Зародилися в мене сумніви щодо об'єктивності і десь-навіть справедливості нашого відношення до наших же, народних, обранців. А чи ж заслуговують вони, щоби ми отак і усенародно набурмосувалися на ни, і дивилися зизим оком, і взагалі за людей не мали. Ну є, є в них окремо взяті недоліки: і відсоток несосвітенних бевзів в царині законотворчості серед них аж зашкалює, і страх як полюбляють у робочий час давати горобцям дулі, і джентльменським поводженням з колегами не грішать, і збрехати для них, що дурному з гори збігти... Усе це і ще вервечка подібних грішків, звісно, має місце, але...
Не всі вони такі. Є серед них і білі ворони, щоправда, поодинокі в полі зору. Це раз. Уважати їх аспидами в людській подобі було б явно упередженим ставленням, оскільки не може такого бути, щоби навіть у народних депутатів за душею не виявилося хоч якоїсь завалящої чесноти.
Спав мені на гадку епізод із Біблії, коли Ягве за волаючі до неба гріхи мешканців Содоми і Гомори вирішив усіх їх винищити, а міста зруйнувати дощенту. І тут зі Всемилостивим і Всеблагим почав торги Авраам. Мовляв, несправедливо буде разом із нечестивими знищувати і праведних. Мовляв, чи вибачиш Ти місто, якщо в ньому знайдеться 50 праведників? Ягве пообіцяв вибачити. Не був би Авраам жидом, щоби не розпочати торг з Богом: 45 праведників, 40, 30, 20. Зійшлися на 10. До речі, і їх не виявилося, так що нечестиві мешканці були таки винищені, а міста зруйновані.
Отож, цим шляхом підемо і ми: якщо в народних лежнів знайдеться хоча б одна чеснота, ми їм вибачаємо всі гріхи і вважаємо, скажімо, умовно добропорядними. І така чеснота є: сталість! Неважно, що в одних це сталість у ренегатстві, у інших — у антиукраїнстві. Факт залишається фактом: у кожному скликанні Верховної Ради обов'язково присутні народні обранці, готові продатися і зрадити, а що стосується москволюбів, так їх постійно більшість.
Не стала винятком і нинішня ВР. Голосування за відставку уряду Юлії Тимошенко виявило точну кількість ренегатів: 41 зрадник-перекиньчик, що публічно продемонстрували свою готовність “лягти” під “регіоналів”. 15 юд з президентської партії “Наша Україна”, 7 — з БЮТ та 19 “литвинівців” дружно плюнули в очі своїм виборцям: мовляв, утрися, бидло, і мовчи, бо нічого ти з нами не зробиш. І ця гидота має рацію.
Окреме зауваження щодо позиції Володимира Литвина. За відставку уряду він не голосував, але своє “злягання” з “регіоналами” чітко продемонстрував, коли в абсолютно незаконний спосіб оголосив про розпад коаліції. У схильності цього (ніхто так і не допетрав на кий ляд потрібного Україні) селянського сина горнутися до сильнішого сумнівів немає, але існує підозра, що не тільки тут собака зарита. Видать, є ще якась причина, яка змусила його переметнутися до “янучарів” просто-таки з непристойною похапливістю. Відомо, що біографія Литвина обтяжена діяннями, делікатно кажучи, не зовсім благовидними, починаючи з тісних (добровільних, до речі) взаємин з КГБ СССР і закінчуючи підозрілою роллю в справі Гонгадзе. Також відомо, що чи не на кожного українського можновладця Москва має відповідний налигач у виді компромату. Бува, чи не зробили москалі дрібний презентик президенту України Януковичу у вигляді привідкритих дверець шафи, у якій зберігаються скелети Литвина?
Як би там не було, Литвин безоглядно став на шлях, проторований у 2006 р. Олександром Морозом. Те ж ренегатство — і та ж сумна перспектива для вождя і його Народної партії. Гадаю, присутність прізвища Литвин у виборчому списку Партії регіонів на найближчих парламентських виборах нікого не здивує, позаяк поразка його політичної сили просто-таки неуникненна.
Варто констатувати: фракція Партії регіонів у ВР своїх прибічників рекрутує виключно із ренегатів. Методи різні, але суть одна. У 2007 р. для створення своєї коаліції “регіонали” закупили гамузом усю фракцію Соціалістичної партії, давши хабара О.Морозу у виді посади Голови ВР. Нині вони примінили, так би мовити, змішану систему купівлі ренегатів для формування “регіональної” коаліції. Щодо фракції імені “Потрібного”, то говорити про якісь суми за зміну її пози на 180” поки що підстав немає. Видать, достатньо міцно тримати за причинне місце вождя, а далі справу тлумачить народна мудрість: усе сумнівно, безсумнівне одне: на бойню отару веде козел-вожак.
Недокомплек своєї коаліції (а чом би її не назвати “Янучарська”?) “регіонали” компенсують за рахунок поштучної купівлі ренегатів “нашоукраїнців” та “бютівців”. “ЄЦнута” група Балоги замалим сама не напрошується: мовляв, нас і купляти не треба, ми і так лизатимемо, де накажете і гавкатимемо, на кого вкажете. Най тільки ваш “пахан” нашому вожаку дасть в уділ Закарпаття і благословить на губернаторство.
Щоби сяк-так легітимізувати цих демократичних вихрестів-перекиньчиків, а заразом і янучарську коаліцію, “регіонали” у своєму стилі бульдозером поперли на Конституцію України: доповненням до Регламенту ВР простою більшістю (!) вони внесли зміни (!!!) до 6 абзацу ст. 83 Конституції України. Оце утнули! Тепер, видать, слід очікувати, що янучарська коаліція ліквідує конституцію і прийме новий Основний Закон - “Понятія” України” з новими державними символами: Гімн - “Мурка”, прапор — біло-синій, герб — чорні терикони на фоні брудно-сірого смогу (при інавгурації замість булави вручатиметься кастет). А чого, з них станеться. Вони ж діють за принципом: якщо ну ніяк не можна, але страх як хочеться, то можна.
Вічна українська біда — зрада. Хоч бери та став пам'ятник Івану Носу як символу ренегатства.
05.03.2010,
Богдан Гринчук
Не всі вони такі. Є серед них і білі ворони, щоправда, поодинокі в полі зору. Це раз. Уважати їх аспидами в людській подобі було б явно упередженим ставленням, оскільки не може такого бути, щоби навіть у народних депутатів за душею не виявилося хоч якоїсь завалящої чесноти.
Спав мені на гадку епізод із Біблії, коли Ягве за волаючі до неба гріхи мешканців Содоми і Гомори вирішив усіх їх винищити, а міста зруйнувати дощенту. І тут зі Всемилостивим і Всеблагим почав торги Авраам. Мовляв, несправедливо буде разом із нечестивими знищувати і праведних. Мовляв, чи вибачиш Ти місто, якщо в ньому знайдеться 50 праведників? Ягве пообіцяв вибачити. Не був би Авраам жидом, щоби не розпочати торг з Богом: 45 праведників, 40, 30, 20. Зійшлися на 10. До речі, і їх не виявилося, так що нечестиві мешканці були таки винищені, а міста зруйновані.
Отож, цим шляхом підемо і ми: якщо в народних лежнів знайдеться хоча б одна чеснота, ми їм вибачаємо всі гріхи і вважаємо, скажімо, умовно добропорядними. І така чеснота є: сталість! Неважно, що в одних це сталість у ренегатстві, у інших — у антиукраїнстві. Факт залишається фактом: у кожному скликанні Верховної Ради обов'язково присутні народні обранці, готові продатися і зрадити, а що стосується москволюбів, так їх постійно більшість.
Не стала винятком і нинішня ВР. Голосування за відставку уряду Юлії Тимошенко виявило точну кількість ренегатів: 41 зрадник-перекиньчик, що публічно продемонстрували свою готовність “лягти” під “регіоналів”. 15 юд з президентської партії “Наша Україна”, 7 — з БЮТ та 19 “литвинівців” дружно плюнули в очі своїм виборцям: мовляв, утрися, бидло, і мовчи, бо нічого ти з нами не зробиш. І ця гидота має рацію.
Окреме зауваження щодо позиції Володимира Литвина. За відставку уряду він не голосував, але своє “злягання” з “регіоналами” чітко продемонстрував, коли в абсолютно незаконний спосіб оголосив про розпад коаліції. У схильності цього (ніхто так і не допетрав на кий ляд потрібного Україні) селянського сина горнутися до сильнішого сумнівів немає, але існує підозра, що не тільки тут собака зарита. Видать, є ще якась причина, яка змусила його переметнутися до “янучарів” просто-таки з непристойною похапливістю. Відомо, що біографія Литвина обтяжена діяннями, делікатно кажучи, не зовсім благовидними, починаючи з тісних (добровільних, до речі) взаємин з КГБ СССР і закінчуючи підозрілою роллю в справі Гонгадзе. Також відомо, що чи не на кожного українського можновладця Москва має відповідний налигач у виді компромату. Бува, чи не зробили москалі дрібний презентик президенту України Януковичу у вигляді привідкритих дверець шафи, у якій зберігаються скелети Литвина?
Як би там не було, Литвин безоглядно став на шлях, проторований у 2006 р. Олександром Морозом. Те ж ренегатство — і та ж сумна перспектива для вождя і його Народної партії. Гадаю, присутність прізвища Литвин у виборчому списку Партії регіонів на найближчих парламентських виборах нікого не здивує, позаяк поразка його політичної сили просто-таки неуникненна.
Варто констатувати: фракція Партії регіонів у ВР своїх прибічників рекрутує виключно із ренегатів. Методи різні, але суть одна. У 2007 р. для створення своєї коаліції “регіонали” закупили гамузом усю фракцію Соціалістичної партії, давши хабара О.Морозу у виді посади Голови ВР. Нині вони примінили, так би мовити, змішану систему купівлі ренегатів для формування “регіональної” коаліції. Щодо фракції імені “Потрібного”, то говорити про якісь суми за зміну її пози на 180” поки що підстав немає. Видать, достатньо міцно тримати за причинне місце вождя, а далі справу тлумачить народна мудрість: усе сумнівно, безсумнівне одне: на бойню отару веде козел-вожак.
Недокомплек своєї коаліції (а чом би її не назвати “Янучарська”?) “регіонали” компенсують за рахунок поштучної купівлі ренегатів “нашоукраїнців” та “бютівців”. “ЄЦнута” група Балоги замалим сама не напрошується: мовляв, нас і купляти не треба, ми і так лизатимемо, де накажете і гавкатимемо, на кого вкажете. Най тільки ваш “пахан” нашому вожаку дасть в уділ Закарпаття і благословить на губернаторство.
Щоби сяк-так легітимізувати цих демократичних вихрестів-перекиньчиків, а заразом і янучарську коаліцію, “регіонали” у своєму стилі бульдозером поперли на Конституцію України: доповненням до Регламенту ВР простою більшістю (!) вони внесли зміни (!!!) до 6 абзацу ст. 83 Конституції України. Оце утнули! Тепер, видать, слід очікувати, що янучарська коаліція ліквідує конституцію і прийме новий Основний Закон - “Понятія” України” з новими державними символами: Гімн - “Мурка”, прапор — біло-синій, герб — чорні терикони на фоні брудно-сірого смогу (при інавгурації замість булави вручатиметься кастет). А чого, з них станеться. Вони ж діють за принципом: якщо ну ніяк не можна, але страх як хочеться, то можна.
Вічна українська біда — зрада. Хоч бери та став пам'ятник Івану Носу як символу ренегатства.
05.03.2010,
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар