середа, 23 липня 2008 р.

Стратегічна меншовартість

По різному можна потішати свою національну пиху. Досить позбутися здорового глузду і дати себе понести буйнесенькій уяві, як виявиться, приміром, що Московія – батьківщина слонів чи засновниця Київської Русі. Не те, що ми, українці – споконвічні орії. І ніяких історичних фантазій ! Кожен свідомий українець просто знає, що наші трипільські горщики – найдосконаліші в світі і смак звареного в них українського борщу вже тисячоліття залишається неперевершеним. І взагалі всі знають, а якщо не знають, значить або неуки несосвітенні, або москалі, що саме ми по всіх-усюдах рознесли індо-європейську цивілізацію і тільки ми є канонічними арійцями. Між іншим, Ісус Христос також був з наших: еге ж, галичанин не то з-під Перемишля, не то із львівських батяр.

Як національно-свідомий українець я однозначно підтверджую всі ці незаперечні історичні факти, себто свято і сліпо вірю. Хочеться і собі прилучитися до гонорових відкриттів наших славних учених чи хто там займається вирощуванням соковитих груш на історичній вербі. А чого, і я колись під школою ночував, і на мене Дажбог скоса не дивиться.

Бродить у мене в голові одна робоча гіпотеза, що Адам і Єва не могли бути ніким іншим, як українцями. Докази ? Є припущення, що на сімейному фото, відразу ж після гріхопадіння, виразно помітно, що Єва красується в одній запасці, помережаній типово українською вишивкою, а Адам прикриває свою соромоту зовсім не ярмулкою, а самим що не є гуцульським капелюхом.

І це ще не все. Я от твердо знаю: Україна – батьківщина страусів ! Більше того, для мене беззаперечним є факт, що більшість українських політиків походить не від якихось-там голозадих макак (частина таки походить), а від наших предковічних, кревно з ними споріднених страусів. Існує поки що непідтверджене припущення, що ці політики не народжуються природним шляхом, а вилуплюються з яєць. Звісно, родимих страусиних.

Звідкіля мені стрілила в голову така, скажімо, нестандартна ідея, розуміюче переглядаєтеся ? Так це ж очевидно ! Звідкіля б іще їм набратися такого гонорового страусиного характеру: як тільки небезпека, так відразу ж голову в пісок, зад доверху і бубонять «стратегічне партнерство, дружба, взаєморозуміння». Та про кого ж іще я можу говорити, окрім як про азійського «стратегічного партнера», бодай його кури загребли.

Ми з вами ніби не дурні люди, національним гонором не обділені, ще змалку навчені «яке добридень», таке й «будь здоров». Це – ми. Щодо наших можновладних політиків... ну скільки ще треба разів московитам жбурляти їх мордами вкров об долівку, скільки разів захланним москалям з дурнуватою імперською пихою треба відверто плюнути на суверенну Україну, скільки ще треба продемонструвати великодержавної зневаги до окремішнього древнього українського народу, щоби наші аж до самоприниження ліберально-демократичні політики усвідомили: за нашими східними кордонами ми сусідуємо зі споконвічними стратегічними недругами. Крапка.

Докази, вимагаєте ? На тих, хто знає про Україну з Короткого курсу історії ВКП(б) та з історії УРСР, ніякі докази не вплинуть. Тому ж, хто хоч побіжно, упів ока познайомився зі справжньою, а не сфальшованою підмоскальськими холуями, трагічною історією України, які ще докази треба ?

Від сорому, гніву, злості із-за тюхтійської, принизливої «політики» наших правителів у взаєминах з московитами вже тіпає. Азіяти з розкосими і хтивими очима раз по разу демонструють імперську пихату зневагу до України, навіть несприйняття її як держави. Зрештою, хто краще це підтвердить, ніж очільники Московії ?

Президент Путін: «Ти ж розумієш, Джордж, що Україна – це навіть не держава ! Частина її території – це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами». Це із відвертої розмови з Бушем. І далі «натяк»: «... у разі прийняття України в НАТО вона припинить своє існування як цілісна держава».

Міністр закордонних справ Лавров на підтвердження сказаних слів: «Президент Путін і в Бухаресті, і в Сочі з Бушем нагадав, як формувалася нинішня Україна в її сьогоднішніх кордонах». І щодо натівських прагнень України: «Ми робитимемо все, щоби не допустити вступу України і Грузії в НАТО».

Начальник Генерального штабу Збройних Сил Булаєвський: «Однозначно, Росія здійснить акції, спрямовані на забезпечення своїх інтересів біля державних кордонів. Це будуть не тільки військові заходи, це будуть заходи іншого характеру».

Агов, великі ліберали у вишиванках, допоможіть мені, темному, у цих відвертих погрозах відшукати таке любе вам стратегічне партнерство.

Уся ця великодержавна істерія розгорілася від того, що Україна насмілилася делікатно постукати в двері НАТО: мовляв, подайте, христа ради, шматочок безпеки, бо з клятими москалями самотужки не справимося.

Якби фразу «зайдіть через тиждень» ми почули від чиновника, було б зрозуміло: хапуга хоче «на лапу». Коли в Будапешті Україна почула «зайдіть в грудні», то це означає не що інше як «Бог подасть». Відшуковувати «запрошення в НАТО» чи «визначну перемогу України» між рядками інтелігентної відмови... Еге ж, після бійки нас винесли як панів, а вони побігли як собаки.

Що сталося в Будапешті ? Нічого незвичного: за московицьку газову цицьку Німеччина і Франція просто здали Україну Московії. Питання гранично прості: 1) Україна під парасолькою європейської системи колективної безпеки – НАТО означає фактичне унезалежнення її від Московії; 2) Членство України в НАТО означає крах дурнуватих московитських імперських амбіцій.

От і бачимо великодержавну істерію на найвищому рівні. Проти намагань України вирватися з «братніх» ведмежих обійм москалі мобілізували все: від блазня-рупора Кремля Жириновського, україноненависника Затуліна, шовіністичної Держдуми, московитської «п’ятої колони» аж до брязкання зброєю. Спрацювало. Сита Європа вирішила свої жирні сідниці прикрити Мюнхеном-2: 70 років тому «ублаготворили» Гітлера Чехією, тепер от «ублаготворяють» Путіна Україною. Чим закінчився мюнхенський зговір відомо. Яке буде «газове похмілля» європейських буржуїнів побачимо.

Послухайте, а може ми з вами, звичайні українці, котрі люблять свою країну, просто вередливі, не здатні оцінити всього благоденствія, яким переповнена путінська Московія і яке зійде на Україну в разі перетворення її в Малоросійську губернію ? Що не говори, а московитів тут-сют запрошують на посиденьки «великої сімки» - найрозвинутіших держав світу. Видать, у такій великій і багатій державі громадянам живеться привільно-радісно і купаються вони в благополуччі як вареники в сметані. А чого тут гадать ? Із запаморочливими соціально-економічними успіхами путінського «Третього Риму» можна спокійно ознайомитися в Інтернеті.

На сайті МАЙДАН-ІНФОРМ опубліковано статистичні дані Інституту соціально-економічних досліджень Російської Академії наук та Всесвітньої організації охорони здоров’я. Дані офіційні, «бандьори» цифри не підправляли.

Ось чим розплачуються московити за свою рабську любов до президента з «гарячим серцем, холодною головою і чистими руками»: бомжів – 4 млн.чоловік, злидарів – 3 млн., безпритульних дітей – 5 млн., проституток – 3 млн. плюс 1,5 млн. повій на панелях Європи й Азії, душевнохворих – 6 млн., наркоманів – 5 млн., хворих на СНІД – 6 млн., алкоголіків – 35-42 млн., споживання спирту на душу населення – 14 л., що є абсолютним світовим рекордом (до речі, споживання 8 л. «на рило» означає фізичну деградацію), середня тривалість життя – 64,8 р. (у США – 75 р.), за рівнем життя – 60 місце в світі, за кількістю мільярдерів – 7-9 місце, хабарництво – 33 млрд. доларів щорічно.

«Ріст виробництва»: добування вугілля – на рівні 1957 р., виробництво вантажних автомобілів – на рівні 1937 р., комбайнів – 1933 р., тракторів – 1931 р., вагонів – 1910 р., взуття – 1900 р. Офіційно за межею бідності живуть 40 млн. громадян.

Де ж та могутність, дивуєтеся ? Нафта, газ, ядерна зброя та імперська пиха – оце і всі складові москальської «величі». Зрозуміло, усе це круто замішане на хижацько-загарбницькій натурі московитів. І оце нам потрібне стратегічне партнерство з ТАКИМ сусідом ? Чи не пора б нашим політикам витягнути голову з піску і глянути на зловорожого сусіда з позицій українських національних інтересів ? Скільки ж можна хижий москальський вишкір сприймати як дружню посмішку ?

14.04.2008
Богдан Гринчук

Немає коментарів: