Ой, леленько, бідонька-то яка: високосний рік – і без виборів ! А чим же ми протягом року розважатимемося ? Чим будемо полохати народних слуг, незалежних ні від народу, ні від Закону, ні від усяких моральних химериків ? Утішаєте, мовляв, парламентський цирк від’їжджати не збирається, так що розваг буде – бери-не хочу. Це вже точно: ця компанія засумувати не дасть. Їм же що не робити, аби нічого не робити. Чом би й не поблазнювати чи посачкувати, коли у платіжній відомості сума фіксована, а прогули – це не для небожителів.
А я от, знаєте, заповажав народних депутатів, десь навіть заспівчував їм. Не всім, звісно, як можна. Я ж нормальна людина і на всіляке «презервативне» бузотерство народної шпани реагую відповідно. Співчуваючи, маю на увазі тих, хто літає у вирій по закордонах. У відрядження, значить. Ні, про те, що з цих вояжів за наші гроші толку як з козла молока, дискутувати не будемо: предмет для дебатів відсутній. Мене розчулив їх, т.б.м., виїзний патріотизм. По очах бачу, що не вірите: мовляв, звідкіля йому взятися в наших інтернаціоналістів ? А від бідності ! Не вірите.
І звідки у шановного панства стільки упередженості до своїх обранців, тут уже я дивуюся ? У голові не вкладається, що народні депутати України навіть теоретично можуть бути бідними ? Так і я в цьому був переконаний. Заки не прочитав інтерв’ю з дуже шанованою в націонал-демократичній тусовці особою, прізвище якого з партійних міркувань не називатиму. Для скептиків і Хомів Невірячих цитата з одкровення від, де дінешся, зацікавленої особи: «... щодо закордонних відряджень, то ситуація з їх фінансовим забезпеченням просто жахлива. На це виділяється дуже мало грошей. Так мало, що у Парижі... нам доводиться проживати в готелях, де мешкають повії та бідняки». Вникли в цю ганебну і принизливу ситуацію найкращих представників українського народу ?
При чім тут патріотизм, цікавитеся ? Так це ж очевидно ! У парижському готелі з пікантною репутацією які повії проживають-працюють ? Французькі. А наша можновладна шпана звикла на державний дурняк літати «відтягуватися» до Парижику з українськими, скажімо, красунями. Звідси і благородне патріотичне обурення: одним, значить, українські «міски», а ми що, рижі, щоб задовільнятися французькою дешеви-
ною ? Цікавитеся, чи умиротворилися б народні слуги проживаючи в парижському готелі поруч із українськими повіями ? Не знаю, але гадаю, що почувалися б більш розкуто, по-домашньому.
А далі я в повній розгубленості. Якщо вірити шанованому нардепу, то, враховуючи нинішнє державне забезпечення народних депутатів (в т.ч. і пільги), їх слід віднести принаймні до категорії малозабезпечених громадян. Включно з трьома з гаком сотнями мільярдерів, мультимільйонерів і просто скромних мільйонерів. Якщо глянути на відповідні цифри чинного Держбюджету та «гарантійні» статті закону «Про статус народного депутата України», то виникає єдине питання: «Народні слуги живуть у раю чи при комунізмі ?» Якщо ж якийсь занадто розумний громадянин пхатиме свого втикацького носа до чужого проса і захоче вияснити, а за які такі заслуги ці нероби «кайфують» за народні гроші, я йому дам наймудрішу із можливих порад: «Знання примножують скорботу». Що в перекладі на людську мову означає: «Більш будеш знати, менш будеш спати.»
Як відомо, точка зору, напряму залежить від місця сидіння. Нардеп, партійна приналежність якого не дозволяє мені назвати його шановане прізвище, щиро переконаний, що нічого аморального у збільшенні цьогорічного кошторису ВР на 140 млн. грн. немає. Мовляв, інфляція, зростання цін, збільшення заробітних плат державним службовцям і всіляким учителям-лікарям, не говорячи вже про обжиралівські пенсії, а депутатська ж душа не з лопуцька і хоче того, що і людська.
Я не можу перерахувати всього, що хоче і має депутатська душа, але згрубше деякі цифри із нужденного депутатського життя наведу. Щомісяця у виснажені, спрацьовані депутатські руки з державної скарбниці тоненькою цівкою цебеніє: зарплати – 13-15 тис.грн., на здійснення повноважень – 17 тис.грн., на утримання помічників – 17 тис.грн., на створення умов роботи депутата – 3 тис.грн., - разом 51 тис.грн. на місяць. А ще ж є, т.б.м., річні доплати. Приміром, 10 тис.грн. на швендяння по Україні, 2000 грн. на утримання приймалень, 2 зарплати на оздоровлення, навіть на користування VIP-залами на вокзалах та летовищах (ще б пак, таке цабе – і з простими смертними !). Одне слово, кожна омандачена «священна корова» «видоює» платників податків тисяч на сімсот з гаком на рік. Без кількасоттисячного квартирного питання. За що така щедрість, питаєте ? Відповідь у мене є, але не надрукують.
Тепер укотре побагатіємо думкою - передвиборчою клятвенною обітницею всіх пошукачів перепусток у парламентський рай. Пам’ятаєте, як нам щиро і натхненно вочевидь брехали: «Скасуємо депутатські пільги і привілеї !» Наївні простачки повірили в загальну рівність і приготовилися до престольного празника – обрізання пільг. Народним слугам.
А я от не вірив і на макове зерня, бо твердо переконаний: ні один, навіть найдурніший депутат, власноруч не буде забивати дошками двері у парламентський рай. Справа не тільки у звичайному «кожна ручка собі горне», а й у традиційному українському «жаба чавить». Мовляв, дискримінація: нас обскубають з пільгово-привілейного пір’я, а з президентських та урядових фазанів не те, що не скубуть, а ще й добавляють. І в цьому є зерно істини. Якщо публічне «обрізання» пільг депутатам закономірно вилилося в 140-мільйонний приріст бюджету ВР, то Державне Управління справами президента (в народі – ДУСя) у цьому році «приросло» 423 мільйонами грн., а бюджет апарату Кабміну збільшився на 128 млн.грн. І ні президент, ні прем’єр-міністр не здіймають галасу навколо також захмарних пільг та привілеїв «своїх» чиновників. А ще ж є «бідуючі» високооплачувані привілейовані пільговики в суддівських мантіях та «силових» одностроях. Можна зрозуміти благородне обурення нардепів, з котрих роблять козлів-відбувайлів. Несправедливо !
Щодо справедливості, то на цю молодицю я не радив би особливо покладатися: кожен її уявляє по-своєму і вважає найвірнішою. Погляньмо на обіцяне «обрізання» з точки зору законності. Отут я із садистським задоволенням розчарую шановне панство: «Не дочекаєтеся !» Ви будете сміятися чи тіпатися зі злості, але будь-яке обмеження будь-яких пільг будь-кому є НЕЗАКОННИМ. Більше того, ст.22 Конституції України однозначно забороняє зменшувати розміри соціальних норм, визначених в якихось раніше прийнятих законах. Конституційний Суд тричі приймав відповідні ухвали і, не сумнівайтеся, при першій же нагоді їх підтвердить. Таку вже недолугу маємо Конституцію. Я навіть сказав би – несловну. От як би шановне панство назвало людину, яка не просто щось обіцяє, а ще й зарікається виконати обіцяне, а насправді завідомо обіцяного виконати не може ? Вірно, брехуном. А тепер розкрийте КУ на ІІ розділі «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» і, заплющивши очі, тицьніть пальцем у будь-яку із 48 статей. Оцініть лицемірство і лукавство конституційних гарантій на безоплатність: освіти (ст.53), медичної допомоги (ст.49), житла (ст.47). Потіштеся ст.43, яка гарантує право на працю. Скорботно схиліть голову над ст.24, яка насмішкувато запевнює нас у рівності в правах і свободах та перед законом.
І все ж суть не в списаному папері, який гонорово назвали Основним Законом, а в можновладцях і їх чиновній челяді. Це ж вони перетворили Закон у дешеву повію «на виклик» і використовують на свій розсуд. І вони ж понапридумували та не перестають видумувати для себе пільги-привілеї, щоби жити в комунізмі для вибраних. А все тому, що не має меж людська захланність.
Знаєте, є вічні теми. Приміром, про сенс життя, про призначення людини, про віру. Маю нехороше передчуття, що до вічних передвиборчих тем слід віднести скасування депутатської недоторканності, пільг і привілеїв, рівність усіх перед законом та боротьбу з корупцією. Чи політтехнологи придумають для нас якісь нові сорти передвиборчого «сиру в мишоловці» ?
17.03.2008
Богдан Гринчук
А я от, знаєте, заповажав народних депутатів, десь навіть заспівчував їм. Не всім, звісно, як можна. Я ж нормальна людина і на всіляке «презервативне» бузотерство народної шпани реагую відповідно. Співчуваючи, маю на увазі тих, хто літає у вирій по закордонах. У відрядження, значить. Ні, про те, що з цих вояжів за наші гроші толку як з козла молока, дискутувати не будемо: предмет для дебатів відсутній. Мене розчулив їх, т.б.м., виїзний патріотизм. По очах бачу, що не вірите: мовляв, звідкіля йому взятися в наших інтернаціоналістів ? А від бідності ! Не вірите.
І звідки у шановного панства стільки упередженості до своїх обранців, тут уже я дивуюся ? У голові не вкладається, що народні депутати України навіть теоретично можуть бути бідними ? Так і я в цьому був переконаний. Заки не прочитав інтерв’ю з дуже шанованою в націонал-демократичній тусовці особою, прізвище якого з партійних міркувань не називатиму. Для скептиків і Хомів Невірячих цитата з одкровення від, де дінешся, зацікавленої особи: «... щодо закордонних відряджень, то ситуація з їх фінансовим забезпеченням просто жахлива. На це виділяється дуже мало грошей. Так мало, що у Парижі... нам доводиться проживати в готелях, де мешкають повії та бідняки». Вникли в цю ганебну і принизливу ситуацію найкращих представників українського народу ?
При чім тут патріотизм, цікавитеся ? Так це ж очевидно ! У парижському готелі з пікантною репутацією які повії проживають-працюють ? Французькі. А наша можновладна шпана звикла на державний дурняк літати «відтягуватися» до Парижику з українськими, скажімо, красунями. Звідси і благородне патріотичне обурення: одним, значить, українські «міски», а ми що, рижі, щоб задовільнятися французькою дешеви-
ною ? Цікавитеся, чи умиротворилися б народні слуги проживаючи в парижському готелі поруч із українськими повіями ? Не знаю, але гадаю, що почувалися б більш розкуто, по-домашньому.
А далі я в повній розгубленості. Якщо вірити шанованому нардепу, то, враховуючи нинішнє державне забезпечення народних депутатів (в т.ч. і пільги), їх слід віднести принаймні до категорії малозабезпечених громадян. Включно з трьома з гаком сотнями мільярдерів, мультимільйонерів і просто скромних мільйонерів. Якщо глянути на відповідні цифри чинного Держбюджету та «гарантійні» статті закону «Про статус народного депутата України», то виникає єдине питання: «Народні слуги живуть у раю чи при комунізмі ?» Якщо ж якийсь занадто розумний громадянин пхатиме свого втикацького носа до чужого проса і захоче вияснити, а за які такі заслуги ці нероби «кайфують» за народні гроші, я йому дам наймудрішу із можливих порад: «Знання примножують скорботу». Що в перекладі на людську мову означає: «Більш будеш знати, менш будеш спати.»
Як відомо, точка зору, напряму залежить від місця сидіння. Нардеп, партійна приналежність якого не дозволяє мені назвати його шановане прізвище, щиро переконаний, що нічого аморального у збільшенні цьогорічного кошторису ВР на 140 млн. грн. немає. Мовляв, інфляція, зростання цін, збільшення заробітних плат державним службовцям і всіляким учителям-лікарям, не говорячи вже про обжиралівські пенсії, а депутатська ж душа не з лопуцька і хоче того, що і людська.
Я не можу перерахувати всього, що хоче і має депутатська душа, але згрубше деякі цифри із нужденного депутатського життя наведу. Щомісяця у виснажені, спрацьовані депутатські руки з державної скарбниці тоненькою цівкою цебеніє: зарплати – 13-15 тис.грн., на здійснення повноважень – 17 тис.грн., на утримання помічників – 17 тис.грн., на створення умов роботи депутата – 3 тис.грн., - разом 51 тис.грн. на місяць. А ще ж є, т.б.м., річні доплати. Приміром, 10 тис.грн. на швендяння по Україні, 2000 грн. на утримання приймалень, 2 зарплати на оздоровлення, навіть на користування VIP-залами на вокзалах та летовищах (ще б пак, таке цабе – і з простими смертними !). Одне слово, кожна омандачена «священна корова» «видоює» платників податків тисяч на сімсот з гаком на рік. Без кількасоттисячного квартирного питання. За що така щедрість, питаєте ? Відповідь у мене є, але не надрукують.
Тепер укотре побагатіємо думкою - передвиборчою клятвенною обітницею всіх пошукачів перепусток у парламентський рай. Пам’ятаєте, як нам щиро і натхненно вочевидь брехали: «Скасуємо депутатські пільги і привілеї !» Наївні простачки повірили в загальну рівність і приготовилися до престольного празника – обрізання пільг. Народним слугам.
А я от не вірив і на макове зерня, бо твердо переконаний: ні один, навіть найдурніший депутат, власноруч не буде забивати дошками двері у парламентський рай. Справа не тільки у звичайному «кожна ручка собі горне», а й у традиційному українському «жаба чавить». Мовляв, дискримінація: нас обскубають з пільгово-привілейного пір’я, а з президентських та урядових фазанів не те, що не скубуть, а ще й добавляють. І в цьому є зерно істини. Якщо публічне «обрізання» пільг депутатам закономірно вилилося в 140-мільйонний приріст бюджету ВР, то Державне Управління справами президента (в народі – ДУСя) у цьому році «приросло» 423 мільйонами грн., а бюджет апарату Кабміну збільшився на 128 млн.грн. І ні президент, ні прем’єр-міністр не здіймають галасу навколо також захмарних пільг та привілеїв «своїх» чиновників. А ще ж є «бідуючі» високооплачувані привілейовані пільговики в суддівських мантіях та «силових» одностроях. Можна зрозуміти благородне обурення нардепів, з котрих роблять козлів-відбувайлів. Несправедливо !
Щодо справедливості, то на цю молодицю я не радив би особливо покладатися: кожен її уявляє по-своєму і вважає найвірнішою. Погляньмо на обіцяне «обрізання» з точки зору законності. Отут я із садистським задоволенням розчарую шановне панство: «Не дочекаєтеся !» Ви будете сміятися чи тіпатися зі злості, але будь-яке обмеження будь-яких пільг будь-кому є НЕЗАКОННИМ. Більше того, ст.22 Конституції України однозначно забороняє зменшувати розміри соціальних норм, визначених в якихось раніше прийнятих законах. Конституційний Суд тричі приймав відповідні ухвали і, не сумнівайтеся, при першій же нагоді їх підтвердить. Таку вже недолугу маємо Конституцію. Я навіть сказав би – несловну. От як би шановне панство назвало людину, яка не просто щось обіцяє, а ще й зарікається виконати обіцяне, а насправді завідомо обіцяного виконати не може ? Вірно, брехуном. А тепер розкрийте КУ на ІІ розділі «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» і, заплющивши очі, тицьніть пальцем у будь-яку із 48 статей. Оцініть лицемірство і лукавство конституційних гарантій на безоплатність: освіти (ст.53), медичної допомоги (ст.49), житла (ст.47). Потіштеся ст.43, яка гарантує право на працю. Скорботно схиліть голову над ст.24, яка насмішкувато запевнює нас у рівності в правах і свободах та перед законом.
І все ж суть не в списаному папері, який гонорово назвали Основним Законом, а в можновладцях і їх чиновній челяді. Це ж вони перетворили Закон у дешеву повію «на виклик» і використовують на свій розсуд. І вони ж понапридумували та не перестають видумувати для себе пільги-привілеї, щоби жити в комунізмі для вибраних. А все тому, що не має меж людська захланність.
Знаєте, є вічні теми. Приміром, про сенс життя, про призначення людини, про віру. Маю нехороше передчуття, що до вічних передвиборчих тем слід віднести скасування депутатської недоторканності, пільг і привілеїв, рівність усіх перед законом та боротьбу з корупцією. Чи політтехнологи придумають для нас якісь нові сорти передвиборчого «сиру в мишоловці» ?
17.03.2008
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар