Так воно вже в житті буває, що хтось комусь колись та стає потрібним. Чи корисним. А що вже говорити про політиків, особливо коли вони родимі, українські? Дрібне уточнення: «потрібні», «корисні» - це так бундючно політики самі про себе думають. Дехто настільки нахабніє, що насмілюється подібні побрехеньки тиражувати на всю країну. Насправді їх здебільшого використовують. Хто? Ті, хто на вищому щаблі можновладного сідала.Ті, хто для комфортності можновладних сідниць підкладає під них американські (європейські, англійські) гроші. А потім... невже ви «плюшкіни», щоби вічно зберігати використані та здебільшого непотрібні речі?
Якраз на часі порозмірковувати на тему: а що потрібно та хто потрібний нам, не електорату і тим більше не худобі (як у класично-хамському «регіональному» стилі «прорвало» Ярослава Сухого), а громадянам України? І тут я запанікував. Ще ніхто не спростував постулат Козьми Пруткова «не можна обійняти безмежне». Перелік того, що нам потрібно і що, ви будете сміятися, нібито гарантується нам Конституцією України, але чого ми не маємо, такий довжелезний, що тільки садист може ятрити цю нашу трофічну виразку. Спробую всі наші потреби висловити декількома словами: гідне життя, достойна старість, шанована влада.
Оскільки такі вже ми є, не то непутящі, не то безтолкові, що дозволили, щоби перше і друге залежало від третього, поміркуємо про владу. Ступінь нашого шанування до влади загалом якнайкраще проявляється в рівні нашої довіри до державних інституцій – Верховної Ради, президента, уряду. Жаль слів: нічого хорошого, окрім поганого, сказати не можна.
Розпочну з того, що нам украй потрібні народні депутати України. Ніякої іронії, ніякого сарказму і тим більше підступності. Нам дійсно доконче потрібні НАРОДНІ депутати, а от їх-то кат ма. Усе почалося з того, що нас нахабно, незаконно, по-грабіжницьки позбавили конституційного права обирати своїх конкретних представників у вищий законодавчий орган держави. Натомість нам до вибору запропонували лубочні картинки з парсунами Віті – «Хама», Юлі – «кокетки», Віті – «месії», Петі – «яничара», Вовика – «потрібного» та ще дві-три дюжини всякого вождівського непотребу. Товар, скажімо, не першої свіжості, з ганжем. А що вже говорити про те, що товпиться за парсунами. Як кажуть, їж, коза, лозу, коли сіна нема. З’їли. Неприємно відригається? Так харч-то самі вибирали.
Щоби наглядно продемонструвати, що нам геть непотрібне у ВР, але воно услід за Вітьою -«Хамом» туди пролізло з мандатом «народного», візьмімо нашого землячка Павлика Сулковського. Від його «регіонально»-вірнопідданого знавіснілого вереску, ну чисто тобі зінське щеня, уже просто огидно: це ж як низько треба впасти, щоби з такою холуйською запопадливістю привселюдно вилизувати сідниці Януковича? Так от, якби у вас, гонорові рівняни, була можливість обирати-голосувати за конкретного кандидата в народні депутати України, які шанси стати «народним» були б у цього ренегата? Ніяких. А скільки таких «непотрібних» у кожному партійному виборчому списку?
І це ще не найбільша наша бідонька. І оселилася вона не в хаті під куполом, а за іншою адресою. Дійдемо і до неї.
Якщо народні депутати не такі вже й народні, то чиї вони? Ніби не знаєте. Звісно, ніяково про це говорити, але всі вони, за дуже куценьким винятком, т.б.м., приватизовані. Це ж зрозуміло: партії-то в нас «так звані», оскільки приватизовані або злочинно-фінансово-промисловими кланами, або владоголіками, або на підтанцьовці в тих чи інших. Відповідно, депутати, призначені вождями, є приватною власністю кланів чи вождів. Загалом, якщо називати речі своїми іменами, то так звані народні депутати України не стільки цим народом обрані, скільки призначені ну дуже обмеженою групою осіб на посади кнопкодавів у ВР. Але це так, для загального розвитку. Занадто образливо, підказуєте? Як скажете. Най буде «призначені на посади маріонеток у ВР».
Отож, маємо у ВР маріонеток Партії регіонів у кількості... На що там товар рахують? На «голови», підказуєте. Отож, у кількості 176 голів. Не всі ниточки від них у «крабі» Януковича, якоюсь частиною володіє Ахметов з Колесніченком, якоюсь Клюєв со товаріщі по бізнесу, але за шкурні інтереси своїх хлібодавців усі стоять дружно горою.
Після того як Юля добряче попаслася в президентському фракційному городі та спокусила 37 «нунсівців» стало в неї 192 кнопк... маріон... най буде «вірні лицарі» (жінка – ягідка, знаєте, і раптом – «кнопкодави). Цифра ніби серйозна, але сказати «192 надійні багнети» я би не ризикнув.
Сказати «маріонетки Симоненка» взагалі було б великою дурницею. Наш Петрик хоч і вождь, але посада в нього називається «голос свого господаря». Господар же, відомо, у Московії, у Кремлі.
Маріонетки Литвина... Ні, не тримається купи. Маріонетка Литвин... Звучить природніше, правда ж? Тільки тим, хто вважає цього селянського сина своєю маріонеткою, я б настійливо радив смикати ниточки з безпечної відстані. Подейкують, що підступність «потрібного Вовочки» може зрівнятися хіба що з його амбіційністю. Литвин – Президент України! А ви що, цього не знали? Дивно. Усі ж знають про голубу мрію любителя чужої інтелектуальної власності.
А тепер про фракцію, яка мала б згуртовано, монолітною лавою стояти під президентським штандартом. Усі 72 бійці з дев’ятьма вождями на чолі! Іч, який хват до вареників! Це – про президента. Насправді реально він має десь 28 (плюс-мінус 2) кнопкодави. Ще 6-7 голів – це намертво пов’язана на Балогу цимбора. Самі розумієте, покладатися на цю «єцнуту» компанію – зовсім утратити здоровий глузд. Залишається 37 бунтівників. Дивлюся я на них зі співчуттям і десь трішки з жалістю. Дорослі дядечки і тітоньки, а такі ніївні: ні сіло-ні впало вирішили, що президент у нас демократ, а отже кожен з них має право на свободу думки та, свята простота, свободу вчинку. Президент-то в нас – самодур. Еге ж, наш родимий «унтер-пришибєєв», тільки й того, що в ліберальних шатах. Ну не хоче і не дозволить він коаліції з БЮТ – і чхав він на світову фінансову кризу, на тільки-тільки реанімований парламент, на фінансово-економічний та соціальний хаос, який уже бушує в Україні. Який це все дріб’язок у порівнянні з його високою місією – місією Месії, шляк би трафив і цю місію, і...
Скажімо, нестандартний у нас президент. Дуже хотілося б, щоби він сам розумів свої слова та вчинки, бо ми не здатні зрозуміти всю мудрість його благоглупостей. Приміром, спочатку В.Ю. з великої турботи про долю, звісно ж, України, а не про себе, смиренного, застерігає від коаліції БЮТ з Партією регіонів. Усі національно-свідомі громадяни погоджуються: дійсно, від спілки таких дикокапіталістичних акул від України залишиться територія зиску з донецькою «зоною» на південно-східній окраїні. Одне слово, коаліція була б антиукраїнською, антидемократичною та, зрозуміло, антипрезидентською, у смислі, безющенківською. А що таке українці без Віктора Ющенка? Так собі, безрідне плем’я, безбатьченки, значить, сироти.
Якщо та коаліція воістину нечестива, то коаліція БЮТ з НУ-НС та Блоком Литвина якщо і не благоліпна, то демократична і десь-навіть проукраїнська. Принаймні демократичною називав коаліцію БЮТ з НУ-НС сам В.Ю. Заки не усвідомив, що:
Знаєте, я не в захопленні від нашої недолугої конституції, тим паче від дурнуватого положення про обов’язкове створення коаліції як передумови діяльності парламенту і формування виконавчої гілки влади. Але вона, Конституція України, є, і її положення обов’язкові для виконання, хочеться це комусь чи ні. Те, що витворяє з Основним Законом держави Президент України – це вже не правовий нігілізм, а, даруйте, правовий маразм.
Я не можу зрозуміти, як люди, якщо в них збереглася хоча б краплина гідності, покірливо терплять образи на кшалт «я вас на смітнику знайшов» і не грюкнуть дверима цієї кабінетно-чиновницької партії «імені Я»? Правда, знайшлося декілька чоловік гідних поваги. І що їх чекає? Чистка! За що? За те, що НАСМІЛИЛИСЯ мати власну думку, яка не співпала з думкою ВОЖДЯ. Тепер не вождь, а Президент України публічно заявляє, що на другому етапі з’їзду НС «НУ» буде очищення: мовляв, спочатку цих неслухів (чи зрадників?) виключать з партії, а потім позбавлять мандатів. Народнодепутатських, не з’їздівських же. Про те, що делегатська чиновницька рать спроможеться тільки на «одобрямс» будь-якої забаганки свого шефа, ніхто не сумнівається, а от щодо подальшої долі «відступників», то не кажи гоп, поки не перескочиш. Видать, В.Ю. так і не усвідомив, яку державу за чотири роки він збудував. І закону він не знає, того, що каже: єдині руки право пишуть, єдині і мажуть. І на суддів даремно покладається, бо ж куди вітер, туди й війт. До речі, дві «шістки» Балоги, котрі вийшли з коаліції ще півроку тому, так до цих пір і хизуються мандатами. І головне. Та хоч хтось підкажіть нашому ясновельможному правовому невігласу, що виборчий список Блоку НУ-НС затверджувався на МІЖПАРТІЙНОМУ з’їзді і на тільки такому ж може бути прийнято рішення про позбавлення їх депутатських мандатів.
Що далі робитиме Ющенко? Це ж дуже просто і безваріантно: руйнуватиме коаліцію. Уточнення: пліч-о-пліч з Партією регіонів і «єцнутою» цимборою на підстраховці. Після трьох «кидків» Юлі Януковичу терміново необхідно позбуватися репутації невдахи і десь-навіть «лоха». Треба пам’ятати, що великий бізнес за визначенням не може бути в опозиції до влади: він або сам повинен бути владою (це українське ноу-хау), або дружити з владою. Створення «троїстої коаліції» просто заганяє ПР в опозицію. Уявіть собі хижаків у тісній клітці і ви зрозумієте стан олігархів-«регіоналів» в опозиції. Наразі «яструби» з ПР прораховують варіант, т.б.м., примусового розпуску парламенту. Нічого нового: повторення мінулорічного варіанту «від БЮТ» зі складанням повноважень 151 народного депутата за їх особистими заявами.
Гадаю, шановне панство стовідсотково погодиться зі мною: нині маємо ситуацію суцільного благоденствія, так що для повного щастя нам не вистачає лишень дочасних парламентських виборів. Скажу відверто, якби одночасно з ними проводилися і дострокові президентські, то над цим варіантом варто було б задуматися, але... Одне слово, не з нашим щастям. А от В.Ю. таке щастя на наступний рік хоче собі забезпечити. Юридично і фінансово. Оскільки нахабство президента, видать, усе ж таки має якісь межі, а нахабство його «Другого Я» безмежне, то саме головний канцелярист озвучив дикуватеньку забаганку президента: мовляв, В.Ю. не підпише Держбюджет на 2009 р., якщо в ньому окремим рядком не будуть передбачені видатки на позачергові парламентські вибори. Як кажуть, сиділа баба на печі, та й рече: але. Дивуєтеся, чому це ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ має стати заручником примхи норовистого чоловічка? Кажете, це не просто чоловічок, а Президент? Так і я про це. Про відповідальність. Не треба пояснювати, чому і який важкий буде наступний рік: криза, стонадцять чортів їй у печінку. У такий час свідомо погрожувати залишити країну без бюджету, завідомо знаючи, що це створить хаос в державі... На ворога України В.Ю. не тягне: слабак. Можливо, я помиляюся і в нашого «месії з Хоружівки» достатньо сили волі, щоби пожертвувати Україною задля своєї нав’язливої ідеї – другого президентського терміну? Тоді вже самі визначайте, хто такий для України В.Ю.
А ще вустами свого «сантехніка» (окрім знаменитого «Балога – це я!» президент видав ще один перл: «Балога – сантехнік». Послідовність, одначе). В.Ю. милостиво зволив пояснити своє жагуче бажання мати «заначку» в Держбюджеті на дочасні вибори. Мовляв, це буде «стимулом до результативної роботи» та «щоб реальність переобрання Ради була вагомим застереженням для майбутньої коаліції від популізму, бездіяльності та безвідповідальності». На короткому повідку, значить, захотілося потримати Верховну Раду. Що там з цього приводу рече конституція? Та ні, я знаю, що для такої великої людини що Конституція, що Коран – не авторитетні. Просто цікаво, яку статтю Основного Закону на цей раз порушив Гарант. Таки порушив. Аж три статті: 6, 8 та 19. Зрештою, статтею менш, статтею більш... Головне послідовність! Тільки от яка чудасія: від цієї послідовності про рейтинг В.Ю. як про позитивну величину невдовзі йому буде хіба що снитися.
А як у цій нібикоаліційній ситуації почуває себе Володимир Литвин? Усім недоброзичливцям, і мені в тому числі, най носи побіліють від злості, позаяк він опинився в потрібний час у потрібному місці і виявився таки потрібним. Як туз у рукаві Юлії Тимошенко і її грі в «підкидного» з Віктором Ющенком. Самі розумієте, що ніяких шансів у В.Ю. не було.
У Володимира Литвина появився шанс на здійснення своєї голубої мрії. Тільки шанс, не більше. Він став Головою ВР, тим самим знову ввійшовши у політичну прем’єр-лігу. Поспішно оголосивши про створення коаліції, він розплатився з Ю.Т. і до певної міри став незалежним, т.б.м., сам пан, сам фурман. Його спікерству може загрожувати лишень коаліція БЮТ з Партією регіонів, що після трьох «кидків» Юлею «регіоналів» мало ймовірно. Уточнення: тільки не в нас і не з Юлею.
Від добра добра не шукають, що означає:
1) при розвалі коаліції (що навіть цілком реально місяців через два-три) Ю.Т., біла, пухнаста і несправедливо гонима, опиняється у виграшній позиції великомучениці і десь-навіть страдалиці за народ: мовляв, я зробила все можливе для створення ДЕМОКРАТИЧНОЇ коаліції, але президент...;
2) у випадку безкоаліційного парламенту також суцільний позитив:
Наразі після гарячої фази з’ясування взаємин на владному Олімпі наші бійцівські півні та хижа лебідка взяли тайм-аут і відхекуються. Ви ж не настільки наївні, щоби сподіватися ніби наші можновладні баби Параски і баби Палажки здатні сісти на призьбі й порозумітися? Чекайте наступних раундів боїв без правил.
19.12.2008,
Богдан Гринчук
Якраз на часі порозмірковувати на тему: а що потрібно та хто потрібний нам, не електорату і тим більше не худобі (як у класично-хамському «регіональному» стилі «прорвало» Ярослава Сухого), а громадянам України? І тут я запанікував. Ще ніхто не спростував постулат Козьми Пруткова «не можна обійняти безмежне». Перелік того, що нам потрібно і що, ви будете сміятися, нібито гарантується нам Конституцією України, але чого ми не маємо, такий довжелезний, що тільки садист може ятрити цю нашу трофічну виразку. Спробую всі наші потреби висловити декількома словами: гідне життя, достойна старість, шанована влада.
Оскільки такі вже ми є, не то непутящі, не то безтолкові, що дозволили, щоби перше і друге залежало від третього, поміркуємо про владу. Ступінь нашого шанування до влади загалом якнайкраще проявляється в рівні нашої довіри до державних інституцій – Верховної Ради, президента, уряду. Жаль слів: нічого хорошого, окрім поганого, сказати не можна.
Розпочну з того, що нам украй потрібні народні депутати України. Ніякої іронії, ніякого сарказму і тим більше підступності. Нам дійсно доконче потрібні НАРОДНІ депутати, а от їх-то кат ма. Усе почалося з того, що нас нахабно, незаконно, по-грабіжницьки позбавили конституційного права обирати своїх конкретних представників у вищий законодавчий орган держави. Натомість нам до вибору запропонували лубочні картинки з парсунами Віті – «Хама», Юлі – «кокетки», Віті – «месії», Петі – «яничара», Вовика – «потрібного» та ще дві-три дюжини всякого вождівського непотребу. Товар, скажімо, не першої свіжості, з ганжем. А що вже говорити про те, що товпиться за парсунами. Як кажуть, їж, коза, лозу, коли сіна нема. З’їли. Неприємно відригається? Так харч-то самі вибирали.
Щоби наглядно продемонструвати, що нам геть непотрібне у ВР, але воно услід за Вітьою -«Хамом» туди пролізло з мандатом «народного», візьмімо нашого землячка Павлика Сулковського. Від його «регіонально»-вірнопідданого знавіснілого вереску, ну чисто тобі зінське щеня, уже просто огидно: це ж як низько треба впасти, щоби з такою холуйською запопадливістю привселюдно вилизувати сідниці Януковича? Так от, якби у вас, гонорові рівняни, була можливість обирати-голосувати за конкретного кандидата в народні депутати України, які шанси стати «народним» були б у цього ренегата? Ніяких. А скільки таких «непотрібних» у кожному партійному виборчому списку?
І це ще не найбільша наша бідонька. І оселилася вона не в хаті під куполом, а за іншою адресою. Дійдемо і до неї.
Якщо народні депутати не такі вже й народні, то чиї вони? Ніби не знаєте. Звісно, ніяково про це говорити, але всі вони, за дуже куценьким винятком, т.б.м., приватизовані. Це ж зрозуміло: партії-то в нас «так звані», оскільки приватизовані або злочинно-фінансово-промисловими кланами, або владоголіками, або на підтанцьовці в тих чи інших. Відповідно, депутати, призначені вождями, є приватною власністю кланів чи вождів. Загалом, якщо називати речі своїми іменами, то так звані народні депутати України не стільки цим народом обрані, скільки призначені ну дуже обмеженою групою осіб на посади кнопкодавів у ВР. Але це так, для загального розвитку. Занадто образливо, підказуєте? Як скажете. Най буде «призначені на посади маріонеток у ВР».
Отож, маємо у ВР маріонеток Партії регіонів у кількості... На що там товар рахують? На «голови», підказуєте. Отож, у кількості 176 голів. Не всі ниточки від них у «крабі» Януковича, якоюсь частиною володіє Ахметов з Колесніченком, якоюсь Клюєв со товаріщі по бізнесу, але за шкурні інтереси своїх хлібодавців усі стоять дружно горою.
Після того як Юля добряче попаслася в президентському фракційному городі та спокусила 37 «нунсівців» стало в неї 192 кнопк... маріон... най буде «вірні лицарі» (жінка – ягідка, знаєте, і раптом – «кнопкодави). Цифра ніби серйозна, але сказати «192 надійні багнети» я би не ризикнув.
Сказати «маріонетки Симоненка» взагалі було б великою дурницею. Наш Петрик хоч і вождь, але посада в нього називається «голос свого господаря». Господар же, відомо, у Московії, у Кремлі.
Маріонетки Литвина... Ні, не тримається купи. Маріонетка Литвин... Звучить природніше, правда ж? Тільки тим, хто вважає цього селянського сина своєю маріонеткою, я б настійливо радив смикати ниточки з безпечної відстані. Подейкують, що підступність «потрібного Вовочки» може зрівнятися хіба що з його амбіційністю. Литвин – Президент України! А ви що, цього не знали? Дивно. Усі ж знають про голубу мрію любителя чужої інтелектуальної власності.
А тепер про фракцію, яка мала б згуртовано, монолітною лавою стояти під президентським штандартом. Усі 72 бійці з дев’ятьма вождями на чолі! Іч, який хват до вареників! Це – про президента. Насправді реально він має десь 28 (плюс-мінус 2) кнопкодави. Ще 6-7 голів – це намертво пов’язана на Балогу цимбора. Самі розумієте, покладатися на цю «єцнуту» компанію – зовсім утратити здоровий глузд. Залишається 37 бунтівників. Дивлюся я на них зі співчуттям і десь трішки з жалістю. Дорослі дядечки і тітоньки, а такі ніївні: ні сіло-ні впало вирішили, що президент у нас демократ, а отже кожен з них має право на свободу думки та, свята простота, свободу вчинку. Президент-то в нас – самодур. Еге ж, наш родимий «унтер-пришибєєв», тільки й того, що в ліберальних шатах. Ну не хоче і не дозволить він коаліції з БЮТ – і чхав він на світову фінансову кризу, на тільки-тільки реанімований парламент, на фінансово-економічний та соціальний хаос, який уже бушує в Україні. Який це все дріб’язок у порівнянні з його високою місією – місією Месії, шляк би трафив і цю місію, і...
Скажімо, нестандартний у нас президент. Дуже хотілося б, щоби він сам розумів свої слова та вчинки, бо ми не здатні зрозуміти всю мудрість його благоглупостей. Приміром, спочатку В.Ю. з великої турботи про долю, звісно ж, України, а не про себе, смиренного, застерігає від коаліції БЮТ з Партією регіонів. Усі національно-свідомі громадяни погоджуються: дійсно, від спілки таких дикокапіталістичних акул від України залишиться територія зиску з донецькою «зоною» на південно-східній окраїні. Одне слово, коаліція була б антиукраїнською, антидемократичною та, зрозуміло, антипрезидентською, у смислі, безющенківською. А що таке українці без Віктора Ющенка? Так собі, безрідне плем’я, безбатьченки, значить, сироти.
Якщо та коаліція воістину нечестива, то коаліція БЮТ з НУ-НС та Блоком Литвина якщо і не благоліпна, то демократична і десь-навіть проукраїнська. Принаймні демократичною називав коаліцію БЮТ з НУ-НС сам В.Ю. Заки не усвідомив, що:
а) коаліція означає працездатний парламент;Звідси і параноїдні заяви про те, що будь-яка коаліція – це є зло, оскільки вона, мовляв, розколюватиме парламент, а благо – це ситуативна більшість. Еге ж, при якій ВР перебуватиме у підвішеному стані і щоденно зі страхом перепитуватиме Головного постільника Балогу, з якої ноги встали божок і чи не стрілило їм в голову розігнати парламент.
б) безкоаліційність – це «дамоклів меч» у його руках, себто можливість у будь-який момент, звісно ж, зручний для нього, розпустити незручний для нього ж парламент;
в) «троїста коаліція» - це збереження на прем’єрській посаді ненависної закосиченої відьми.
Знаєте, я не в захопленні від нашої недолугої конституції, тим паче від дурнуватого положення про обов’язкове створення коаліції як передумови діяльності парламенту і формування виконавчої гілки влади. Але вона, Конституція України, є, і її положення обов’язкові для виконання, хочеться це комусь чи ні. Те, що витворяє з Основним Законом держави Президент України – це вже не правовий нігілізм, а, даруйте, правовий маразм.
Я не можу зрозуміти, як люди, якщо в них збереглася хоча б краплина гідності, покірливо терплять образи на кшалт «я вас на смітнику знайшов» і не грюкнуть дверима цієї кабінетно-чиновницької партії «імені Я»? Правда, знайшлося декілька чоловік гідних поваги. І що їх чекає? Чистка! За що? За те, що НАСМІЛИЛИСЯ мати власну думку, яка не співпала з думкою ВОЖДЯ. Тепер не вождь, а Президент України публічно заявляє, що на другому етапі з’їзду НС «НУ» буде очищення: мовляв, спочатку цих неслухів (чи зрадників?) виключать з партії, а потім позбавлять мандатів. Народнодепутатських, не з’їздівських же. Про те, що делегатська чиновницька рать спроможеться тільки на «одобрямс» будь-якої забаганки свого шефа, ніхто не сумнівається, а от щодо подальшої долі «відступників», то не кажи гоп, поки не перескочиш. Видать, В.Ю. так і не усвідомив, яку державу за чотири роки він збудував. І закону він не знає, того, що каже: єдині руки право пишуть, єдині і мажуть. І на суддів даремно покладається, бо ж куди вітер, туди й війт. До речі, дві «шістки» Балоги, котрі вийшли з коаліції ще півроку тому, так до цих пір і хизуються мандатами. І головне. Та хоч хтось підкажіть нашому ясновельможному правовому невігласу, що виборчий список Блоку НУ-НС затверджувався на МІЖПАРТІЙНОМУ з’їзді і на тільки такому ж може бути прийнято рішення про позбавлення їх депутатських мандатів.
Що далі робитиме Ющенко? Це ж дуже просто і безваріантно: руйнуватиме коаліцію. Уточнення: пліч-о-пліч з Партією регіонів і «єцнутою» цимборою на підстраховці. Після трьох «кидків» Юлі Януковичу терміново необхідно позбуватися репутації невдахи і десь-навіть «лоха». Треба пам’ятати, що великий бізнес за визначенням не може бути в опозиції до влади: він або сам повинен бути владою (це українське ноу-хау), або дружити з владою. Створення «троїстої коаліції» просто заганяє ПР в опозицію. Уявіть собі хижаків у тісній клітці і ви зрозумієте стан олігархів-«регіоналів» в опозиції. Наразі «яструби» з ПР прораховують варіант, т.б.м., примусового розпуску парламенту. Нічого нового: повторення мінулорічного варіанту «від БЮТ» зі складанням повноважень 151 народного депутата за їх особистими заявами.
Гадаю, шановне панство стовідсотково погодиться зі мною: нині маємо ситуацію суцільного благоденствія, так що для повного щастя нам не вистачає лишень дочасних парламентських виборів. Скажу відверто, якби одночасно з ними проводилися і дострокові президентські, то над цим варіантом варто було б задуматися, але... Одне слово, не з нашим щастям. А от В.Ю. таке щастя на наступний рік хоче собі забезпечити. Юридично і фінансово. Оскільки нахабство президента, видать, усе ж таки має якісь межі, а нахабство його «Другого Я» безмежне, то саме головний канцелярист озвучив дикуватеньку забаганку президента: мовляв, В.Ю. не підпише Держбюджет на 2009 р., якщо в ньому окремим рядком не будуть передбачені видатки на позачергові парламентські вибори. Як кажуть, сиділа баба на печі, та й рече: але. Дивуєтеся, чому це ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ має стати заручником примхи норовистого чоловічка? Кажете, це не просто чоловічок, а Президент? Так і я про це. Про відповідальність. Не треба пояснювати, чому і який важкий буде наступний рік: криза, стонадцять чортів їй у печінку. У такий час свідомо погрожувати залишити країну без бюджету, завідомо знаючи, що це створить хаос в державі... На ворога України В.Ю. не тягне: слабак. Можливо, я помиляюся і в нашого «месії з Хоружівки» достатньо сили волі, щоби пожертвувати Україною задля своєї нав’язливої ідеї – другого президентського терміну? Тоді вже самі визначайте, хто такий для України В.Ю.
А ще вустами свого «сантехніка» (окрім знаменитого «Балога – це я!» президент видав ще один перл: «Балога – сантехнік». Послідовність, одначе). В.Ю. милостиво зволив пояснити своє жагуче бажання мати «заначку» в Держбюджеті на дочасні вибори. Мовляв, це буде «стимулом до результативної роботи» та «щоб реальність переобрання Ради була вагомим застереженням для майбутньої коаліції від популізму, бездіяльності та безвідповідальності». На короткому повідку, значить, захотілося потримати Верховну Раду. Що там з цього приводу рече конституція? Та ні, я знаю, що для такої великої людини що Конституція, що Коран – не авторитетні. Просто цікаво, яку статтю Основного Закону на цей раз порушив Гарант. Таки порушив. Аж три статті: 6, 8 та 19. Зрештою, статтею менш, статтею більш... Головне послідовність! Тільки от яка чудасія: від цієї послідовності про рейтинг В.Ю. як про позитивну величину невдовзі йому буде хіба що снитися.
А як у цій нібикоаліційній ситуації почуває себе Володимир Литвин? Усім недоброзичливцям, і мені в тому числі, най носи побіліють від злості, позаяк він опинився в потрібний час у потрібному місці і виявився таки потрібним. Як туз у рукаві Юлії Тимошенко і її грі в «підкидного» з Віктором Ющенком. Самі розумієте, що ніяких шансів у В.Ю. не було.
У Володимира Литвина появився шанс на здійснення своєї голубої мрії. Тільки шанс, не більше. Він став Головою ВР, тим самим знову ввійшовши у політичну прем’єр-лігу. Поспішно оголосивши про створення коаліції, він розплатився з Ю.Т. і до певної міри став незалежним, т.б.м., сам пан, сам фурман. Його спікерству може загрожувати лишень коаліція БЮТ з Партією регіонів, що після трьох «кидків» Юлею «регіоналів» мало ймовірно. Уточнення: тільки не в нас і не з Юлею.
Від добра добра не шукають, що означає:
а) для В.Л. спікерське крісло – максимально ідеальний стартовий майданчик як до дочасних парламентських, так і до президентських виборів;Юлія Тимошенко отримала тактичну перемогу над Віктором Ющенком не тільки на парламентському ристалищі, але і на, т.б.м., психологічно-політичному, оскільки зуміла внести сум’ятицю і загрозу розколу в єдину президентську політичну опору – партію «Наша Україна». Отримала вона і декілька піар-бонусів:
б) існування нинішньої коаліції цілком задовільняє В.Л., оскільки вона йому гарантує перебування на посаді голови ВР – і в цьому він противник В.Ю.;
в) ще більше влаштовує В.Л. безкоаліційний парламент, оскільки у цьому випадку він ні перед ким не матиме ніяких зобов’язань – і тут він партнер В.Ю.;
г) отримавши ідеальний стартовий майданчик та широке поле для маневру (читай – інтриги) В.Л. зірвав найбільший куш у безглуздому і шкідливому для країни протистоянні В.Ю. з Ю.Т.
1) при розвалі коаліції (що навіть цілком реально місяців через два-три) Ю.Т., біла, пухнаста і несправедливо гонима, опиняється у виграшній позиції великомучениці і десь-навіть страдалиці за народ: мовляв, я зробила все можливе для створення ДЕМОКРАТИЧНОЇ коаліції, але президент...;
2) у випадку безкоаліційного парламенту також суцільний позитив:
а) розвал коаліції – це результат «пустопорожньої боротьби за другий президентський термін за будь-яку ціну»;Зрозуміло, Партія регіонів не погодиться перейменуватися в Партію «лохів», хоча це було б логічно і справедливо. Узагалі-то, маємо класичну ситуацію з трьома бандюганами, коли двоє об’єднуються проти третього в різних варіантах. Як приберуть третього, тоді підуть розборки між «союзниками-подільниками». Оскільки Янукович укотре пошився в дурні при спробі пофліртувати з Юлею, а ходити в почесних опозиціонерах рівнозначно що ходити без штанів, йому залишається два варіанти. Перший: відгукнутися на зазивні погляди Ющенка і поновити торги навколо умов заключення між ними одностатевого шлюбу. Звісно, політичного, а ви що подумали? Питання в тому, наскільки вигідний для «регіоналів» мезальянс з особою сумнівної репутації. Другий: піти на ризики дострокових виборів, скориставшися для їх ініціювання методою a la Юля. Ви гадаєте, зібрати 151 заяву про добровільне складення повноважень народного депутата для фракції ПР буде безпроблемно? Чутки про монолітність цієї фракції явно перебільшені.
б) розхристаний парламент навіть теоретично позбавляється можливості сформувати новий уряд, оскільки це може зробити тільки коаліція, що означає: «на хвіст солі ви мені насипете. З привітом. Юля».
Наразі після гарячої фази з’ясування взаємин на владному Олімпі наші бійцівські півні та хижа лебідка взяли тайм-аут і відхекуються. Ви ж не настільки наївні, щоби сподіватися ніби наші можновладні баби Параски і баби Палажки здатні сісти на призьбі й порозумітися? Чекайте наступних раундів боїв без правил.
19.12.2008,
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар