У наш час почути добре слово про суддів ще більша дивовижа, ніж відшукати троянду, яка виросла на будяку. Особисто в мене дихати на них вогнем чи хоча б глипати в їх сторону зизим оком підстав немає. Оскільки де грім гуде, там мокне щось, а диму без вогню не буває, відносно добропорядності наших теоретично захконослухняних жерців Феміди я маю свою принципову думку: чи вони беруть, чи їм дають, але щось підозріле є.
Знову ж таки теоретично суддівська влада в нас має бути незалежніша від Гуляйпільської республіки. Така заведенція поширена в усіх цивілізованих країнах. Позаяк про такі дивацтва ми знаємо здебільше з чуток та й ці демократичні штучки-дрючки нам не указ, то й перетворили ми сувору, але справедливу і цнотливу тітку Феміду на дівчинку «на виклик». Дівча неперебірливе і рахмане, так що можуть користуватися всі, хто має достатню кількість долярів, євро, під лиху годину, зійдуть і гривні. Заробітки, скажу я вам, нівроку, декого аж жаба почала чавити: мовляв, не може такий прибутковий бізнес бути безгоспним, себто має бути або «мадам», або сутенер.
17 червня 2008 р. Президент України В.А.Ющенко направив листа на ім’я Голови ВРУ А.Яценюка. Наш президент узагалі полюбляє епістолярний жанр для заочного спілкування з відповідальними державними мужами. Злі язики подейкують, що при такому спілкуванні не почуєш ні заперечень, ні спростувань, ні аргументованої незгоди з благоглупостями, якими, мовляв, рясніють такі підготовлені в президентській канцелярії цидулки. Загальновідомо, що В.Ю. заперечень чи інакомислення терпіти не може, уважаючи їх посяганням на свою веломудрість і непомильність. А може все зовсім навпаки і президент щиро вдячний кожному, хто тицьне його носом у його ж ляпсуси.
Одне слово, у своєму листі Президент просить Голову ВР невідкладно розглянути законопроект «Про судоустрій і статус суддів», висловлює повну підтримку цього законопроекту загалом та підкреслює, що, мовляв, особливе задоволення він отримує від урізання по саме нікуди чинних повноважень Верховного Суду, а від планованого урізання складу ВСУ з 95 членів до 16 так просто кайфує. Це я так образно передав суть президентського «привітика» спікеру.
Зауважу, що цим законом мала б реформуватися судова система України та викорінене таке ганебне явище як корупція в заробітчанському суддівському сімействі. І що сміщного ви побачили в ще одних благих намірах ? Папір же витерпить.
Цей президентський лист має свою, як би це поделікатніше сказати, не зовсім пристойну, хоча звичну, передісторію. Мова йде про легендарну непослідовність В.Ю. Я так гадаю, від його незбагненної для простих смертних мудрості.
Пікантність ситуації в тім, що цей законопроект був внесений президентом ще в грудні 2006 р., себто у ВР попереднього, V скликання, і ним же відкликаний 2 квітня 2007 р. Нагадую, що цього ж дня В.Ю. видав Указ № 264 «Про дострокове припинення повноважень ВР». По-простому кажучи це означає, що з 3.04.2007 р. всі рішення ВР були нелегітимними (неправомочними). А саме 3 квітня ВР прийняла цей законопроект у першому читанні. Більше того, у грудні 2007 р. сам Балога звернувся до голови ВР з листом, у якому просив скасувати реєстрацію цього законопроекту як такого, що був прийнятий у першому читанні, позаяк він є нелегітимним.
І раптом ні сіло ні впало появляється вищезгадуваний лист президента від 17.06.2008 р., у якому гарант дотримання законності раптом визначає цей законопроект законно прийнятим у першому читанні і просить невідкладно прийняти його в другому читанні і в цілому. Ну що тут скажеш: не з нашим хлопським розумом шукати логіку чи хоча б здоровий глузд в поступках президента. З іншого боку, усе настільки примітивно, що аж... самі розумієте.
Наступна історія на цю ж законопроектну тему. Уже більше півроку президент відмовляється зустрітися з головою Верховного Суду В.Онопенком. Між іншим, попри свої неодноразові обіцянки. Видать, обов’язковість не входить до царських чеснот. У розумінні В.Ю., звісно. ВОНИ в нас знаєте, такі заклопотані покладаннями квітів не важно під що, церемоніальними відвідинами храмів, не важно яких, насадженням дерев, ритуальними запізненнями на всі без винятку ним же призначені зустрічі, що для якогось-там голови Верховного Суду вільної хвилини не знаходиться.
Попри державно-буденну заклопотаність у В.Ю. є ще принаймні три вагомі причини ігнорувати далеко не дрібного гвинтика в державній машині. Перша. В.Онопенко вважається креатурою Юлі, що автоматично виключає його із сонму вірнопідданих президента і робить опальним. Друга. ВСУ дозволив собі декілька разів визнавати укази президента незаконними. Нечуване нахабство! Третя. Під час зустрічі в президента просто не знайшлося б аргументів, окрім хіба що «я так хочу!», для відстоювання своєї позиції щодо цього законопроекту.
Щоби заінтригувати шановне панство, повідомляю, що головним лобістом якнайшвидшого прийняття цього, скажімо, сумнівної вартості закону виступає сумнозвісно відомий «Сєрьожа-Підрахуй» (у миру Сергій Ківалов він же голова комітету ВР з питань правосуддя) со «регіоналами». Уяснили пікантність ситуації? А от дивуватися химерній спілці «Помаранчевий» президент плюс «біло-блакитний» фальсифікатор» не варто: як топишся, то й за бритву схопишся.
Ось мені кажуть, мовляв, дико, безглуздо, у голові не вкладається: голова ВСУ не може особисто проінформувати президента про свою професійну думку щодо справи у якій він, а не президент, є фахівцем вищої категорії. Це від того, що у вас голови правильні, а хоружівський парубок, видать, з іншого тіста. Ми-то знаємо, що найняли його на 4 роки попрацювати на нас президентом, а в нього в голові зароїлися усілякі месії, батьки народу, національні провідники і взагалі щось величне і богонатхненне. Із сільськими хлопцями таке буває, коли із грязі та в князі.
Суть відкритого листа В.Онопенка укладається в одну фразу: «Прийняття президентського законопроекту «Про судоустрій і статус суддів» зруйнує систему судоустрою в Україні». Звісно, ломати – не будувати: великого розуму не треба. Для початку цим законом створяться ще дві судові інстанції: до існуючих Вищого господарського та Вищого адміністративного додаються ще Вищий цивільний та Вищий кримінальний суди. Верховний Суд фактично ліквідовується: кількість його членів скорочується з 95 до 16, котрі формуються із отих чотирьох Вищих судів – по чотири представники з кожного. До того ж цей кастрований Верховний Суд позбавляється функції другої, вищої касаційної інстанції. Так що, по суті, матимемо Вищу Судову Канцелярію, яка, зрозуміло, напряму підпорядковуватиметься найвищому законодавчому, виконавчому, а тепер і судовому органу в державі – Канцелярії (Секретаріату) Президента.
Для контролю за роботою суддів уводяться посади суддівських інспекторів. Такий собі президентський рекет для збору данини? Невже хабарі обкладатимуться податками? Значить виростуть відсотків на 30-50.
Зате цим законом президенту додається повноважень чималий шмат. То пусте, що всі вони суперечать чинній Конституції: не царське це діло перейматися такими дрібницями як Основний Закон України. Тепер він отримуватиме право призначати суддів на адміністративні посади голів судів та їх заступників. Ну і, звісно, звільняти неугодних, непокірних, неслухняних, а також, гадаю, хто заборгував зі сплатою данини. Знову ж таки, не має ніякого значення, що ще минулого року Конституційний Суд своїм рішенням № 1-рп/2007 визнав саме такі повноваження президента неконституційними, себто незаконними, неправомочними. У президента свій закон: якщо не можна, але дуже хочеться, то можна все.
Популярно поясню, що означає таке повноваження президента: приватизацію ним судової системи шляхом рейдерства. А й справді, якщо рейдерством захоплюються підприємства, земельні паї, заповідні зони, побережжя морів, озер і рік, то чому б не скористатися таким провіреним методом для привласнення судової системи?
Відчуваю, що ще не всі вловили родзинку цієї президентської оборудки. Пояснюю для занадто розумних, але заклопотаних. Про те, як вожді формують партійні виборчі списки та хто і за які хабарі туди потрапляє наслухалися достатньо? А тепер будуть ще й президентські адміністративно-суддівські списки, які формуватимуться особисто президентом подібними методами, хіба що розцінки за посаду різнитимуться.
Навіщо це президенту? Ех, темнота! Перед виборами мати в кулаці ВСІХ голів судів та їх заступників з однаковим прізвищем «Чогозволитенко» - це ж голуба мрія кожного диктатора. Та який з Ющенка диктатор, підсміюєтеся ? Так я ж і говорю, що диктатор з нього як із собачого хвоста сито, але бентежить і десь-навіть страхає оте «Балога – це я». Знаєте, закарпатська цимбора на чолі з Доном Віто Балого з диктаторськими повноваженнями – це вже може бути серйозна кров.
І насамкінець. Коли достойник з явно завищеною самооцінкою сам по собі, а товкач сам по собі – це ще безпечно. Негаразди починаються, коли товкач попадає в руки такого достойника.
29.06.2008
Богдан Гринчук
Знову ж таки теоретично суддівська влада в нас має бути незалежніша від Гуляйпільської республіки. Така заведенція поширена в усіх цивілізованих країнах. Позаяк про такі дивацтва ми знаємо здебільше з чуток та й ці демократичні штучки-дрючки нам не указ, то й перетворили ми сувору, але справедливу і цнотливу тітку Феміду на дівчинку «на виклик». Дівча неперебірливе і рахмане, так що можуть користуватися всі, хто має достатню кількість долярів, євро, під лиху годину, зійдуть і гривні. Заробітки, скажу я вам, нівроку, декого аж жаба почала чавити: мовляв, не може такий прибутковий бізнес бути безгоспним, себто має бути або «мадам», або сутенер.
17 червня 2008 р. Президент України В.А.Ющенко направив листа на ім’я Голови ВРУ А.Яценюка. Наш президент узагалі полюбляє епістолярний жанр для заочного спілкування з відповідальними державними мужами. Злі язики подейкують, що при такому спілкуванні не почуєш ні заперечень, ні спростувань, ні аргументованої незгоди з благоглупостями, якими, мовляв, рясніють такі підготовлені в президентській канцелярії цидулки. Загальновідомо, що В.Ю. заперечень чи інакомислення терпіти не може, уважаючи їх посяганням на свою веломудрість і непомильність. А може все зовсім навпаки і президент щиро вдячний кожному, хто тицьне його носом у його ж ляпсуси.
Одне слово, у своєму листі Президент просить Голову ВР невідкладно розглянути законопроект «Про судоустрій і статус суддів», висловлює повну підтримку цього законопроекту загалом та підкреслює, що, мовляв, особливе задоволення він отримує від урізання по саме нікуди чинних повноважень Верховного Суду, а від планованого урізання складу ВСУ з 95 членів до 16 так просто кайфує. Це я так образно передав суть президентського «привітика» спікеру.
Зауважу, що цим законом мала б реформуватися судова система України та викорінене таке ганебне явище як корупція в заробітчанському суддівському сімействі. І що сміщного ви побачили в ще одних благих намірах ? Папір же витерпить.
Цей президентський лист має свою, як би це поделікатніше сказати, не зовсім пристойну, хоча звичну, передісторію. Мова йде про легендарну непослідовність В.Ю. Я так гадаю, від його незбагненної для простих смертних мудрості.
Пікантність ситуації в тім, що цей законопроект був внесений президентом ще в грудні 2006 р., себто у ВР попереднього, V скликання, і ним же відкликаний 2 квітня 2007 р. Нагадую, що цього ж дня В.Ю. видав Указ № 264 «Про дострокове припинення повноважень ВР». По-простому кажучи це означає, що з 3.04.2007 р. всі рішення ВР були нелегітимними (неправомочними). А саме 3 квітня ВР прийняла цей законопроект у першому читанні. Більше того, у грудні 2007 р. сам Балога звернувся до голови ВР з листом, у якому просив скасувати реєстрацію цього законопроекту як такого, що був прийнятий у першому читанні, позаяк він є нелегітимним.
І раптом ні сіло ні впало появляється вищезгадуваний лист президента від 17.06.2008 р., у якому гарант дотримання законності раптом визначає цей законопроект законно прийнятим у першому читанні і просить невідкладно прийняти його в другому читанні і в цілому. Ну що тут скажеш: не з нашим хлопським розумом шукати логіку чи хоча б здоровий глузд в поступках президента. З іншого боку, усе настільки примітивно, що аж... самі розумієте.
Наступна історія на цю ж законопроектну тему. Уже більше півроку президент відмовляється зустрітися з головою Верховного Суду В.Онопенком. Між іншим, попри свої неодноразові обіцянки. Видать, обов’язковість не входить до царських чеснот. У розумінні В.Ю., звісно. ВОНИ в нас знаєте, такі заклопотані покладаннями квітів не важно під що, церемоніальними відвідинами храмів, не важно яких, насадженням дерев, ритуальними запізненнями на всі без винятку ним же призначені зустрічі, що для якогось-там голови Верховного Суду вільної хвилини не знаходиться.
Попри державно-буденну заклопотаність у В.Ю. є ще принаймні три вагомі причини ігнорувати далеко не дрібного гвинтика в державній машині. Перша. В.Онопенко вважається креатурою Юлі, що автоматично виключає його із сонму вірнопідданих президента і робить опальним. Друга. ВСУ дозволив собі декілька разів визнавати укази президента незаконними. Нечуване нахабство! Третя. Під час зустрічі в президента просто не знайшлося б аргументів, окрім хіба що «я так хочу!», для відстоювання своєї позиції щодо цього законопроекту.
Щоби заінтригувати шановне панство, повідомляю, що головним лобістом якнайшвидшого прийняття цього, скажімо, сумнівної вартості закону виступає сумнозвісно відомий «Сєрьожа-Підрахуй» (у миру Сергій Ківалов він же голова комітету ВР з питань правосуддя) со «регіоналами». Уяснили пікантність ситуації? А от дивуватися химерній спілці «Помаранчевий» президент плюс «біло-блакитний» фальсифікатор» не варто: як топишся, то й за бритву схопишся.
Ось мені кажуть, мовляв, дико, безглуздо, у голові не вкладається: голова ВСУ не може особисто проінформувати президента про свою професійну думку щодо справи у якій він, а не президент, є фахівцем вищої категорії. Це від того, що у вас голови правильні, а хоружівський парубок, видать, з іншого тіста. Ми-то знаємо, що найняли його на 4 роки попрацювати на нас президентом, а в нього в голові зароїлися усілякі месії, батьки народу, національні провідники і взагалі щось величне і богонатхненне. Із сільськими хлопцями таке буває, коли із грязі та в князі.
Суть відкритого листа В.Онопенка укладається в одну фразу: «Прийняття президентського законопроекту «Про судоустрій і статус суддів» зруйнує систему судоустрою в Україні». Звісно, ломати – не будувати: великого розуму не треба. Для початку цим законом створяться ще дві судові інстанції: до існуючих Вищого господарського та Вищого адміністративного додаються ще Вищий цивільний та Вищий кримінальний суди. Верховний Суд фактично ліквідовується: кількість його членів скорочується з 95 до 16, котрі формуються із отих чотирьох Вищих судів – по чотири представники з кожного. До того ж цей кастрований Верховний Суд позбавляється функції другої, вищої касаційної інстанції. Так що, по суті, матимемо Вищу Судову Канцелярію, яка, зрозуміло, напряму підпорядковуватиметься найвищому законодавчому, виконавчому, а тепер і судовому органу в державі – Канцелярії (Секретаріату) Президента.
Для контролю за роботою суддів уводяться посади суддівських інспекторів. Такий собі президентський рекет для збору данини? Невже хабарі обкладатимуться податками? Значить виростуть відсотків на 30-50.
Зате цим законом президенту додається повноважень чималий шмат. То пусте, що всі вони суперечать чинній Конституції: не царське це діло перейматися такими дрібницями як Основний Закон України. Тепер він отримуватиме право призначати суддів на адміністративні посади голів судів та їх заступників. Ну і, звісно, звільняти неугодних, непокірних, неслухняних, а також, гадаю, хто заборгував зі сплатою данини. Знову ж таки, не має ніякого значення, що ще минулого року Конституційний Суд своїм рішенням № 1-рп/2007 визнав саме такі повноваження президента неконституційними, себто незаконними, неправомочними. У президента свій закон: якщо не можна, але дуже хочеться, то можна все.
Популярно поясню, що означає таке повноваження президента: приватизацію ним судової системи шляхом рейдерства. А й справді, якщо рейдерством захоплюються підприємства, земельні паї, заповідні зони, побережжя морів, озер і рік, то чому б не скористатися таким провіреним методом для привласнення судової системи?
Відчуваю, що ще не всі вловили родзинку цієї президентської оборудки. Пояснюю для занадто розумних, але заклопотаних. Про те, як вожді формують партійні виборчі списки та хто і за які хабарі туди потрапляє наслухалися достатньо? А тепер будуть ще й президентські адміністративно-суддівські списки, які формуватимуться особисто президентом подібними методами, хіба що розцінки за посаду різнитимуться.
Навіщо це президенту? Ех, темнота! Перед виборами мати в кулаці ВСІХ голів судів та їх заступників з однаковим прізвищем «Чогозволитенко» - це ж голуба мрія кожного диктатора. Та який з Ющенка диктатор, підсміюєтеся ? Так я ж і говорю, що диктатор з нього як із собачого хвоста сито, але бентежить і десь-навіть страхає оте «Балога – це я». Знаєте, закарпатська цимбора на чолі з Доном Віто Балого з диктаторськими повноваженнями – це вже може бути серйозна кров.
І насамкінець. Коли достойник з явно завищеною самооцінкою сам по собі, а товкач сам по собі – це ще безпечно. Негаразди починаються, коли товкач попадає в руки такого достойника.
29.06.2008
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар