Продовження.
Правда ж, надокучило бебратися у всій цій нашій політичній бридоті ? Підступи, інтриги, закулісні перемовини, підкилимові домовленості, злостивість, злорадство, брудні інсинуації, керована демократія, лицемірство і фарисейство... Ви звернули увагу на дивовижну метаморфозу, яка сталася з «регіоналами» після виборів ? Їй-право, якось стало совісно називати їх бандюковичами. Складається враження, ніби вони враз переродилися. Хоча ні, заслабо сказано: наново народилися. І постали перед нами невинними, безгрішними, янгелоподібними, а що вже демократами, то аж з душі верне. А законниками-то, скрупульозними буквоїдами, затятими стражами найдрібнішої закарлючки в Регламенті – гризіть лікті від заздрощів, фарисеї укупі з Венеціанською Комісією. А яким менторським тоном повчають демократів демократії і десь-навіть моральності. Громадськість ошелешена і почала сумніватися у своїй пам’ятливості: якщо «регіонали» такі праведники, то які ж сукини діти так нахабно й нахраписто свавільничали «до того» ?
Уже нудить від цієї шпани. Хочеться чимось радісним серце заспокоїти, тим більше, що ми, українці, невибагливі до радощів: сусіда зліва зловили, а ти сам устиг втекти – уже на душі потепліло; у сусіда справа здохла корова – ліпота-то яка !
От про сусідів і погутаримо. Про тих, про кого поет сказав: «Да, азиаты мы с раскосыми и жадными глазами !»
Про правителів справжніх і призначених
Кажете, вільнолюбиві українці, маєте незалежну державу, самі собі владу обираєте, мовляв, хоч самі голі, а вишиванку за пазухою тримаємо ? Самостійницькі марення – от що це все ! І держави суверенної не маєте, і владою вашою, а значить і вами, керують чужинці, і самі як були, так і лишилися холопами Московської імперії, малоросами,
значить. Що за бредня, обурюєтеся ? А я тут ні при чім: у цій маячні переконаний сам Олег Дерипаска ! Що воно за цабе, біля якого аж треба ставити знак оклику ? Ех, темнота несусвітня, соромно не знати правителя «от Москвы до самых, до окраин». Та ж у нього сам Путін працює президентом, а всенький політикум на постсовіцькому просторі він тасує як колоду карт. Та чого ви пристали ? Кажу ж, що з головою в мене все гаразд, а от щодо цього «Императора всея Великая, Малая, Белая и прочая Руси» так я ж не психіатр, щоби ставити діагнози. Зрештою, моя справа вас проінформувати, а ви вже самі пошлете його, куди вважатимите за потрібне. От і інформую, а там хоч вовк траву їж.
Олег Дерипаска – мільярдер, президент компанії «Русский алюминий» (другий за величиною виробник алюмінію в світі), власник інвестиційної компанії (швидше імперії) «Базовий елемент». Головне ж, «личный друг президента Владимира Путина», як він полюбляє підкреслювати.
Коротесенька передісторія теми. Московитські товстосуми вирішили потішити свою пиху і випускати для себе VIP-бюлетень, на сторінках якого найкращі експерти в сфері політики, економіки, фінансів, бізнесу обговорювали б насущні проблеми Росії і т.і. Вийшло в світ два числа цього VIP-бюлетеню. У другому, і останньому, числі було опубліковане злощасне, точніше, шокуючо-цинічне інтерв’ю Олега Дерипаска (далі – О.Д.) Скандал розгорівся після того, як ці одкровення потрапили в українську Мережу.
Можу сказати свою думку: марення одурілого від величезних грошей чоловічка. Розумний політик (а бізнесмени такого калібру не можуть не бути політиками) не дозволить собі публічно демонструвати зневагу до власного і сусідніх народів, ні за яких обставин не розкриватиме потаємних, часами дескримінуючих, важелів влади, нізащо не принижуватиме президента своєї (і суміжних !) держави. От для пихатого випанка, скоробагатька, затятого імпер-шовініста, очманілого від уявного всевладдя, усе це пасує як улите.
Дивуєтеся, чому це я вам надокучаю теревенями якогось московита ? Виключно задля того, щоби навіть ремигаючі українці зрозуміли, яким сусідом Бог нас покарав. Ну і не без того, щоби просвітленішим оком подивитися на самих себе.
У своєму інтерв’ю О.Д. постійно вживає займенник «ми», себто підкреслює, що він виступає від групи осіб. Хто ж вони – ці «ми» ? Пряма мова О.Д.: «Мы – это российская реальная власть. Крупный бизнес – это часть нашей технологии… Губернатор Чукотки Роман Абрамович, я, к вашим услугам, тоже. Глава МДМ-банка Андрей Мельниченко…»
А де ж тут місце Путіна, цікавитеся ? І на це є відповідь: «… глава госаппарата – не обязательно реальный лидер страны. Он может лишь использовать ПОЛНОМОЧИЯ ТЕХ, КТО ИМЕЕТ РЕАЛЬНУЮ ВЛАСТЬ (тут і далі виділено мною – Б.Г.). Он может быть, например, наемным менеджером… Название несущественно – президент, премьер…»
Отак-от, а ми, недотепи, думали, що Путін – всенароднообраний Президент РФ, лідер держави з величезним рейтингом довіри і взагалі «царь-батюшка». Ан ні, виявляється, це жирні блощиці, що розпаслися на грабунку народного добра, змовилися між собою і найняли Путіна трохи покерувати Московією. Під їх, звісно, мудрим керівництвом і прискіпливим контролем. Не вірите, що екс-кагебіст погодився бігати на короткім повідку в олігархів ? Слово О.Д.: «Президент России – это своего рода топ-менеджер, управляющий всей страной. Он умный, адекватный человек, никогда НЕ ПРЕВЫШАЮЩИЙ СВОИХ ПОЛНОМОЧИЙ».
А як же вибори і взагалі всілякі демократичні прибамбаси по-московитськи ? Ми-от, мовляв, ходимо на вибори як на осточортілу роботу, перед тим пересварившись як сусіди в «комуналці», за щось голосуємо, когось обираємо, як припече, то і владу змінюємо. Най і міняємо шило на швайку, але це НАШ вибір. Що ж тут дивного ? Ми – європейці і демократія, най нині трішки недоношена і неоковирна, у нас в крові.
А тепер до вашої уваги демократія по-азіятськи з «одкровення від Дерипаска»: «А скажите, эта власть – демократична ..?» – Відповідь О.Д.: «Куда уж демократичнее. Если, конечно, откинуть всякие сказки о демократии, якобы кто-то что-то решает, зайдя в кабинку для голосования. На самом деле кабинки существуют для того, чтобы НАСЕЛЕНИЕ имело возможность туда заходить – торжественно, под звуки музыки… Совершенно ясно, что экономика, крупный бизнес не могут пойти на такой высокий риск – произвольное назначение менеджеров госаппарата, как бог на душу положит… Кадры для управления страной… необходимо тщательно подбирать…»
Зрозуміли, що в Московії, що «торжественно» заходити в кабінки, що «под звуки музыки» водити хороводи, один толк.
Якщо в цих кровних нащадків угро-фінів і монголів влада не обирається, то як же вона насправді формується ? І на це є чітка відповідь О.Д.: «... Группа людей, осуществляющих власть, ... принимает решение о форме этой власти. Сейчас, например, это форма демократии, когда широкая публика убеждена, что ими управляют те, кого они выбирали в кабинках для голосования...
После первого решения носители настоящей власти принимают решение – кто будет во главе структуры управления: один из них или кто-либо наемный. В России, например, наемный менеджер.»
Якщо одкровення О.Д. відповідають дійсності, а не є звичною кагебістською димовою завісою, то державний устрій у Московії називається скромно і зі смаком: олігархічний абсолютизм, себто безроздільне і безконтрольне панування невеликої групи найбагатших людей. З характерною, споконвіків притаманою московитам особливістю: прагнення розповсюдити своє панування на всі території, де вони вбачають національні інтереси Московії. Себто на весь світ. Еге ж, імперське мислення: ну там Москва-ІІІ Рим, Lebensraum (той самий «життєвий простір», без якого, на переконання біснуватого фюрера, не міг існувати ІІІ Рейх), народ-богоносець, «гей, славяне, под Москву», вороги всі, хто не під Москвою, ну і далі тим же трибом.
А при чім тут Україна, нетерпеливитеся ? Так я ж тільки про це і говорю. Щоби ви порівняли і оцінили і себе, і рівень української демократії. Зрештою щоби зрозуміли незаперечну істину: яких ще вам ворогів треба з таким сусідом ?
А тепер остання цитата із варнякання цього пихатого, очманілого від імперського дуру скоробагатька, конкретно про Україну: «Мы, конечно, финансируем его (Виктора Януковича)… Мы ищем в республике адекватних менеджеров и Янукович – лишь один из возможных кандидатов.
… Мы увидели, что на смежной нам територии совершенно отсутствуют… талантливые управленцы госаппарата… и мы приняли решение – НЕ БРОСАТЬ ЖЕ ЭТОТ КУСОК СУШИ. После этого мы начали экспорт в республику «общечеловеческих ценностей», «свободы слова», «плюрализма», «свободы общественных объеденений»… и так будет до тех пор, пока наши интересы не достигнут ступени эфективного УПРАВЛЕНИЯ ГОСУДАРСТВОМ УКРАИНА, а интересы нашы там очень велики… После этого останется только ПОДОБРАТЬ управленцев».
Оце, загалом, і все. Гадаю, шановні українці зробили вірні висновки. Сподіваюся, вони співпадають з моїми. Висновок перший: правителі Московії, хто б вони не були, олігархи з Путіним на віжках чи кагебістська мафія з Путіним на чолі і з табельним пістолетом Макарова, притиснутим до карків олігархів, впевнені, що вхопили Бога за бороду і він на них «шісткує». А це для нас і не новина. Про таких ми вже з давних-давен говорили: «Еге ж, як Настя скаже, так Бог і послуха».
Висновок другий: те, заради чого ми виходили на Майдани – Гідність і Свобода Людини (саме так, з великої букви), для них неприйнятне і вороже. Звернули увагу, з якою зневагою говориться про «общечеловеческие ценности», «свободу слова» та інші демократичні прибамбаси ? Вони свято переконані, що демократія вносить розлад у державу та розбещує народ. Їм подавай азіятську деспотію.
Висновок третій: за своїми північно-східними кордонами ми маємо ворогів. І не треба самих себе дурити, мовляв, це тільки правителі такі-сякі-перетакі, а народ – хоч до рани прикладай.Насправді ж більше 70 % цього народу не визнають незалежності України, більше 50 % не визнають українців окремішньою нацією, майже 80 % переконані, що Україна повинна входити в склад Російської Федерації.
Висновок четвертий: християнське повчання «любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» - це заповідь для рабів. Ворогів, а особливо ворогів Батьківщини, треба ненавидіти і боротися з ними. Боротися за Батьківщину і свою свободу. Це природно і богоугодно. Уявіть собі, де б ми були і що від нас залишилося б, якби наші славні прадіди великі замість скородити шаблями московські ребра дотримувалися цієї рабської заповіді? Чи ж не краще бути поганими християнами, але добрими патріотами ?
08.12.2007
Богдан Гринчук
Правда ж, надокучило бебратися у всій цій нашій політичній бридоті ? Підступи, інтриги, закулісні перемовини, підкилимові домовленості, злостивість, злорадство, брудні інсинуації, керована демократія, лицемірство і фарисейство... Ви звернули увагу на дивовижну метаморфозу, яка сталася з «регіоналами» після виборів ? Їй-право, якось стало совісно називати їх бандюковичами. Складається враження, ніби вони враз переродилися. Хоча ні, заслабо сказано: наново народилися. І постали перед нами невинними, безгрішними, янгелоподібними, а що вже демократами, то аж з душі верне. А законниками-то, скрупульозними буквоїдами, затятими стражами найдрібнішої закарлючки в Регламенті – гризіть лікті від заздрощів, фарисеї укупі з Венеціанською Комісією. А яким менторським тоном повчають демократів демократії і десь-навіть моральності. Громадськість ошелешена і почала сумніватися у своїй пам’ятливості: якщо «регіонали» такі праведники, то які ж сукини діти так нахабно й нахраписто свавільничали «до того» ?
Уже нудить від цієї шпани. Хочеться чимось радісним серце заспокоїти, тим більше, що ми, українці, невибагливі до радощів: сусіда зліва зловили, а ти сам устиг втекти – уже на душі потепліло; у сусіда справа здохла корова – ліпота-то яка !
От про сусідів і погутаримо. Про тих, про кого поет сказав: «Да, азиаты мы с раскосыми и жадными глазами !»
Про правителів справжніх і призначених
Кажете, вільнолюбиві українці, маєте незалежну державу, самі собі владу обираєте, мовляв, хоч самі голі, а вишиванку за пазухою тримаємо ? Самостійницькі марення – от що це все ! І держави суверенної не маєте, і владою вашою, а значить і вами, керують чужинці, і самі як були, так і лишилися холопами Московської імперії, малоросами,
значить. Що за бредня, обурюєтеся ? А я тут ні при чім: у цій маячні переконаний сам Олег Дерипаска ! Що воно за цабе, біля якого аж треба ставити знак оклику ? Ех, темнота несусвітня, соромно не знати правителя «от Москвы до самых, до окраин». Та ж у нього сам Путін працює президентом, а всенький політикум на постсовіцькому просторі він тасує як колоду карт. Та чого ви пристали ? Кажу ж, що з головою в мене все гаразд, а от щодо цього «Императора всея Великая, Малая, Белая и прочая Руси» так я ж не психіатр, щоби ставити діагнози. Зрештою, моя справа вас проінформувати, а ви вже самі пошлете його, куди вважатимите за потрібне. От і інформую, а там хоч вовк траву їж.
Олег Дерипаска – мільярдер, президент компанії «Русский алюминий» (другий за величиною виробник алюмінію в світі), власник інвестиційної компанії (швидше імперії) «Базовий елемент». Головне ж, «личный друг президента Владимира Путина», як він полюбляє підкреслювати.
Коротесенька передісторія теми. Московитські товстосуми вирішили потішити свою пиху і випускати для себе VIP-бюлетень, на сторінках якого найкращі експерти в сфері політики, економіки, фінансів, бізнесу обговорювали б насущні проблеми Росії і т.і. Вийшло в світ два числа цього VIP-бюлетеню. У другому, і останньому, числі було опубліковане злощасне, точніше, шокуючо-цинічне інтерв’ю Олега Дерипаска (далі – О.Д.) Скандал розгорівся після того, як ці одкровення потрапили в українську Мережу.
Можу сказати свою думку: марення одурілого від величезних грошей чоловічка. Розумний політик (а бізнесмени такого калібру не можуть не бути політиками) не дозволить собі публічно демонструвати зневагу до власного і сусідніх народів, ні за яких обставин не розкриватиме потаємних, часами дескримінуючих, важелів влади, нізащо не принижуватиме президента своєї (і суміжних !) держави. От для пихатого випанка, скоробагатька, затятого імпер-шовініста, очманілого від уявного всевладдя, усе це пасує як улите.
Дивуєтеся, чому це я вам надокучаю теревенями якогось московита ? Виключно задля того, щоби навіть ремигаючі українці зрозуміли, яким сусідом Бог нас покарав. Ну і не без того, щоби просвітленішим оком подивитися на самих себе.
У своєму інтерв’ю О.Д. постійно вживає займенник «ми», себто підкреслює, що він виступає від групи осіб. Хто ж вони – ці «ми» ? Пряма мова О.Д.: «Мы – это российская реальная власть. Крупный бизнес – это часть нашей технологии… Губернатор Чукотки Роман Абрамович, я, к вашим услугам, тоже. Глава МДМ-банка Андрей Мельниченко…»
А де ж тут місце Путіна, цікавитеся ? І на це є відповідь: «… глава госаппарата – не обязательно реальный лидер страны. Он может лишь использовать ПОЛНОМОЧИЯ ТЕХ, КТО ИМЕЕТ РЕАЛЬНУЮ ВЛАСТЬ (тут і далі виділено мною – Б.Г.). Он может быть, например, наемным менеджером… Название несущественно – президент, премьер…»
Отак-от, а ми, недотепи, думали, що Путін – всенароднообраний Президент РФ, лідер держави з величезним рейтингом довіри і взагалі «царь-батюшка». Ан ні, виявляється, це жирні блощиці, що розпаслися на грабунку народного добра, змовилися між собою і найняли Путіна трохи покерувати Московією. Під їх, звісно, мудрим керівництвом і прискіпливим контролем. Не вірите, що екс-кагебіст погодився бігати на короткім повідку в олігархів ? Слово О.Д.: «Президент России – это своего рода топ-менеджер, управляющий всей страной. Он умный, адекватный человек, никогда НЕ ПРЕВЫШАЮЩИЙ СВОИХ ПОЛНОМОЧИЙ».
А як же вибори і взагалі всілякі демократичні прибамбаси по-московитськи ? Ми-от, мовляв, ходимо на вибори як на осточортілу роботу, перед тим пересварившись як сусіди в «комуналці», за щось голосуємо, когось обираємо, як припече, то і владу змінюємо. Най і міняємо шило на швайку, але це НАШ вибір. Що ж тут дивного ? Ми – європейці і демократія, най нині трішки недоношена і неоковирна, у нас в крові.
А тепер до вашої уваги демократія по-азіятськи з «одкровення від Дерипаска»: «А скажите, эта власть – демократична ..?» – Відповідь О.Д.: «Куда уж демократичнее. Если, конечно, откинуть всякие сказки о демократии, якобы кто-то что-то решает, зайдя в кабинку для голосования. На самом деле кабинки существуют для того, чтобы НАСЕЛЕНИЕ имело возможность туда заходить – торжественно, под звуки музыки… Совершенно ясно, что экономика, крупный бизнес не могут пойти на такой высокий риск – произвольное назначение менеджеров госаппарата, как бог на душу положит… Кадры для управления страной… необходимо тщательно подбирать…»
Зрозуміли, що в Московії, що «торжественно» заходити в кабінки, що «под звуки музыки» водити хороводи, один толк.
Якщо в цих кровних нащадків угро-фінів і монголів влада не обирається, то як же вона насправді формується ? І на це є чітка відповідь О.Д.: «... Группа людей, осуществляющих власть, ... принимает решение о форме этой власти. Сейчас, например, это форма демократии, когда широкая публика убеждена, что ими управляют те, кого они выбирали в кабинках для голосования...
После первого решения носители настоящей власти принимают решение – кто будет во главе структуры управления: один из них или кто-либо наемный. В России, например, наемный менеджер.»
Якщо одкровення О.Д. відповідають дійсності, а не є звичною кагебістською димовою завісою, то державний устрій у Московії називається скромно і зі смаком: олігархічний абсолютизм, себто безроздільне і безконтрольне панування невеликої групи найбагатших людей. З характерною, споконвіків притаманою московитам особливістю: прагнення розповсюдити своє панування на всі території, де вони вбачають національні інтереси Московії. Себто на весь світ. Еге ж, імперське мислення: ну там Москва-ІІІ Рим, Lebensraum (той самий «життєвий простір», без якого, на переконання біснуватого фюрера, не міг існувати ІІІ Рейх), народ-богоносець, «гей, славяне, под Москву», вороги всі, хто не під Москвою, ну і далі тим же трибом.
А при чім тут Україна, нетерпеливитеся ? Так я ж тільки про це і говорю. Щоби ви порівняли і оцінили і себе, і рівень української демократії. Зрештою щоби зрозуміли незаперечну істину: яких ще вам ворогів треба з таким сусідом ?
А тепер остання цитата із варнякання цього пихатого, очманілого від імперського дуру скоробагатька, конкретно про Україну: «Мы, конечно, финансируем его (Виктора Януковича)… Мы ищем в республике адекватних менеджеров и Янукович – лишь один из возможных кандидатов.
… Мы увидели, что на смежной нам територии совершенно отсутствуют… талантливые управленцы госаппарата… и мы приняли решение – НЕ БРОСАТЬ ЖЕ ЭТОТ КУСОК СУШИ. После этого мы начали экспорт в республику «общечеловеческих ценностей», «свободы слова», «плюрализма», «свободы общественных объеденений»… и так будет до тех пор, пока наши интересы не достигнут ступени эфективного УПРАВЛЕНИЯ ГОСУДАРСТВОМ УКРАИНА, а интересы нашы там очень велики… После этого останется только ПОДОБРАТЬ управленцев».
Оце, загалом, і все. Гадаю, шановні українці зробили вірні висновки. Сподіваюся, вони співпадають з моїми. Висновок перший: правителі Московії, хто б вони не були, олігархи з Путіним на віжках чи кагебістська мафія з Путіним на чолі і з табельним пістолетом Макарова, притиснутим до карків олігархів, впевнені, що вхопили Бога за бороду і він на них «шісткує». А це для нас і не новина. Про таких ми вже з давних-давен говорили: «Еге ж, як Настя скаже, так Бог і послуха».
Висновок другий: те, заради чого ми виходили на Майдани – Гідність і Свобода Людини (саме так, з великої букви), для них неприйнятне і вороже. Звернули увагу, з якою зневагою говориться про «общечеловеческие ценности», «свободу слова» та інші демократичні прибамбаси ? Вони свято переконані, що демократія вносить розлад у державу та розбещує народ. Їм подавай азіятську деспотію.
Висновок третій: за своїми північно-східними кордонами ми маємо ворогів. І не треба самих себе дурити, мовляв, це тільки правителі такі-сякі-перетакі, а народ – хоч до рани прикладай.Насправді ж більше 70 % цього народу не визнають незалежності України, більше 50 % не визнають українців окремішньою нацією, майже 80 % переконані, що Україна повинна входити в склад Російської Федерації.
Висновок четвертий: християнське повчання «любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» - це заповідь для рабів. Ворогів, а особливо ворогів Батьківщини, треба ненавидіти і боротися з ними. Боротися за Батьківщину і свою свободу. Це природно і богоугодно. Уявіть собі, де б ми були і що від нас залишилося б, якби наші славні прадіди великі замість скородити шаблями московські ребра дотримувалися цієї рабської заповіді? Чи ж не краще бути поганими християнами, але добрими патріотами ?
08.12.2007
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар