Подейкують, що ми з вами, вельмишановні українці, народ простодушний. Тільки вкрай лінивий не вішає нам локшину на вуха, а ми її із задоволенням жуємо і тільки заздрісно позираємо навколо, чи, бува, сусіду не перепало більше. Кому тільки заманеться регулярно постачає нас передвиборчими кошиками із смаженого дуба, а в них соковиті вербові груші. І знаєте, муркаємо від задоволення.
Довірливі, одначе, наївні і щиросердні. Ні, дорікати тут нічим, тим більше, є версія, що саме такі чисті серцем будуть бачити Бога. Звісно, колись, як відмучаться, покинуть земну юдоль, сподобляться прощення за свої муки і заслужать вічного байдикування в постах і молитвах. Коли-то воно ще буде та чи й буде саме так, адже свідків немає, так що приходиться вірити на слово, себто знову ж таки бути довірливим. Поки ж що на простодушних возять воду. Хто, цікавитеся? А всі, кому ми дозволяємо. Звісно ж, пройдисвіти. Це якщо висловлюватися делікатно.
На щастя, від надмірної довірливості є ефективні ліки під назвою «інформація». По-простому мовлячи, коли легковірний громадянин узнає хто і про що в траві пищить, де і дівається його довірливість. Звісно, мова йде про довіру чи сумнів у правдомовності сильних світу цього (в українських реаліях, як правило, з рильцем у пушку). Ось тому зрозумілі прагнення будь-якої влади, навіть найсимпатичніших кольорів, обмежити достовірну інформацію, спотворити її, принаймні подати її нерозбірливу версію. Це ж не секрет, що незалежні ЗМІ в нас ліквідовані як клас і за кожним, від загально-національних телеканалів до «жовтої» друкованої рептильки, стоять шкурні інтереси якогось «жирного кота». Партійні видання, нагадуєте, не такі, не продажні ? Ну що тут сказати як нічого слухати? Краще від народу не порадиш: не вір, муже, своїм очам, лише моїй повісті.
Щоби наглядно продемонструвати технологію зомбування чесного люду подобою ніби правдивої, насправді ж наскрізь брехливої, інформацією, згадаємо деякі резонансні заяви відомих «печерських» вельмож і їх прихвостнів. Про їх маячню загал здебільшого дізнається з наслуху, оскільки завдання таких милих брехунців гранично дебільне: «Мені аби прокукурікати, а там хоч не світай».
Гадаю, шановне панство ще не забуло, що Прем’єр-міністр України в нас терористка? Ні, я психічно здоровий, але в цьому переконаний головний президентський канцеля-рист Віктор Балога. Я і не психіатр, щоби давати фахову оцінку цьому його переконанню. Просто переді мною лежить текст офіційної заяви В.І.Балоги на фірмовому бланку Глави Секретаріату Президента України, адресований тимчасово виконуючому обов’язки Голови СБУ з підписом-закарлючкою головного канцеляриста. Моє оціночне судження: маячня в стилі «тату, а вона б’ється!»
Я не якийсь-там скнара, а тому від щирого серця ділюся з шановними добродіями цим епістолярним взірцем манії переслідування вкупі з манією величі.
«Останнім часом із надійних джерел до мене надходить інформація про підготовку планів мого фізичного усунення у зв’язку з діяльністю на посаді Глави СПУ. За наявними даними, ініціатором і замовником розробки конкретних дій, кінцевою метою яких має бути моя смерть, є Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. За її розрахунками, у такий спосіб буде знято останній бар’єр для досягнення нею вищої влади в державі – поста Президента України». Кінець цитати. Можна веселитися.
От тобі, Гандзю, книш ! А ми, темні, і не знали, що за пост президента Леді Ю. прийдеться поборюкатися не з Януковичем і тим більше не з Ющенком, а з САМИМ БАЛОГОЮ. З нетерпінням очікую крилатого вислову Генерального Канцеляриста: «Ющенко – це я!»
По суті вищенаведений абзац із заяви-зойку перепудженого до мокрих штанців мукачевського «наполеончика» - це і є вся «інформація із надійних джерел», яку на повному серйозі подає головний український канцелярист головному українському чекісту. Тому що наступний текст – це всього-лиш викладена на письмі буйнесенька фантазія автора на тему «Як убити Балогу?» Та мені і в страшному сні не могло привидитися подібне марення. Цитую: «За задумом злочинні наміри будуть здійснені (але ж холоднокровний і безстрашний чолов’яга! – Б.Г.) одним із трьох способів:
Довірливі, одначе, наївні і щиросердні. Ні, дорікати тут нічим, тим більше, є версія, що саме такі чисті серцем будуть бачити Бога. Звісно, колись, як відмучаться, покинуть земну юдоль, сподобляться прощення за свої муки і заслужать вічного байдикування в постах і молитвах. Коли-то воно ще буде та чи й буде саме так, адже свідків немає, так що приходиться вірити на слово, себто знову ж таки бути довірливим. Поки ж що на простодушних возять воду. Хто, цікавитеся? А всі, кому ми дозволяємо. Звісно ж, пройдисвіти. Це якщо висловлюватися делікатно.
На щастя, від надмірної довірливості є ефективні ліки під назвою «інформація». По-простому мовлячи, коли легковірний громадянин узнає хто і про що в траві пищить, де і дівається його довірливість. Звісно, мова йде про довіру чи сумнів у правдомовності сильних світу цього (в українських реаліях, як правило, з рильцем у пушку). Ось тому зрозумілі прагнення будь-якої влади, навіть найсимпатичніших кольорів, обмежити достовірну інформацію, спотворити її, принаймні подати її нерозбірливу версію. Це ж не секрет, що незалежні ЗМІ в нас ліквідовані як клас і за кожним, від загально-національних телеканалів до «жовтої» друкованої рептильки, стоять шкурні інтереси якогось «жирного кота». Партійні видання, нагадуєте, не такі, не продажні ? Ну що тут сказати як нічого слухати? Краще від народу не порадиш: не вір, муже, своїм очам, лише моїй повісті.
Щоби наглядно продемонструвати технологію зомбування чесного люду подобою ніби правдивої, насправді ж наскрізь брехливої, інформацією, згадаємо деякі резонансні заяви відомих «печерських» вельмож і їх прихвостнів. Про їх маячню загал здебільшого дізнається з наслуху, оскільки завдання таких милих брехунців гранично дебільне: «Мені аби прокукурікати, а там хоч не світай».
Гадаю, шановне панство ще не забуло, що Прем’єр-міністр України в нас терористка? Ні, я психічно здоровий, але в цьому переконаний головний президентський канцеля-рист Віктор Балога. Я і не психіатр, щоби давати фахову оцінку цьому його переконанню. Просто переді мною лежить текст офіційної заяви В.І.Балоги на фірмовому бланку Глави Секретаріату Президента України, адресований тимчасово виконуючому обов’язки Голови СБУ з підписом-закарлючкою головного канцеляриста. Моє оціночне судження: маячня в стилі «тату, а вона б’ється!»
Я не якийсь-там скнара, а тому від щирого серця ділюся з шановними добродіями цим епістолярним взірцем манії переслідування вкупі з манією величі.
«Останнім часом із надійних джерел до мене надходить інформація про підготовку планів мого фізичного усунення у зв’язку з діяльністю на посаді Глави СПУ. За наявними даними, ініціатором і замовником розробки конкретних дій, кінцевою метою яких має бути моя смерть, є Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. За її розрахунками, у такий спосіб буде знято останній бар’єр для досягнення нею вищої влади в державі – поста Президента України». Кінець цитати. Можна веселитися.
От тобі, Гандзю, книш ! А ми, темні, і не знали, що за пост президента Леді Ю. прийдеться поборюкатися не з Януковичем і тим більше не з Ющенком, а з САМИМ БАЛОГОЮ. З нетерпінням очікую крилатого вислову Генерального Канцеляриста: «Ющенко – це я!»
По суті вищенаведений абзац із заяви-зойку перепудженого до мокрих штанців мукачевського «наполеончика» - це і є вся «інформація із надійних джерел», яку на повному серйозі подає головний український канцелярист головному українському чекісту. Тому що наступний текст – це всього-лиш викладена на письмі буйнесенька фантазія автора на тему «Як убити Балогу?» Та мені і в страшному сні не могло привидитися подібне марення. Цитую: «За задумом злочинні наміри будуть здійснені (але ж холоднокровний і безстрашний чолов’яга! – Б.Г.) одним із трьох способів:
- Через отруєння...
- Через інсценування дорожньо-транспортної пригоди...
- Вбивство з використанням стрілецької зброї або вибухівки...»
Видать, для полегшення роботи терористам ця потенційна жертва замаху деталізує обставини, при яких найбільш успішно можна здійснити замах.
А тепер пофантазуємо і ми. Уявімо собі Юлю Тимошенко у камуфляжі з розмальованим а la commandos личиком за кермом КАМАЗу, з трьохлітровим слоїком миш’яку в одній руці, снайперською гвинтівкою – в другій, ящиком динаміту під ногами і «Стінгером» за плечима (Балога натякає на замах на себе і в повітрі, оскільки вихідними днями регулярно літає до своєї любої Оксаночки в Закарпаття приватним літаком). Омріяний персонаж для національного коміксу!
Між іншим, пройшло вже три місяці після цього загострення манії переслідування, а нічого не сталося: Балога – живий, Тимошенко – на свободі, СБУ – як води в рот набрала. Утім, а про що, власне, говорити? Юля має достатньо здорового глузду, щоби не коментувати подібну бредню. СБУ спішить до розслідування як свекор до пелюшок, позаяк уже одне визнання факту розслідування балогівської маячні робить цю службу блазнями і маріонетками мукачевського товарознавця районного розливу. Балога... як би це поделікатніше подати... Одне слово, так і не дочекавшися замаху на своє життя (виявилося, що Юля бридиться дати йому навіть ляпаса), він вирішив змінити, т.б.м., спеціалізацію своїх кляуз. Зрештою, не виключена можливість, що до манії переслідування додалася манія підозріливості.
Ні для кого не секрет, що услід за своїм хазяїном Віктор Балога дивиться на Юлію Тимошенко як чорт на попа. Воно і зрозуміло: при будь-якому президентові на прізвище Неющенко, тим паче, з прізвищем Тимошенко, у цього халіфа на годину перспективи невтішні: або еміграція з міжнародним розшуком на шиї, або українське небо «в клітинку» з конфіскацією. Позаяк перша частина його епістолярного серіалу «Як я ненавиджу Юлю» під назвою «Юля – терористка» не викликала зацікавленості навіть у «жовтої» преси, через два місяці він видав черговий опус під назвою «Юля – шпигунка і диверсантка». Чергова бредня за № 02-02/2965 від 27.08.08 на ім’я все того ж в.о. Голови СБУ Валентина Наливайченка із звинуваченнями все тієї ж ненависної Юлії Тимошенко в «наявності у діях Прем’єр-міністра України... ознак злочинної діяльності на шкоду національним інтересам України, зокрема передбачених статтями 111 («Державна зрада»), 365 («Перевищення влади або службових повноважень») і 367 («Службова недбалість») Кримінального кодексу України.
При таких-то звинуваченнях, що «тягнуть» на пожиттєве ув’язнення, Президент України мав би стрімголів бігти у Верховну раду із своїм поданням про негайну відставку державної злочинниці Юлії Тимошенко з поста Прем’єр-міністра. А він ні мур-мур, ніби це його не стосується. Видать, В.Ю. є спільником Ю.Т. в її диверсійній діяльності. Дожили!
Переказувати всі (шість) бредові звинувачення – шкода паперу, але на декількох варто зупинитися детальніше. Щоби стало зрозуміло, хто є «ху».
Знаючі люди однозначно стверджують: ця кляуза Балоги писалася під диктовку Фірташа, Коломойського і Косюка. Перших двох шановному панству, гадаю, відрекомендовувати не треба: ну хто ж не знає глитаїв-мільярдерів, для яких українці – гої? А от не знати Юрія Косюка – це вже навіть не сором, а ганьба. Не знати друга головного українського завгоспа – керівника ДУСі Ігора Тарасюка, які разом захопили всі, до яких дотягнулися їх руки, птахофабрики, комбікормові заводи, комплекси з розведення свиней і великої рогатої худоби і якому напередодні Дня незалежності за цей подвиг Президент Віктор Ющенко присвоїв звання Героя України? Принаймні, думаю, що це звання Юрій Косюк отримав не за те, що в кінці минулого року сотня працівників його птахофабрики «Миронівська» отравилася в столовій омлетом із сальмонельозних яєць. І не за те, що він майже не платить податків, оскільки його бізнесом управляє зареєстрована на Кіпрі офшорна компанія Raftan Holding Limited.
Чому стільки честі цьому «герою»? Та тому, що одним із «одкровень» Балоги є звинувачення Ю.Т. у нанесенні нею шкоди продовольчій безпеці України. Яким чином? Ця закосичена шкідниця до того знахабніла, що підписала урядове розпорядження № 592-р від 12.04.08 про закупівлю м’яса іноземного походження, оскільки за оцінками експертів в Україні дефіцит м’яса на рік становить 450-500 тис.тон. У чому злочин Ю.Т.? Так імпортне м’ясо дешевше, ніж «косюківська» «Наша ряба», а це вже конкуренція, отже підрив монополії. А Герою України Косюку вигідно, щоби в Україні був дефіцит м’яса, а при дефіциті, відомо, ціни на продукцію зростатимуть. То хто тут злочинець: Балога, який відстоює право косюків поцупити з наших гаманців більше гривень, чи уряд, який захотів дати по руках зажерливому монополісту?
У епоху сталінізму у великому фаворі в доблесних чекістів були пильні громадяни, котрі в своїх доносах викривали «ворогів народу». Не сумніваюся, що Віктор Балога в ті часи зробив би непогану кар’єру донощика. Основне, щоби вистачило буйнесенької фантазії, а з цим у нього проблем немає.
Ще не забули «справу Vanco»? «Загроза національній безпеці України виникає вже безпосередньо з відмови Кабінету Міністрів України виконувати контракт із компанією Vanco...» - отаким цвяхом Балога прибив до ганебного стовпа «ворога народу» Юлію Тимошенко. Повірили? Ще б не повірити, коли сам президент зволив підтакнути. А тепер інформація для роздумів.
19 жовтня минулого року уряд Януковича (за безпосередньої участі Віктора Ющенка) підписав угоду з американською Vanco International Ltd (дочірня компанія Vanco Energy Company, зареєстрованої на Бермудських островах). Цій «офшорці» строком на 30 (тридцять!) років було передано у використання ділянку Прикерченського шельфу площею 12,96 тис.кв.км. Від умов цієї угоди корупцією аж смердить. Згідно з угодою про розподіл продукції до повної компенсації вкладених коштів Vanco мала відразу забирати 70 % енергоносіїв, видобутих з ділянки (цей період погашення затрат не був зафіксований по строках, що теоретично могло розтягнутися на всі 30 років дії угоди). Окрім того з 30 % українських енергоносіїв Vanco мало отримувати 70 % прибутку. Тобто Vanco фактично мала забирати 90 % видобутих енергоносіїв. Де ж тут вигода для України?
Іще просто-таки пікантна інформація про цю саму Vanco. Ви будете сміятися, але річний оборот компанії, яка в розробку ділянки площею майже 13 тис.кв.км. мала вкласти 20 МЛРД. доларів, складає всього-на-всього 7,5 МІЛЬЙОНІВ доларів.
У діловому світі Vanco має стійку репутацію компанії-спекулянта: за корупційними схемами набуває право на розробку родовищ, а потім перепродує його справді сильним і відомим компаніям. До речі, за останнє десятиріччя більш-менш розвинуті країни з цією спекулятивною компанією не хотіли мати справу. Ліцензії на розробку надр надавали виключно слаборозвинені країни Африки – Кот-д’Івуарі, Екваторіальна Гвінея, Габон, Гана. У американських ділових колах Vanco пов’язують з віце-президентом США Діком Чейні. А тепер самі здогадайтеся, з якого-такого дива Президент України горою стоїть за цю більш ніж сумнівну компанію.
Наступне «звинувачення», за яке кожен національно свідомий українець повинен просто ногами бити канцелярського донощика: «Прем’єр-міністром України одноосібним рішенням було зірвано виконання Указу Президента України від 22 травня ц.р. щодо забезпечення використання нафтопроводу «Одеса-Броди» у проектному (аверсному) напрямку, чим поставлено під сумнів реальну можливість України забезпечити диверсифікацію джерел надходження нафти, досягти повноцінного завантаження вітчизняних НПК «Галичина» та «Нафтохімік Прикарпаття» і сприяти зниженню ціни на нафтопродукти в Україні».
А тепер реальний стан речей, про який лукаво замовчує Балога. По-перше, НПК «Галичина» та «Нафтохімік Прикарпаття» ніякі не «вітчизняні», а приватна власність Ігора Коломойського. По-друге, Указ Президента України передбачає підписання угоди про УПРАВЛІННЯ трубопроводом «Одеса-Броди» з офшорною компанією Milbert Ventures Inc. (Зареєстрована на Віргінських островах) того ж Коломойського щодо постачання нафти. Одне слово, виходить, що держава збудувала нафтопровід для Коломойського, щоби він міг постачати нафтою свої нфто-перегінні заводи. Чи не виглядає підозрілою така президентська щедрість за народний рахунок?
Гадаю, шановне панство зрозуміло, що всі ці страшилки-звинувачення такі ж правдиві, як і вина Юлії Тимошенко в повені на Прикарпатті чи вибухи на військових складах. Я не здивуюся, якщо В.Балога приплете вимирання динозаврів до Ю.Тимошенко.
Я далеко не шанувальник Юлії Тимошенко. Більше того, вважаю, що в неї відсутній національний стрижень – українськість. Так уже склалося, що у взаєминах Ющенко-Балога-Тимошенко найвиразніше проявляється державний ідіотизм.
Знання примножують скорботу. Знання про справжні мотиви уявно благородних вчинків влади зменшують до неї довіру. Як так далі піде, гляди, і навчимося на сьомій дитині дівочити.
20.09.08,
Богдан Гринчук
А тепер пофантазуємо і ми. Уявімо собі Юлю Тимошенко у камуфляжі з розмальованим а la commandos личиком за кермом КАМАЗу, з трьохлітровим слоїком миш’яку в одній руці, снайперською гвинтівкою – в другій, ящиком динаміту під ногами і «Стінгером» за плечима (Балога натякає на замах на себе і в повітрі, оскільки вихідними днями регулярно літає до своєї любої Оксаночки в Закарпаття приватним літаком). Омріяний персонаж для національного коміксу!
Між іншим, пройшло вже три місяці після цього загострення манії переслідування, а нічого не сталося: Балога – живий, Тимошенко – на свободі, СБУ – як води в рот набрала. Утім, а про що, власне, говорити? Юля має достатньо здорового глузду, щоби не коментувати подібну бредню. СБУ спішить до розслідування як свекор до пелюшок, позаяк уже одне визнання факту розслідування балогівської маячні робить цю службу блазнями і маріонетками мукачевського товарознавця районного розливу. Балога... як би це поделікатніше подати... Одне слово, так і не дочекавшися замаху на своє життя (виявилося, що Юля бридиться дати йому навіть ляпаса), він вирішив змінити, т.б.м., спеціалізацію своїх кляуз. Зрештою, не виключена можливість, що до манії переслідування додалася манія підозріливості.
Ні для кого не секрет, що услід за своїм хазяїном Віктор Балога дивиться на Юлію Тимошенко як чорт на попа. Воно і зрозуміло: при будь-якому президентові на прізвище Неющенко, тим паче, з прізвищем Тимошенко, у цього халіфа на годину перспективи невтішні: або еміграція з міжнародним розшуком на шиї, або українське небо «в клітинку» з конфіскацією. Позаяк перша частина його епістолярного серіалу «Як я ненавиджу Юлю» під назвою «Юля – терористка» не викликала зацікавленості навіть у «жовтої» преси, через два місяці він видав черговий опус під назвою «Юля – шпигунка і диверсантка». Чергова бредня за № 02-02/2965 від 27.08.08 на ім’я все того ж в.о. Голови СБУ Валентина Наливайченка із звинуваченнями все тієї ж ненависної Юлії Тимошенко в «наявності у діях Прем’єр-міністра України... ознак злочинної діяльності на шкоду національним інтересам України, зокрема передбачених статтями 111 («Державна зрада»), 365 («Перевищення влади або службових повноважень») і 367 («Службова недбалість») Кримінального кодексу України.
При таких-то звинуваченнях, що «тягнуть» на пожиттєве ув’язнення, Президент України мав би стрімголів бігти у Верховну раду із своїм поданням про негайну відставку державної злочинниці Юлії Тимошенко з поста Прем’єр-міністра. А він ні мур-мур, ніби це його не стосується. Видать, В.Ю. є спільником Ю.Т. в її диверсійній діяльності. Дожили!
Переказувати всі (шість) бредові звинувачення – шкода паперу, але на декількох варто зупинитися детальніше. Щоби стало зрозуміло, хто є «ху».
Знаючі люди однозначно стверджують: ця кляуза Балоги писалася під диктовку Фірташа, Коломойського і Косюка. Перших двох шановному панству, гадаю, відрекомендовувати не треба: ну хто ж не знає глитаїв-мільярдерів, для яких українці – гої? А от не знати Юрія Косюка – це вже навіть не сором, а ганьба. Не знати друга головного українського завгоспа – керівника ДУСі Ігора Тарасюка, які разом захопили всі, до яких дотягнулися їх руки, птахофабрики, комбікормові заводи, комплекси з розведення свиней і великої рогатої худоби і якому напередодні Дня незалежності за цей подвиг Президент Віктор Ющенко присвоїв звання Героя України? Принаймні, думаю, що це звання Юрій Косюк отримав не за те, що в кінці минулого року сотня працівників його птахофабрики «Миронівська» отравилася в столовій омлетом із сальмонельозних яєць. І не за те, що він майже не платить податків, оскільки його бізнесом управляє зареєстрована на Кіпрі офшорна компанія Raftan Holding Limited.
Чому стільки честі цьому «герою»? Та тому, що одним із «одкровень» Балоги є звинувачення Ю.Т. у нанесенні нею шкоди продовольчій безпеці України. Яким чином? Ця закосичена шкідниця до того знахабніла, що підписала урядове розпорядження № 592-р від 12.04.08 про закупівлю м’яса іноземного походження, оскільки за оцінками експертів в Україні дефіцит м’яса на рік становить 450-500 тис.тон. У чому злочин Ю.Т.? Так імпортне м’ясо дешевше, ніж «косюківська» «Наша ряба», а це вже конкуренція, отже підрив монополії. А Герою України Косюку вигідно, щоби в Україні був дефіцит м’яса, а при дефіциті, відомо, ціни на продукцію зростатимуть. То хто тут злочинець: Балога, який відстоює право косюків поцупити з наших гаманців більше гривень, чи уряд, який захотів дати по руках зажерливому монополісту?
У епоху сталінізму у великому фаворі в доблесних чекістів були пильні громадяни, котрі в своїх доносах викривали «ворогів народу». Не сумніваюся, що Віктор Балога в ті часи зробив би непогану кар’єру донощика. Основне, щоби вистачило буйнесенької фантазії, а з цим у нього проблем немає.
Ще не забули «справу Vanco»? «Загроза національній безпеці України виникає вже безпосередньо з відмови Кабінету Міністрів України виконувати контракт із компанією Vanco...» - отаким цвяхом Балога прибив до ганебного стовпа «ворога народу» Юлію Тимошенко. Повірили? Ще б не повірити, коли сам президент зволив підтакнути. А тепер інформація для роздумів.
19 жовтня минулого року уряд Януковича (за безпосередньої участі Віктора Ющенка) підписав угоду з американською Vanco International Ltd (дочірня компанія Vanco Energy Company, зареєстрованої на Бермудських островах). Цій «офшорці» строком на 30 (тридцять!) років було передано у використання ділянку Прикерченського шельфу площею 12,96 тис.кв.км. Від умов цієї угоди корупцією аж смердить. Згідно з угодою про розподіл продукції до повної компенсації вкладених коштів Vanco мала відразу забирати 70 % енергоносіїв, видобутих з ділянки (цей період погашення затрат не був зафіксований по строках, що теоретично могло розтягнутися на всі 30 років дії угоди). Окрім того з 30 % українських енергоносіїв Vanco мало отримувати 70 % прибутку. Тобто Vanco фактично мала забирати 90 % видобутих енергоносіїв. Де ж тут вигода для України?
Іще просто-таки пікантна інформація про цю саму Vanco. Ви будете сміятися, але річний оборот компанії, яка в розробку ділянки площею майже 13 тис.кв.км. мала вкласти 20 МЛРД. доларів, складає всього-на-всього 7,5 МІЛЬЙОНІВ доларів.
У діловому світі Vanco має стійку репутацію компанії-спекулянта: за корупційними схемами набуває право на розробку родовищ, а потім перепродує його справді сильним і відомим компаніям. До речі, за останнє десятиріччя більш-менш розвинуті країни з цією спекулятивною компанією не хотіли мати справу. Ліцензії на розробку надр надавали виключно слаборозвинені країни Африки – Кот-д’Івуарі, Екваторіальна Гвінея, Габон, Гана. У американських ділових колах Vanco пов’язують з віце-президентом США Діком Чейні. А тепер самі здогадайтеся, з якого-такого дива Президент України горою стоїть за цю більш ніж сумнівну компанію.
Наступне «звинувачення», за яке кожен національно свідомий українець повинен просто ногами бити канцелярського донощика: «Прем’єр-міністром України одноосібним рішенням було зірвано виконання Указу Президента України від 22 травня ц.р. щодо забезпечення використання нафтопроводу «Одеса-Броди» у проектному (аверсному) напрямку, чим поставлено під сумнів реальну можливість України забезпечити диверсифікацію джерел надходження нафти, досягти повноцінного завантаження вітчизняних НПК «Галичина» та «Нафтохімік Прикарпаття» і сприяти зниженню ціни на нафтопродукти в Україні».
А тепер реальний стан речей, про який лукаво замовчує Балога. По-перше, НПК «Галичина» та «Нафтохімік Прикарпаття» ніякі не «вітчизняні», а приватна власність Ігора Коломойського. По-друге, Указ Президента України передбачає підписання угоди про УПРАВЛІННЯ трубопроводом «Одеса-Броди» з офшорною компанією Milbert Ventures Inc. (Зареєстрована на Віргінських островах) того ж Коломойського щодо постачання нафти. Одне слово, виходить, що держава збудувала нафтопровід для Коломойського, щоби він міг постачати нафтою свої нфто-перегінні заводи. Чи не виглядає підозрілою така президентська щедрість за народний рахунок?
Гадаю, шановне панство зрозуміло, що всі ці страшилки-звинувачення такі ж правдиві, як і вина Юлії Тимошенко в повені на Прикарпатті чи вибухи на військових складах. Я не здивуюся, якщо В.Балога приплете вимирання динозаврів до Ю.Тимошенко.
Я далеко не шанувальник Юлії Тимошенко. Більше того, вважаю, що в неї відсутній національний стрижень – українськість. Так уже склалося, що у взаєминах Ющенко-Балога-Тимошенко найвиразніше проявляється державний ідіотизм.
Знання примножують скорботу. Знання про справжні мотиви уявно благородних вчинків влади зменшують до неї довіру. Як так далі піде, гляди, і навчимося на сьомій дитині дівочити.
20.09.08,
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар