Кажете, хоч недовго, зате весело живемо в парламентсько-президентській республіці ? Блажен, хто вірує. Узагалі-то як не називай наш владний безлад, кавардак так розгардіяшем і залишиться. Якщо комусь ну дуже не терпиться точно знати, у якому-такому державному устрої він благоденствує, розкрию страшну таємницю: утелющився ти, гоноровий українцю, у кланово-партійну республіку, з усіма обтяжуючими обставинами і препаскудними наслідками. І не треба шукати винуватих серед клятих москалів чи підступних жидів – у дзеркало заглянь. А там побачиш і тих, хто продався за кульок гречки, і тих, хто купився на красиве словоблудство, і рабів отих німих, і байдужих, і тих, чия хата скраю, і тих, хто живе чужинцем на рідній землі. А правителі... За що ж їх ганити ? Сам жидівський бог велів над таким народом володарювати, панувати, а не правити (від слова «право»).
Щось змінити в нинішній ситуації можна єдиним прийнятним способом – зміною правил гри, себто новою Конституцією. З президентським варіантом оновленого Основного Закону шановне панство вже ознайомилося. Нічого екстраординарного: уся владна «ковдра» на президентові, відповідно в законодавчої і виконавчої гілок влади мерзнуть ноги.
Не залишилася в конституційному боргу і Юлія Тимошенко. Її варіант змін до Конституції України в значно, т.б.м., легкотравнішій формі – у виді порівняльної таблиці.
Кажуть, найефективніший спосіб позбутися головного болю – це відрубати голову. Ось я вам і переказав суть конституційного вирішення проблеми «Болівар двох не винесе !» по-юліному. Двох – це президента і прем’єр-міністра. Та що ви, президент залишиться живий і здоровенький, ще й всенароднообраним. Просто «за Юлею» він буде не на владному коні, а так, триматиметься за хвоста.
А тепер до суті. Проект Конституції «від Юлі» скромно подано як «Порівняльна таблиця стосовно змін до КУ, підготовлених Ю.Тимошенко». Відразу зазначу, що з таким документом працювати одне задоволення: ніяких тобі «і хочеться, і колеться, і мама не велять». Усе чітко, у лоб. Ну прямо-таки дорожний каток, що утрамбовує автобан для Леді Ю. до канцлерства. Отож, підемо постатейно, озброєні лишень здоровим глуздом та вродженим скепсисом щодо благодійних починань можновладців. Коментуватиму найбільш одіозні зміни. Так буде і цікавіше, і без викрутасів виявить суть і мету змін.
Перший розділ КУ «Загальні засади» залишається без змін. Це і зрозуміло: оболонка залишається нібито тією ж, а от вміст...
Ст.36. (про право громадян об’єднуватися в політичні партії і всякі інші клуби за інтересами) доповнюється положеннями:
2) про НЕМОЖЛИВІСТЬ ОСКАРЖУВАТИ ПАРТІЙНІ РІШЕННЯ ДО СУДУ.
(Круто! Закони (!), прийняті ВР, укази президента, постанови уряду, рішення судів (окрім остаточних), акти державних інституцій оскаржувати можна, а до партійних читай, вождівських) – зась. Це що, з’являється нова, партійна, гілка влади? З правом проголошення істини в останній інстанції? А якщо, приміром, у Вітренко-"Конотопської" прогресуючий соціалізм загостриться до такого ступеня, що вона проверне рішення про створення власних збройних формувань, як тоді бути? Це ж уже буде КОНСТИТУЦІЙНА норма і її ніяким законом не відміниш);
3) про ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСУВАННЯ ПАРТІЙ, ЩО ПРОЙШЛИ ДО ПАРЛАМЕНТУ
(І коли вже нажеруться !? Мало того, що вилка між «мінімалкою» і зарплатою нардепа сягла абсурдного співвідношення 1:40, а парламентські партії отримують прямий доступ до державного корита, так ще, виявляється, їм за це і доплачувати треба. Повністю солідарний з шановним панством, тільки нашу одностайну думку в добропорядному часописі не надрукують).
Ст.41. (про право на володіння різного роду власністю) пропонується доповнити ще одним правом:
НА ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ТОВАРИСТВ.
(Ну на кий ляд мені, порядному, законослухняному громадянину ця інформація? Усіляким махінаторам-комбінаторам – так, навіть дуже може знадобитися).
Ст.77 (про вибори до ВР). Від цієї статті КУ добра Юля каменя на камені не залишає. Що називається, взяла бика за роги.
1) запроваджуються ВІДКРИТІ СПИСКИ (закріплення кандидатів у депутати за конкретними виборчими округами).
(Нібито демократично, але зовсім не зрозуміло, чи ми голосуватимемо за цього конкретного ім’ярек, чи за все той же список огулом, знаючи тільки прізвище партійного мудака, який омандачиться ніби від нашого імені);
2) ЗНИЖЕННЯ ВИБОРЧОГО БАР’ЄРУ ДО 1 ВІДСОТКА.
(Забавка-цяцянка, а дурню – радість. Це я про наші партійки з політичного «напівсвіту». Між іншим, це не образа, а щире співчуття, а чому, поясню нижче);
4) проведення виборів у два тури – до другого туру допускаються дві партії, які набрали найбільшу кількість голосів у першому турі.
(Запроваджується двопартійна виборча система, закамуфльована цинічним лицемірством - одновідсотковим виборчим бар’єром і першим туром виборів. У нинішніх реаліях для всіх без винятку партій, окрім БЮТ і Партії регіонів, добросердна Леді Ю. пропонує (і безальтернативно) олімпійський принцип участі у виборах: головне – не перемога, а участь. На тему неприйнятності двопартійної виборчої моделі для сучасної України можна писати дисертації, трактати, романи і просто памфлети. Я ж нагадаю загальновідоме: партії, побудовані не на ідеологічних засадах, є нічим іншим як політичним «дахом» для олігархічних кланів, по-простому, інструментом для збагачення через владу. Т.б.м., партії і клани – брати-близнюки. Цим положенням конституційно взаконюється право кланів на ВОЛОДІННЯ Україною. Мене це не влаштовує. А вас ?);
5) партія може змінювати черговість кандидатів у своєму списку протягом 7 днів після затвердження результатів виборів.
(А це вже нас, виборців, «кидають» як «лохів». Пояснюю методом доведення до абсурду. Уявімо, що партійний виборчий список наполовину складається з овнів, наполовину з козлищ. Овни зосереджені в прохідній частині і гучно рекламуються. Виборці «купляються» на цей рекламний трюк і гамузом віддають свої голоси за цих достойників. Аж раптом партія (читай, вождь, вождеса) через декілька днів після народного тріумфу (ну як же, таких цяця-ляля слуг собі обрали !) визбирує зі списку всіх козлищ-сукиних синів і переставляє їх у прохідну частину списку. І як тоді назвати такі, з дозволу сказати, вибори ? Вірно, «лохотрон»).
Задля економії газетної площі далі я не цитуватиму зміни й доповнення, переказуватиму їх своїми словами. Гадаю, ніхто не сумнівається у моїй чесності.
10) цією статтею вводиться новий конституційний орган – Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія.
(З досить скупої інформації про структуру можна зробити два висновки:
(Це щось прямо протилежне ст.6 цієї ж КУ: «Державна влада... здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Міністри – ключові фігури в системі виконавчої влади, то як же їх приліпити до законодавчої ? Кортить надати недоторканість для безкарного «дерибану» дорученого їм в управління держмайна ? Одне слово, маємо конституційних гермафродитів).
Ст.81. Про дострокове припинення повноважень народного депутата.
Доповнюється положенням про виключення депутата з фракції за рішенням вищого керівного органу партії.
(Еге ж, той самий імперативний мандат з перетворенням гонорового народного обранця в покірного «кнопкодава». Висновки:
Передбачається право Прем’єр-міністра скликати позачергові сесії.
(Це вже авторитарні «квіточки». Диктаторські «ягідки» будуть далі. Як і в президентському варіанті, так і тут коаліція ліквідовується як класовий ворог, натомість уводиться поняття «більшість». З кого вона утворюється, на яких засадах, якою процедурою, межі її компетенції – темна вода во облацех).
Повноваження ВР якихось екстраординарних змін не зазнали, окрім введення нової ст.89 про права опозиції, яка всю діяльність ВР ставить з ніг на голову. Цією статтею опозиції віддаються посади:
(Переведу на людську мову. Цією статтею опозиція ліквідовується, натомість меншість у ВР перетворюється в молодшого партнера олігархічних кланів, які на загальноукраїнському тендері (виборах) виграли лот під назвою «ВЛАДА». Що ж це за опозиція, яка конституційно гарантовано має своїх представників у всіх найвищих органах державної влади?)
Я був щиро здивований, коли в новій редакції ст.106 «Президент України» серед церемоніальних повноважень «весільного генерала» не знайшов головного: «Президенту України надається виняткове право щоранку перед початком робочого дня знімати пальто з Прем’єр-міністра та щовечора подавати їй його». А так усе як і очікувалося. Хіба що окрім завідомо зайвого всенародного обрання: «весільних генералів» на дифіляди запрошують, так що було б логічно, якби Прем’єр-міністр просто призначала Президента.
З Радою національної безпеки і оборони ст.107 «залізна Леді Ю.» розправилася мимохідь, однією лівою:
Щоби нагнати ще більшого жаху на і так, скажімо, здеморалізованого і безправного президента, новою редакцією ст.111 його усунення в порядку імпічменту спрощується далі нікуди, до двох етапів:
Тепер до головного – диктаторських повноважень, котрі підгребла під себе демократична Юля. Щоби ще раз підкреслити, хто за ким має виносити горшки, пропонується в ст.113 відразу зазначити, що Кабінет Міністрів відповідальний ЛИШЕ перед ВР. (Перед президентом ? А що це таке ?)
Не повторюватиму нинішні повноваження Прем’єр-міністра, а зазначу новації якими наділила себе «закосичена мадонна».
Дрібне нагадування: прем’єр обирається ПАРТІЙНОЮ БІЛЬШІСТЮ у ВР, яка в свою чергу підкоряється ВИЩОМУ КЕРІВНИЦТВУ ПАРТІЇ, яку очолює прем’єр. Отже коли в цій конституції пишеться «прем’єр-міністр вносить подання про призначення», треба читати «призначає».
Отже, отаку владу хоче зосередити в своїх тендітних руках «українська (і що в ній українського?) Жанна д’Арк:
Я не вдаюся в теоретизування на тему добре чи зле для України «залізний канцлер» у спідниці, а просто констатую: цим проектом в Україні встановлюється авторитарний інтернаціональний режим. Чому інтернаціональний ? Та тому, що в тексті змін і доповнень, запропонованих Юлією Тимошенко, не вжито слово «український», ніби мова йде про державу Україна без нації.
І насамкінець. Формально Ю.Т. пропонує Конституцію парламентської республіки з рудиментарним відростком президенства. Фактично в Україні запроваджується КАНЦЛЕРСЬКА ОЛІГАРХІЯ, себто панування мафіозно-фінансових кланів на чолі з теоретично пожиттєвим канцлером.
Щодо парламентської форми державного устрою... Мудрі люди радять: «Якщо не знаєш, як чинити, запитай у ворога і зроби навпаки». У нас недалечко, по сусідству такі люті вороженьки, що «радять» і без наших запитань. Гадаю, відомого московинського україноненависника Константіна Затуліна ніхто не запідозрить у симпатіях до України ? Так от, він заявив: «Нам «Росссии) нужна парламентская Украина, ибо нам не нужна сильная Украина». В унісон йому про парламентську Україну верещить до посиніння Генеральний яничар Петро Симоненко со товаріщі. І «регіональна» братва не проти колективно безвідповідальної влади.
А нам, українці, воно потрібно?
22.05.2008
Богдан Гринчук
Щось змінити в нинішній ситуації можна єдиним прийнятним способом – зміною правил гри, себто новою Конституцією. З президентським варіантом оновленого Основного Закону шановне панство вже ознайомилося. Нічого екстраординарного: уся владна «ковдра» на президентові, відповідно в законодавчої і виконавчої гілок влади мерзнуть ноги.
Не залишилася в конституційному боргу і Юлія Тимошенко. Її варіант змін до Конституції України в значно, т.б.м., легкотравнішій формі – у виді порівняльної таблиці.
Кажуть, найефективніший спосіб позбутися головного болю – це відрубати голову. Ось я вам і переказав суть конституційного вирішення проблеми «Болівар двох не винесе !» по-юліному. Двох – це президента і прем’єр-міністра. Та що ви, президент залишиться живий і здоровенький, ще й всенароднообраним. Просто «за Юлею» він буде не на владному коні, а так, триматиметься за хвоста.
А тепер до суті. Проект Конституції «від Юлі» скромно подано як «Порівняльна таблиця стосовно змін до КУ, підготовлених Ю.Тимошенко». Відразу зазначу, що з таким документом працювати одне задоволення: ніяких тобі «і хочеться, і колеться, і мама не велять». Усе чітко, у лоб. Ну прямо-таки дорожний каток, що утрамбовує автобан для Леді Ю. до канцлерства. Отож, підемо постатейно, озброєні лишень здоровим глуздом та вродженим скепсисом щодо благодійних починань можновладців. Коментуватиму найбільш одіозні зміни. Так буде і цікавіше, і без викрутасів виявить суть і мету змін.
Перший розділ КУ «Загальні засади» залишається без змін. Це і зрозуміло: оболонка залишається нібито тією ж, а от вміст...
Ст.36. (про право громадян об’єднуватися в політичні партії і всякі інші клуби за інтересами) доповнюється положеннями:
2) про НЕМОЖЛИВІСТЬ ОСКАРЖУВАТИ ПАРТІЙНІ РІШЕННЯ ДО СУДУ.
(Круто! Закони (!), прийняті ВР, укази президента, постанови уряду, рішення судів (окрім остаточних), акти державних інституцій оскаржувати можна, а до партійних читай, вождівських) – зась. Це що, з’являється нова, партійна, гілка влади? З правом проголошення істини в останній інстанції? А якщо, приміром, у Вітренко-"Конотопської" прогресуючий соціалізм загостриться до такого ступеня, що вона проверне рішення про створення власних збройних формувань, як тоді бути? Це ж уже буде КОНСТИТУЦІЙНА норма і її ніяким законом не відміниш);
3) про ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСУВАННЯ ПАРТІЙ, ЩО ПРОЙШЛИ ДО ПАРЛАМЕНТУ
(І коли вже нажеруться !? Мало того, що вилка між «мінімалкою» і зарплатою нардепа сягла абсурдного співвідношення 1:40, а парламентські партії отримують прямий доступ до державного корита, так ще, виявляється, їм за це і доплачувати треба. Повністю солідарний з шановним панством, тільки нашу одностайну думку в добропорядному часописі не надрукують).
Ст.41. (про право на володіння різного роду власністю) пропонується доповнити ще одним правом:
НА ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ТОВАРИСТВ.
(Ну на кий ляд мені, порядному, законослухняному громадянину ця інформація? Усіляким махінаторам-комбінаторам – так, навіть дуже може знадобитися).
Ст.77 (про вибори до ВР). Від цієї статті КУ добра Юля каменя на камені не залишає. Що називається, взяла бика за роги.
1) запроваджуються ВІДКРИТІ СПИСКИ (закріплення кандидатів у депутати за конкретними виборчими округами).
(Нібито демократично, але зовсім не зрозуміло, чи ми голосуватимемо за цього конкретного ім’ярек, чи за все той же список огулом, знаючи тільки прізвище партійного мудака, який омандачиться ніби від нашого імені);
2) ЗНИЖЕННЯ ВИБОРЧОГО БАР’ЄРУ ДО 1 ВІДСОТКА.
(Забавка-цяцянка, а дурню – радість. Це я про наші партійки з політичного «напівсвіту». Між іншим, це не образа, а щире співчуття, а чому, поясню нижче);
4) проведення виборів у два тури – до другого туру допускаються дві партії, які набрали найбільшу кількість голосів у першому турі.
(Запроваджується двопартійна виборча система, закамуфльована цинічним лицемірством - одновідсотковим виборчим бар’єром і першим туром виборів. У нинішніх реаліях для всіх без винятку партій, окрім БЮТ і Партії регіонів, добросердна Леді Ю. пропонує (і безальтернативно) олімпійський принцип участі у виборах: головне – не перемога, а участь. На тему неприйнятності двопартійної виборчої моделі для сучасної України можна писати дисертації, трактати, романи і просто памфлети. Я ж нагадаю загальновідоме: партії, побудовані не на ідеологічних засадах, є нічим іншим як політичним «дахом» для олігархічних кланів, по-простому, інструментом для збагачення через владу. Т.б.м., партії і клани – брати-близнюки. Цим положенням конституційно взаконюється право кланів на ВОЛОДІННЯ Україною. Мене це не влаштовує. А вас ?);
5) партія може змінювати черговість кандидатів у своєму списку протягом 7 днів після затвердження результатів виборів.
(А це вже нас, виборців, «кидають» як «лохів». Пояснюю методом доведення до абсурду. Уявімо, що партійний виборчий список наполовину складається з овнів, наполовину з козлищ. Овни зосереджені в прохідній частині і гучно рекламуються. Виборці «купляються» на цей рекламний трюк і гамузом віддають свої голоси за цих достойників. Аж раптом партія (читай, вождь, вождеса) через декілька днів після народного тріумфу (ну як же, таких цяця-ляля слуг собі обрали !) визбирує зі списку всіх козлищ-сукиних синів і переставляє їх у прохідну частину списку. І як тоді назвати такі, з дозволу сказати, вибори ? Вірно, «лохотрон»).
Задля економії газетної площі далі я не цитуватиму зміни й доповнення, переказуватиму їх своїми словами. Гадаю, ніхто не сумнівається у моїй чесності.
10) цією статтею вводиться новий конституційний орган – Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія.
(З досить скупої інформації про структуру можна зробити два висновки:
- а) це буде юридичне чистилище для суддів Вищого та Конституційного Судів і Центральної виборчої комісії, тільки після проходження якого судді і «комісари» можуть бути допущені до затвердження їх ВР;
- б) одночасно це буде й інквізиція для цих державних інституцій, оскільки їй надається право притягувати суддів і «комісарів» до відповідальності аж до звільнення. Запроваджується каральний орган з повноваженнями, вищими ніж у ВР).
(Це щось прямо протилежне ст.6 цієї ж КУ: «Державна влада... здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Міністри – ключові фігури в системі виконавчої влади, то як же їх приліпити до законодавчої ? Кортить надати недоторканість для безкарного «дерибану» дорученого їм в управління держмайна ? Одне слово, маємо конституційних гермафродитів).
Ст.81. Про дострокове припинення повноважень народного депутата.
Доповнюється положенням про виключення депутата з фракції за рішенням вищого керівного органу партії.
(Еге ж, той самий імперативний мандат з перетворенням гонорового народного обранця в покірного «кнопкодава». Висновки:
- а) вождесі потрібні омандачені маріонетки;
- б) вождеса заздалегідь не довіряє «своїм» нардепам;
- в) у вождеси відсутні кадри з високими моральними якостями).
Передбачається право Прем’єр-міністра скликати позачергові сесії.
(Це вже авторитарні «квіточки». Диктаторські «ягідки» будуть далі. Як і в президентському варіанті, так і тут коаліція ліквідовується як класовий ворог, натомість уводиться поняття «більшість». З кого вона утворюється, на яких засадах, якою процедурою, межі її компетенції – темна вода во облацех).
Повноваження ВР якихось екстраординарних змін не зазнали, окрім введення нової ст.89 про права опозиції, яка всю діяльність ВР ставить з ніг на голову. Цією статтею опозиції віддаються посади:
- Голови ВР;
- голів комітетів ВР з питань бюджету, свободи слова та інформації, прав людини і національних меншин, боротьби з корупцією і організованою злочинністю, законності та забезпечення діяльності правоохоронних органів, державного будівництва і місцевого самоврядування; перших заступників всіх інших комітетів;
- голови постійної слідчої комісії;
- Уповноваженого ВР з прав людини;
- голів і членів Рахункової палати;
- одного Віце-прем’єр-міністра;
- заступників міністрів;
- заступника Генерального прокурора;
- ... утворювати опозиційний уряд...
(Переведу на людську мову. Цією статтею опозиція ліквідовується, натомість меншість у ВР перетворюється в молодшого партнера олігархічних кланів, які на загальноукраїнському тендері (виборах) виграли лот під назвою «ВЛАДА». Що ж це за опозиція, яка конституційно гарантовано має своїх представників у всіх найвищих органах державної влади?)
Я був щиро здивований, коли в новій редакції ст.106 «Президент України» серед церемоніальних повноважень «весільного генерала» не знайшов головного: «Президенту України надається виняткове право щоранку перед початком робочого дня знімати пальто з Прем’єр-міністра та щовечора подавати їй його». А так усе як і очікувалося. Хіба що окрім завідомо зайвого всенародного обрання: «весільних генералів» на дифіляди запрошують, так що було б логічно, якби Прем’єр-міністр просто призначала Президента.
З Радою національної безпеки і оборони ст.107 «залізна Леді Ю.» розправилася мимохідь, однією лівою:
- а) склад тільки за посадою, кількість фіксована – 9 чоловік; персонально: Президент, Голова ВР, Прем’єр-міністр, Міністри оборони, внутрішніх справ, закордонних справ, з надзвичайних ситуацій, Голова СБУ та Генпрокурор.
- б) скликається тільки у випадках, зрозуміло, надзвичайних: війни, стихійного лиха екологічної чи техногенної катастрофи, загрози національній безпеці і т.і.
Щоби нагнати ще більшого жаху на і так, скажімо, здеморалізованого і безправного президента, новою редакцією ст.111 його усунення в порядку імпічменту спрощується далі нікуди, до двох етапів:
- перший – більшість знічев’я вирішує, що президент недостатньо вірнопіддано подивився на прем’єра, що рівнозначне державній зраді, і зі своїм «фе» звертається до Верховного Суду;
- другий – на підставі, хто б сумнівався, позитивного висновку ВС ВР ДВОМА ТРЕТИНАМИ її конституційного складу усуває всенароднообраного президента.
Тепер до головного – диктаторських повноважень, котрі підгребла під себе демократична Юля. Щоби ще раз підкреслити, хто за ким має виносити горшки, пропонується в ст.113 відразу зазначити, що Кабінет Міністрів відповідальний ЛИШЕ перед ВР. (Перед президентом ? А що це таке ?)
Не повторюватиму нинішні повноваження Прем’єр-міністра, а зазначу новації якими наділила себе «закосичена мадонна».
Дрібне нагадування: прем’єр обирається ПАРТІЙНОЮ БІЛЬШІСТЮ у ВР, яка в свою чергу підкоряється ВИЩОМУ КЕРІВНИЦТВУ ПАРТІЇ, яку очолює прем’єр. Отже коли в цій конституції пишеться «прем’єр-міністр вносить подання про призначення», треба читати «призначає».
Отже, отаку владу хоче зосередити в своїх тендітних руках «українська (і що в ній українського?) Жанна д’Арк:
- призначає всіх міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади та голів місцевих державних адміністрацій;
- керує зовнішньополітичною діяльністю;
- веде переговори та укладає міжнародні договори;
- вносить подання Президентові про призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах та міжнародних організаціях.
Я не вдаюся в теоретизування на тему добре чи зле для України «залізний канцлер» у спідниці, а просто констатую: цим проектом в Україні встановлюється авторитарний інтернаціональний режим. Чому інтернаціональний ? Та тому, що в тексті змін і доповнень, запропонованих Юлією Тимошенко, не вжито слово «український», ніби мова йде про державу Україна без нації.
І насамкінець. Формально Ю.Т. пропонує Конституцію парламентської республіки з рудиментарним відростком президенства. Фактично в Україні запроваджується КАНЦЛЕРСЬКА ОЛІГАРХІЯ, себто панування мафіозно-фінансових кланів на чолі з теоретично пожиттєвим канцлером.
Щодо парламентської форми державного устрою... Мудрі люди радять: «Якщо не знаєш, як чинити, запитай у ворога і зроби навпаки». У нас недалечко, по сусідству такі люті вороженьки, що «радять» і без наших запитань. Гадаю, відомого московинського україноненависника Константіна Затуліна ніхто не запідозрить у симпатіях до України ? Так от, він заявив: «Нам «Росссии) нужна парламентская Украина, ибо нам не нужна сильная Украина». В унісон йому про парламентську Україну верещить до посиніння Генеральний яничар Петро Симоненко со товаріщі. І «регіональна» братва не проти колективно безвідповідальної влади.
А нам, українці, воно потрібно?
22.05.2008
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар