Здеремо машкару з благоліпних єлейних парсун нашого ясновельможного можновладного хамства, даруйте, описочка, звичайно ж, панства, та покажемо всьому світу їх справжні звірячі пики! Ні, не інтелігентно, босяцтвом відгонить. Краще так: пропоную шановному панству ще раз переконатися, що не варто переймати все, що по воді пливе, особливо, коли ріка політична, а оте, що пливе, у вождівських ярмулках.
Не в уразу шановному панству буде сказано, але якого біса ви накопирстилися на тих, хто сидить зверху? Гадять вам на голови? А вони що, закон тяжіння можуть відмінити? Лайно тільки спливає, а падає завжди вниз. Терпіть, якщо до цих пір не спроможні своєчасно чистити «печерські» стайні. То що там криється під добропорядними, умудреними і десь-навіть утомленими від постійного гарування «в ім’я та на благо» личинами?
Юлія Тимошенко – комуняка! І всі її віце вкупі з міністрами також комуняки! Оскільки всі вони є делеговані БЮТ та НУ-НС, то й ті більшовики недорізані. А що президенту до його «шапки Мономаха» закортіло ще й вождівської кепочки з гудзичком, то і він комуняцький «пахан».
Чого це я раптом розійшовся як осою вкушений у скоромне місце, дивуєтеся? Та от у пресі натрапив на Постанову Уряду «Про будівництво комунізму для окремо взятої категорії громадян у білих воротнічках». Жарт. Це так би мала називатися постанова про розширення списку державних службовців, які мають право на службові помешкання. Список розширився на всіх високопосадовців центральних органів виконавчої влади, Вищого адміністративного суду (оскільки недавно створений і був не облагодіяний), РНБО, Національної академії наук, Української академії аграрних наук, МВС, прокуратури, судів. І ще купа трутнів-дармоїдів, загальним числом 1 млн. (один мільйон). Треба розуміти, маємо касту найбільш знедолених, соціально незахищених громадян, «бомжів» у білих воротнічках. І добру фею, таку собі закосичену матіньку Терезу зі щедрим державним капшуком у доброму серці. На щастя, ідіотизм державних актів частіше всього нівелюється необов’язковістю, а то й неможливістю їх виконання.
Орієнтовно, середня вартість 1 кв.м. житла в Україні становить $2000. На кожну бездомну душу члена родини державного «бомжа» законодавством відведено 21 кв.м. Якщо врахувати, що середньостатистична українська родина складається з трьох-чотирьох осіб, то 63-84 помножити на 2000 дорівнює 126-184 тис.долярів. Усереднимо до 150000 помножимо на 1000000 державних «бомжів» «у законі»... І вийде урядовий ідіотизм вартістю 150 мільярдів долярів. Яка там сума закладена урядом у прогнозованому Держбюджеті на 2009 р.? 372 млрд. грн.? Або десь у межах 50 млрд. доларів. Ой леленько, це ж коли відмовитися від УСІХ видатків, то тільки через три роки останній з бездомних начальників переселиться з під мосту, з вокзалу, підворітні, тепло- чи каналізаційних труб чи де вони нині проживають у людські умови. Не вийде. Через три роки черга не скінчиться. Чиновники, відповідно й керівні, у нас розмножуються, видать не статевим шляхом, а брунькуванням чи поділом. Не вірите? Так їжаку ж зрозуміло: кількість тих, хто для розмноження потребує партнера неухильно зменшується. Приміром, нас із 52 млн. залишилося 46. А чиновницька рать невпинно зростає. Я ж і кажу, що партеногенез, як у безхребетних.
Отож, висновок: у Печерському трикутнику засіли суціль комуняки. Тільки ті кремлівські мрійники-садисти обіцяли побудувати рай у окремо взятій країні, навіть якщо для цього прийдеться знищити 90 % населення, а 10 %, яке залишиться, змусити бути щасливими. Наші незрівнянно гуманніші. Ні, процентне співвідношення, у принципі, зберігається, але... Ну навіщо ці репресії, голодомори, ГУЛАГи та інші тоталітарні неподобства, коли достатньо 10% населення виділити в окрему касту, направити всі кошти з не дуже-то й пухкого державного капшука на задоволення їх бездонних потреб, а всім іншим дати повну свободу: зумієш – виживай, не зумієш – звертайся із заявою до органів, перевірять і дадуть довідку, чи законно ти врізав дуба.
До речі, попри усталену сверблячку президента Ющенка до призупинення урядових актів, цю постанову він оминув своєю увагою. Комуняка, одначе.
Ой, мало що не забув. Вік, знаєте, майже шанований, то ж і не дивно, що слонів не помічаю. У Європу ж ломимося? А як там живуть-поживають їх високопосадові бюрократи не цікавимося. У всьому можна знайти щось хороше. Гордімося! Такого ідіотизму із забезпеченням чинуш житлом за державний рахунок як у нас, немає ніде: ні в Європі, ні в Америці, ні навіть в Африці. Ми – найідіотичніші!
Немає нічого тайного, щоби воно не стало явним. Якось уже так складається, що від цього виявленого скелету в шкафу напозір добропорядного політика як правило смердить. Особливо, якщо він півтора десятиріччя франтив у тозі «совісті нації». Звісно, про мертвих заведено говорити самі розумієте що або брехати на відчай душі. Та що ви, ця «совість з душком» жива живісінька і най проживе до останньої миті все, що йому відпущено. Як кажуть, якби щось добре, то бог давно забрав би, а таке кому потрібне? Мається на увазі політична смерть О.Мороза, ренегатство якого гідно оцінили виборці.
Кожен шануючий себе мертвяк з нечистою совістю хоче ожити, принаймні нагадати про себе. Зрозуміло, патякання про «найідеологічнішу» та «найморальнішу» партію вже не проходять. Виборці хоч і простаки, але ж не настільки вони наївні, щоби спутати стару політичну повію з цнотливою партійною черницею. От і приходиться для піару зваблювати журналістів пікантними деталями із життя однопартійців.
Нещодавно в Полтаві – колишньому форпості Соцпартії перед просто непристойними залишками обласної організації розвінчана і десь-навіть підтухла «совість» не то зі злості, не то з неуважності проговорилася. Це коли мова зайшла про Василя Цушка – «парканного героя», також як і президент недотруєного, звісно ж, «помаранчевими» супостатами. У нашому високопосадовому «елітному» товаристві отруєння - це як би своєрідна форма бігунки з переляку. Коли треба уникнути відповідальності за скоєння чисто кримінального злочину. Уляпався в кримінал і екс-міліціянт №1. Пам’таєте, як цей опецькуватий «командос» безстрашно в супроводі своїх «горил у камуфляжі» штурмував Генеральну прокуратуру? А потім, щоби уникнути покарання, ховався по закордонах. Видать, вождю Морозу стало втратно утримувати закордонне байдикування свого «парканного героя» і він вирішив пошукати для нього «дах» в Україні. А яка в нас легальна і десь-навіть конституційна криївка для кримінальних злочинців? Усе вірно: хата під куполом, себто Верховна Рада України. Наша нинішня виборча система, та, що пропорційна, просто-таки спокушує до «дахування». Зрештою, слово обкаляній «совісті нації»: «Ні, я не скажу, що Цушко тікає. У нас із ним була домовленість ще рік тому. І так само ми домовилися з керівництвом Партії регіонів: якщо «Регіони» ітимуть на вибори – щоб (узяли в список) деяких наших активістів, особливо тих, кого переслідують сьогодні і можуть переслідувати надалі, щоб страховка була наперед, щоб їх, умовно кажучи, не зачіпали».
«Регіонали», знаєте, спеціалізуються на «дахуванні» «політичних репресантів», перекиньчиків та всіляких ренегатів. Вірно служать: і за страх, і за срібники, і в міру своєї ницості, себто надійні кадри.
Гадаю, з аморальністю «совісті нації» може позмагатися його лукавство. Вищенаведене одкровення «від Сан Санича» свідчить про його цинізм, тоді як наступне підтверджує незаперечну істину: є брехня, є велика брехня і є політики.
«На дострокових виборах, які, очевидно, відбудуться наприкінці лютого чи на початку березня, ми будемо мати такий невеликий плацдарм-фракцію в парламенті. А на наступних, скажімо, через каденцію – ми будемо мати солідну фракцію, десь на рівні 15-20 відсотків». Можна було б відмахнутися від цієї соціалістичної «маніловщини», навіть варто це зробити, якби не логічне запитання: «Якщо Мороз так упевнений у проходженні Соцпартії у ВР, чому він ховає своїх конфліктуючих із законом однопартійців у «регіональному» партійному списку?» Відповідь проста: «Лукавить вождь, оскільки добре знає, що своїм ренегатством так глибоко «закопав» партію, що відкопати її зможуть хіба що прийдешні покоління, політики з людським обличчям».
Якщо вже заговорили про соціалістично-«регіональні» шури-мури, то гріх було оминути «останню із соцмогікан» Валентину Семенюк-Самсоненко. Так бт мовити, «дитя кохання» - виплід після злягання О.Мороза со товаріщі з «регіоналами». Тоді високоморальний вождь Соцпартії за спікерське сідало для себе, такого всього мудрого, графоманського, декілька міністерських портфелів, енну кількість «хлібних» високопосадових годівниць та недоведену (нібито хтось усерйоз старався довести) суму «бабла» в у.о. продався сам разом з фракцією у ВР та партією гуртом. При роздачі юдиних срібників посада Голови Фонду державного майна перепала соціалістам. Оскільки на той час Валентина Семенюк-Самсоненко очолювала контрольну комісію ВР з приватизації, а головне, у її правильній орієнтації О.М. не сумнівався, тому й вирішив: ФДМний прапор тобі, товаришко, у руки і сиди на цьому майні як собака на стерні – і сам не гам, і другому не дам.
Міцно всілася на держмайні соціалістка С.-С., позаяк знала, з чийого голосу гавкати та чию руку лизати.
У війні на знищення, яку з першого дня оголосив В.Ю. прем’єр-міністру і демократичній коаліції, для Фонду держмайна було відведено не останню ролю. Канцелярсько-президентська цимбора Балоги відразу зметикувала: необхідно негайно заблокувати приватизацію, щоби не дати Ю.Т. виконати її «популістські» обіцянки-суттєве підвищення зарплат, пенсій, соціальних виплат, «Юліної тисячі». Ще до світової фінансової кризи державні активи можна було продати за дуже привабливою ціною (приклад – «Криворіжсталь»), так що вистачило б і на державні потреби, і на інвестиційні програми. Одне слово, користь державі була б безсумнівна. Аргумент «розпродуємо народне добро!» спрацьовує виключно на простаків: дві третини прибутків від цього «народного добра» систематично розкрадається і осідає в бездонних кишенях «розпорядників» майна за усталеними корупційними схемами.
Для блокування зусиль уряду Ю.Т. з приватизації створилася ситуативна, по суті, шахрайська «тріада» з Голови Антимонопольного комітету Костусєва – «регіонала», президента Ющенка – «нашоукраїнця» та Голови ФДМ Семенюк-Самсоненко – соціалістки. Антиприватизаційна схема працювала без збою: уряд виставляє на продаж підприємство / Антимонопольний комітет робить висновок про «монополізм» даного підприємства / президент подає цей висновок на розгляд свого ручного РНБО і на підставі його «одобрямсного» рішення видає указ про заборону приватизації підприємства до затвердження державної програми приватизації, оскільки це підприємство є стратегічним і результатом його приватизації, мовляв, може бути монополізація / Фонд держмайна з радістю виконує указ. У результаті «указного» зриву приватизації соціальні та інвестиційні програми уряду було зірвано, держбюджет недоотримав десятки мільярдів гривень. Зате яку, пальчики оближеш, вгодовану «свиню» підклав народний президент цій закосиченій московській шльондрі! Не дав попіаритися-попопуліститися. Цінуй, народе, свого захисника і благодійника! Що «регіонали» з комуністами поділяють президентську радість та горою стоять за соціалістичне гальмо на чолі ФДМ, так це випадковий збіг. Інтересів, а чого ж іще. І президент, і «дони», і комуняки зійшлися на одному: у даній ситуації їм вигідно дотримуватися тактики «чим гірше, тим краще». Президент свою особисту вигоду бачить у можливому пониженні рейтингу ненависної Юльки. «Регіонали» вбачають шанс дорватися до влади. Комуняки... ну ці з вискоком, з піонерським завзяттям «Завжди готові!» підтримають будь-що і будь-кого, якщо це йде на шкоду Україні.
Ось такі-от неприємності всім від вигоди окремо взятих. А тепер положіть руку на серце і тихим, десь-навіть винуватим голосом дайте щиру відповідь на два простих питання: «Ви здивовані такою жлобською поведінкою вождів? Якщо ви такі розумні, то чому з упертістю дурної отари знову і знову вручаєте їм владу над собою?»
06.12.2008,
Богдан Гринчук
Не в уразу шановному панству буде сказано, але якого біса ви накопирстилися на тих, хто сидить зверху? Гадять вам на голови? А вони що, закон тяжіння можуть відмінити? Лайно тільки спливає, а падає завжди вниз. Терпіть, якщо до цих пір не спроможні своєчасно чистити «печерські» стайні. То що там криється під добропорядними, умудреними і десь-навіть утомленими від постійного гарування «в ім’я та на благо» личинами?
Юлія Тимошенко – комуняка! І всі її віце вкупі з міністрами також комуняки! Оскільки всі вони є делеговані БЮТ та НУ-НС, то й ті більшовики недорізані. А що президенту до його «шапки Мономаха» закортіло ще й вождівської кепочки з гудзичком, то і він комуняцький «пахан».
Чого це я раптом розійшовся як осою вкушений у скоромне місце, дивуєтеся? Та от у пресі натрапив на Постанову Уряду «Про будівництво комунізму для окремо взятої категорії громадян у білих воротнічках». Жарт. Це так би мала називатися постанова про розширення списку державних службовців, які мають право на службові помешкання. Список розширився на всіх високопосадовців центральних органів виконавчої влади, Вищого адміністративного суду (оскільки недавно створений і був не облагодіяний), РНБО, Національної академії наук, Української академії аграрних наук, МВС, прокуратури, судів. І ще купа трутнів-дармоїдів, загальним числом 1 млн. (один мільйон). Треба розуміти, маємо касту найбільш знедолених, соціально незахищених громадян, «бомжів» у білих воротнічках. І добру фею, таку собі закосичену матіньку Терезу зі щедрим державним капшуком у доброму серці. На щастя, ідіотизм державних актів частіше всього нівелюється необов’язковістю, а то й неможливістю їх виконання.
Орієнтовно, середня вартість 1 кв.м. житла в Україні становить $2000. На кожну бездомну душу члена родини державного «бомжа» законодавством відведено 21 кв.м. Якщо врахувати, що середньостатистична українська родина складається з трьох-чотирьох осіб, то 63-84 помножити на 2000 дорівнює 126-184 тис.долярів. Усереднимо до 150000 помножимо на 1000000 державних «бомжів» «у законі»... І вийде урядовий ідіотизм вартістю 150 мільярдів долярів. Яка там сума закладена урядом у прогнозованому Держбюджеті на 2009 р.? 372 млрд. грн.? Або десь у межах 50 млрд. доларів. Ой леленько, це ж коли відмовитися від УСІХ видатків, то тільки через три роки останній з бездомних начальників переселиться з під мосту, з вокзалу, підворітні, тепло- чи каналізаційних труб чи де вони нині проживають у людські умови. Не вийде. Через три роки черга не скінчиться. Чиновники, відповідно й керівні, у нас розмножуються, видать не статевим шляхом, а брунькуванням чи поділом. Не вірите? Так їжаку ж зрозуміло: кількість тих, хто для розмноження потребує партнера неухильно зменшується. Приміром, нас із 52 млн. залишилося 46. А чиновницька рать невпинно зростає. Я ж і кажу, що партеногенез, як у безхребетних.
Отож, висновок: у Печерському трикутнику засіли суціль комуняки. Тільки ті кремлівські мрійники-садисти обіцяли побудувати рай у окремо взятій країні, навіть якщо для цього прийдеться знищити 90 % населення, а 10 %, яке залишиться, змусити бути щасливими. Наші незрівнянно гуманніші. Ні, процентне співвідношення, у принципі, зберігається, але... Ну навіщо ці репресії, голодомори, ГУЛАГи та інші тоталітарні неподобства, коли достатньо 10% населення виділити в окрему касту, направити всі кошти з не дуже-то й пухкого державного капшука на задоволення їх бездонних потреб, а всім іншим дати повну свободу: зумієш – виживай, не зумієш – звертайся із заявою до органів, перевірять і дадуть довідку, чи законно ти врізав дуба.
До речі, попри усталену сверблячку президента Ющенка до призупинення урядових актів, цю постанову він оминув своєю увагою. Комуняка, одначе.
Ой, мало що не забув. Вік, знаєте, майже шанований, то ж і не дивно, що слонів не помічаю. У Європу ж ломимося? А як там живуть-поживають їх високопосадові бюрократи не цікавимося. У всьому можна знайти щось хороше. Гордімося! Такого ідіотизму із забезпеченням чинуш житлом за державний рахунок як у нас, немає ніде: ні в Європі, ні в Америці, ні навіть в Африці. Ми – найідіотичніші!
Немає нічого тайного, щоби воно не стало явним. Якось уже так складається, що від цього виявленого скелету в шкафу напозір добропорядного політика як правило смердить. Особливо, якщо він півтора десятиріччя франтив у тозі «совісті нації». Звісно, про мертвих заведено говорити самі розумієте що або брехати на відчай душі. Та що ви, ця «совість з душком» жива живісінька і най проживе до останньої миті все, що йому відпущено. Як кажуть, якби щось добре, то бог давно забрав би, а таке кому потрібне? Мається на увазі політична смерть О.Мороза, ренегатство якого гідно оцінили виборці.
Кожен шануючий себе мертвяк з нечистою совістю хоче ожити, принаймні нагадати про себе. Зрозуміло, патякання про «найідеологічнішу» та «найморальнішу» партію вже не проходять. Виборці хоч і простаки, але ж не настільки вони наївні, щоби спутати стару політичну повію з цнотливою партійною черницею. От і приходиться для піару зваблювати журналістів пікантними деталями із життя однопартійців.
Нещодавно в Полтаві – колишньому форпості Соцпартії перед просто непристойними залишками обласної організації розвінчана і десь-навіть підтухла «совість» не то зі злості, не то з неуважності проговорилася. Це коли мова зайшла про Василя Цушка – «парканного героя», також як і президент недотруєного, звісно ж, «помаранчевими» супостатами. У нашому високопосадовому «елітному» товаристві отруєння - це як би своєрідна форма бігунки з переляку. Коли треба уникнути відповідальності за скоєння чисто кримінального злочину. Уляпався в кримінал і екс-міліціянт №1. Пам’таєте, як цей опецькуватий «командос» безстрашно в супроводі своїх «горил у камуфляжі» штурмував Генеральну прокуратуру? А потім, щоби уникнути покарання, ховався по закордонах. Видать, вождю Морозу стало втратно утримувати закордонне байдикування свого «парканного героя» і він вирішив пошукати для нього «дах» в Україні. А яка в нас легальна і десь-навіть конституційна криївка для кримінальних злочинців? Усе вірно: хата під куполом, себто Верховна Рада України. Наша нинішня виборча система, та, що пропорційна, просто-таки спокушує до «дахування». Зрештою, слово обкаляній «совісті нації»: «Ні, я не скажу, що Цушко тікає. У нас із ним була домовленість ще рік тому. І так само ми домовилися з керівництвом Партії регіонів: якщо «Регіони» ітимуть на вибори – щоб (узяли в список) деяких наших активістів, особливо тих, кого переслідують сьогодні і можуть переслідувати надалі, щоб страховка була наперед, щоб їх, умовно кажучи, не зачіпали».
«Регіонали», знаєте, спеціалізуються на «дахуванні» «політичних репресантів», перекиньчиків та всіляких ренегатів. Вірно служать: і за страх, і за срібники, і в міру своєї ницості, себто надійні кадри.
Гадаю, з аморальністю «совісті нації» може позмагатися його лукавство. Вищенаведене одкровення «від Сан Санича» свідчить про його цинізм, тоді як наступне підтверджує незаперечну істину: є брехня, є велика брехня і є політики.
«На дострокових виборах, які, очевидно, відбудуться наприкінці лютого чи на початку березня, ми будемо мати такий невеликий плацдарм-фракцію в парламенті. А на наступних, скажімо, через каденцію – ми будемо мати солідну фракцію, десь на рівні 15-20 відсотків». Можна було б відмахнутися від цієї соціалістичної «маніловщини», навіть варто це зробити, якби не логічне запитання: «Якщо Мороз так упевнений у проходженні Соцпартії у ВР, чому він ховає своїх конфліктуючих із законом однопартійців у «регіональному» партійному списку?» Відповідь проста: «Лукавить вождь, оскільки добре знає, що своїм ренегатством так глибоко «закопав» партію, що відкопати її зможуть хіба що прийдешні покоління, політики з людським обличчям».
Якщо вже заговорили про соціалістично-«регіональні» шури-мури, то гріх було оминути «останню із соцмогікан» Валентину Семенюк-Самсоненко. Так бт мовити, «дитя кохання» - виплід після злягання О.Мороза со товаріщі з «регіоналами». Тоді високоморальний вождь Соцпартії за спікерське сідало для себе, такого всього мудрого, графоманського, декілька міністерських портфелів, енну кількість «хлібних» високопосадових годівниць та недоведену (нібито хтось усерйоз старався довести) суму «бабла» в у.о. продався сам разом з фракцією у ВР та партією гуртом. При роздачі юдиних срібників посада Голови Фонду державного майна перепала соціалістам. Оскільки на той час Валентина Семенюк-Самсоненко очолювала контрольну комісію ВР з приватизації, а головне, у її правильній орієнтації О.М. не сумнівався, тому й вирішив: ФДМний прапор тобі, товаришко, у руки і сиди на цьому майні як собака на стерні – і сам не гам, і другому не дам.
Міцно всілася на держмайні соціалістка С.-С., позаяк знала, з чийого голосу гавкати та чию руку лизати.
У війні на знищення, яку з першого дня оголосив В.Ю. прем’єр-міністру і демократичній коаліції, для Фонду держмайна було відведено не останню ролю. Канцелярсько-президентська цимбора Балоги відразу зметикувала: необхідно негайно заблокувати приватизацію, щоби не дати Ю.Т. виконати її «популістські» обіцянки-суттєве підвищення зарплат, пенсій, соціальних виплат, «Юліної тисячі». Ще до світової фінансової кризи державні активи можна було продати за дуже привабливою ціною (приклад – «Криворіжсталь»), так що вистачило б і на державні потреби, і на інвестиційні програми. Одне слово, користь державі була б безсумнівна. Аргумент «розпродуємо народне добро!» спрацьовує виключно на простаків: дві третини прибутків від цього «народного добра» систематично розкрадається і осідає в бездонних кишенях «розпорядників» майна за усталеними корупційними схемами.
Для блокування зусиль уряду Ю.Т. з приватизації створилася ситуативна, по суті, шахрайська «тріада» з Голови Антимонопольного комітету Костусєва – «регіонала», президента Ющенка – «нашоукраїнця» та Голови ФДМ Семенюк-Самсоненко – соціалістки. Антиприватизаційна схема працювала без збою: уряд виставляє на продаж підприємство / Антимонопольний комітет робить висновок про «монополізм» даного підприємства / президент подає цей висновок на розгляд свого ручного РНБО і на підставі його «одобрямсного» рішення видає указ про заборону приватизації підприємства до затвердження державної програми приватизації, оскільки це підприємство є стратегічним і результатом його приватизації, мовляв, може бути монополізація / Фонд держмайна з радістю виконує указ. У результаті «указного» зриву приватизації соціальні та інвестиційні програми уряду було зірвано, держбюджет недоотримав десятки мільярдів гривень. Зате яку, пальчики оближеш, вгодовану «свиню» підклав народний президент цій закосиченій московській шльондрі! Не дав попіаритися-попопуліститися. Цінуй, народе, свого захисника і благодійника! Що «регіонали» з комуністами поділяють президентську радість та горою стоять за соціалістичне гальмо на чолі ФДМ, так це випадковий збіг. Інтересів, а чого ж іще. І президент, і «дони», і комуняки зійшлися на одному: у даній ситуації їм вигідно дотримуватися тактики «чим гірше, тим краще». Президент свою особисту вигоду бачить у можливому пониженні рейтингу ненависної Юльки. «Регіонали» вбачають шанс дорватися до влади. Комуняки... ну ці з вискоком, з піонерським завзяттям «Завжди готові!» підтримають будь-що і будь-кого, якщо це йде на шкоду Україні.
Ось такі-от неприємності всім від вигоди окремо взятих. А тепер положіть руку на серце і тихим, десь-навіть винуватим голосом дайте щиру відповідь на два простих питання: «Ви здивовані такою жлобською поведінкою вождів? Якщо ви такі розумні, то чому з упертістю дурної отари знову і знову вручаєте їм владу над собою?»
06.12.2008,
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар