Гадаю, шановне панство не без цікавості віднесеться до простого питання: яку державу для нас, але без нас, хочуть збудувати Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко ? Себто який державний устрій наймиліший кожному з них зокрема ?
Відразу ж попереджаю занадто настирливих, втикацьких громадян: те, що опубліковано в Інтернеті під назвою «Концепція системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні (проект)», піддається розшифровці інтелектуалам, IQ яких має аж зашкалювати. Ви це зрозуміли, гадаю, уже із мудрагельської назви, але щоби до кінця усвідомили всю глибину свого невігластва, наведу лише один типовий абзац цього мудреного твору: «Двопалатність могла б сприяти забезпеченню ефективного представництва у законодавчому органі інтересів регіонів з акцентом на їх юридичній рівності в контексті принципової лінії щодо децентралізації влади в державі та посилення ролі регіонів, підвищення якості законотворення, збалансованості у компентаційних взаємозв’язках між законодавчою і виконавчою владою». Отож і я кажу: незаслужено сподобилися ми на свою голову такого розумного поколіна в Біблії президента, що аж не віриться в своє щастя.
Якщо на відчай душі кинутися в заумні хащі президентських мудрувань і спробувати продертися до зрозумілих понять, то дещо можна второпати.
(Я ці химерні варіації на тему нової конституції називаю «президентські» виключно умовно, оскільки це мудрене дітище зародилося і вигулькнуло з бюрократичних нетрів Секретаріату Президента. Хто конкретно ці «письменники», що втаємничилися під «псевдо» «Робоча група», знають Балога з Господом Богом. Ющенко знать не знає, відать
не відає. Про всяк випадок. Національна конституційна рада, так гонорово створена президентом саме для написання ідеальної конституції на віки, мо’ й тисячоліття, до цього «концептуального»творива також непричетна, оскільки отримали його вже готовеньким до ужитку. Видать, для подальшого «освячення» своїми авторитетними іменами. Одне слово, для «одобрямсу»).
Я вас зараз ошелешу такою радісною новиною, що ви відразу ж відчуєте себе щасливо, затишно і безпечно як у материнському лоні. У чинній Конституції України (КУ) «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються... найвищою соціальною цінністю». Гарантом цих прибамбасів виступає Президент України (ПУ). Подумаєш, якась «соціальна цінність». Та хто на таке казна-що звертає увагу ? А тепер пропонується цю фарисейську папланину визнати просто «найвищою цінністю». Без «соціальної», яка не спрацювала і тим самим скомпроментувала Гаранта. Уявляєте, як після такої конституційної новації корумпована і бездушна чиновницька рать притьмом кинеться догоджати пересічним громадянам, а не тільки щедрим на хабара достойникам ? Що мене сподвигнуло на таке щеняче захоплення ? Так гарантом «найвищої цінності» виступає сам ПУ ! Жарт. Крізь зуби.
Або як вам подобається отакий ханжеський пасаж: «... має бути визначений принцип верховенства права... у зв’язку з необхідністю захисту людини від МОЖЛИВОГО (виділено мною – Б.Г.) свавілля влади». Цікаво, у якій державі живуть ці «письменники», бо в Україні словосполучення «можливе свавілля влади» є безглуздим і просто неправдоподібним. Свавілля просто є.
Досить пікантно виглядає теза про те, що «надра, природні ресурси континентального шельфу... є державною власністю». Скільки там куселиків цієї державної власності залишилося ще не роздерибаниним ?
Розділ ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», який у чинній КУ складається із 48 статей, у новій Концепції, як на мене, зводиться до однієї: «Людина і громадянин має право мати право». Утіщайтеся, бо ж могли б і не мати.
Ех, де наше не пропадало ! Помаримо, що в новій КУ здуру чи за недоглядом у ІІ розділі появилася завершальна стаття такого змісту: «Особам, котрі порушили права і свободи людини і громадянина, гарантується кримінальна відповідальність». Між іншим, норми КУ є нормами прямої дії. Ще б до цих норм відшукати нормальних, себто законопослушних, прокурорів і суддів – і горенька не знали б. Крий тебе сила Дажбожа, і приверзеться таке !
Розділ ІІІ «Вибори. Референдум» зазнав кардинальних змін. Найголовніша з них – зміна назви на «Народне волевиявлення». Оцінив, народе, свою значимість ? І це ще не все: до досить-таки сумнівного права обирати і бути обраним додається вагоме право НАРОДНОЇ ЗАКОНОДАВЧОЇ ІНІЦІАТИВИ. По-простому кажучи, право прокукурікати, оскільки ця «ініціатива» повинна бути узаконена в парламентському піднебессі все тими ж недоторканими для закону мандатоносними небожителями. Як кажуть, гнись не гнись, а в голоблі становись. Це я про народ.
З Верховною Радою президент вирішив не заїдатися і практично залишити все як є: видать, парламентський бардак його цілком улаштовує. За винятком хіба що «коаліції депутатських фракцій», яка ліквідовується як класовий ворог. Замість неї запроваджується «їжачок у тумані» під назвою «парламентська більшість». Не питайте, бо сам гублюся в догадках.
Потурбувався президент і про себе, любимого: ніяких депутатських запитів до президента ! А й справді, не царське діло вислуховувати письмове скигління народних слуг про самодурство чиновників чи свавілля можновладців: най за справедливістю звертаються до прокурорів та суддів. Не за «дякую», звісно.
Не забув Гарант і про депутатську недоторканість. І даремно радієте: до недоторканих «священних корів» додається ще одна – Уповноважений ВР з прав людини.
Щодо президентських прав, то тут «письменники» з Банкової не поскупилися: звісно, хто платить, той і музику замовляє. Отож під президентську дудку і задком, і передком мають увиватися: Генеральний прокурор, Голова СБУ, міністри закордонних справ (укупі з дипломатичними представниками) та оборони, судді Конституційного Суду і всі інші судді.
У випадку, якщо ВР двічі підряд не спроможеться затвердити Прем’єр-міністра та персональний склад Кабінету Міністрів «Президент на власний розсуд визначає кандидатуру на посаду Прем’єр-міністра...» До речі «вдосконалені зв’язки між главою держави і урядом» як улиті пасують до знаменитої «конвойської» фрази «Крок управо, крок уліво – уважається втечею. Стріляємо без попередження !» У всьому ж іншому уряд цілком самостійний, може діяти як йому заманеться. Звісно, попередньо запитавши дозволу в президента. Ну добре, занадто прямолінійно і грубо. Най буде коректніше: узгодивши кожен свій чмих з «другим «Я» президента, котрий укліщився на Банковій.
То яку модель державного управління «вималювала» анонімна робоча группа в хащах Секретаріату Президента ? Формально, президентсько-парламентську, фактично, президентську. Зарані можна пророкувати з гарантією: фокус не пройде. Не тому, що президентська республіка така вже неприйнятна для українців чи може нашкодити Україні. Зовсім навпаки, якби... Якби політична «елітна» шпана, яка і «править бал» у ВР, не дивилася б на законність, справедливість, порядок, моральність як собака на висівки. Якби влада і не влада (опозиції ж катма) задумалися про національні інтереси, а не про те, як утриматися при владі чи дорватися до неї та як би підгребти під себе якнайбільше владних повноважень. Якби, зрештою, замість месії в нас об’явився Вашингтон.
19.05.2008
Богдан Гринчук
Відразу ж попереджаю занадто настирливих, втикацьких громадян: те, що опубліковано в Інтернеті під назвою «Концепція системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні (проект)», піддається розшифровці інтелектуалам, IQ яких має аж зашкалювати. Ви це зрозуміли, гадаю, уже із мудрагельської назви, але щоби до кінця усвідомили всю глибину свого невігластва, наведу лише один типовий абзац цього мудреного твору: «Двопалатність могла б сприяти забезпеченню ефективного представництва у законодавчому органі інтересів регіонів з акцентом на їх юридичній рівності в контексті принципової лінії щодо децентралізації влади в державі та посилення ролі регіонів, підвищення якості законотворення, збалансованості у компентаційних взаємозв’язках між законодавчою і виконавчою владою». Отож і я кажу: незаслужено сподобилися ми на свою голову такого розумного поколіна в Біблії президента, що аж не віриться в своє щастя.
Якщо на відчай душі кинутися в заумні хащі президентських мудрувань і спробувати продертися до зрозумілих понять, то дещо можна второпати.
(Я ці химерні варіації на тему нової конституції називаю «президентські» виключно умовно, оскільки це мудрене дітище зародилося і вигулькнуло з бюрократичних нетрів Секретаріату Президента. Хто конкретно ці «письменники», що втаємничилися під «псевдо» «Робоча група», знають Балога з Господом Богом. Ющенко знать не знає, відать
не відає. Про всяк випадок. Національна конституційна рада, так гонорово створена президентом саме для написання ідеальної конституції на віки, мо’ й тисячоліття, до цього «концептуального»творива також непричетна, оскільки отримали його вже готовеньким до ужитку. Видать, для подальшого «освячення» своїми авторитетними іменами. Одне слово, для «одобрямсу»).
Я вас зараз ошелешу такою радісною новиною, що ви відразу ж відчуєте себе щасливо, затишно і безпечно як у материнському лоні. У чинній Конституції України (КУ) «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються... найвищою соціальною цінністю». Гарантом цих прибамбасів виступає Президент України (ПУ). Подумаєш, якась «соціальна цінність». Та хто на таке казна-що звертає увагу ? А тепер пропонується цю фарисейську папланину визнати просто «найвищою цінністю». Без «соціальної», яка не спрацювала і тим самим скомпроментувала Гаранта. Уявляєте, як після такої конституційної новації корумпована і бездушна чиновницька рать притьмом кинеться догоджати пересічним громадянам, а не тільки щедрим на хабара достойникам ? Що мене сподвигнуло на таке щеняче захоплення ? Так гарантом «найвищої цінності» виступає сам ПУ ! Жарт. Крізь зуби.
Або як вам подобається отакий ханжеський пасаж: «... має бути визначений принцип верховенства права... у зв’язку з необхідністю захисту людини від МОЖЛИВОГО (виділено мною – Б.Г.) свавілля влади». Цікаво, у якій державі живуть ці «письменники», бо в Україні словосполучення «можливе свавілля влади» є безглуздим і просто неправдоподібним. Свавілля просто є.
Досить пікантно виглядає теза про те, що «надра, природні ресурси континентального шельфу... є державною власністю». Скільки там куселиків цієї державної власності залишилося ще не роздерибаниним ?
Розділ ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», який у чинній КУ складається із 48 статей, у новій Концепції, як на мене, зводиться до однієї: «Людина і громадянин має право мати право». Утіщайтеся, бо ж могли б і не мати.
Ех, де наше не пропадало ! Помаримо, що в новій КУ здуру чи за недоглядом у ІІ розділі появилася завершальна стаття такого змісту: «Особам, котрі порушили права і свободи людини і громадянина, гарантується кримінальна відповідальність». Між іншим, норми КУ є нормами прямої дії. Ще б до цих норм відшукати нормальних, себто законопослушних, прокурорів і суддів – і горенька не знали б. Крий тебе сила Дажбожа, і приверзеться таке !
Розділ ІІІ «Вибори. Референдум» зазнав кардинальних змін. Найголовніша з них – зміна назви на «Народне волевиявлення». Оцінив, народе, свою значимість ? І це ще не все: до досить-таки сумнівного права обирати і бути обраним додається вагоме право НАРОДНОЇ ЗАКОНОДАВЧОЇ ІНІЦІАТИВИ. По-простому кажучи, право прокукурікати, оскільки ця «ініціатива» повинна бути узаконена в парламентському піднебессі все тими ж недоторканими для закону мандатоносними небожителями. Як кажуть, гнись не гнись, а в голоблі становись. Це я про народ.
З Верховною Радою президент вирішив не заїдатися і практично залишити все як є: видать, парламентський бардак його цілком улаштовує. За винятком хіба що «коаліції депутатських фракцій», яка ліквідовується як класовий ворог. Замість неї запроваджується «їжачок у тумані» під назвою «парламентська більшість». Не питайте, бо сам гублюся в догадках.
Потурбувався президент і про себе, любимого: ніяких депутатських запитів до президента ! А й справді, не царське діло вислуховувати письмове скигління народних слуг про самодурство чиновників чи свавілля можновладців: най за справедливістю звертаються до прокурорів та суддів. Не за «дякую», звісно.
Не забув Гарант і про депутатську недоторканість. І даремно радієте: до недоторканих «священних корів» додається ще одна – Уповноважений ВР з прав людини.
Щодо президентських прав, то тут «письменники» з Банкової не поскупилися: звісно, хто платить, той і музику замовляє. Отож під президентську дудку і задком, і передком мають увиватися: Генеральний прокурор, Голова СБУ, міністри закордонних справ (укупі з дипломатичними представниками) та оборони, судді Конституційного Суду і всі інші судді.
У випадку, якщо ВР двічі підряд не спроможеться затвердити Прем’єр-міністра та персональний склад Кабінету Міністрів «Президент на власний розсуд визначає кандидатуру на посаду Прем’єр-міністра...» До речі «вдосконалені зв’язки між главою держави і урядом» як улиті пасують до знаменитої «конвойської» фрази «Крок управо, крок уліво – уважається втечею. Стріляємо без попередження !» У всьому ж іншому уряд цілком самостійний, може діяти як йому заманеться. Звісно, попередньо запитавши дозволу в президента. Ну добре, занадто прямолінійно і грубо. Най буде коректніше: узгодивши кожен свій чмих з «другим «Я» президента, котрий укліщився на Банковій.
То яку модель державного управління «вималювала» анонімна робоча группа в хащах Секретаріату Президента ? Формально, президентсько-парламентську, фактично, президентську. Зарані можна пророкувати з гарантією: фокус не пройде. Не тому, що президентська республіка така вже неприйнятна для українців чи може нашкодити Україні. Зовсім навпаки, якби... Якби політична «елітна» шпана, яка і «править бал» у ВР, не дивилася б на законність, справедливість, порядок, моральність як собака на висівки. Якби влада і не влада (опозиції ж катма) задумалися про національні інтереси, а не про те, як утриматися при владі чи дорватися до неї та як би підгребти під себе якнайбільше владних повноважень. Якби, зрештою, замість месії в нас об’явився Вашингтон.
19.05.2008
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар