СИСТЕМИ ВЛАДИ в Україні, а це означає, що в новій системі для нинішніх політичних кумирів просто не знайдеться місця. Назвіть-но мені хоч одного можновладного дурня, котрий, тримаючися влади як воша кожуха, добровільно її зречеться. Отож, до «вічних» проблем українського політикуму – корупція, політична проституція, правовий нігілізм, зрада, віроломство, «кидалово» - є всі підстави додати перманентну політичну кризу.
І триватиме вона до тих пір, заки всі ці партійні ідоли так нам остогиднуть, що зі злості і на зло всенькому світу і самим собі оберемо президентом якогось Льоню-космоса – і благоденствуватимемо. А чого, з нас станеться.
22.07.2008
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар