Партійні марення

Так вип’ємо за те, щоби наші
бажання завжди співпадали
з нашими можливостями.

Тост.

Задам я вам, кмітливі українці, провокативне питання із підручника політичної арифметики: скільки відсотків уміщується в 100 % ? Присій-бо, не глузую і з головою в мене безпроблемно. Пхикаєте, мовляв, то ж тільки несосвітенний дурень буде пробувати втиснути більше сотні в сотню. Ну навіщо так грубо. Такий казус регулярно трапляється і з високодостойними політиками під час виборчих кампаній. Ще не докумекали ? Пояснюю для простодушних, себто нетямущих у політиці.

Про те, що 30 вересня відбудуться дочасні вибори, ви хоч чули ? Щось чули, кажете. І за це низенький вам уклін. І що партії (блоки партій) будуть настирливо виканючувати у нас голоси, щоби набрати якнайбільше відсотків, отже, отримати якнайбільше народнодепутатських мандатів, гадаю, здогадуєтеся? Молодці, просто Сократи. Оскільки я розмовляю з тверезомислячими українцями зі здоровим глуздом, то вже й не сумніваюся, що ви твердо засвоїли два неспростовні факти:

1. у ВР 450 народнодепутатських крісел і приставні стільці для понаднормових нардепів там не передбачено;
2. скільки б не було пошукачів райського життя у ВР, як би вони не надималися жабами на купині, але сумарно більше 100 % вони не наберуть.

А тепер послухаємо самовпевнені й ну дуже переконливі заяви вождів чи партійних речників про конкретні відсотки, які їх партії (блоки ) нібито обов’язково наберуть на цих виборах. І відчайдушно повіримо, позаяк кому ж і вірити в цьому світі, як не таким статечним, чесним, правдивим, словним, високоморальним політикам як наші вожді. Не погоджуєтеся, мовляв, в Україні немає політика, якому народ більше довіряв би, ніж недовіряє ? Так це народ сліпий, тупий і несвідомий свого щастя – мати таких цяця-ляля вождів. Тицяєте в очі Морозом, Симоненком, Вітренко ? І я їм руки не подав би, зате мають і непересічні чесноти: один - графоман, другий – дуб, у смислі твердої породи, а про клінічні випадки в порядному товаристві пліткувати не заведено. Янукович ? Якщо вже вас минуловиборчі бігмордівські «тому що» не переконали, то привередливішого народу годі й шукати. Що маєте отак святотенствувати на малограмотного єнакієвського пацана, краще не випендрюйтеся і мовчки ковтайте все, чим вас згодовують.

Повіримо і «нашим», оскільки саме їм ми будемо віддавати свої голоси, а значить і свою довіру, зрештою, і свою долю.

Узагалі-то народ про хвальків, котрі поперед невода рибу ловлять, відгукується насмішкувато: мовляв, ще не зловив, а вже скубе. Так це народ, що з нього, малограмотного в політиці візьмеш. Ми ж то з вами не якісь-там Хоми невірні, ми ж залюбки проковтнемо будь-які благоглупості, аби тільки вони виходили з вождівських уст. Отож, давайте подивимося, скільки крашанок задовго до Великодня наші вожді вже понакладали в свої партійні виборчі кошики.

На десятому з’їзді Партії регіонів Янукович висловив упевненість, що «донецькі» наберуть більше відсотків, ніж на минулорічних. Оскільки тоді вони набрали 32,12 % голосів і враховуючи їх хворобливе бажання правити Україною одноосібно, уважатимемо, що їх задовільнить 51,8 %, що відповідає 300 мандатам. (5,8 – це минулорічний еквівалент 1 % набраних голосів з «бонусом», виражений у народнодепутатських сідницях).

Юлія Тимошенко на з’їзді БЮТ чітко встановила бютівський «прожитковий мінімум» - 39 %. Цю цифру вона обгрунтувала тим, що навколо себе вона не бачить порядного партійного товариства, з яким можна було б піти в розвідку чи поділитися владою. Отож, у майбутній ВР вона бачить тільки одного гідного партнера для створення коаліції – себе, любиму і неповторну. 39 % = 226 мандатам. От тобі і більшість у ВР, а разом з нею і можливість призначення Прем’єр-міністра та формування уряду однією політичною силою.

У блоку «Наша Україна Народна Самооборона» поки що можливостей менше, хоча відносно амбіційності, то ще як сказати. Гадаю, 25 % крашанок у великодному кошику їх може задовільнити: 145 мандатів, знаєте, на дорозі не валяються.

Соціалісти блефують на відчай душі. При рейтингу, що аж зашкалює до 1,5 %, вони надимають щоки та розпиндючилися аж на 40 мандатів, себто на 6,9 %. Нам то що, най вовк траву їсть.

Червонопузі яничари традиційно тупо захищають національні інтереси Росії в Україні. Принципами, бач, не поступаються. Минулого року через ці антиукраїнські принципи, вони ледь переповзли через 3 % виборчий бар’єр, а тепер-от ні сіло ні впало варнякають (та ще й з яким апломбом !) про якусь міфічну 20-відсоткову підтримку «трудового народу». Гадають, що як зліпили рекламну п’ятірку свого виборчого списку за канонічним компартійним принципом («представители рабочего класса, трудового крестьянства, госслужащих, доблесных ветеранов и, естественно, во главе с руководящим, вдохновляющим и направляющим товарищем Персеком»), то серед виборців аж так побільшає дурнів ? Видать, Симоненко переплутав делегатів на партійний з’їзд з кандидатами в народні депутати. Як би там не було, а в цих московських холуїв губа не з лопуцька: претендують на 116 мандатів.

Навіжена товаришка з Лисої гори... Не зрозуміли, про кого йдеться ? Ну, ця москальська хвой... даруйте, прихильниця з прогресуючою формою соціалізму... та звісно ж «наша Наташа Конотопська» поки що конкретних претензій на більшість у ВР не пред’являє. Дивно, адже саме така заявка як улита пасувала б до її психічного стану. Судячи з її галайздрування, вона вже і Партію регіонів зарахувала до «помаранчевих», і комуністів затаврувала співпрацею з олігархами-глитаями. Отож, уся надія імпер-шовіністів з-під кремлівської зірки тільки на неї, єдиноістинну захисницю Рассєї-матушки від посягань українських буржуазних націоналістів на «ісконно рускую малоросійскую губернію». Та ні, це не маячня, а програма партії «від Вітренчихи». Гадаю, цей «зірковий дует» з Марченком («солодка парочка» - то вже ретро) планує на східно-південних теренах наскубати від ПР та комуняк не менше 10 % голосів, себто 58 мандатів.

Новоявленому месії-миротворцю Володимиру Литвину не так важлива кількість набраних його іменним блоком голосів, як сам факт проходження у ВР і володіння в ній «золотою акцією». Мета: крісло голови ВР. А він цього і не таїть. Нещодавно в бліц-інтерв’ю на телеканалі «1+1» він відкрив очі глядачам: виявляється, він був найкращим головою ВР із тих, хто був до нього, нинішніх і тих, хто займатиме цю посаду во віки віків. Амінь. Не сперечаймося. Чоловік від скромності не помре. Якщо так, то вистачить йому і 3 % та 18 мандатів.

Далі пішла всіляка партійна шушваль з претензіями на висмоктані з пальця 10 % всенародної підтримки. Не будемо ж ми їх переконувати, що шансів попасти у ВР в них стільки ж, як у нинішніх виборців дожити до виконання всіх захмарних обіцянок «регіоналів». Уже відз’їздилися «Громада» «телефонного» вождя в екзилі Лазаренка, «Свобода» супер-націоналіста Тягнибока, «Блок Людмили Супрун» з двічі народним авангардом, Аграрний блок із «землеробів» у краватках «від кутюр» і пещеними руками... Гей, а настобіса я маю задарма рекламувати всілякий політичний дріб’язок ? Їх уже десь біля 40 оббивають пороги Мінюсту і шикуються в чергу до реєстраційного віконця в ЦВК.

Враховуючи хворобливу амбіційність наших міні-вожденят і вождес, потішимо їх самолюбство і зробімо вигляд ніби справді повірили в їх спроможність переповзти через 3 % виборчий бар’єр. Підраховуємо: 38 х 3 = 114 %, або 661 мандат. Нічого собі шушваль !

Підводимо підсумки. Якби всі ці наполеонівські заявки партійних вождів, гномів і пуцьвіріньків попали Богу в уші. Якби Він їх сприйняв усерйоз. Якби, будучи в пустотливому настрої, Усеблагий і собі вирішив пожартувати і виконав усі без винятку хвалькуваті вождівські забаганки. То мали б ми чудернацький результат: партії (блоки) сумарно набрали б 269,7 % голосів, а у ВР засідало б 1564 народних дармоїдів.

Оце вам і є політична арифметика з її основним правилом: не вір, виборцю, очам своїм, а вір вождівським побрехенькам. На щастя, дурні голоса не йдуть в небеса.

Порозважалися – треба і міру знати. Повернімося із світу партійних фантазій і марень у нашу юдоль реальностей. Позаяк наймудріше нам політикується з кумом за чаркою оковитого чаю, особливо в стані «ти мене уважаєш ?», то послухаємо, що з приводу вождівських марень кажуть сучасні чорнокнижники-ворожбити, сиріч соціологи. Знову ж таки, відрізняйте соціологів, котрі бережуть своє добре ім’я, від соціологічних дам «на виклик». Якщо вас переконують у захмарних рейтингах Партії регіонів, а її подільники по коаліції, соціал-запроданці та комуняки, нібито безпроблемно і переможно в’їдуть у ВР на білих шкапах, тоді як їх суперники «бютівці» та «нунасівці» уже заздалегідь шиють собі опозиційні шати, довго не роздумуйте, а плюйте брехунам в очі.

Практично всі соціологічні служби (звісно, окрім куплених з тельбухами ПР) відмічають падіння рейтингу синьо-рожево-червоної коаліції і стабільне зростання рейтингу «помаранчевих». Дотепні журналюги навіть уже придумали означення цьому явищу: Друга Помаранчева революція в форматі дострокових виборів. Їх би слова та Богу у вуха.

Нещодавно дані своїх досліджень опублікували Інститут соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук та Центр соціологічно-політичних технології. Певна різниця в даних швидше за все пояснюється масштабністю проведеного дослідження і величиною похибки. (Перші опитали 27 тис. осіб, похибка – 0,6 %, другі – стандартні для досліджень 2400 осіб, похибка – 2,6 %).

Їх дані однозначно підтверджують зміну балансу народних симпатій явно на користь «наших» і «бютівців»: у ПР – 31,4 % та 26,2 %, у БЮТ – 26,1 % та 23,1 %, у НУНС» - 14,8 % та 13 %, у КПУ – 5,5 % та 2,7 % відсотка. Узагальнений результат, виражений в депутатських мандатах, співпадає: 237 проти 213 на нашу користь.

Що ж, добродії українці, нібито і зорі розташовуються для нас сприятливо, і Бог перестає на нас дутися самі знаєте за що, і бандюковичі продовжують здуру «ламати дрова», і Мороз своїми жалюгідними спробами утриматися на плаву все більше викликає бридливий осміх, і Симоненко пудить у штаненята, уперше звертаючись за підтримкою до всілякої червонопузої дрібноти та проросійської гидоти, і «наші» почали збиратися на толоку, урешті-решт згадавши, що батьківський дім-то один і спільний. Слово за нами. Відверто кажучи, вибір знайомий: «наші» і «не наші». Ясно, що «наші». Де ми, зрештою, дінемося.

13.08.2007
Богдан Гринчук