Поставленої мети можна досягути різними шляхами. Можна еволюційним: поступово, дрібними кроками, майже непомітними змінами, але процес цей має бути безперервним. По простому мовлячи, поки в баби поспіють книші, у діда не стане душі.
Можна революційним: з мордобоєм, биттям горшків, полум’яним вереском, звабливими брехливими гаслами, безтямним натовпом, невинною кров’ю. І з кучкою негідників, котрі, підсміюючись в кулака, підкидають хмиз у вогнище і чекають свого часу: науково доведено, що наслідками найблагороднішого революційного сплеску користаються мерзотники. Еге ж, з тих, що із варених крашанок курчат висиджують.
Можна по-українськи: манівцями, підступом, зрадою, потаємними домовленостями з явними ворогами, інтригами, зневагою до підписаних із соратниками угод, безпринципністю, лицемірством, гіпертрофованими амбіціями. У нас же не дивина, коли злість відчиняє рот, а закриває очі, а що вже правителів, котрим подай і миску з пирогами, і дідька з рогами...
Усяко бувало в нашій історії: і високі цілі, і шляхетні засоби їх досягнення. Жаль, що не так часто, як би хотілося. Частіше і цілі були дрібненькі, прямо скажімо, шкурні цілі, і досягалися вони негідними методами. Зрештою, коли це було і чи й було ? Нині в нас такого не може бути, бо ж обрали ми і в президенти, і в демократичну коаліцію, і в уряд усе, що могли нашкребти найкращого в партійних засіках. І нічого єхидно осміхатися: великий гріх копилити губу на владу, оскільки немає влади як не від Бога. Утім, є певні сумніви, чи це стосується влади, яка від Бога чужого, жидівського.
Влада, як відомо, складається із панів, до яких далеко, війтів, які за визначенням собаки, та підпанків, котрі що хотять, те й роблять. Пани як пани: бували гірші, хотілося б кращих. Та Дажбог з вами, шановні, не виню я їх огулом у капосництві, просто їх мишаче вовтузіння та півнячі бої за абсолютну владу вже набили оскому. Зрозуміло, влади як і грошей забагато не буває, а відстань від месії до бога досить-таки куценька. За умови, що це відбувається в такій правовій державі як Україна. Спокусливо, звісно, ширяти в емпіреях і звідти, в міру своєї незбагненної мудрості, карати і милувати. Воно ніби й непогано, коли на обійсті газдує один господар, але суща біда, коли до начальникування ласий як попівна заміж, а відповідальності за свої благоглупості ні на грош. І вже зовсім лихо, коли навіть не війти, а так-собі джура нап’ялює на себе гетьманського жупана і пхається туди, куди не треба.
Будь-який начальник, тим паче такий веломудрий як Президент України, під рукою повинен мати канцеляристів, себто писарчуків, котрі мають займатися діловодством: ну там сортувати папірці, розкладати їх у папки, класти на ясновельможний стіл, заточувати олівці, наливати в каламар чорнила і робити інші не менш важливі речі.
Маємо дві всеукраїнські канцелярії, гонорово названі Секретаріатами Президента України та Кабінету Міністрів, і одну зі скромною назвою Апарат Верховної Ради. Шановне панство щось чуло про останні дві канцелярії ? Не чуло. Тому що ці дві канцелярії займаються СВОЇМИ справами, діловодством. По-простому мовлячи, хвіст не старається крутити собакою.
Що постійно на слуху й на виду, так це Секретаріат Президента. Дня не проходить, щоби хтось із канцеляристів не висловив свою веломудру думку з того чи іншого питання. То нічого, що громадськості якось байдуже, якою з животрепетних державних проблем є думка якогось-там чиновника: «голос свого господаря» повинен доходити до мас, а як повезе, то й оволодіти масами. Складається враження, що між президентом і його канцеляристами підписано угоду про соціалістичне змагання: хто з них більше втрутиться в діяльність незалежних гілок влади і хто частіше, звісно, у зневажливому тоні, прокоментує цю діяльність. Спішу запевнити, що це тільки так видається, а от перехрестіться і все виглядатиме зовсім навпаки: це всі три гілки влади втручаються в неконституційну діяльність президентської канцелярії.
Та що це я все «канцелярія», «Секретаріат», нібито це якась утаємничена масонська ложа. Є Указ Президента України від 14.10.2005 р. № 1445 (в редакції від 31.01.2008 р. № 78/2008), яким визначається структура Секретаріату Президента (далі – СП).
Цікава, скажу я вам, картинка з цією канцелярією. Та що це я прибіднююся: канцелярище ! Щодо кількості чиновницької дрібноти, то моя відповідь буде відверта: вам що, своєї біди не вистачає, щоби ще розстроюватися із-за цієї канцелярської раті ?
А тепер конкретно про хвіст, який крутить собакою. Очолює цю установу Глава СП. Гадалося б, старший канцелярист – та й годі. Ан ні, чи то ця посада якась наврочена, чи то достойники, котрих призначають на це місце, одержимі нечистою силою, але кожен з них як не пнеться в «сірі кардинали», то просто підмінює собою президента. Добре, що тільки у висловлюваннях, коментарях та судженнях. Ото була б реготня, якби почали виходити Укази Глави СП ! А до цього, схоже, йдеться.
Глава СП має аж 8 (вісім) заступників, удодачу ще й першого заступника, він же Представник Президента України в Кабміні. У безпосередньому підпорядкуванні Глави знаходяться радники, прес-секретар, офіс (усе це з добавкою Президент України) і служби – організаційного забезпечення, кадрової політики, Державного Протоколу і Церемоніалу, підготовки виступів ПУ, режимно-секретна. До цього переліку додайте Уповноваженого ПУ з міжнародних питань енергетичної безпеки та Повноважного Представника ПУ з питань додержання прав і свобод людини і громадянина. (До речі, хтось чув про такого президентського правозахисника чи хоч може назвати його прізвище ? Про верховнорадівську правозахисну даму ми начувані, принаймні, про її, скажімо, вузько спеціалізовану діяльність на захист «регіональних» злочинних достойників та всіляких рудьковських-цушків, «репресованих злочинним помаранчевим режимом». З усього судячи, президентський правозахисник спеціалізується на захисті прав і свобод своїх колег по канцелярському цеху).
Заступники Глави СП байдики також не б’ють, що ні, то ні. Вони контролюють! Та не лякайтеся, поки що не нас з вами, а СЛУЖБИ. Не второпали. Є 14 головних служб і 9 просто служб. Це такі собі дрібніші канцелярії в складі великої канцелярії-Секретаріату, котрі тільки тим і займаються, що пхають носа до чужого проса. У основному до кабмінівського, але не оминають своєю втикацькою увагою і ВР, і Службу безпеки, і правоохоронні органи, і, узагалі, УСЕ. Є серед цих служб і курйозні. Приміром, не сумніваюся, що веселе пожвавлення серед шановного панства викличе «Служба з представництва в судах України інтересів ПУ та СТВОРЕННЯ... ДОПОМІЖНИХ... СЛУЖБ». Бюрократія безсмертна, бо вічна ! Одне слово, при такій системі ці меткі хлопці завжди матимуть свій кусень хліба, намазаний з двох сторін маслом.
Даруйте за блатний жаргон, але складається враження, що всі ці заступники є ніким іншим як «смотрящими» над Кабінетом Міністрів, фракцією НУ-НС і демократичною коаліцією. А от Главу СП називати «паханом» мені і в страшному сні не могло привидітися. Більше того, скажу відверто: ми ще не доросли до усвідомлення, яке щастя нам підвалило разом з головним канцеляристом Віктором Балогою. Світ такого не бачив, щоби державний службовець 1 категорії (ранг міністра) не мав ні кола, ні двора і жив на одну зарплату. Що, ошелешилися-засоромилися ? Їй-право, дурня не клею і, взагалі, задиратися з таким достойником не маю наміру: не буди лихо, поки тихо. Просто я свято вірю в підпис Віктора Балоги під власноручно ним заповненою Декларацією про доходи, яка 4.04.2008 р. була опублікована на сайті «Українська правда». Зрештою, кому ж вірити, як не цьому достойнику, якого сам президент публічно визнав своїм другим «Я». Ви що, може ще й Віктору Ющенку не довіряєте ? Ну, знаєте, це вже єресь.
Престижні годинники «Бреге» та «Вашерон Костантин», щонедільні польоти в Мукачеве чартерним літаком, фірма «Барва», яка «забарвила» все Закарпаття і до якої Глава СП-безсрібник не має ну ніякого відношення – це все для понту, щоби прикрити свою злиденність і неприкаянність. Окрім щомісячної заробітної плати (19141 грн.) у нього немає ні землі, ні квартири, ні хати, ні навіть гаража. А має він старенький автомобіль ВАЗ-2109 і кришталево чисту біографію в стилі «не був, не перебував, не притягувався».
Заспокойтеся, не «бомжує» Віктор Іванович. Усе значно гірше: він – приймак ! Відомо, приймаці, як собаці. У кого приймакує ? Та в дружини. О-о-о, судячи з декларації, Оксаночка ще та глитаїха: доход за минулий рік – 841 тис. 11 грн., щомісячна зарплата – 23 тис.грн., володіє земельною ділянкою площею 24 сотки, будинком – 314 кв.м. і трьома квартирами – 101 кв.м., 123 кв.м., 57 кв.м., гаражем – 48 кв.м. А ще ця бізнес-леді має на рахунках 587 тис.грн. і вклад у статутний фонд неназваних комерційних структур на загальну суму 5 млн. 216 тис. 276 грн.
Не може бути, щоби до цих мільйонів мав якесь відношення такий достойник як Віктор Балога. Та й ніколи йому займатися якимись вульгарними гешефтами: він вірою-правдою служить президенту. Невже такого не може бути ?
17.04.2008
Богдан Гринчук
Можна революційним: з мордобоєм, биттям горшків, полум’яним вереском, звабливими брехливими гаслами, безтямним натовпом, невинною кров’ю. І з кучкою негідників, котрі, підсміюючись в кулака, підкидають хмиз у вогнище і чекають свого часу: науково доведено, що наслідками найблагороднішого революційного сплеску користаються мерзотники. Еге ж, з тих, що із варених крашанок курчат висиджують.
Можна по-українськи: манівцями, підступом, зрадою, потаємними домовленостями з явними ворогами, інтригами, зневагою до підписаних із соратниками угод, безпринципністю, лицемірством, гіпертрофованими амбіціями. У нас же не дивина, коли злість відчиняє рот, а закриває очі, а що вже правителів, котрим подай і миску з пирогами, і дідька з рогами...
Усяко бувало в нашій історії: і високі цілі, і шляхетні засоби їх досягнення. Жаль, що не так часто, як би хотілося. Частіше і цілі були дрібненькі, прямо скажімо, шкурні цілі, і досягалися вони негідними методами. Зрештою, коли це було і чи й було ? Нині в нас такого не може бути, бо ж обрали ми і в президенти, і в демократичну коаліцію, і в уряд усе, що могли нашкребти найкращого в партійних засіках. І нічого єхидно осміхатися: великий гріх копилити губу на владу, оскільки немає влади як не від Бога. Утім, є певні сумніви, чи це стосується влади, яка від Бога чужого, жидівського.
Влада, як відомо, складається із панів, до яких далеко, війтів, які за визначенням собаки, та підпанків, котрі що хотять, те й роблять. Пани як пани: бували гірші, хотілося б кращих. Та Дажбог з вами, шановні, не виню я їх огулом у капосництві, просто їх мишаче вовтузіння та півнячі бої за абсолютну владу вже набили оскому. Зрозуміло, влади як і грошей забагато не буває, а відстань від месії до бога досить-таки куценька. За умови, що це відбувається в такій правовій державі як Україна. Спокусливо, звісно, ширяти в емпіреях і звідти, в міру своєї незбагненної мудрості, карати і милувати. Воно ніби й непогано, коли на обійсті газдує один господар, але суща біда, коли до начальникування ласий як попівна заміж, а відповідальності за свої благоглупості ні на грош. І вже зовсім лихо, коли навіть не війти, а так-собі джура нап’ялює на себе гетьманського жупана і пхається туди, куди не треба.
Будь-який начальник, тим паче такий веломудрий як Президент України, під рукою повинен мати канцеляристів, себто писарчуків, котрі мають займатися діловодством: ну там сортувати папірці, розкладати їх у папки, класти на ясновельможний стіл, заточувати олівці, наливати в каламар чорнила і робити інші не менш важливі речі.
Маємо дві всеукраїнські канцелярії, гонорово названі Секретаріатами Президента України та Кабінету Міністрів, і одну зі скромною назвою Апарат Верховної Ради. Шановне панство щось чуло про останні дві канцелярії ? Не чуло. Тому що ці дві канцелярії займаються СВОЇМИ справами, діловодством. По-простому мовлячи, хвіст не старається крутити собакою.
Що постійно на слуху й на виду, так це Секретаріат Президента. Дня не проходить, щоби хтось із канцеляристів не висловив свою веломудру думку з того чи іншого питання. То нічого, що громадськості якось байдуже, якою з животрепетних державних проблем є думка якогось-там чиновника: «голос свого господаря» повинен доходити до мас, а як повезе, то й оволодіти масами. Складається враження, що між президентом і його канцеляристами підписано угоду про соціалістичне змагання: хто з них більше втрутиться в діяльність незалежних гілок влади і хто частіше, звісно, у зневажливому тоні, прокоментує цю діяльність. Спішу запевнити, що це тільки так видається, а от перехрестіться і все виглядатиме зовсім навпаки: це всі три гілки влади втручаються в неконституційну діяльність президентської канцелярії.
Та що це я все «канцелярія», «Секретаріат», нібито це якась утаємничена масонська ложа. Є Указ Президента України від 14.10.2005 р. № 1445 (в редакції від 31.01.2008 р. № 78/2008), яким визначається структура Секретаріату Президента (далі – СП).
Цікава, скажу я вам, картинка з цією канцелярією. Та що це я прибіднююся: канцелярище ! Щодо кількості чиновницької дрібноти, то моя відповідь буде відверта: вам що, своєї біди не вистачає, щоби ще розстроюватися із-за цієї канцелярської раті ?
А тепер конкретно про хвіст, який крутить собакою. Очолює цю установу Глава СП. Гадалося б, старший канцелярист – та й годі. Ан ні, чи то ця посада якась наврочена, чи то достойники, котрих призначають на це місце, одержимі нечистою силою, але кожен з них як не пнеться в «сірі кардинали», то просто підмінює собою президента. Добре, що тільки у висловлюваннях, коментарях та судженнях. Ото була б реготня, якби почали виходити Укази Глави СП ! А до цього, схоже, йдеться.
Глава СП має аж 8 (вісім) заступників, удодачу ще й першого заступника, він же Представник Президента України в Кабміні. У безпосередньому підпорядкуванні Глави знаходяться радники, прес-секретар, офіс (усе це з добавкою Президент України) і служби – організаційного забезпечення, кадрової політики, Державного Протоколу і Церемоніалу, підготовки виступів ПУ, режимно-секретна. До цього переліку додайте Уповноваженого ПУ з міжнародних питань енергетичної безпеки та Повноважного Представника ПУ з питань додержання прав і свобод людини і громадянина. (До речі, хтось чув про такого президентського правозахисника чи хоч може назвати його прізвище ? Про верховнорадівську правозахисну даму ми начувані, принаймні, про її, скажімо, вузько спеціалізовану діяльність на захист «регіональних» злочинних достойників та всіляких рудьковських-цушків, «репресованих злочинним помаранчевим режимом». З усього судячи, президентський правозахисник спеціалізується на захисті прав і свобод своїх колег по канцелярському цеху).
