Заки наші обранці на Печерських пагорбах займаються національними забавами для, даруйте на слові, української, дико вибачаюся, еліти – коаліціядою та спікеріадою, нам, простим смертним можна розслабитися і з придихом як після шостої чарки запитати один одного: «Ти мене поважаєш ?» І у відповідь почути цілком заслужене: «Не тільки поважаю, а й горджуся!» Недовірливо крутите носом, мовляв, і з чого це він так підлещується до народу ? Видать, щось хоче вициганити або всучити якийсь негодящий товар. І помиляєтеся. Оскільки окрім голосів на виборах у шановного панства вже і брати нічого, а вони мені й задарма не треба, то можу дозволити собі таку в наш час розкіш як говорити правду.
Пошани ж ми заслуговуємо хоча б тому, що за якихось півтора роки після виборів майже втричі порозумнішали: на минулорічних виборах за всіляку партійну шантрапу проголосувало аж 4 млн.662 тис. виборців, а на нинішніх – всього-на-всього 1 млн. 639 тис. Відчуваєте різницю ? Звісно, прикро, що майже весь розум потратили, щоби не голосувати за маргінальну політичну шушваль, так що на те, а за кого ж голосувати, залишилося цього розуму на комариний пчих. Це ж треба зуміти проголосувати так, щоби і демократична коаліція, і уряд, і європейський вибір України, і утвердження національної ідеї, і, зрештою, власне гідне життя поставити в залежність від якихось чотирьох народних депутатів, які погодяться продати власне безчестя. А ціни на цей юдин товар «регіонали» підняли до 10 млн. долярів за одну ницу душу.Залишається потішати себе, мовляв, не в такому наварювали та виїдали.
Аж страх подумати, яких психів ми могли омандачити. Узяти хоча б одіозну вождесу Вітренко з її прогресуючою формою соціалізму, україножерством та рабською відданістю московитам. Та в порівнянні з нею Люся Янукович зі своїми «амєріканскімі валєнкамі» та «наколотимі апєльсінамі» виглядає справжньою інтелектуалкою ! Цитую пояснення вождеси Наташи щодо причин провального результату (1,32 %) ПСПУ на виборах: «По-перше, було масове зомбування населення Юлією Тимошенко та АМЕРИКАНЦЯМИ (виділено мною – Б.Г.), щоб не голосували за прогресивних соціалістів. По-друге, всі бюлетені друкували в США на спеціальному папері: люди ставили хрестик на номері 12, а він потім зникав і появлявся на номері 8 !»
Та що тут коментувати ? Це ж просто ходяча докторська дисертація для будь-якого психіатра.
Ох, мало що не забувся висловити своє захоплення почуттям гумору, яке проявило шановне панство під час виборів: Всеукраїнській партії НАРОДНОЇ ДОВІРИ довірилися аж 5 з хвостиком тисяч виборців (останнє місце). Переконаний, що й ці добродії проголосували не всерйоз, а для «приколу».
Побутує думка, що народ ми милосердний, мало що не сльозавий. Наговір, звісно. Просто нам притамане внутрішнє благородство, лицарство, знаєте, оте «Іду на ви !». Для шпани, зрозуміло, усе це є ознакою слабкості. Так це ж для непотребу. А поспівчувати ми завжди готові. Приміром, давайте дружно поспівчуваємо нашим найсправедливішім у світі суддям. Усім, від районного Печерського і аж до самі знаєте якого. Ех, були ж для них золоті, точніше, валютні деньки в часи меживладдя 2005-2007 р.р. аж до нинішніх виборів ! Які розцінки були на написані на коліні рішення про відміну президентських указів і всіляких інших «замовних» вердиктів «іменем України» ! Якими шанованими фігурами вони були в кримінальному, владно-злочинному та бізнесово-грабіжницькому середовищі ! А які ужинок мали з кожних виборів !
Після нинішніх виборів спостерігаємо суддівську депресію: різко впав попит на продажних суддів. За великим рахунком, оскаржувати і нічого, і нікому. Ну було діло, перед виборами дерли горло про «плановані «помаранчевими» масштабні фальсифікації». Так репетували штатні пустобрехи несторики, тарасики, інни, ганни і всілякі інші рудьковські. От і я про це саме: відомо хто найгучніше кричить «Тримай злодія !» Це ж у вотчині бандюковичів і міжнародних спостерігачів на деякі виборчі дільниці не пускали, і «чужих» членів ДВК утришия виштовхували, і були спроби переписати протоколи на користь своїх «корєшєй»-соціалістів. Виходить, бандюковичам до самих себе подавати позови ? Ото було б сміху.
БЮТ подав декілька позовів, але тільки тому, що «регіональне» свавілля зачепило за живе навіть многотерпеливих і сумирних біло-«сердечних». Оскільки нахабні порушники були піймані на гарячому і їх протизаконні вибрики належно вдокументовані, то й «навару» з таких справ суддям годі очікувати.
НУ-НС узагалі не до сутяжництва. Делікатно кажучи, результат на «трійку» задав їм задачу підвищеної складності: як при такому скромному електоральному ужинку зберегти реноме президентської партії.
Комуністи нині перебувають у гострій фазі «головокружіння від успіхів». Ще б пак, майже на два відсотки покращили свій минулорічний результат і перевалили аж за 5 %.
Ото й справді: гуляй, тато, нині свято. Подейкують, що до цих пір шлють вдячні телеграми Морозу за його зрадництво, бо ж інакше без розчарованих «соціалістичних голосів» могли б і залишитися за порогом ВР. Що не говори, а соціалісти втратили 770 тис. голосів.
Утім, комуністи залишаються зі своїм блазнівським репертуаром: не дріб’язковляться, а дуріють по-крупному. Що їм якісь позови ? Їм подавай перерахунок усіх голосів ! Навіщо ? Які підстави ? А просто так, у звичному комуністичному стилі: один дурень камінь у воду кине, а десять розумних не витягнуть.
Блоку Литвина також не до сутяжництва. Поки що вони надимають щоки, пнуться як жаба на купину, мельтешать на телеекранах та звучать в радіоефірі, доказуючи, мабуть, самим собі, що і ми, Гапко, люди, але без «золотої» акції фактично це найдрібніша, 20-особова фракція у ВР без будь-яких шансів на свою гру. З таким виборчим доробком скільки не величайся як чумацька воша, а прийдеться приставати в прийми. Приймацька ж доля відомо яка: забрався в чужу солому, то й не шелести.
Виявилося, що Україні Литвин не так уже й потрібний. Чотири без дещиці відсотки –не дуже-то вагомий аргумент під час торгів за посади з парламентськими важковаговиками. Та не слухайте ви облудне просторікування «голоса Литвина» Олега Зарубінського про якісь-там принципи, погляди, програмові засади та, прости, Господи, ідеологію, які, мовляв, є вирішальними на переговорах. Дурня все це, камуфляж: ідуть звичайнісінькі торги у стилі «а що я з цього буду мав ?» Папланина Литвина про те, що він, мовляв, уже переріс посаду спікера ВР, нагадує манірність підстаркуватої дівулі, котра запевнює, що їй ну геть байдуже заміжжя. Еге ж, рада б мама за пана, та пан не бере.
У досить непростій ситуації, що склалася в створюваній демократичній коаліції, посаду голови ВР обов’язково повинна займати людина команди, котра буде чітко проводити командну політику. Зрештою, за 16 років Незалежності вперше з’явилася можливість створити демократичний триумвірат – демократична коаліція у ВР, уряд народної довіри та європейського штибу Президент України. Литвин в одній із головних ролей у цю схему просто не вписується. Забагато амбіцій і забагато скелетів у його шафі, дублікати ключів від якої невідомо в чиїх руках.
Під час нинішніх торгів з демкоаліцією «литвинівці» не гребують і дрібним шантажем. Тільки так можна оцінити заяву Олега Зарубінського – речника (а мо’ й ідеолога) фракції Блоку Литвина. Суть її зводиться до того, що ці хлопці самі себе призначили такими-собі добровольцями-контролерами по ВР. Мовляв, вони жорстко припинятимуть спроби демократичної коаліції порушити одне із положень ст. 84 Конституції України («Голосування на засіданнях ВРУ здійснюється народними депутатами особисто»). Вловили каверзу ? При 228 мандатах у разі відсутності 3 (трьох) нардепів демократична коаліція буде неспроможна приймати законодавчі рішення. Бридота цієї заяви підтверджується народною мудрістю: чия б гарчала, а твоя мовчала. За час головування Литвина у ВР подібне порушення вважалося дитячими пустощами. Справжню правову вакханалію він влаштував 8 грудня 2004 р., коли з порушенням усіх мислимих норм закону і Регламенту гвалтував Конституцію України. Тоді можна було, бо рахманий і слухняний Володя виконував замовлення свого боса Кучми: закласти міну сповільненої дії під українську державність.
Між іншім, про контроль за «регіональними» нардепами п.Зарубінський сором’язливо промовчав. Видать, уважає їх взірцем законослухняності, то ж за такими цнотливими пацанами наглядати – даремні клопоти собі завдавати.
Залишилася політична шушваль з результатами нуль цілих і ого-го скільки десятих-сотих відсотка. Частина з них явно не ідіоти, щоби викидати на сутяжництво «бабки», чесно зароблені на відтягуванні голосів від БЮТ та НУ-НС. Та й скільки там тих долярів ? Подейкують, що на цей раз «регіонали» платили «від виробітку», а наробили, самі бачите, як кіт на соломі.
Чомусь пригадалася мені півторатижневої давнини передача по «брехунцю». «Обличчя політики», кажеться. У передачі приймали участь Тягнибок і хтось із БЮТ. На цілком резонний сумнів «бютівця» щодо безкорисливості участі Тягнибока у виборах той миттєво відреагував неспростовним аргументом: «Я на тебе в суд подам !» Чого доброго, ще й виграє, позаяк не піймавши, не кажи, що злодій. Щоби і собі не нарватися на праведний гнів супер-націоналіста Тягнибока, офіційно заявляю: цей взірець націоналістичної доброчесності отак від щедрот своїх, виключно за «дякую» подарував бандюковичам тисяч з 60 голосів щирих, але не так щоб дуже мудрих патріотів. Звідси висновок: Тягнибок – не продажний націоналіст, а націоналіст пришелепуватий. За таке не судять, таких лікують.
І про соціалістів. Уже визнавши свою поразку, вони не змогли утриматися, щоби насамкінець не нагадити. Іван Бокий, цей штатний блазень екс-фракції СПУ, подав позов до ЦВК. Мовляв, дані ЦВК щодо кількості виборців, які мали право взяти участь у голосуванні, не співпадають з даними МВС. Хто там у нас головний математик у міліції ? Ага, «парканний герой», отрутостійкий, відгодований на колгоспних харчах Василь Цушко – соціаліст. Цей нарахує ! Утім, не поможе бабі кадило, якщо бабу сказило.
Отака-от напасть на суддів. Як у приказці: не все котові масниця, буде й великий піст.
14.10.2007
Богдан Гринчук
Пошани ж ми заслуговуємо хоча б тому, що за якихось півтора роки після виборів майже втричі порозумнішали: на минулорічних виборах за всіляку партійну шантрапу проголосувало аж 4 млн.662 тис. виборців, а на нинішніх – всього-на-всього 1 млн. 639 тис. Відчуваєте різницю ? Звісно, прикро, що майже весь розум потратили, щоби не голосувати за маргінальну політичну шушваль, так що на те, а за кого ж голосувати, залишилося цього розуму на комариний пчих. Це ж треба зуміти проголосувати так, щоби і демократична коаліція, і уряд, і європейський вибір України, і утвердження національної ідеї, і, зрештою, власне гідне життя поставити в залежність від якихось чотирьох народних депутатів, які погодяться продати власне безчестя. А ціни на цей юдин товар «регіонали» підняли до 10 млн. долярів за одну ницу душу.Залишається потішати себе, мовляв, не в такому наварювали та виїдали.
Аж страх подумати, яких психів ми могли омандачити. Узяти хоча б одіозну вождесу Вітренко з її прогресуючою формою соціалізму, україножерством та рабською відданістю московитам. Та в порівнянні з нею Люся Янукович зі своїми «амєріканскімі валєнкамі» та «наколотимі апєльсінамі» виглядає справжньою інтелектуалкою ! Цитую пояснення вождеси Наташи щодо причин провального результату (1,32 %) ПСПУ на виборах: «По-перше, було масове зомбування населення Юлією Тимошенко та АМЕРИКАНЦЯМИ (виділено мною – Б.Г.), щоб не голосували за прогресивних соціалістів. По-друге, всі бюлетені друкували в США на спеціальному папері: люди ставили хрестик на номері 12, а він потім зникав і появлявся на номері 8 !»
Та що тут коментувати ? Це ж просто ходяча докторська дисертація для будь-якого психіатра.
Ох, мало що не забувся висловити своє захоплення почуттям гумору, яке проявило шановне панство під час виборів: Всеукраїнській партії НАРОДНОЇ ДОВІРИ довірилися аж 5 з хвостиком тисяч виборців (останнє місце). Переконаний, що й ці добродії проголосували не всерйоз, а для «приколу».
Побутує думка, що народ ми милосердний, мало що не сльозавий. Наговір, звісно. Просто нам притамане внутрішнє благородство, лицарство, знаєте, оте «Іду на ви !». Для шпани, зрозуміло, усе це є ознакою слабкості. Так це ж для непотребу. А поспівчувати ми завжди готові. Приміром, давайте дружно поспівчуваємо нашим найсправедливішім у світі суддям. Усім, від районного Печерського і аж до самі знаєте якого. Ех, були ж для них золоті, точніше, валютні деньки в часи меживладдя 2005-2007 р.р. аж до нинішніх виборів ! Які розцінки були на написані на коліні рішення про відміну президентських указів і всіляких інших «замовних» вердиктів «іменем України» ! Якими шанованими фігурами вони були в кримінальному, владно-злочинному та бізнесово-грабіжницькому середовищі ! А які ужинок мали з кожних виборів !
Після нинішніх виборів спостерігаємо суддівську депресію: різко впав попит на продажних суддів. За великим рахунком, оскаржувати і нічого, і нікому. Ну було діло, перед виборами дерли горло про «плановані «помаранчевими» масштабні фальсифікації». Так репетували штатні пустобрехи несторики, тарасики, інни, ганни і всілякі інші рудьковські. От і я про це саме: відомо хто найгучніше кричить «Тримай злодія !» Це ж у вотчині бандюковичів і міжнародних спостерігачів на деякі виборчі дільниці не пускали, і «чужих» членів ДВК утришия виштовхували, і були спроби переписати протоколи на користь своїх «корєшєй»-соціалістів. Виходить, бандюковичам до самих себе подавати позови ? Ото було б сміху.
БЮТ подав декілька позовів, але тільки тому, що «регіональне» свавілля зачепило за живе навіть многотерпеливих і сумирних біло-«сердечних». Оскільки нахабні порушники були піймані на гарячому і їх протизаконні вибрики належно вдокументовані, то й «навару» з таких справ суддям годі очікувати.
НУ-НС узагалі не до сутяжництва. Делікатно кажучи, результат на «трійку» задав їм задачу підвищеної складності: як при такому скромному електоральному ужинку зберегти реноме президентської партії.
Комуністи нині перебувають у гострій фазі «головокружіння від успіхів». Ще б пак, майже на два відсотки покращили свій минулорічний результат і перевалили аж за 5 %.
Ото й справді: гуляй, тато, нині свято. Подейкують, що до цих пір шлють вдячні телеграми Морозу за його зрадництво, бо ж інакше без розчарованих «соціалістичних голосів» могли б і залишитися за порогом ВР. Що не говори, а соціалісти втратили 770 тис. голосів.
Утім, комуністи залишаються зі своїм блазнівським репертуаром: не дріб’язковляться, а дуріють по-крупному. Що їм якісь позови ? Їм подавай перерахунок усіх голосів ! Навіщо ? Які підстави ? А просто так, у звичному комуністичному стилі: один дурень камінь у воду кине, а десять розумних не витягнуть.
Блоку Литвина також не до сутяжництва. Поки що вони надимають щоки, пнуться як жаба на купину, мельтешать на телеекранах та звучать в радіоефірі, доказуючи, мабуть, самим собі, що і ми, Гапко, люди, але без «золотої» акції фактично це найдрібніша, 20-особова фракція у ВР без будь-яких шансів на свою гру. З таким виборчим доробком скільки не величайся як чумацька воша, а прийдеться приставати в прийми. Приймацька ж доля відомо яка: забрався в чужу солому, то й не шелести.
Виявилося, що Україні Литвин не так уже й потрібний. Чотири без дещиці відсотки –не дуже-то вагомий аргумент під час торгів за посади з парламентськими важковаговиками. Та не слухайте ви облудне просторікування «голоса Литвина» Олега Зарубінського про якісь-там принципи, погляди, програмові засади та, прости, Господи, ідеологію, які, мовляв, є вирішальними на переговорах. Дурня все це, камуфляж: ідуть звичайнісінькі торги у стилі «а що я з цього буду мав ?» Папланина Литвина про те, що він, мовляв, уже переріс посаду спікера ВР, нагадує манірність підстаркуватої дівулі, котра запевнює, що їй ну геть байдуже заміжжя. Еге ж, рада б мама за пана, та пан не бере.
У досить непростій ситуації, що склалася в створюваній демократичній коаліції, посаду голови ВР обов’язково повинна займати людина команди, котра буде чітко проводити командну політику. Зрештою, за 16 років Незалежності вперше з’явилася можливість створити демократичний триумвірат – демократична коаліція у ВР, уряд народної довіри та європейського штибу Президент України. Литвин в одній із головних ролей у цю схему просто не вписується. Забагато амбіцій і забагато скелетів у його шафі, дублікати ключів від якої невідомо в чиїх руках.
Під час нинішніх торгів з демкоаліцією «литвинівці» не гребують і дрібним шантажем. Тільки так можна оцінити заяву Олега Зарубінського – речника (а мо’ й ідеолога) фракції Блоку Литвина. Суть її зводиться до того, що ці хлопці самі себе призначили такими-собі добровольцями-контролерами по ВР. Мовляв, вони жорстко припинятимуть спроби демократичної коаліції порушити одне із положень ст. 84 Конституції України («Голосування на засіданнях ВРУ здійснюється народними депутатами особисто»). Вловили каверзу ? При 228 мандатах у разі відсутності 3 (трьох) нардепів демократична коаліція буде неспроможна приймати законодавчі рішення. Бридота цієї заяви підтверджується народною мудрістю: чия б гарчала, а твоя мовчала. За час головування Литвина у ВР подібне порушення вважалося дитячими пустощами. Справжню правову вакханалію він влаштував 8 грудня 2004 р., коли з порушенням усіх мислимих норм закону і Регламенту гвалтував Конституцію України. Тоді можна було, бо рахманий і слухняний Володя виконував замовлення свого боса Кучми: закласти міну сповільненої дії під українську державність.
Між іншім, про контроль за «регіональними» нардепами п.Зарубінський сором’язливо промовчав. Видать, уважає їх взірцем законослухняності, то ж за такими цнотливими пацанами наглядати – даремні клопоти собі завдавати.
Залишилася політична шушваль з результатами нуль цілих і ого-го скільки десятих-сотих відсотка. Частина з них явно не ідіоти, щоби викидати на сутяжництво «бабки», чесно зароблені на відтягуванні голосів від БЮТ та НУ-НС. Та й скільки там тих долярів ? Подейкують, що на цей раз «регіонали» платили «від виробітку», а наробили, самі бачите, як кіт на соломі.
Чомусь пригадалася мені півторатижневої давнини передача по «брехунцю». «Обличчя політики», кажеться. У передачі приймали участь Тягнибок і хтось із БЮТ. На цілком резонний сумнів «бютівця» щодо безкорисливості участі Тягнибока у виборах той миттєво відреагував неспростовним аргументом: «Я на тебе в суд подам !» Чого доброго, ще й виграє, позаяк не піймавши, не кажи, що злодій. Щоби і собі не нарватися на праведний гнів супер-націоналіста Тягнибока, офіційно заявляю: цей взірець націоналістичної доброчесності отак від щедрот своїх, виключно за «дякую» подарував бандюковичам тисяч з 60 голосів щирих, але не так щоб дуже мудрих патріотів. Звідси висновок: Тягнибок – не продажний націоналіст, а націоналіст пришелепуватий. За таке не судять, таких лікують.
І про соціалістів. Уже визнавши свою поразку, вони не змогли утриматися, щоби насамкінець не нагадити. Іван Бокий, цей штатний блазень екс-фракції СПУ, подав позов до ЦВК. Мовляв, дані ЦВК щодо кількості виборців, які мали право взяти участь у голосуванні, не співпадають з даними МВС. Хто там у нас головний математик у міліції ? Ага, «парканний герой», отрутостійкий, відгодований на колгоспних харчах Василь Цушко – соціаліст. Цей нарахує ! Утім, не поможе бабі кадило, якщо бабу сказило.
Отака-от напасть на суддів. Як у приказці: не все котові масниця, буде й великий піст.
14.10.2007
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар