Клонована опозиція. Недоношена диктатура

Уявіть собі зграю зголоднілих після п'ятирічного посту вовків, які через навстіж розчинені двері ввірвалися в кошару, повну беззахисних овець. І ні тобі хоч би якогось завалящого сторожа з берданкою, ні, тим більше, хазяйновитого газди. Як себе поведуть голодні хижаки і яка доля чекає на сумирних овець усім зрозуміло. Одне слово, збулася голуба мрія “донецьких”: їм урочисто вручили абсолютну владу. Хто ці супостати-зрадники, які кинули на поталу кримінальній шпані сорока шести мільйонний гоноровий український народ? (Щодо “гоноровий”, то це я так, для красного слівця. Де ж ви бачили гонорову отару?). Нагадую шановному панству незаперечну житейську мудрість: отару овець веде на бойню баран-вожак. Отакі демократично-патріотичні барани і запустили в кошару драпіжних вовків. Отака вона в нас — ця недоумкувата і надміру амбіційна демократична еліта, очі б її не бачили.

“Донецькі” дорвалися до влади. До влади абсолютної, неконтрольованої, безкарної. Закономірно, що вони розпочали своє володарювання з ломання через коліно конституційного хребта: внесли такі зміни до Регламенту ВРУ, які хоч однозначно суперечать ст. 83 Конституції України, зате дозволили зліпити потрібну коаліцію і вже через неї нашвидкоруч затвердити уряд Януковича. Ні, ніякої обмовки: саме Януковича, а прем'єр-міністр Азаров усього-на-всього його довірена особа і потенційний козел-відбувайло. І відповідальність між ними поділена порівну: Янукович відповідає за успіхи уряду, Азаров — за прорахунки, невдачі та непопулярні, хоч і необхідні, рішення.

Панство ще не забуло почилий в Бозі авторитарний режим президента Кучми, так званий “кучмізм”? Еге ж, отой, що ми “майданули”, натомість отримали месіянсько-ліберальний “ющизм”. Тепер-от сподобилися спостерігати за зародженням чергової всенародної авторитарної болячки. Назвімо її, приміром, “паханізм”, оскільки вже перші дії Януковича — це аж ніяк не діяння гаранта конституції — президента, а поступки “пахана”. Хто поспішно підписав завідомо неконституційний закон, який мав би називатися “Про “тушки” в складі коаліції”? Янукович. Хто особисто купив з тельбухами Литвина? Янукович. Хто зварганив “під себе” “донецько”-”регіонально”-червонопузо-ренегатську коаліцію? Янукович. Хто замість коаліції визначив кандидатуру прем'єр-міністра? Янукович. Хто замість прем'єр-міністра особисто схвалював склад уряду? Янукович. Хто розпоряджається в Генеральній прокуратурі як у власній господі, зробивши Медведька своїм “козачком”? Янукович. З чийого благословення набуває обертів “зачистка” по всій виконавчій вертикалі влади? Януковича. Зрештою, хто незаконно надав сам собі повноваження Кучми, які той мав до паплюжної конституційної реформи-204р.? Знову ж таки Янукович.

Висновок: ви будете сміятися, але ми маємо диктатора. Тіпун мені на язик, відмахуєтеся? Позиція відома, щиро українська: голову в пісок, голий окіст догори — і моя хата скраю. А проти науки не попреш. Вона ж стверджує, що диктатор — це особа, що має в державі необмежену владу. Просте запитання з безальтернативною відповіддю: хто чи що нині може обмежити владу президента Януковича? Конституція? Зрозуміло, самим смішно стало. Моральні норми, духовні засади? У єнакієвського крутого пацана? У “Хама” із “зони”? Чи хтось справді повірив у його удавану богомольність? Ну так, на словах милості просить, а сам за халявою ніж носить.

Отож, для нас, сіромах, єдиною опорою і надією, яка, ух!, візьме Янучара в шори, залишається опозиція. Пам'ятаєте, скільки вона, клята, залила сала за шкуру бідолашному “папі” Кучмі? А скільки тарараму наробила акція “Україна без Кучми!”? Ех, були колись і ми рисаками та, видать, з'їздилися. Не погоджуєтеся, мовляв, є ще порох у порохівницях і опозиція є. Та така всеукраїнсько-всенародна, така аж страх яка демократична, та з такою харизматичною очільницею — самою Юлею... Зрозуміло, якщо робиться якась добра справа, то по-українськи обов'язково треба накапостити.

Нібито нічого складного: є Регламент ВРУ, який однозначно встановлює, що в парламенті може бути тільки одна опозиція і формується вона найбільшою фракцією, яка не ввійшла до складу коаліції. У даному випадку це фракція БЮТ. Гадалося б, про що тут теревені розводити? Збирай дві опозиційні фракції, БЮТ і НУ-НС в один кулак і гамсель цю антиукраїнську можновладну нечисть заки не опустить вуха як лопух на дощ. Еге ж, наставляй ширше, а то, бач, нікуди сипати. Нормальна фракція, звісно, так би і зробила, але це ж фракція НУ-НС, у якій топчуться один одному по мозолях чи не дюжина вождів. Та вона у принципі, за визначенням має бути збоченою! І є.

Кажуть, видно пана по халявах. Наших же вождів упізнаєш по амбіціях, і чим дрібнішого вони калібру, тим більше деруть морду так, що й кочергою носа не дістанеш. Після того, як частина фракції — вигодуванці Ющенка не змогли зторгуватися з “регіоналами” щодо оптової купівлі-продажу фракції (за геть непутящий товар загнули ціну як за сортовий вищого гатунку), а шестеро найметкіших продалися поштучно “тушками”, вожді опинилися на звичному місці — посеред ополонки. Поспівчуваємо вождям, обманутим у своїх благородних намірах продатися дорого: за працевлаштування свого безробітного месії та, звісно ж, за хлібні стійла біля державного корита. З другого боку, не йти ж в Юліну опозицію. Розвалили коаліцію, то чом би не взятися за опозицію? Більш опозицій, дрібних і непотрібних!

Процес започаткував “фронтовик” Арсеній. Подейкують, за вказівкою свого хлібодавця Фірташа — головного урядового ляльковода. Наказано — зробимо! Юля створює опозиційний уряд? І я вмію на стіл постолами: створю з чорт зна кого свій опозиційний уряд ім. Арсенія. Ну так, де кінь з копитом, там і жабеня з лапкою. Головне — започаткувати, а там процес піде. На потіху “регіональної” орди. Уже у ВР зареєстровано законопроект Мартиненка-Яценюка про зміни до Регламенту, які дозволятимуть кожній фракції, яка проголосить себе опозиційною, користуватися визначеними Регламентом преференціями: очолювати енну кількість парламентських комітетів та Рахункову палату, отримати гарантоване місце в президії ВР і т.і.

А тепер уявіть собі той бардак, який обов'язково виникне, коли буде декілька окремішніх опозицій. Та вони ж один одному горлянки перегризуть — і це буде їх головна діяльність, так що орда може спокійно займатися своїми бандитсько-грабіжницькими оборудками.

А знаєте, у мене з'явилася хоч і цілком крамольна, але десь-навіть геніальна думка: а якщо до звичних гасел (ну там “Бандитам — тюрми!”, “Закон один для всіх!”, “Україножерів — на палю!”) додати ще одне просто-таки животрепетне - “Демократичних і супер-патріотичних вождів — на “зону”!” Я виходжу із загальноприйнятої максими, що демократи об'єднуються тільки за порогом буцегарні. Хоча і тут є певні побоювання: і там замість домовлятися вони почнуть “стукати” один на одного.

Що, напудилися? “Хам” - диктатор! Ой, що ж то буде? Заспокойтеся, кінця незалежної України не буде. Ну “додерибанять” поспіхом “недодерибанене” їх попередниками, повеличаються як сучка в човні, нажеруться, що аж руки болітимуть, так це ж ненадовго. А далі допечуть нас до живого, трусанемо ми їх як чорт суху грушу, витрусимо з владних кабінетів і пошлемо туди, де волам роги правлять, а кіз підковами кують.

Щодо диктаторства Януковича, так про це навіть говорити недоречно. З нього був би диктатор як з собачого хвоста сито. Набити морду міністру, від дрібного жлобства хапанути ще одну резиденцію із сотнею-другою гектарів угідь, посприяти “дерибану” своїх поплічників — оце і все його диктаторство. Він же невдаха по політичному життю: скандальна поразка в 2004 р., коли вже півсідниці було на президентському стільчику і аж два передчасних вітання Путіна викликали шок; невдала спроба в 2007 р. зліпити з ренегатів під себе конституційну більшість у ВР; усвідомлення, що як не крути, як не верти, а президентом його зробила лишень третина громадян України. Зрештою, диктатура — це насилля і кров. Що вже Кучма мав авторитарні замашки, але і він злякався випускати кривавого джина із пляшки. Це що, Янукович з “братками” встановлюватиме диктатуру? У нас уже був один, з дозволу сказати, лідер нації, який убрався не в свої штани. Схоже, що і Янукович не в свої сани вліз. Забагато, знаєте, у нього ляльководів, що в Україні, що поза її межами.

16.03.2010,

Богдан Гринчук