Заступники Глави СП байдики також не б’ють, що ні, то ні. Вони контролюють! Та не лякайтеся, поки що не нас з вами, а СЛУЖБИ. Не второпали. Є 14 головних служб і 9 просто служб. Це такі собі дрібніші канцелярії в складі великої канцелярії-Секретаріату, котрі тільки тим і займаються, що пхають носа до чужого проса. У основному до кабмінівського, але не оминають своєю втикацькою увагою і ВР, і Службу безпеки, і правоохоронні органи, і, узагалі, УСЕ. Є серед цих служб і курйозні. Приміром, не сумніваюся, що веселе пожвавлення серед шановного панства викличе «Служба з представництва в судах України інтересів ПУ та СТВОРЕННЯ... ДОПОМІЖНИХ... СЛУЖБ». Бюрократія безсмертна, бо вічна ! Одне слово, при такій системі ці меткі хлопці завжди матимуть свій кусень хліба, намазаний з двох сторін маслом.
Даруйте за блатний жаргон, але складається враження, що всі ці заступники є ніким іншим як «смотрящими» над Кабінетом Міністрів, фракцією НУ-НС і демократичною коаліцією. А от Главу СП називати «паханом» мені і в страшному сні не могло привидітися. Більше того, скажу відверто: ми ще не доросли до усвідомлення, яке щастя нам підвалило разом з головним канцеляристом Віктором Балогою. Світ такого не бачив, щоби державний службовець 1 категорії (ранг міністра) не мав ні кола, ні двора і жив на одну зарплату. Що, ошелешилися-засоромилися ? Їй-право, дурня не клею і, взагалі, задиратися з таким достойником не маю наміру: не буди лихо, поки тихо. Просто я свято вірю в підпис Віктора Балоги під власноручно ним заповненою Декларацією про доходи, яка 4.04.2008 р. була опублікована на сайті «Українська правда». Зрештою, кому ж вірити, як не цьому достойнику, якого сам президент публічно визнав своїм другим «Я». Ви що, може ще й Віктору Ющенку не довіряєте ? Ну, знаєте, це вже єресь.
Престижні годинники «Бреге» та «Вашерон Костантин», щонедільні польоти в Мукачеве чартерним літаком, фірма «Барва», яка «забарвила» все Закарпаття і до якої Глава СП-безсрібник не має ну ніякого відношення – це все для понту, щоби прикрити свою злиденність і неприкаянність. Окрім щомісячної заробітної плати (19141 грн.) у нього немає ні землі, ні квартири, ні хати, ні навіть гаража. А має він старенький автомобіль ВАЗ-2109 і кришталево чисту біографію в стилі «не був, не перебував, не притягувався».
Заспокойтеся, не «бомжує» Віктор Іванович. Усе значно гірше: він – приймак ! Відомо, приймаці, як собаці. У кого приймакує ? Та в дружини. О-о-о, судячи з декларації, Оксаночка ще та глитаїха: доход за минулий рік – 841 тис. 11 грн., щомісячна зарплата – 23 тис.грн., володіє земельною ділянкою площею 24 сотки, будинком – 314 кв.м. і трьома квартирами – 101 кв.м., 123 кв.м., 57 кв.м., гаражем – 48 кв.м. А ще ця бізнес-леді має на рахунках 587 тис.грн. і вклад у статутний фонд неназваних комерційних структур на загальну суму 5 млн. 216 тис. 276 грн.
Не може бути, щоби до цих мільйонів мав якесь відношення такий достойник як Віктор Балога. Та й ніколи йому займатися якимись вульгарними гешефтами: він вірою-правдою служить президенту. Невже такого не може бути ?
17.04.2008
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар