Я вам кажу, що краще розчаровуватися, ніж помилятися: розчарування є наслідком роздумів, себто мислення, а помиляються частіше всього від бездумності, себто сліпої віри. Так що давайте-но завчасно розчаруємося, щоби менше помилятися, скажімо, на виборах.
Почнемо мудрішати з категоричного розчарування в найулюбленішій омані – «Бандитам – тюрми !» Привид цієї беззубої погрози систематично вигулькує в програмах наших принципових і кришталево чесних демократів перед кожними виборами. І як мара зникає в міжвиборчий період.
Зрозуміло, що для нас ці бандити з гасла – це не примітивні грабіжники з великої дороги, а високопосадові можновладці, скоробагатьки-олігархи, «генеральні», «верховні» та калібром менші правоохоронні корупціонери, продажна політична та державна шпана, повії «на виклик» у суддівських мантіях. Хтось із них перейшов на дармову баланду в режимних державних приютах для кримінально обдарованих ? Не дочекаєтеся ! Їх захищає СИСТЕМА: одні замовляють закони «під інтерес», інші їх творять, правоохоронно-суддівська братія забезпечує безкарність вельможних бандитів, ті ж у свою чергу «дахують» хабарників у мундирах. Одне слово, бандитсько-корупційна павутина, котра заснувала всі ешелони влади.
Якщо з оцим оманливим «Бандитам – тюрми!» ви п’єте тільки до «регіоналів», тоді я про вас значно кращої думки, ніж ви заслуговуєте. Як кажуть, не вір, муже, очам своїм, а вір моїй повісті. Якщо цим гаслом сокорять «наші», то це аж ніяк не означає, що серед них не завівся цей чортополох. У болоті не без чорта, а перший мільйон не буває ні «регіональним», ні демократичним, а завжди кримінальним.
На цій оптимістичній ноті плавно перейдемо до нашої наступної великої омани – «Скасувати депутатську недоторканість !» Швиденько і дружно розчаровуємося: знову ж таки, не дочекаєтеся, оскільки тільки несосвітенний дурень може сам собі підкладати в штани роз’юшеного їжака. Наші ж обранці хоч з мудрістю якось усе розминаються, зате хитрющі як Хаїм у гендлярстві. І я їх не те, щоби виправдовував, але співчуваю їм щиросердно. З ким не трапляється прикрої оказії ? Ну вискочили з цим гаслом як голий з маку, так вибори ж – час обіцянок-цяцянок. Он почивша в бозі «антикризова» коаліція так узагалі одним махом «позбулася» і недоторканості, і пільг, і корупції, і здорового глузду. То нічого, що ця клоунада відбувалася на депутатських посиденьках і ніяких юридичних наслідків не могла мати, зате як гучно прокукурікали. Я не говорю, що всі народні обранці брехуни і ошуканці. За пару-трійку міг би навіть поручитися, якби...
Знаєте, скасування депутатської недоторканості тільки частково реалізує більш загальне гасло: «Закон один для всіх !» Себто перед Законом усі рівновідповідальні. Даруйте за в’їдливість, але всі – усі без винятку ? І президент, і судді, і каста скоробагатьків, і ... страшно вголос вимовити, Голова Секретаріату Президента України ? Я веду до того, що коли є хоч один виняток, це означає одне: у державі проживає громадянин, який має право безкарно здійснити злочин. Нині окрім народних депутатів таким потенційними безкарними злочинцями ще є президент і судді. Мужики цікаві стали: а вони-то з якого-такого дива мають стояти над Законом ?
Цілком зрозуміла агресивна протидія скасуванню недоторканності бандитів з нардепівською «ксивою»: їм-то який резон позбуватися залізобетонної парасольки від зазіхань Закону ? Заразом треба ввійти в положення і добропорядних депутатів. Живемо ми в непевний смутний час: того й дивися, що з великої мудрості самі знаєте кого бандити знову з його рук отримають владу на тарілочці з ліберальною окантівочкою. А два неписані «закони» ще ніхто не скасовував: для доблесних правоохоронців – «була б людина, а стаття знайдеться» та для суддів- «куди втер, туди й війт». І головне. Діє джентльменська домовленість: собака собаці хвоста не відкусить. Загрубо, кривитеся ? Най буде лагідніше: нога ногу підпирає. Можливо й призабув, так нагадайте мені про якийсь випадок, коли нібито непримиренні вороги, будучи в більшості, позбавляли депутатської недоторканності клятого супротивника. Даремно не старайтеся: не з нашим щастям дочекатися такої дивовижі.
Наші демократичні народно-депутатські солов’ї нас майже переконали, що саме депутатська недоторканість породжує політичну корупцію. Най буде так, хоча висновок примітивний і розрахований на мітинговий натовп. Йдучи слідом за цією логікою, суддівська недоторканість породжує класичну побутову корупцію, себто продажність державних чиновників, їх злиття з криміналітетом. А президентська недоторканість що породжує ? Кумівство ? Любих друзів ? Усю владу – Секретаріату ?Чи просто президентське свавілля ? З дрібними, зате цінними вказівками-дорученнями всім і з будь-якого приводу: прем’єру і генпрокурору, голові ВР і міністрам, СБУ і міліції, митникам і податківцям, фракції НУНС і вождям партій, котрі входять в цей блок. Ще б до цієї вказівної сверблячки та відповідальність за її наслідки – ціни б не було такому президенту. На жаль (чи все ж на щастя?) засилля доручень нівелюється необов’язковістю їх виконання.
Перейдемо до чергової злуди – імперативного мандату. Та не лякайтеся ви цієї латини: «імперативний» означає «наказовий». Образно кажучи, це ж те саме, що і «дисциплінований депутат». А ви думали, чого стільки благородно-обурливого вереску тепер здіймають ті, хто чинно і згідливо йшов в рядах НУНС під гнівним гаслом «Імперативним мандатом – по ренегатах !» Та того, що цей наказовий мандат зобов’язує депутата (під страхом позбавлення «перепустки в рай» !) обов’язково виконувати рішення фракції, членом якої він є. По-простому, дотримуватися дисципліни – фракційної, партійної, зрештою, моральної. Не на тих напали ! Нашим велоамбіційним вождям і всяким іншим недоношеним геніям подавай вольницю: мовляв, ми самі з усами, тільки ніс не обріс. Щоби наш вождь та підкорився чиїйсь волі, навіть коли це буде воля більшості ? Не дочекаєтеся ! А імперативний мандат уводиться для того, щоби унеможливити продажність народних обранців. Чи ви вірите, що продаватися можуть тільки «не наші» ?
Чи після прийняття закону про імперативний мандат наші веломудрі і страх які волелюбні депутатии і справді перетворяться в покірних «кнопкодавів» ? Дурня і лукавство. Рішення з тих чи інших питань приймаються на зібранні фракції, от і дери там горлянку до посиніння, відстоюй свою думку, позицію. Але якщо більшість прийняла рішення, то будь люб’язний його виконувати. Таке головне правило командної гри.
Є ще інша, моральна сторона цієї справи. Приміром, той же Каськів давав письмову згоду балотуватися за списком НУНС, знаючи що в програмі блоку є пункт про запровадження імперативного мандату, і не верещав з обуренням, а згідливо кивав головою. Тепер же він стає в благородну позу і щось-там патякає про ображену гідність, принижену свободу його, незрівнянного. Для мене це означає чіткий сигнал: хлоп дозрів до ренегатства і законопроект, котрий стоїть на заваді ну дуже солідних «юдиних срібників», для нього як більмо в оці. Помиляюся ? Хотілося б.
Я не відношу себе до прихильників обмеження прав і свобод людини, а народні депутати десь також люди. Просто в них спокус більше, дух слабший, а плоть, звісно, прагне плотського і якнайбільше. Ось для того, щоб утримати їх в морально-етичних рамках і необхідні імперативні «віжки». Прикро, що вони такі, і соромно за свій вибір.
Навіщо, злитеся, ятрю душу ? А щоби розвіяти солодкаві ілюзії передвиборчої омани. Вересневі дочасні вибори – це ж не останні в нашому житті. Ви ж подивіться, яких блазнів ми понаобирали у ВР і які клоунади вони там влаштовують ? Не ви, заперечуєте, мовляв, ви – за «помаранчевих» ? Еге ж, дали голосів як скупердя милостині жебраку. А 178660 голосів як псу під хвіст крутому «націоналісту»-провокатору також з великого розуму ? А в порівнянні з виборами 2006 р. додатково 14819 голосів для Партії регіонів та 2172 голоси комуністам – це не рахується ? А тепер давай вам «Бандитам – тюрми !» ? Менше бандитів треба обирати.
07.02.2008
Богдан Гринчук
Почнемо мудрішати з категоричного розчарування в найулюбленішій омані – «Бандитам – тюрми !» Привид цієї беззубої погрози систематично вигулькує в програмах наших принципових і кришталево чесних демократів перед кожними виборами. І як мара зникає в міжвиборчий період.
Зрозуміло, що для нас ці бандити з гасла – це не примітивні грабіжники з великої дороги, а високопосадові можновладці, скоробагатьки-олігархи, «генеральні», «верховні» та калібром менші правоохоронні корупціонери, продажна політична та державна шпана, повії «на виклик» у суддівських мантіях. Хтось із них перейшов на дармову баланду в режимних державних приютах для кримінально обдарованих ? Не дочекаєтеся ! Їх захищає СИСТЕМА: одні замовляють закони «під інтерес», інші їх творять, правоохоронно-суддівська братія забезпечує безкарність вельможних бандитів, ті ж у свою чергу «дахують» хабарників у мундирах. Одне слово, бандитсько-корупційна павутина, котра заснувала всі ешелони влади.
Якщо з оцим оманливим «Бандитам – тюрми!» ви п’єте тільки до «регіоналів», тоді я про вас значно кращої думки, ніж ви заслуговуєте. Як кажуть, не вір, муже, очам своїм, а вір моїй повісті. Якщо цим гаслом сокорять «наші», то це аж ніяк не означає, що серед них не завівся цей чортополох. У болоті не без чорта, а перший мільйон не буває ні «регіональним», ні демократичним, а завжди кримінальним.
На цій оптимістичній ноті плавно перейдемо до нашої наступної великої омани – «Скасувати депутатську недоторканість !» Швиденько і дружно розчаровуємося: знову ж таки, не дочекаєтеся, оскільки тільки несосвітенний дурень може сам собі підкладати в штани роз’юшеного їжака. Наші ж обранці хоч з мудрістю якось усе розминаються, зате хитрющі як Хаїм у гендлярстві. І я їх не те, щоби виправдовував, але співчуваю їм щиросердно. З ким не трапляється прикрої оказії ? Ну вискочили з цим гаслом як голий з маку, так вибори ж – час обіцянок-цяцянок. Он почивша в бозі «антикризова» коаліція так узагалі одним махом «позбулася» і недоторканості, і пільг, і корупції, і здорового глузду. То нічого, що ця клоунада відбувалася на депутатських посиденьках і ніяких юридичних наслідків не могла мати, зате як гучно прокукурікали. Я не говорю, що всі народні обранці брехуни і ошуканці. За пару-трійку міг би навіть поручитися, якби...
Знаєте, скасування депутатської недоторканості тільки частково реалізує більш загальне гасло: «Закон один для всіх !» Себто перед Законом усі рівновідповідальні. Даруйте за в’їдливість, але всі – усі без винятку ? І президент, і судді, і каста скоробагатьків, і ... страшно вголос вимовити, Голова Секретаріату Президента України ? Я веду до того, що коли є хоч один виняток, це означає одне: у державі проживає громадянин, який має право безкарно здійснити злочин. Нині окрім народних депутатів таким потенційними безкарними злочинцями ще є президент і судді. Мужики цікаві стали: а вони-то з якого-такого дива мають стояти над Законом ?
Цілком зрозуміла агресивна протидія скасуванню недоторканності бандитів з нардепівською «ксивою»: їм-то який резон позбуватися залізобетонної парасольки від зазіхань Закону ? Заразом треба ввійти в положення і добропорядних депутатів. Живемо ми в непевний смутний час: того й дивися, що з великої мудрості самі знаєте кого бандити знову з його рук отримають владу на тарілочці з ліберальною окантівочкою. А два неписані «закони» ще ніхто не скасовував: для доблесних правоохоронців – «була б людина, а стаття знайдеться» та для суддів- «куди втер, туди й війт». І головне. Діє джентльменська домовленість: собака собаці хвоста не відкусить. Загрубо, кривитеся ? Най буде лагідніше: нога ногу підпирає. Можливо й призабув, так нагадайте мені про якийсь випадок, коли нібито непримиренні вороги, будучи в більшості, позбавляли депутатської недоторканності клятого супротивника. Даремно не старайтеся: не з нашим щастям дочекатися такої дивовижі.
Наші демократичні народно-депутатські солов’ї нас майже переконали, що саме депутатська недоторканість породжує політичну корупцію. Най буде так, хоча висновок примітивний і розрахований на мітинговий натовп. Йдучи слідом за цією логікою, суддівська недоторканість породжує класичну побутову корупцію, себто продажність державних чиновників, їх злиття з криміналітетом. А президентська недоторканість що породжує ? Кумівство ? Любих друзів ? Усю владу – Секретаріату ?Чи просто президентське свавілля ? З дрібними, зате цінними вказівками-дорученнями всім і з будь-якого приводу: прем’єру і генпрокурору, голові ВР і міністрам, СБУ і міліції, митникам і податківцям, фракції НУНС і вождям партій, котрі входять в цей блок. Ще б до цієї вказівної сверблячки та відповідальність за її наслідки – ціни б не було такому президенту. На жаль (чи все ж на щастя?) засилля доручень нівелюється необов’язковістю їх виконання.
Перейдемо до чергової злуди – імперативного мандату. Та не лякайтеся ви цієї латини: «імперативний» означає «наказовий». Образно кажучи, це ж те саме, що і «дисциплінований депутат». А ви думали, чого стільки благородно-обурливого вереску тепер здіймають ті, хто чинно і згідливо йшов в рядах НУНС під гнівним гаслом «Імперативним мандатом – по ренегатах !» Та того, що цей наказовий мандат зобов’язує депутата (під страхом позбавлення «перепустки в рай» !) обов’язково виконувати рішення фракції, членом якої він є. По-простому, дотримуватися дисципліни – фракційної, партійної, зрештою, моральної. Не на тих напали ! Нашим велоамбіційним вождям і всяким іншим недоношеним геніям подавай вольницю: мовляв, ми самі з усами, тільки ніс не обріс. Щоби наш вождь та підкорився чиїйсь волі, навіть коли це буде воля більшості ? Не дочекаєтеся ! А імперативний мандат уводиться для того, щоби унеможливити продажність народних обранців. Чи ви вірите, що продаватися можуть тільки «не наші» ?
Чи після прийняття закону про імперативний мандат наші веломудрі і страх які волелюбні депутатии і справді перетворяться в покірних «кнопкодавів» ? Дурня і лукавство. Рішення з тих чи інших питань приймаються на зібранні фракції, от і дери там горлянку до посиніння, відстоюй свою думку, позицію. Але якщо більшість прийняла рішення, то будь люб’язний його виконувати. Таке головне правило командної гри.
Є ще інша, моральна сторона цієї справи. Приміром, той же Каськів давав письмову згоду балотуватися за списком НУНС, знаючи що в програмі блоку є пункт про запровадження імперативного мандату, і не верещав з обуренням, а згідливо кивав головою. Тепер же він стає в благородну позу і щось-там патякає про ображену гідність, принижену свободу його, незрівнянного. Для мене це означає чіткий сигнал: хлоп дозрів до ренегатства і законопроект, котрий стоїть на заваді ну дуже солідних «юдиних срібників», для нього як більмо в оці. Помиляюся ? Хотілося б.
Я не відношу себе до прихильників обмеження прав і свобод людини, а народні депутати десь також люди. Просто в них спокус більше, дух слабший, а плоть, звісно, прагне плотського і якнайбільше. Ось для того, щоб утримати їх в морально-етичних рамках і необхідні імперативні «віжки». Прикро, що вони такі, і соромно за свій вибір.
Навіщо, злитеся, ятрю душу ? А щоби розвіяти солодкаві ілюзії передвиборчої омани. Вересневі дочасні вибори – це ж не останні в нашому житті. Ви ж подивіться, яких блазнів ми понаобирали у ВР і які клоунади вони там влаштовують ? Не ви, заперечуєте, мовляв, ви – за «помаранчевих» ? Еге ж, дали голосів як скупердя милостині жебраку. А 178660 голосів як псу під хвіст крутому «націоналісту»-провокатору також з великого розуму ? А в порівнянні з виборами 2006 р. додатково 14819 голосів для Партії регіонів та 2172 голоси комуністам – це не рахується ? А тепер давай вам «Бандитам – тюрми !» ? Менше бандитів треба обирати.
07.02.2008
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар