Знайомі з гіпотезою про паралельні світи ? Еге ж, про те, нібито в іншому, не то просторовому, не то часовому, вимірах існує щось подібне/тотожне нашій Землі, але з іншою історією, а деякі яйцеголові відчайдухи припускають, що й з іншими шляхами еволюції та розвитку цивілізації.
З повною відповідальністю заявляю, що ніяка це не гіпотеза, а очевидний, доконаний факт: паралельні світи реально існують в наш час і не де-не-будь, а тут же, в Україні. Як ви вже здогадалися, мова йде про буденний світ людей і про світ «небожителів» - світ Влади. Фантазери стверджують, що наш реальний земний світ не може впливати на паралельні світи, але ті «паралельники», мовляв, з’їли весь розум і стали такими мудрими, що запросто можуть влаштовувати нам всілякі фіглі-міглі. Точнісінько те ж саме спостерігаємо і в себе: при нашій спробі вплинути на небожителів ми відразу ж натикаємося на закон «як не Кирило, то не пхай туди рило», а в недосяжному для нас світі небожителів діє закон курника –вищесидячі самі знаєте що роблять на тих, хто сидить під ними. Що також ми цілком реально відчуваємо.
Усвідомивши, що ми таки не Кирили і наше колективне «фе» може хіба що трішки перетасувати незмінну небожительську колоду карт, та й то раз на чотири роки, кинемо лихом об землю і просто за їх рахунок порозважаємося. Як у цирку: ми – глядачі, вони - ..., скажімо, на арені.
Судячи з відголосків баталій, які доносяться до нас із піднебесся, небожителі перебувають у стані постійної війни всіх проти всіх. А от питання «за що?» недоречне і десь-навіть провокаційне: звичайно, за владу і за гроші. Уточнюю для простодушних: за владу над нами і за народні гроші для себе.
Щоби воювати, треба, зрозуміло, мати армію. Ось такими арміями і є партії. Чим більша і авторитетніша партія, тим більше в неї шансів звабити в партійну мишоловку найбільшу кількість ласих на дармовий сир довірливих виборців. Дармовий сир, до речі, повинен бути привабливий і спокусливий: ну там «покращення вашого життя вже сьогодні» (протух наступного ж ранку після виборів), «скасування депутатської недоторканності та пільг», «закон один для всіх» і т.і. Сир сорту «бандитам – тюрми» не виправдав себе не через брак бандитів чи нестачу тюрем, а із-за повної відсутності тих, хто мав би цих бандитів саджати в тюрми. Одне слово, технологію приготовлення дармового сиру шановне панство зрозуміло: хочете кисільні ріки – молочні береги, скатертину – самобранку чи золоту рибку «на виклик» ? - Нема проблем: дайте тільки строк – буде вам і білка, буде і свисток.
Складніше із виготовленням мишоловок-партій. Ні, не тих псевдо-партійок, реєстраційний номер яких у Мінюсті за готівку купляє очманілий від дурних грошей скоробагатько. І не тих, каркас яких вибудований із ідеології. Мова йтиме про так звані директивно-адміністративні партії під конкретного вождя задля досягнення конкретної мети. Наприклад, для перемоги В.Ю. на наступних президентських виборах.
При будівництві такої партійної почвари обов’язковою умовою має бути наявність, ви будете сміятися, усе тих же влади і грошей. Влада забезпечує використання адміністративного ресурсу, а гроші... Куди ж без грошей: такий уже час, що за «дякую» й тато маму не цілує. А тут же юрмище чиновників, яких треба «переконати» валом поперти в нову партію. Знаєте, як ослів заманюють іти в потрібному напрямку ? Прив’язують до дишла перед мордою пук сіна, щоби він тягнувся до нього. Нашу чиновницьку братію можна заманити жмутом грошей – в у.о., звісно.
Не буду зупинятися на слушних побоюваннях В.Ю., що на такому розхлябаному партійному возі як «Наша Україна», дай, Боже, доїхати до другого туру президентських виборів, не говорячи вже про те, щоби вдруге переможно в’їхати на Банкову, 11. Одне слово, щоби переможцем гарцувати на білому коні, перед тим необхідно мати велику, сильну армію-партію. Цим і займається головний український канцелярист Віктор Балога. І, подейкують, не тільки цим.
Порозмірковуємо про «це» і про «те». Зарані попереджую, що це будуть мої оціночні судження на підставі загальновідомих фактів та оприлюднених в інтернеті, скажімо, пікантних документів.
Про те, що для того, щоби В.Ю. вдруге ввійти в ту ж саму президентську річку, йому необхідна опора на потужну загальнонаціональну політичну силу, просто надаремно теревені правити. У надрах президентської канцелярії зародилася була ідея в таку пропрезидентську (ключове слово !) мегапартію перетворити блок «Наша Україна – Народна самооборона». Не склалося. Головна причина в тому, що Балогою і К’ ця мегапартія розглядалася як чисто технологічний проект «під вибори». Отут і зарита собака: у блок «НУ-НС» входять дев’ять партій, абсолютна більшість яких основана на певних ІДЕОЛОГІЯХ (до речі, більш-менш сумісних), а планована мегапартія мала бути ліберальною до параної – типу «хоч кисло, хоч прісно – усе вали в тісто». Нібито для того, щоби розширити свій електоральний вигін від націоналістичного Львова до москволюбних Донецька і Сімферополя. Ви можете уявити в такій мегапартії Рух чи Українську народну партію ?
Якщо ворог не здається, його треба знищити. Таким ворогом для Балоги стали і партія «Наша Україна», і блок «НУ-НС», і демократична коаліція, не говорячи вже про БЮТ, якому взагалі надано почесний статус лютого супостата. Звідси і демонстративний вихід з «Нашої України» Балоги з подільниками і президентськими клевретами, і «дамоклів меч» над демкоаліцією, і 13 нардепів, котрі не голосували за дочасні вибори київської міськради і мера, і секрет полішинеля із потугами створення «ширки», і відверті атаки на уряд Ю.Т., і... Зрештою, топтання фаворита по коаліційних домовленостях стало демонстративним і викличним.
Узамін «нунсівсько»-мегапартійного проекту розпочалася розробка нового партійного технологічно-виборчого проекту під умовною назвою «Гарт». Лукаве віднікування Балоги со мукачівські товаріщі від проекту всього-лиш свідчить про його, проекту, скажімо, далеку від шляхетності сутність.
Інформація до роздумів: один факт і один документ. У середині серпня минулого року несподівано було звільнено майже 20 працівників Центрального виконавчого комітету партії «Наша Україна». Не переживайте, ряди безробітних вони не поповнили, оскільки більшість із них відразу були працевлаштовані... в передвиборчому штабі НУ-НС. Відгадайте, хто був керівником штабу ? Розумники. Дійсно, Балога. Будьте певні, що серед цих перебіжчиків не було ні охоронців, ні прибиральниць, ні навіть секретарок. Це були «профі» з аналітичного, інформаційного та організаційного відділів «Нашої України». Безпосереднім їх керівником в штабі «НУ-НС» став... Ігор Кріль – права рука Балоги ще з часів мукачівської «цимбори». Усі фінансові потоки НУ-НС були «замкнуті» (і донині перебувають) на Балогу і Кріля. Передвиборні штаби НУ-НС по всій Україні до цих пір не ліквідовані, а тимчасово законсервовані і все ще перебувають під контролем Балоги. Ось вам і готовенький організаційний кістяк нового партпроекту.
А тепер обіцяний документ. 3.03.2008 р. за № 44-02/121 на адресу Ради Міністрів АРК, головам ОДА та МДА Києва і Севастополя була направлена телефонограма з проханням «оновити інформацію про керівництво місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування» - рад усіх рівнів. Підпис – заступник Глави СПУ Роман Безсмертний.
Як відомо, ще з часів Пакту Ріббентропа-Молотова, нечиста сила ховається в додатках. До телефонограми також є додаток. От у ньому і вимагається досить специфічна, оціночна інформація про «відомих осіб». Приміром, оцінка популярності, сприйняття громадянами, прихильності до лідера партії, до якої належить особа, рейтинг популярності і перспективності.
Формально ця інформація нібито потрібна для формування кадрового резерву. Фактично це є одна із п’яти груп, з яких формується список потенційних керівних членів нової партії. У цей список входять представники бізнес-структур, політичних партій, громадських організацій, промислових підприємств та органів влади. Вербування, як бачите, всеохоплююче. Варто наголосити, що моральні критерії до уваги не беруться. Іще одна характерна особливість підходу – всеїдність. Приміром, у списку київських потенційних адептів нової партії значаться: голова Київської міської організації Партії регіонів Василь Горбаль, прокурор міста Євген Блажівський, районні прокурори, два перші заступники Черновецького – Голубченко та Басс, секретар Київради Олесь Довгий. Що тут скажеш ? Чи для того ми на Майдані зробили з Віктора Ющенка ікону, щоби через три роки він у свої «апостоли» почав вербувати розбійників ?
Між іншим, заГАРТовані емісари нової партії яко змії-спокусники вже щосили зваблюють потенційних кандидатів у президентську гвардію. Аргумент один, далекий від шляхетності, зате дуже переконливий: ти – мені, я – тобі. У смислі, ти вступаєш у партію, а я тобі за це преференції, себто прилаштуємо на «хлібній» посаді, допоможемо в партійній кар’єрі, поблажливо відвернемося від твоїх махінацій-оборудок і далі в тому ж дусі.
По суті, почалося формування «любих друзів – 2», себто владної еліти. У разі другого пришестя В.Ю. на президентський трон, звісно. Мене це категорично не влаштовує. А вас?
25.03.2008
Богдан Гринчук
З повною відповідальністю заявляю, що ніяка це не гіпотеза, а очевидний, доконаний факт: паралельні світи реально існують в наш час і не де-не-будь, а тут же, в Україні. Як ви вже здогадалися, мова йде про буденний світ людей і про світ «небожителів» - світ Влади. Фантазери стверджують, що наш реальний земний світ не може впливати на паралельні світи, але ті «паралельники», мовляв, з’їли весь розум і стали такими мудрими, що запросто можуть влаштовувати нам всілякі фіглі-міглі. Точнісінько те ж саме спостерігаємо і в себе: при нашій спробі вплинути на небожителів ми відразу ж натикаємося на закон «як не Кирило, то не пхай туди рило», а в недосяжному для нас світі небожителів діє закон курника –вищесидячі самі знаєте що роблять на тих, хто сидить під ними. Що також ми цілком реально відчуваємо.
Усвідомивши, що ми таки не Кирили і наше колективне «фе» може хіба що трішки перетасувати незмінну небожительську колоду карт, та й то раз на чотири роки, кинемо лихом об землю і просто за їх рахунок порозважаємося. Як у цирку: ми – глядачі, вони - ..., скажімо, на арені.
Судячи з відголосків баталій, які доносяться до нас із піднебесся, небожителі перебувають у стані постійної війни всіх проти всіх. А от питання «за що?» недоречне і десь-навіть провокаційне: звичайно, за владу і за гроші. Уточнюю для простодушних: за владу над нами і за народні гроші для себе.
Щоби воювати, треба, зрозуміло, мати армію. Ось такими арміями і є партії. Чим більша і авторитетніша партія, тим більше в неї шансів звабити в партійну мишоловку найбільшу кількість ласих на дармовий сир довірливих виборців. Дармовий сир, до речі, повинен бути привабливий і спокусливий: ну там «покращення вашого життя вже сьогодні» (протух наступного ж ранку після виборів), «скасування депутатської недоторканності та пільг», «закон один для всіх» і т.і. Сир сорту «бандитам – тюрми» не виправдав себе не через брак бандитів чи нестачу тюрем, а із-за повної відсутності тих, хто мав би цих бандитів саджати в тюрми. Одне слово, технологію приготовлення дармового сиру шановне панство зрозуміло: хочете кисільні ріки – молочні береги, скатертину – самобранку чи золоту рибку «на виклик» ? - Нема проблем: дайте тільки строк – буде вам і білка, буде і свисток.
Складніше із виготовленням мишоловок-партій. Ні, не тих псевдо-партійок, реєстраційний номер яких у Мінюсті за готівку купляє очманілий від дурних грошей скоробагатько. І не тих, каркас яких вибудований із ідеології. Мова йтиме про так звані директивно-адміністративні партії під конкретного вождя задля досягнення конкретної мети. Наприклад, для перемоги В.Ю. на наступних президентських виборах.
При будівництві такої партійної почвари обов’язковою умовою має бути наявність, ви будете сміятися, усе тих же влади і грошей. Влада забезпечує використання адміністративного ресурсу, а гроші... Куди ж без грошей: такий уже час, що за «дякую» й тато маму не цілує. А тут же юрмище чиновників, яких треба «переконати» валом поперти в нову партію. Знаєте, як ослів заманюють іти в потрібному напрямку ? Прив’язують до дишла перед мордою пук сіна, щоби він тягнувся до нього. Нашу чиновницьку братію можна заманити жмутом грошей – в у.о., звісно.
Не буду зупинятися на слушних побоюваннях В.Ю., що на такому розхлябаному партійному возі як «Наша Україна», дай, Боже, доїхати до другого туру президентських виборів, не говорячи вже про те, щоби вдруге переможно в’їхати на Банкову, 11. Одне слово, щоби переможцем гарцувати на білому коні, перед тим необхідно мати велику, сильну армію-партію. Цим і займається головний український канцелярист Віктор Балога. І, подейкують, не тільки цим.
Порозмірковуємо про «це» і про «те». Зарані попереджую, що це будуть мої оціночні судження на підставі загальновідомих фактів та оприлюднених в інтернеті, скажімо, пікантних документів.
Про те, що для того, щоби В.Ю. вдруге ввійти в ту ж саму президентську річку, йому необхідна опора на потужну загальнонаціональну політичну силу, просто надаремно теревені правити. У надрах президентської канцелярії зародилася була ідея в таку пропрезидентську (ключове слово !) мегапартію перетворити блок «Наша Україна – Народна самооборона». Не склалося. Головна причина в тому, що Балогою і К’ ця мегапартія розглядалася як чисто технологічний проект «під вибори». Отут і зарита собака: у блок «НУ-НС» входять дев’ять партій, абсолютна більшість яких основана на певних ІДЕОЛОГІЯХ (до речі, більш-менш сумісних), а планована мегапартія мала бути ліберальною до параної – типу «хоч кисло, хоч прісно – усе вали в тісто». Нібито для того, щоби розширити свій електоральний вигін від націоналістичного Львова до москволюбних Донецька і Сімферополя. Ви можете уявити в такій мегапартії Рух чи Українську народну партію ?
Якщо ворог не здається, його треба знищити. Таким ворогом для Балоги стали і партія «Наша Україна», і блок «НУ-НС», і демократична коаліція, не говорячи вже про БЮТ, якому взагалі надано почесний статус лютого супостата. Звідси і демонстративний вихід з «Нашої України» Балоги з подільниками і президентськими клевретами, і «дамоклів меч» над демкоаліцією, і 13 нардепів, котрі не голосували за дочасні вибори київської міськради і мера, і секрет полішинеля із потугами створення «ширки», і відверті атаки на уряд Ю.Т., і... Зрештою, топтання фаворита по коаліційних домовленостях стало демонстративним і викличним.
Узамін «нунсівсько»-мегапартійного проекту розпочалася розробка нового партійного технологічно-виборчого проекту під умовною назвою «Гарт». Лукаве віднікування Балоги со мукачівські товаріщі від проекту всього-лиш свідчить про його, проекту, скажімо, далеку від шляхетності сутність.
Інформація до роздумів: один факт і один документ. У середині серпня минулого року несподівано було звільнено майже 20 працівників Центрального виконавчого комітету партії «Наша Україна». Не переживайте, ряди безробітних вони не поповнили, оскільки більшість із них відразу були працевлаштовані... в передвиборчому штабі НУ-НС. Відгадайте, хто був керівником штабу ? Розумники. Дійсно, Балога. Будьте певні, що серед цих перебіжчиків не було ні охоронців, ні прибиральниць, ні навіть секретарок. Це були «профі» з аналітичного, інформаційного та організаційного відділів «Нашої України». Безпосереднім їх керівником в штабі «НУ-НС» став... Ігор Кріль – права рука Балоги ще з часів мукачівської «цимбори». Усі фінансові потоки НУ-НС були «замкнуті» (і донині перебувають) на Балогу і Кріля. Передвиборні штаби НУ-НС по всій Україні до цих пір не ліквідовані, а тимчасово законсервовані і все ще перебувають під контролем Балоги. Ось вам і готовенький організаційний кістяк нового партпроекту.
А тепер обіцяний документ. 3.03.2008 р. за № 44-02/121 на адресу Ради Міністрів АРК, головам ОДА та МДА Києва і Севастополя була направлена телефонограма з проханням «оновити інформацію про керівництво місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування» - рад усіх рівнів. Підпис – заступник Глави СПУ Роман Безсмертний.
Як відомо, ще з часів Пакту Ріббентропа-Молотова, нечиста сила ховається в додатках. До телефонограми також є додаток. От у ньому і вимагається досить специфічна, оціночна інформація про «відомих осіб». Приміром, оцінка популярності, сприйняття громадянами, прихильності до лідера партії, до якої належить особа, рейтинг популярності і перспективності.
Формально ця інформація нібито потрібна для формування кадрового резерву. Фактично це є одна із п’яти груп, з яких формується список потенційних керівних членів нової партії. У цей список входять представники бізнес-структур, політичних партій, громадських організацій, промислових підприємств та органів влади. Вербування, як бачите, всеохоплююче. Варто наголосити, що моральні критерії до уваги не беруться. Іще одна характерна особливість підходу – всеїдність. Приміром, у списку київських потенційних адептів нової партії значаться: голова Київської міської організації Партії регіонів Василь Горбаль, прокурор міста Євген Блажівський, районні прокурори, два перші заступники Черновецького – Голубченко та Басс, секретар Київради Олесь Довгий. Що тут скажеш ? Чи для того ми на Майдані зробили з Віктора Ющенка ікону, щоби через три роки він у свої «апостоли» почав вербувати розбійників ?
Між іншим, заГАРТовані емісари нової партії яко змії-спокусники вже щосили зваблюють потенційних кандидатів у президентську гвардію. Аргумент один, далекий від шляхетності, зате дуже переконливий: ти – мені, я – тобі. У смислі, ти вступаєш у партію, а я тобі за це преференції, себто прилаштуємо на «хлібній» посаді, допоможемо в партійній кар’єрі, поблажливо відвернемося від твоїх махінацій-оборудок і далі в тому ж дусі.
По суті, почалося формування «любих друзів – 2», себто владної еліти. У разі другого пришестя В.Ю. на президентський трон, звісно. Мене це категорично не влаштовує. А вас?
25.03.2008
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар