Шановне панство вже ознайомилося з моїм зацікавленим і тому, певно, украй суб’єктивним поглядом на дві, президентську та прем’єрську, концепції реформування Конституції: «їжачка в тумані», настовбурченого президентськими «голками» та «залізного канцлера» в запасці, помережаній інтернаціональними візерунками.
По правді кажучи, усі наші розмірковування на тему досконалості чи недолугості пропонованих конституційних змін є яловими, себто пустими, нікому не потрібними. Проблема-то не в довершеності законів, у т.ч. і Основного, а в обов’язковості для ВСІХ БЕЗ ВИНЯТКУ їх дотримання. З цим-от у нас ну ніяк не складається, оскільки самі ж можновладці подають нам приклад правового нігілізму: то продукують закони «під себе», то підмінюють їх як не р-р-революційною доцільністю, так політичними домовленостями. Нібито для нашого, народного блага. Якщо вважати благом соціальні крихти з панського столу чи ілюзорну свободу дерти горло дурними голосами волаючих у пустелі, тоді, звісно, ми благоденствуємо.
Насправді всі ці президентсько-прем’єрські «розборки» навколо повноважень та верховнорадівські «сходняки» щодо перерозподілу влади відбуваються поза нами і без нас. Принципово ! Візьміть ту ж Швейцарію, де будь-які більш-менш значимі соціальні проекти обов’язково повинні бути підтверджені на референдумах, від загальнонаціонального до місцевих. Оце і є демократія в дії, себто пряме і безпосереднє НАРОДОВЛАДДЯ. І хтось набереться нахабства мене переконати, що наша елітна шпана захоче виносити на народний розсуд свої шкурні оборудки ? Аж самим стало смішно, правда ? Ще б не сміятися, коли в нас народне волевиявлення запросто може підмінюватися, приміром, транзитним сервером, ловкістю рук політичного «наперсточника» - «полковника Діми» Табачника, а то й просто продаватися всякій сволоті за дрібні подачки.
Нині стало модним влаштовувати ритуальні партійні танці навколо цього самого народовладдя – пропонувати свої сорти безкоштовного сиру в мишоловці під назвою «Зміни і доповнення до Конституції України». Чому мишоловка ? Грамотні, надіюсь, а читати не любите: усі гарантують народу оберемки демократичних прибамбасів, а на ділі все це із серіалу «Дурень думкою багатіє», оскільки відповідальності, причім невідворотної, за порушення прав і свобод не гарантується. Повноваження між гілками влади перерозподіляються, а кланово-партійна система залишається незмінною. Система, при якій народ є єдиним джерелом влади в межах «Знай, коза, стійло» та «Знай, кобило, де брикати». Така вже, знаєте, традиція в незалежній Україні.
Хто б сумнівався, що і Партія регіонів захоче потоптатися на конституційному вигоні. Звісно, із суворим дотриманням вищезгаданої традиції. Ба, «регіонали» вирішили, що при нинішній недолугій, беззубій, пересвареній, наскрізь корумпованій і безсилій демократичній владі настала пора показати своє справжнє антиукраїнське, антидержавне мурло: братки зі своїми холуями-перекиньчиками замахнулися на існування не тільки держави, але й самої української нації. Тепер стає зрозумілим, які-такі цінні вказівки «проффесор» «Хам» отримав у Кремлі під час свого останнього візиту і чому там з ним носилися як дурень з писаною торбою.
Показово, що цей промоскальський конституційний виплід офіційно презентував Олександр Лавринович, «видатний» ренегат НРУ, хоча це закономірно: брудну роботу «регіонали» завжди доручали прикупленим при нагоді покидькам. Згадайте їх «обличчя» і «голоси» у ВР.
Попередні варіанти конституційної реформи, президентський і «канцлерський» є нічим іншим, як перетягуванням владної перини на свою сторону. Себто нічого загрозливого для держави: ну смердітиме владний горщик президентськими чи прем’єрськими повноваженнями, так стоятиме-то в рідній домівці. Донецькі ж братки вирішили не дріб’язковитися і здати москалям державу гамузом.
І почали це робити з преамбули, додавши туди згадку про Декларацію про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. Відмахуєтеся, мовляв, маслом каши не зіпсуєш: документом менше, документом більше, а Україна незалежна – і край. І даремно недооцінюєте всю підступність і зловорожість цієї нібито незначної вставки. Диявол криється в дрібницях: Декларація – чи не єдиний документ загальнодержавної ваги, у якому є згадка про позаблоковий статус України. Після неї був Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., у якому позаблоковість узагалі не згадувалася.
А тепер подумки вибудуйте логічний ланцюжок із антинатівської істерії «Русских союзов», прогресуючих соціалістів, московинської церкви, «шарикового «НАТО – НІ !», блокування роботи ВР «регіоналами» і комуністами, відвертих, нахабно-демонстративних погроз кремлівських правителів на адресу України у випадку її вступу в НАТО – і завершіть це підлянкою у вигляді позаблокового статусу України. Позаблоковість означає залишитися віч-на-віч із захланними, агресивними азіятами з розкосими і хтивими очима. І що ми варті без європейської парасолі колективної безпеки – НАТО? І попрошу не пиндитися: мовляв, та ми... великий народ... героїчна історія... дух нації... Волинська січ... одною лівою... славні прадіди великі... На пси перевели і дух, і історію, і прадідів. Як ще 110 р. тому з гіркотою написав Борис Грінченко:
Не пишайтеся ж у співах
Ви козацьким родом:
Ви – раби, хоча й пани ви
Над своїм народом !
Щоби юридично зафіксувати беззахисність України і її капітуляцію перед Московією, не тільки військову, але й економічну, у ст.18 була внесена, даруйте на слові, сволочна правка: «Україна є позаблоковою державою і не може брати участь у створенні чи приєднанні до військових союзів». (Це ми уяснили. А тепер увага!) «Участь України у (так замість «в» неграмотно і написано – Б.Г.) економічних Союзах можлива тільки за рішенням всеукраїнського референдуму». Усе ! «Регіонали» закривають для України Європу і збираються «ЄЕПнути» її під ноги московинів. Яким чином? А ви порахуйте кількість москволюбів, безбатьченків, байдужих, продажних, чия хата скраю, «потрібних Україні», захланних і просто дурнуватих і вгадайте з першого разу результат референдуму з питання: «Ви підтримуєте Єдиний економічний простір з братами-москаликами чи економічний союз із буржуйською, чужою вам Європою ?»
Треба зазначити, що «регіонали» увійшли в антидержавний раж уже з перших статей свого конституційного творива. Ви будете шоковані, але своїми змінами ст.9 ці конкретні пацани звели нанівець пріоритетність самої Конституції у випадку укладання міжнародних договорів. У чинній редакції передбачено, що укладені міжнародні договори не можуть суперечити Конституції України. І крапка. Хочеш провернути якусь антиконституційну міжнародну оборудку – вперед і з піснею, але перед тим знайди 300 голосів у ВР, щоби змінити норму Конституції, яка тобі заважає. «Регіональна» шпана вирішила, що дешевше просто «опустити» Конституцію і записали: «... в разі колізії міжнародно-правових зобов’язань України і норм закону застосовуються правила загальновизнаних принципів і норм міжнародного права». Переклад на людську мову: «Міжнародні договори мають пріоритет (перевагу) над національним законодавством з Конституцією включно». Що це означає, цікавитеся ? Приміром, єнакієвський «Хам» в іпостасі прем’єра (та зробить, зробить його Ющенко прем’єром) підписує в Кремлі з прем’єром Путіним міжнародний договір про безстрокове базування Чорноморського Флоту Московії в Севастополі, ну і впридачу «для забезпечення інфраструктури флоту» передає московинам в оренду на 99 р. Кримський півострів. І все. Цей папір стає законом в Україні, а Конституцію можна буде повісити на цвяшок в «громадській приймальні».
Виходячи з вищевикладеного і для чіткого уяснення «що в траві пищить», пропоную два своїх доповнення. Перше. У преамбулі до всіх «виражаючи», «спираючись», «дбаючи», «піклуючись» і всіляких інших «керуючись» додати: «враховуючи національні інтереси Московії...» Простенько і всім зрозуміло, кому «регіонали» сідниці лижуть. Для особливо тупих доповнення 2. Ст.1 викласти в редакції: «Україна є незалежною і самостійною державою в межах Московії». Тепер усім зрозуміло ?
Про зміни та доповнення в розділі «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» не хочу навіть згадувати. Папір ще не таке витерпить. Це раз. А Сталінська Конституція, між іншим, у свій час була чи не найдемократичнішою в Європі. Що аж ніяк не завадило винищенню мільйонів громадян. Це два. Зрештою, як «регіональна» шпана «шанує» ці самі права і свободи, ухопившися за державне кермо, навряд чи треба пояснювати: свідків свавілля без меж «донецьких» - мільйони.
Так само скептично можна віднестися і до, по суті, хорошої і десь навіть демократичної, новації тотальної виборності суддів усіх рівнів – від районного до Верховного і Конституційного Судів включно. Якби не одна дрібниця: виборча кампанія влітає в кругленьку суму з багатьма нулями. Запитання по суті: де чесний суддя візьме ці «нулики» на проведення своєї виборчої кампанії? Відповідь: вибори виграють або корумповані судді з капшуками, набитими неправедними доходами, або достойники, яких спонсорують «жирні коти», яким за це треба буде выддячувати послугами «іменем України».
Відверто кажучи, я розчарований тупою, нахрапистою прямолінійністю в перекроюванні розділу IV «Верховна Рада України». Ну не заведено в порядному товаристві так наївно, десь-навіть чистосердечно робити диктатуру Партії регіонів конституційною нормою. Цитую новацію ст.77: «Політична партія, яка отримала більшу відносно інших партій кількість голосів виборців, але меншу тієї, що забезпечує обрання більшості від конституційного складу ВР отримує двісті двадцять шість депутатських мандатів». Як завжди, обов’язковий переклад на людську мову: «Партія, яка виграла вибори, отримує ВСЕ !» Незалежно від кількості набраних голосів ! Теоретично Україною може керувати партія, яка набрала 1% голосів, якщо всі інші набрали по 0,9%. Такий вже ми маємо електорат, вік би його не бачити, що в найближчі роки відносну більшість голосів набиратимуть бандюковичі (демократи ж, солі б їм на пупа, так і не об’єднаються). От і виходить, що саме для себе і прикуплених ренегатів «регіонали» застовбили владу. За великим рахунком це не що інше, як спроба встановити однопартійну систему і відновити дію 6-ої статті Конституції СРСР про «керуючу, організуючу і надихаючу».
Питання депутатської недоторканності «регіонали» вирішують у стилі «нібито». Проти нардепа нібито можна порушити кримінальну справу, суд нібито може виносити йому обвинувачувальний вирок, але в проміжку між цими правовими діями нардеп залишається недоторканою «священною коровою», себто без згоди ВР не може бути ні затриманий, ні заарештований. На практиці це означає, що нардеп, проти якого порушено кримінальну справу, може ігнорувати виклики до слідчого, а примусово взяти його під білі рученьки і поставити перед ясні очі «слідака» Конституція забороняє. Окрім того в цей же період ніщо цьому потенційному «зеку» не заважає дати драла, приміром, у ту ж Московію (де так привільно-радісно почуваються бакаї, білоконі і всілякі інші боделани). Одне слово, закон ніби рівний для всіх, але нардепи явно рівніші.
Хто б сумнівався, що «регіонали» по повній програмі «відірвуться» на Президентові України. Для початку вони позбавили його функції гаранта всіх державних і конституційних прибамбасів на кшалт суверенітету, територіальної цілісності і дотримання всіляких прав і свобод. Глава держави, котрий нічого нікому не гарантує, - і крапка. Далі обрізали його недоторканість: тютілька в тютільку до рівня народного депутата. Цікава ситуація може виникнути у зв’язку з формулюванням «Президент України не може бути без згоди ВР затриманий чи заарештований...». Значить, «ЗА ЗГОДОЮ» 226 народних лежнів усенароднообраний президент може бути заарештований як дрібний злодюжка чи злісний аліментщик. Якщо вразувати, що «регіонали» пропонують 226 депутатських мандатів автоматично віддавати партії-переможниці виборів, то виходить, що одна партія вирішуватиме долю президента.
Цей ідіотизм у всій «регіональній» дебільності прописаний у новій редакції ст.111 щодо порядку імпічменту (процедури відставки) Президента. Тепер кишнути президента може бути так же легко, як дурному з гори збігти: спеціальна тимчасова слідча комісія ВР, її висновки, 300 голосів омандачених гавриків – і в труні в білих тапочках вони бачили мільйони громадян, які обрали президента. До речі, підставою для імпічменту можуть бути «... дії, що шкодять національним інтересам України». Якщо врахувати, що невдовзі Рада національної безпеки і оборони до загрози національним інтересам віднесе бешкети дітлахів на хоружівській пасіці, то... самі розумієте.
Щодо впливу Президента на формування та діяльність Кабінету Міністрів, то шкода слів тратити: «регіонали» так дали йому по руках, що він не то що в кабмінівські кабінети, а навіть у сіни не посміє зайти.
Якщо щось звідкись убуває, то воно має кудись прибувати. Обрізані по саме нікуди повноваження Президента передаються Прем’єр-міністру. «Регіонали» переконані, що це буде їх конкретний пацан з наколкою «Век воли не видать». Такого прем’єра з диктаторськими повноваженнями Юля інтелегентно називає канцлером, а для бандюковичів «пахан» - він і є «паханом», хоч у прем’єрському, хоч у президентському «прикиді».
Щоби надалі президенту не знайшлося місця, де б присісти під час відвідин областей, «регіонали» ліквідовують держадміністрації «як клас» і всю повноту виконавчої влади на місцях нібито передають новоствореним виконкомам місцевих рад. Чому «нібито»? Та тому, що замість ліквідованих держадміністрацій в областях, містах Києві та Севастополі створюються «представництва Кабінету Міністрів». Так я ж і говорю: ті ж штани, та назад вузлом.
Можна було б і надалі виставляти на посміховисько спробу «регіоналів» запровадити в Україні конституційні «понятія». Можна було б порозмірковувати над підозріло шанобливим ставленням «регіоналів» до прокуратури, оскільки розділ VII «Прокуратура» вони навіть не торкнулися. Можна було б, але значно цікавіше задатися питанням: навіщо вся ця «регіонально»-конституційна «бодяга», якщо заздалегідь відомо, що через «принципові «язык» і «позаблоковість» цей варіант не набере не те, що 300, а й 226 голосів.
Як і все в «регіоналів» мотиви настільки очевидні, наскільки ж і тупі. Перший. Такий-собі лукавий звіт перед своїм електоратом: мовляв, ми вам обіцяли «второй государственный» та «АнтиНАТО», дивіться як ретельно та заповзято виконуємо свої обіцянки. Де там розібратися змордованому і зомбованому шахтарчуку, що це «порожняк». Ну і не без того, щоби від Кремля заслужити поблажливий кивок: мовляв, «верной дорогой идете, холуи». Другий мотив. Примітивний шантаж В.Ю. з його канцелярією: мовляв, або ви пришвидшуєте оборудку з «ширкою», або ми домовимося з Юлею відносно парламентської республіки і тоді вам замало не покажеться. Чи хтось сумнівається, що Ющенку зі своїм «другим «Я» Балогою вже й у сні ввижається «ширка» ? Але це вже тема для іншої розмови.
08.07.2008
Богдан Гринчук
По правді кажучи, усі наші розмірковування на тему досконалості чи недолугості пропонованих конституційних змін є яловими, себто пустими, нікому не потрібними. Проблема-то не в довершеності законів, у т.ч. і Основного, а в обов’язковості для ВСІХ БЕЗ ВИНЯТКУ їх дотримання. З цим-от у нас ну ніяк не складається, оскільки самі ж можновладці подають нам приклад правового нігілізму: то продукують закони «під себе», то підмінюють їх як не р-р-революційною доцільністю, так політичними домовленостями. Нібито для нашого, народного блага. Якщо вважати благом соціальні крихти з панського столу чи ілюзорну свободу дерти горло дурними голосами волаючих у пустелі, тоді, звісно, ми благоденствуємо.
Насправді всі ці президентсько-прем’єрські «розборки» навколо повноважень та верховнорадівські «сходняки» щодо перерозподілу влади відбуваються поза нами і без нас. Принципово ! Візьміть ту ж Швейцарію, де будь-які більш-менш значимі соціальні проекти обов’язково повинні бути підтверджені на референдумах, від загальнонаціонального до місцевих. Оце і є демократія в дії, себто пряме і безпосереднє НАРОДОВЛАДДЯ. І хтось набереться нахабства мене переконати, що наша елітна шпана захоче виносити на народний розсуд свої шкурні оборудки ? Аж самим стало смішно, правда ? Ще б не сміятися, коли в нас народне волевиявлення запросто може підмінюватися, приміром, транзитним сервером, ловкістю рук політичного «наперсточника» - «полковника Діми» Табачника, а то й просто продаватися всякій сволоті за дрібні подачки.
Нині стало модним влаштовувати ритуальні партійні танці навколо цього самого народовладдя – пропонувати свої сорти безкоштовного сиру в мишоловці під назвою «Зміни і доповнення до Конституції України». Чому мишоловка ? Грамотні, надіюсь, а читати не любите: усі гарантують народу оберемки демократичних прибамбасів, а на ділі все це із серіалу «Дурень думкою багатіє», оскільки відповідальності, причім невідворотної, за порушення прав і свобод не гарантується. Повноваження між гілками влади перерозподіляються, а кланово-партійна система залишається незмінною. Система, при якій народ є єдиним джерелом влади в межах «Знай, коза, стійло» та «Знай, кобило, де брикати». Така вже, знаєте, традиція в незалежній Україні.
Хто б сумнівався, що і Партія регіонів захоче потоптатися на конституційному вигоні. Звісно, із суворим дотриманням вищезгаданої традиції. Ба, «регіонали» вирішили, що при нинішній недолугій, беззубій, пересвареній, наскрізь корумпованій і безсилій демократичній владі настала пора показати своє справжнє антиукраїнське, антидержавне мурло: братки зі своїми холуями-перекиньчиками замахнулися на існування не тільки держави, але й самої української нації. Тепер стає зрозумілим, які-такі цінні вказівки «проффесор» «Хам» отримав у Кремлі під час свого останнього візиту і чому там з ним носилися як дурень з писаною торбою.
Показово, що цей промоскальський конституційний виплід офіційно презентував Олександр Лавринович, «видатний» ренегат НРУ, хоча це закономірно: брудну роботу «регіонали» завжди доручали прикупленим при нагоді покидькам. Згадайте їх «обличчя» і «голоси» у ВР.
Попередні варіанти конституційної реформи, президентський і «канцлерський» є нічим іншим, як перетягуванням владної перини на свою сторону. Себто нічого загрозливого для держави: ну смердітиме владний горщик президентськими чи прем’єрськими повноваженнями, так стоятиме-то в рідній домівці. Донецькі ж братки вирішили не дріб’язковитися і здати москалям державу гамузом.
І почали це робити з преамбули, додавши туди згадку про Декларацію про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. Відмахуєтеся, мовляв, маслом каши не зіпсуєш: документом менше, документом більше, а Україна незалежна – і край. І даремно недооцінюєте всю підступність і зловорожість цієї нібито незначної вставки. Диявол криється в дрібницях: Декларація – чи не єдиний документ загальнодержавної ваги, у якому є згадка про позаблоковий статус України. Після неї був Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., у якому позаблоковість узагалі не згадувалася.
А тепер подумки вибудуйте логічний ланцюжок із антинатівської істерії «Русских союзов», прогресуючих соціалістів, московинської церкви, «шарикового «НАТО – НІ !», блокування роботи ВР «регіоналами» і комуністами, відвертих, нахабно-демонстративних погроз кремлівських правителів на адресу України у випадку її вступу в НАТО – і завершіть це підлянкою у вигляді позаблокового статусу України. Позаблоковість означає залишитися віч-на-віч із захланними, агресивними азіятами з розкосими і хтивими очима. І що ми варті без європейської парасолі колективної безпеки – НАТО? І попрошу не пиндитися: мовляв, та ми... великий народ... героїчна історія... дух нації... Волинська січ... одною лівою... славні прадіди великі... На пси перевели і дух, і історію, і прадідів. Як ще 110 р. тому з гіркотою написав Борис Грінченко:
Не пишайтеся ж у співах
Ви козацьким родом:
Ви – раби, хоча й пани ви
Над своїм народом !
Щоби юридично зафіксувати беззахисність України і її капітуляцію перед Московією, не тільки військову, але й економічну, у ст.18 була внесена, даруйте на слові, сволочна правка: «Україна є позаблоковою державою і не може брати участь у створенні чи приєднанні до військових союзів». (Це ми уяснили. А тепер увага!) «Участь України у (так замість «в» неграмотно і написано – Б.Г.) економічних Союзах можлива тільки за рішенням всеукраїнського референдуму». Усе ! «Регіонали» закривають для України Європу і збираються «ЄЕПнути» її під ноги московинів. Яким чином? А ви порахуйте кількість москволюбів, безбатьченків, байдужих, продажних, чия хата скраю, «потрібних Україні», захланних і просто дурнуватих і вгадайте з першого разу результат референдуму з питання: «Ви підтримуєте Єдиний економічний простір з братами-москаликами чи економічний союз із буржуйською, чужою вам Європою ?»
Треба зазначити, що «регіонали» увійшли в антидержавний раж уже з перших статей свого конституційного творива. Ви будете шоковані, але своїми змінами ст.9 ці конкретні пацани звели нанівець пріоритетність самої Конституції у випадку укладання міжнародних договорів. У чинній редакції передбачено, що укладені міжнародні договори не можуть суперечити Конституції України. І крапка. Хочеш провернути якусь антиконституційну міжнародну оборудку – вперед і з піснею, але перед тим знайди 300 голосів у ВР, щоби змінити норму Конституції, яка тобі заважає. «Регіональна» шпана вирішила, що дешевше просто «опустити» Конституцію і записали: «... в разі колізії міжнародно-правових зобов’язань України і норм закону застосовуються правила загальновизнаних принципів і норм міжнародного права». Переклад на людську мову: «Міжнародні договори мають пріоритет (перевагу) над національним законодавством з Конституцією включно». Що це означає, цікавитеся ? Приміром, єнакієвський «Хам» в іпостасі прем’єра (та зробить, зробить його Ющенко прем’єром) підписує в Кремлі з прем’єром Путіним міжнародний договір про безстрокове базування Чорноморського Флоту Московії в Севастополі, ну і впридачу «для забезпечення інфраструктури флоту» передає московинам в оренду на 99 р. Кримський півострів. І все. Цей папір стає законом в Україні, а Конституцію можна буде повісити на цвяшок в «громадській приймальні».
Виходячи з вищевикладеного і для чіткого уяснення «що в траві пищить», пропоную два своїх доповнення. Перше. У преамбулі до всіх «виражаючи», «спираючись», «дбаючи», «піклуючись» і всіляких інших «керуючись» додати: «враховуючи національні інтереси Московії...» Простенько і всім зрозуміло, кому «регіонали» сідниці лижуть. Для особливо тупих доповнення 2. Ст.1 викласти в редакції: «Україна є незалежною і самостійною державою в межах Московії». Тепер усім зрозуміло ?
Про зміни та доповнення в розділі «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» не хочу навіть згадувати. Папір ще не таке витерпить. Це раз. А Сталінська Конституція, між іншим, у свій час була чи не найдемократичнішою в Європі. Що аж ніяк не завадило винищенню мільйонів громадян. Це два. Зрештою, як «регіональна» шпана «шанує» ці самі права і свободи, ухопившися за державне кермо, навряд чи треба пояснювати: свідків свавілля без меж «донецьких» - мільйони.
Так само скептично можна віднестися і до, по суті, хорошої і десь навіть демократичної, новації тотальної виборності суддів усіх рівнів – від районного до Верховного і Конституційного Судів включно. Якби не одна дрібниця: виборча кампанія влітає в кругленьку суму з багатьма нулями. Запитання по суті: де чесний суддя візьме ці «нулики» на проведення своєї виборчої кампанії? Відповідь: вибори виграють або корумповані судді з капшуками, набитими неправедними доходами, або достойники, яких спонсорують «жирні коти», яким за це треба буде выддячувати послугами «іменем України».
Відверто кажучи, я розчарований тупою, нахрапистою прямолінійністю в перекроюванні розділу IV «Верховна Рада України». Ну не заведено в порядному товаристві так наївно, десь-навіть чистосердечно робити диктатуру Партії регіонів конституційною нормою. Цитую новацію ст.77: «Політична партія, яка отримала більшу відносно інших партій кількість голосів виборців, але меншу тієї, що забезпечує обрання більшості від конституційного складу ВР отримує двісті двадцять шість депутатських мандатів». Як завжди, обов’язковий переклад на людську мову: «Партія, яка виграла вибори, отримує ВСЕ !» Незалежно від кількості набраних голосів ! Теоретично Україною може керувати партія, яка набрала 1% голосів, якщо всі інші набрали по 0,9%. Такий вже ми маємо електорат, вік би його не бачити, що в найближчі роки відносну більшість голосів набиратимуть бандюковичі (демократи ж, солі б їм на пупа, так і не об’єднаються). От і виходить, що саме для себе і прикуплених ренегатів «регіонали» застовбили владу. За великим рахунком це не що інше, як спроба встановити однопартійну систему і відновити дію 6-ої статті Конституції СРСР про «керуючу, організуючу і надихаючу».
Питання депутатської недоторканності «регіонали» вирішують у стилі «нібито». Проти нардепа нібито можна порушити кримінальну справу, суд нібито може виносити йому обвинувачувальний вирок, але в проміжку між цими правовими діями нардеп залишається недоторканою «священною коровою», себто без згоди ВР не може бути ні затриманий, ні заарештований. На практиці це означає, що нардеп, проти якого порушено кримінальну справу, може ігнорувати виклики до слідчого, а примусово взяти його під білі рученьки і поставити перед ясні очі «слідака» Конституція забороняє. Окрім того в цей же період ніщо цьому потенційному «зеку» не заважає дати драла, приміром, у ту ж Московію (де так привільно-радісно почуваються бакаї, білоконі і всілякі інші боделани). Одне слово, закон ніби рівний для всіх, але нардепи явно рівніші.
Хто б сумнівався, що «регіонали» по повній програмі «відірвуться» на Президентові України. Для початку вони позбавили його функції гаранта всіх державних і конституційних прибамбасів на кшалт суверенітету, територіальної цілісності і дотримання всіляких прав і свобод. Глава держави, котрий нічого нікому не гарантує, - і крапка. Далі обрізали його недоторканість: тютілька в тютільку до рівня народного депутата. Цікава ситуація може виникнути у зв’язку з формулюванням «Президент України не може бути без згоди ВР затриманий чи заарештований...». Значить, «ЗА ЗГОДОЮ» 226 народних лежнів усенароднообраний президент може бути заарештований як дрібний злодюжка чи злісний аліментщик. Якщо вразувати, що «регіонали» пропонують 226 депутатських мандатів автоматично віддавати партії-переможниці виборів, то виходить, що одна партія вирішуватиме долю президента.
Цей ідіотизм у всій «регіональній» дебільності прописаний у новій редакції ст.111 щодо порядку імпічменту (процедури відставки) Президента. Тепер кишнути президента може бути так же легко, як дурному з гори збігти: спеціальна тимчасова слідча комісія ВР, її висновки, 300 голосів омандачених гавриків – і в труні в білих тапочках вони бачили мільйони громадян, які обрали президента. До речі, підставою для імпічменту можуть бути «... дії, що шкодять національним інтересам України». Якщо врахувати, що невдовзі Рада національної безпеки і оборони до загрози національним інтересам віднесе бешкети дітлахів на хоружівській пасіці, то... самі розумієте.
Щодо впливу Президента на формування та діяльність Кабінету Міністрів, то шкода слів тратити: «регіонали» так дали йому по руках, що він не то що в кабмінівські кабінети, а навіть у сіни не посміє зайти.
Якщо щось звідкись убуває, то воно має кудись прибувати. Обрізані по саме нікуди повноваження Президента передаються Прем’єр-міністру. «Регіонали» переконані, що це буде їх конкретний пацан з наколкою «Век воли не видать». Такого прем’єра з диктаторськими повноваженнями Юля інтелегентно називає канцлером, а для бандюковичів «пахан» - він і є «паханом», хоч у прем’єрському, хоч у президентському «прикиді».
Щоби надалі президенту не знайшлося місця, де б присісти під час відвідин областей, «регіонали» ліквідовують держадміністрації «як клас» і всю повноту виконавчої влади на місцях нібито передають новоствореним виконкомам місцевих рад. Чому «нібито»? Та тому, що замість ліквідованих держадміністрацій в областях, містах Києві та Севастополі створюються «представництва Кабінету Міністрів». Так я ж і говорю: ті ж штани, та назад вузлом.
Можна було б і надалі виставляти на посміховисько спробу «регіоналів» запровадити в Україні конституційні «понятія». Можна було б порозмірковувати над підозріло шанобливим ставленням «регіоналів» до прокуратури, оскільки розділ VII «Прокуратура» вони навіть не торкнулися. Можна було б, але значно цікавіше задатися питанням: навіщо вся ця «регіонально»-конституційна «бодяга», якщо заздалегідь відомо, що через «принципові «язык» і «позаблоковість» цей варіант не набере не те, що 300, а й 226 голосів.
Як і все в «регіоналів» мотиви настільки очевидні, наскільки ж і тупі. Перший. Такий-собі лукавий звіт перед своїм електоратом: мовляв, ми вам обіцяли «второй государственный» та «АнтиНАТО», дивіться як ретельно та заповзято виконуємо свої обіцянки. Де там розібратися змордованому і зомбованому шахтарчуку, що це «порожняк». Ну і не без того, щоби від Кремля заслужити поблажливий кивок: мовляв, «верной дорогой идете, холуи». Другий мотив. Примітивний шантаж В.Ю. з його канцелярією: мовляв, або ви пришвидшуєте оборудку з «ширкою», або ми домовимося з Юлею відносно парламентської республіки і тоді вам замало не покажеться. Чи хтось сумнівається, що Ющенку зі своїм «другим «Я» Балогою вже й у сні ввижається «ширка» ? Але це вже тема для іншої розмови.
08.07.2008
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар