Ви будете сміятися, веломудрі українці, але вас знову «кинули». Якщо вам від цього полегшає, то «кинули» свої, себто «наші», у смислі «нашоукраїнці». Без паніки: не всі, а балогівсько-президентська «чудова сімка», п’ятьох з яких ви легковірно обдарували депутатськими мандатами. Якщо додати Івана Плюща з його підстаркуватим вередуванням, то демократична більшість, себто коаліція, у будь який момент може стати меншістю. Із випливаючими з цього згубними для вас наслідками: відставкою уряду Юлії Тимошенко, переформатуванням коаліції з демократичної в «широку» дембандюковицьку, черговим меморандумиком-універсаликом, «регіоналами» в повстанських одностроях з тризубами на лацканах – і запаморочливою мандрівкою президента від усеукраїнського покутя в «донецькі» сіни.
Зловорожі язики пліткують, що вас «кинули» з благословення В.Ющенка. Чого остовпіли ? Звикайте. Бачили очі, що купували – їжте, хоч повилазьте. Щоби за розпачливим чи обуреним голосінням не загубити суть, як полюбляє висловлюватися президент, викликів, підійдемо до цього політично-канцелярського інтриганства як до простої задачки з геометрії: дано – довести.
Дано: вихід з партії «Наша Україна» семи членів, п’ятеро з яких є народними депутатами.
Довести: на шляху до другого терміну президентства В.Ю. діє за принципом «ціль виправдовує засоби». Історично доведено, що такий шлях згубний, але завжди був, є і буде звабним для людей, одержимих манією влади. В.Ю. вирішив це спростувати. Що ж, штандарт йому в руки і м’якої соломи в потрібному місці.
Цей шлях розпочався зі збою НУНС на дочасних парламентських виборах. Нагадую, що пропрезидентський виборчий проект – блок «НУНС» був дітищем В.Балоги і Секретаріат Президента фактично був виборчим штабом цього блоку. Адмінресурс, обурюєтеся ? І не соромно відволікатися на подібні дрібниці ? Нагадаю завдання, які були поставлені блоку президентом: виграти вибори (принаймні випередити БЮТ), створити коаліцію, поставити свого, себто вірнопіданого прем’єр-міністра – і вперед і з піснею до тріумфальної перемоги В.Ю. на президентських виборах. Не склалося. Підвела масовка. Виборці, бач, виявилися зарозумними.
Одне слово, маренням виявився план підім’яти під себе уряд, домінувати в коаліції, обмежити діяльність Юлі стінами парламенту та з позиції сили плести політичні інтриги з Партією регіонів. З таким, скажімо, непристойним для президентської гвардії результатом розраховувати на НУНС як на вагому політичну силу стало просто безглуздо. Невдовзі виявилося, що з тріском провалився задум створення мегапартії «під Ющенка» на базі блоку «НУНС». Більше того, фракція НУНС відразу ж почала проявляти норов до цінних і настирливих вказівок самого Балоги. І вже справжнім бунтом була відмова одностайним «одобрямсом» підтримати кандидатуру Плюща на пост Голови ВР. Чому саме Плюща ? Так він же відвертий «ширколюб» і мав це своє марення перетворити в реальну «широку» коаліцію. Як гадаєте, з благословіння Ющенка чи без оного ? Ти диви, які розумні.
Що, простачки ви патріотичні, розгубилися-отетеріли ? Мовляв, як же так ?.. Майдан... Ю-щен-ко !.. Вітя + Юля = любов навіки... свобода... бандитам – тюрми... закон... справедливість... демкоаліція.... угода... клятвенні обітниці... Так я ж і кажу: «кинули» вас. Як і було заплановано в запасному варіанті.
Отут я, признаюся, не зовсім упевнений, що «ширка» була запасним варіантом. До месіянсько-об’єднавчих «приколів» В.Ю. та до християнсько-смиренної методи їх утілення усі вже якось притерпілися. З ким не трапляється: загалом добрий хлопець, а що уявив себе месією, так усяка пташка своїм носиком живе. Тим більше, подейкують, таким чином він будує націю. А ми що, ми як накажуть: будувати націю з бандюганами, яничарами, блазнями, запроданцями, дурнями ? Хоч навприсядки ! Ми ж рахманні та довготерпеливі. До пори – до часу.
Допоки не усвідомимо, що ганебно, коли кріль-петьовківська шпана тримає в заложниках демократичну коаліцію. Допоки не втямимо, що срамотно, коли канцелярський щур помикає прем’єр-міністром. Допоки не збагнемо, що безчесно почувати себе комфортно в заручниках. До речі, а як живеться гоноровому панству в заложниках ? Отакої, так ви навіть не здогадуєтеся, що є заручниками ? Блаженні невідаючі, але віруючі, бо є на кому воду возити.
Найсмішніше, що ніхто вас силою не захоплював і не утримує, а влізли в халепу як муха в патоку добровільно. Сказав би «з власної недоумкуватості», так образитеся, отож, най буде ласкаво: зі своєї незбагненної мудрості вскочили в заложники як жаба в жар. А все розпочалося зі щирої і сліпої віри ніби: а) запропонований нам мандатоносними крутіями пропорційний «лохотрон» - це і є чесні, прозорі та демократичні вибори; б) щось докорінно зміниться, якщо ми замість одних глитаїв, що купили місця у виборчих списках, оберемо інших п’явок, які також купили місця, тільки в інших списках; в) у обмін на нашу довіру клани стрімголів кинуться приймати закони «в ім’я та на благо» народу, а не себе, любимих.
Для всіх наших благоглупостей є одне гарантоване розгрішення: ураховуючи нинішню виборчу систему та ступінь аморальності політичної, з дозволу сказати, еліти, ми зробили кращий із можливого вибір. Звичайно, не гоже, що ми потрапили в залежність від другого терміну президенства В.Ю., від політичних інтриг канцелярії президента, від рівня ницості чотирьох-п’яти мандатоносних шпанюків, від «п’ятой колони» в стінах парламенту. Зрештою, ми стали заручниками сукиних синів, яким прощали занадто багато чого тільки тому, що вважали, що це наші сукини сини. Виявилося, серед них чимало просто сукиних синів. Оце останнє і найприкріше, і найобразливіше.
Знаєте, ми ні в найменшій мірі не залежимо від «регіональної» істерики в стінах парламенту, оскільки вона є свідченням їх безсилої люті, а ще більше їх потаємного страху перед відповідальністю за своє врядування в стилі «гоп-стоп». Єдиним порятунком для них є повернення у владу. Отут і можуть накоїти лиха просто сукині діти.
По суті, коли зібрати докупи все, що зробило нас заручниками, то воно зводиться до протистояння між президентом і прем’єр-міністром. В.Ю. переконаний, що найбільшою загрозою для його президентства-2 є Ю.Т. І не має значення, що в нинішній ситуації для країни найкращим варіантом було б не суперництво, а соратницька супряж цих двох харизматичних особистостей. Натомість маємо кулуарні, закулісні, підкилимові, підленькі ігрища задля «нейтралізації» Ю.Т. Варіант із домовленістю про гарантії її прем’єрства за будь-якої ситуації в обмін на відмову від її претензій на президенство вже не розглядається: занадто глибоко в мізках наших політиків укорінилася недовіра як наріжний камінь взаємин. Ану ж, дай волю Юліному соціальному популізму і неминучому росту її рейтингу, вона візьме та й порушить угоду і «однією лівою» виграє президентські перегони ? Кожен, знаєте, розмірковує в силу своєї зіпсутості.
Залишається або не давати їй плідно працювати, блокуючи прийняття необхідних законів, дріб’язково втручаючись в урядову діяльність, шалено критикуючи кожен її крок у стилі «не знаю як, але не так», але така явна упередженість таїть в собі небезпеку зворотного ефекту. Або позбавити Ю.Т. прем’єрства. Для цього є два легальні шляхи:
Ситуація, скажу я вам, і сюди боляче, і туди гаряче. А нам-то, питаєте, що до цієї гризоти ? Так заручники ж, а де ж ви бачили, щоб вони самі вирішували свою долю. Чи все на так і в нас залишилося достатньо і людської, і національної гідності, щоби вивільнитися самим ? Невже ви в цьому сумніваєтеся ?
24.02.2008
Богдан Гринчук
Зловорожі язики пліткують, що вас «кинули» з благословення В.Ющенка. Чого остовпіли ? Звикайте. Бачили очі, що купували – їжте, хоч повилазьте. Щоби за розпачливим чи обуреним голосінням не загубити суть, як полюбляє висловлюватися президент, викликів, підійдемо до цього політично-канцелярського інтриганства як до простої задачки з геометрії: дано – довести.
Дано: вихід з партії «Наша Україна» семи членів, п’ятеро з яких є народними депутатами.
Довести: на шляху до другого терміну президентства В.Ю. діє за принципом «ціль виправдовує засоби». Історично доведено, що такий шлях згубний, але завжди був, є і буде звабним для людей, одержимих манією влади. В.Ю. вирішив це спростувати. Що ж, штандарт йому в руки і м’якої соломи в потрібному місці.
Цей шлях розпочався зі збою НУНС на дочасних парламентських виборах. Нагадую, що пропрезидентський виборчий проект – блок «НУНС» був дітищем В.Балоги і Секретаріат Президента фактично був виборчим штабом цього блоку. Адмінресурс, обурюєтеся ? І не соромно відволікатися на подібні дрібниці ? Нагадаю завдання, які були поставлені блоку президентом: виграти вибори (принаймні випередити БЮТ), створити коаліцію, поставити свого, себто вірнопіданого прем’єр-міністра – і вперед і з піснею до тріумфальної перемоги В.Ю. на президентських виборах. Не склалося. Підвела масовка. Виборці, бач, виявилися зарозумними.
Одне слово, маренням виявився план підім’яти під себе уряд, домінувати в коаліції, обмежити діяльність Юлі стінами парламенту та з позиції сили плести політичні інтриги з Партією регіонів. З таким, скажімо, непристойним для президентської гвардії результатом розраховувати на НУНС як на вагому політичну силу стало просто безглуздо. Невдовзі виявилося, що з тріском провалився задум створення мегапартії «під Ющенка» на базі блоку «НУНС». Більше того, фракція НУНС відразу ж почала проявляти норов до цінних і настирливих вказівок самого Балоги. І вже справжнім бунтом була відмова одностайним «одобрямсом» підтримати кандидатуру Плюща на пост Голови ВР. Чому саме Плюща ? Так він же відвертий «ширколюб» і мав це своє марення перетворити в реальну «широку» коаліцію. Як гадаєте, з благословіння Ющенка чи без оного ? Ти диви, які розумні.
Що, простачки ви патріотичні, розгубилися-отетеріли ? Мовляв, як же так ?.. Майдан... Ю-щен-ко !.. Вітя + Юля = любов навіки... свобода... бандитам – тюрми... закон... справедливість... демкоаліція.... угода... клятвенні обітниці... Так я ж і кажу: «кинули» вас. Як і було заплановано в запасному варіанті.
Отут я, признаюся, не зовсім упевнений, що «ширка» була запасним варіантом. До месіянсько-об’єднавчих «приколів» В.Ю. та до християнсько-смиренної методи їх утілення усі вже якось притерпілися. З ким не трапляється: загалом добрий хлопець, а що уявив себе месією, так усяка пташка своїм носиком живе. Тим більше, подейкують, таким чином він будує націю. А ми що, ми як накажуть: будувати націю з бандюганами, яничарами, блазнями, запроданцями, дурнями ? Хоч навприсядки ! Ми ж рахманні та довготерпеливі. До пори – до часу.
Допоки не усвідомимо, що ганебно, коли кріль-петьовківська шпана тримає в заложниках демократичну коаліцію. Допоки не втямимо, що срамотно, коли канцелярський щур помикає прем’єр-міністром. Допоки не збагнемо, що безчесно почувати себе комфортно в заручниках. До речі, а як живеться гоноровому панству в заложниках ? Отакої, так ви навіть не здогадуєтеся, що є заручниками ? Блаженні невідаючі, але віруючі, бо є на кому воду возити.
Найсмішніше, що ніхто вас силою не захоплював і не утримує, а влізли в халепу як муха в патоку добровільно. Сказав би «з власної недоумкуватості», так образитеся, отож, най буде ласкаво: зі своєї незбагненної мудрості вскочили в заложники як жаба в жар. А все розпочалося зі щирої і сліпої віри ніби: а) запропонований нам мандатоносними крутіями пропорційний «лохотрон» - це і є чесні, прозорі та демократичні вибори; б) щось докорінно зміниться, якщо ми замість одних глитаїв, що купили місця у виборчих списках, оберемо інших п’явок, які також купили місця, тільки в інших списках; в) у обмін на нашу довіру клани стрімголів кинуться приймати закони «в ім’я та на благо» народу, а не себе, любимих.
Для всіх наших благоглупостей є одне гарантоване розгрішення: ураховуючи нинішню виборчу систему та ступінь аморальності політичної, з дозволу сказати, еліти, ми зробили кращий із можливого вибір. Звичайно, не гоже, що ми потрапили в залежність від другого терміну президенства В.Ю., від політичних інтриг канцелярії президента, від рівня ницості чотирьох-п’яти мандатоносних шпанюків, від «п’ятой колони» в стінах парламенту. Зрештою, ми стали заручниками сукиних синів, яким прощали занадто багато чого тільки тому, що вважали, що це наші сукини сини. Виявилося, серед них чимало просто сукиних синів. Оце останнє і найприкріше, і найобразливіше.
Знаєте, ми ні в найменшій мірі не залежимо від «регіональної» істерики в стінах парламенту, оскільки вона є свідченням їх безсилої люті, а ще більше їх потаємного страху перед відповідальністю за своє врядування в стилі «гоп-стоп». Єдиним порятунком для них є повернення у владу. Отут і можуть накоїти лиха просто сукині діти.
По суті, коли зібрати докупи все, що зробило нас заручниками, то воно зводиться до протистояння між президентом і прем’єр-міністром. В.Ю. переконаний, що найбільшою загрозою для його президентства-2 є Ю.Т. І не має значення, що в нинішній ситуації для країни найкращим варіантом було б не суперництво, а соратницька супряж цих двох харизматичних особистостей. Натомість маємо кулуарні, закулісні, підкилимові, підленькі ігрища задля «нейтралізації» Ю.Т. Варіант із домовленістю про гарантії її прем’єрства за будь-якої ситуації в обмін на відмову від її претензій на президенство вже не розглядається: занадто глибоко в мізках наших політиків укорінилася недовіра як наріжний камінь взаємин. Ану ж, дай волю Юліному соціальному популізму і неминучому росту її рейтингу, вона візьме та й порушить угоду і «однією лівою» виграє президентські перегони ? Кожен, знаєте, розмірковує в силу своєї зіпсутості.
Залишається або не давати їй плідно працювати, блокуючи прийняття необхідних законів, дріб’язково втручаючись в урядову діяльність, шалено критикуючи кожен її крок у стилі «не знаю як, але не так», але така явна упередженість таїть в собі небезпеку зворотного ефекту. Або позбавити Ю.Т. прем’єрства. Для цього є два легальні шляхи:
- висловлення недовіри Прем’єр-міністру парламентом, для чого до 202 «опозиційних» голосів треба додати 24 «нашоукраїнських» - і цим самим поставити жирний хрест на політичній перспективі партії «Наша Україна»;
- розвал демократичної коаліції і створення «ширки», для чого знову ж таки треба наявність 37 дворушників із 72 у фракції «НУНС», що приводить до тієї ж панахиди по цій політичній силі і знову ж таки вручає виграшні козирі Ю.Т.
Ситуація, скажу я вам, і сюди боляче, і туди гаряче. А нам-то, питаєте, що до цієї гризоти ? Так заручники ж, а де ж ви бачили, щоб вони самі вирішували свою долю. Чи все на так і в нас залишилося достатньо і людської, і національної гідності, щоби вивільнитися самим ? Невже ви в цьому сумніваєтеся ?
24.02.2008
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар