Йой, людоньки, а життя-то після виборів буде? Я вже не кажу про привільне, радісне, оскільки воістину добре там, де нас нема, а хоча б таке, як нині: з економічною кризою, епідемією грипу та всеукраїнським владним бардаком. До такого, скажімо, не зовсім мудрого запитання я не сам допетрав. Каюсь, грішний, утратив пильність і десь-навіть здоровий глузд, а все через те, що, видать, нечистий попутав і зачастив я до агітаційних палаток новоявлених месій-пророків та почав читати їх агітки. Узнав, що кожен з них усі розуми з’їв і став таким мудрим, таким… ну як лях по шкоді. А що вже владу шпетять, кобенять, лають у хвіст і в гриву, милять їй холку… Одне слово, «Усе не так!» Як виглядає оте «Так!» відає тільки він один, незрівнянний, а всі інші претенденти на гетьманські регалії - булаву і пернач, то все облудники, пройдисвіти і взагалі маріонетки олігархів, покликані зашкодити йому, істинно народному кандидату, урятувати Україну. Зрозуміло, життя після виборів буде тільки в тому випадку, якщо Президентом України оберуть його, богоугодного. А як не оберемо? Отоді й настане український варіант Помпеї. Мо’ й апокаліпсис.
Складається враження, що основні вожаки на виборчому вигоні змовилися між собою і гуртом вирішили наполохати нас до втрати здорового глузду. Навіщо? А щоби ввергнути в стан паніки. Настрахані уявною небезпекою люди перетворюються в легко кероване стадо, яке з нетерпінням очікуватиме явлення месії-збавителя. Цього добра в нас ніколи не бракувало, не є винятком і сьогодення. Але… Як не вертиться собака, а хвіст позаду. За їх істеричним верещанням на захист, звісно ж, усенького народу криється жагуче бажання дорватися до влади, глитати, напихатися, давлячися від жадібності та розштовхуючи ліктями таких же ласих на дармовщину. А для цього їм життєво необхідно в мінімально короткий строк максимально підірвати довір’я до Юлі, применшити її авторитет. Їм – це Януковичу, Ющенку та обов’язковому учаснику будь-якої антидержавної політичної акції червоному шакалу Симоненку. Знюхалися значить, навколо спільного гасла «Знищити Юлю!» Отак це в них «по-державному»: спалити село, аби клятому сусіду накапостити. При цьому страждатиме народ? Тим гірше для народу: нічого було голосувати за цю закосичену відьму з її блоком імені Ю.
І сіють паніку, страхають народ, пророкують катаклізми – фінансові, економічні, соціальні, політичні, звинувачуючи у всіх смертних гріхах жінку, яка дійсно працює. (Я не є і ніколи не був ревним прихильником Ю.Т. і в мене є свої рахунки до неї, але на фоні бридотної опозиційно-президентської злучки вона виглядає достойно і заслуговує принаймні на співчуття). З Януковичем усе зрозуміло: конкретному пацану, точніше, великим грошовим лантухам, «западло» сидіти на опозиційних ослонах без доступу до державних фінансових потоків. Вони ж не який-там Симоненко со товаріщі, щоби їх задовольняла опозиція заради безпечного гавкання на все, що державне та національне.
Зрештою, щоби зрозуміти антитимошенківське осатаніння Ющенка не обов’язково бути розумним по коліна в Біблії: звичайнісінький комплекс неповноцінності посередності, капризом долі одітої не в свої штани. Усе було б у межах допустимого, якби доля обмежилася одним капризом, а вона ж іще над своїм обранцем зле пожартувала: як нагадування про його нікчемність дала йому антагоніста, себто для нього непримиренно-ворожого супротивника. До того ж жінку, яка за харизматичність, силу волі, рішучість, цілеспрямованість значно більше від нього заслуговує, образно кажучи, носити штани.
Закономірно, навіть природно сприймається ситуація, коли амбіційна людина добивається зарані визначеної мети. А уявіть собі звичайну людину з ментальністю бухгалтера районного штибу, якій щаслива доля несподівано упала на голову, а в неї на той час ні з губи мови, ні з носа вітру. Це вже згодом, оточивши себе підлабузниками, він увірував у своє високе покликання, непогрішимість, месіянство. Я так гадаю, що не від голови, а від високодостойних сідниць на найвищому державному стільчику з’явилися і амбіційність, і завищена самооцінка, і несприйняття чужої думки, відмінної від його, богоданного, і ірраціональне сприйняття дійсності, і моральне плюгавство, і душевна дріб’язковість. Чи це все вже було, тільки не було можливості проявити себе у всьому голому єстві?
У суспільній свідомості вже вкорінилася опінія (до речі, як щось бридке, але очікуване), що заради знищення Ю.Т. Ющенко готовий вступити в протиприродні стосунки хоч із самим дідьком. Нагадайте мені, прошу ласкаво, коли востаннє Ющенко згадував Януковича в негативному значенні? А це ж для нього мав би бути противник № 1. Зате як в унісон, майже одними і тими ж звинуваченнями вони «дістають» працюючого прем’єр-міністра та яке тісне взаємопорозуміння демонструють у своєму злостивому бажанні доведення до банкрутства Кабінет Міністрів. А це вже державний злочин, оскільки то буде не банкрутство уряду, а крах держави. Еге ж, мова йде про небезпечний, та чого там лукавити, антидержавний опозиційно-президентський соціальний популізм – не забезпечене реальними доходами підвищення мінімальних зарплат і пенсій. Знають же, гаденята, що це обернеться такою інфляцією, що вона в момент «зжере» ці підвищення, а роблять. Що, готують грунт для нової коаліції в складі Партії регіонів, комуністів, литвинівців і пропрезидентської частини фракції НУ-НС? Заразом, президент заявив, що не підпише закон Верховної Ради про виділення 1 млрд. грн. на боротьбу з епідемією грипу. Мовляв, він ПІДОЗРЮЄ, що для цього будуть використані емісійні гроші. А це ж ліки, лікувально-діагностична апаратура, профілактичні засоби. Що, за принципом «чим гірше, тим краще» вичікує, щоб епідемічна ситуація вийшла з-під контролю і це дало б йому підстави для введення надзвичайного стану? Щоб ще на декілька місяців продовжити агонію свого президентства? То скільки жертв епідемії «народний» президент уважає достатнім для введення надзвичайного стану? 1000? 5000? Чи його задовільнить «усього» 500? А скільки з них має померти дітей, щоби на пару-трійку місяців продовжити його безславне і бездарне кермування державою?
Наступна ланка злочинного ланцюжка: припинення Ющенком переговорів з Міжнародним валютним фондом щодо надання Україні чергового траншу. Ще один стусан по економіці задля того, щоби підкинути чергову підлянку Ю.Т. «Регіонали» - «за». Одноголосно.
Які ще хворобливі ідеї появляться в комплексуючих мізках братанів-нерозлийвода? Оскільки фінансово-економічною кризою нас не наполохаєш (живемо ж при кризі вже 18 років), політична криза викликає не страх, а огиду і тихе осатаніння, епідемічно-грипозна істерія вкупі з політично-телевізійними «танцями на кістках» практично сходять нанівець, то й мізкують не українські політтехнологи та спецслужби, що б такого порадити Вітькам, щоби воно не просто дошкулило цим неконтрольованим українцям, а так їх нажахало, дістали до живого, щоби вони в паніці бухнули на коліна перед двічі не судимим «Хамом» і заволали: «Порятуй нас, конкретний пацане!» А Янукович у відповідь: «Гад буду, почую кожного і врятую!» Чому колінкуватимуть перед Янеком, а не Ющем? Так усі знають, що Ющенко – це технічний кандидат Януковича і його завдання – відтягнути від Юлі 1-1,5 відсотки голосів (максимум, на що він заслуговує).
На що здатні ці сіячі паніки заради досягнення влади? На все. Включно з невинними жертвами. Минулого тижня Ющенко вкотре зупинив дію урядової постанови щодо виділення коштів на придбання діагностичної апаратури. Це був один із заходів у рамках протиепідемічної програми уряду і це означає, що знову будуть жертви через запізнілу діагностику. І все заради того, щоби якась «регіональна» сучка на якійсь із «Свобод» з підленькою посмішечкою, а президент в своєму щотижневому зверненні до народу, могли сказати зарані узгоджене: «Бачите, до чого Юлька довела країну?!»
Якщо такий брудний, цинічний, підлий початок виборчої кампанії, то страшно навіть подумати, якими горами лайна нас закидають протягом двох наступних передвиборчих місяців. Ось бачите, окандидачені лайномети таки зуміли нас настрахати. Порядна людина, знаєте, побоюється морально забруднитися навіть під час непрямого спілкування з ницими людцями. Порядній людині притаманна і зовнішня, і внутрішня моральна охайність. А якщо серед кандидатів відшукати такого охайного і вручити президентські клейноди? Не з нашим щастям, зітхаєте?
12.11.2009,
Богдан Гринчук
Складається враження, що основні вожаки на виборчому вигоні змовилися між собою і гуртом вирішили наполохати нас до втрати здорового глузду. Навіщо? А щоби ввергнути в стан паніки. Настрахані уявною небезпекою люди перетворюються в легко кероване стадо, яке з нетерпінням очікуватиме явлення месії-збавителя. Цього добра в нас ніколи не бракувало, не є винятком і сьогодення. Але… Як не вертиться собака, а хвіст позаду. За їх істеричним верещанням на захист, звісно ж, усенького народу криється жагуче бажання дорватися до влади, глитати, напихатися, давлячися від жадібності та розштовхуючи ліктями таких же ласих на дармовщину. А для цього їм життєво необхідно в мінімально короткий строк максимально підірвати довір’я до Юлі, применшити її авторитет. Їм – це Януковичу, Ющенку та обов’язковому учаснику будь-якої антидержавної політичної акції червоному шакалу Симоненку. Знюхалися значить, навколо спільного гасла «Знищити Юлю!» Отак це в них «по-державному»: спалити село, аби клятому сусіду накапостити. При цьому страждатиме народ? Тим гірше для народу: нічого було голосувати за цю закосичену відьму з її блоком імені Ю.
І сіють паніку, страхають народ, пророкують катаклізми – фінансові, економічні, соціальні, політичні, звинувачуючи у всіх смертних гріхах жінку, яка дійсно працює. (Я не є і ніколи не був ревним прихильником Ю.Т. і в мене є свої рахунки до неї, але на фоні бридотної опозиційно-президентської злучки вона виглядає достойно і заслуговує принаймні на співчуття). З Януковичем усе зрозуміло: конкретному пацану, точніше, великим грошовим лантухам, «западло» сидіти на опозиційних ослонах без доступу до державних фінансових потоків. Вони ж не який-там Симоненко со товаріщі, щоби їх задовольняла опозиція заради безпечного гавкання на все, що державне та національне.
Зрештою, щоби зрозуміти антитимошенківське осатаніння Ющенка не обов’язково бути розумним по коліна в Біблії: звичайнісінький комплекс неповноцінності посередності, капризом долі одітої не в свої штани. Усе було б у межах допустимого, якби доля обмежилася одним капризом, а вона ж іще над своїм обранцем зле пожартувала: як нагадування про його нікчемність дала йому антагоніста, себто для нього непримиренно-ворожого супротивника. До того ж жінку, яка за харизматичність, силу волі, рішучість, цілеспрямованість значно більше від нього заслуговує, образно кажучи, носити штани.
Закономірно, навіть природно сприймається ситуація, коли амбіційна людина добивається зарані визначеної мети. А уявіть собі звичайну людину з ментальністю бухгалтера районного штибу, якій щаслива доля несподівано упала на голову, а в неї на той час ні з губи мови, ні з носа вітру. Це вже згодом, оточивши себе підлабузниками, він увірував у своє високе покликання, непогрішимість, месіянство. Я так гадаю, що не від голови, а від високодостойних сідниць на найвищому державному стільчику з’явилися і амбіційність, і завищена самооцінка, і несприйняття чужої думки, відмінної від його, богоданного, і ірраціональне сприйняття дійсності, і моральне плюгавство, і душевна дріб’язковість. Чи це все вже було, тільки не було можливості проявити себе у всьому голому єстві?
У суспільній свідомості вже вкорінилася опінія (до речі, як щось бридке, але очікуване), що заради знищення Ю.Т. Ющенко готовий вступити в протиприродні стосунки хоч із самим дідьком. Нагадайте мені, прошу ласкаво, коли востаннє Ющенко згадував Януковича в негативному значенні? А це ж для нього мав би бути противник № 1. Зате як в унісон, майже одними і тими ж звинуваченнями вони «дістають» працюючого прем’єр-міністра та яке тісне взаємопорозуміння демонструють у своєму злостивому бажанні доведення до банкрутства Кабінет Міністрів. А це вже державний злочин, оскільки то буде не банкрутство уряду, а крах держави. Еге ж, мова йде про небезпечний, та чого там лукавити, антидержавний опозиційно-президентський соціальний популізм – не забезпечене реальними доходами підвищення мінімальних зарплат і пенсій. Знають же, гаденята, що це обернеться такою інфляцією, що вона в момент «зжере» ці підвищення, а роблять. Що, готують грунт для нової коаліції в складі Партії регіонів, комуністів, литвинівців і пропрезидентської частини фракції НУ-НС? Заразом, президент заявив, що не підпише закон Верховної Ради про виділення 1 млрд. грн. на боротьбу з епідемією грипу. Мовляв, він ПІДОЗРЮЄ, що для цього будуть використані емісійні гроші. А це ж ліки, лікувально-діагностична апаратура, профілактичні засоби. Що, за принципом «чим гірше, тим краще» вичікує, щоб епідемічна ситуація вийшла з-під контролю і це дало б йому підстави для введення надзвичайного стану? Щоб ще на декілька місяців продовжити агонію свого президентства? То скільки жертв епідемії «народний» президент уважає достатнім для введення надзвичайного стану? 1000? 5000? Чи його задовільнить «усього» 500? А скільки з них має померти дітей, щоби на пару-трійку місяців продовжити його безславне і бездарне кермування державою?
Наступна ланка злочинного ланцюжка: припинення Ющенком переговорів з Міжнародним валютним фондом щодо надання Україні чергового траншу. Ще один стусан по економіці задля того, щоби підкинути чергову підлянку Ю.Т. «Регіонали» - «за». Одноголосно.
Які ще хворобливі ідеї появляться в комплексуючих мізках братанів-нерозлийвода? Оскільки фінансово-економічною кризою нас не наполохаєш (живемо ж при кризі вже 18 років), політична криза викликає не страх, а огиду і тихе осатаніння, епідемічно-грипозна істерія вкупі з політично-телевізійними «танцями на кістках» практично сходять нанівець, то й мізкують не українські політтехнологи та спецслужби, що б такого порадити Вітькам, щоби воно не просто дошкулило цим неконтрольованим українцям, а так їх нажахало, дістали до живого, щоби вони в паніці бухнули на коліна перед двічі не судимим «Хамом» і заволали: «Порятуй нас, конкретний пацане!» А Янукович у відповідь: «Гад буду, почую кожного і врятую!» Чому колінкуватимуть перед Янеком, а не Ющем? Так усі знають, що Ющенко – це технічний кандидат Януковича і його завдання – відтягнути від Юлі 1-1,5 відсотки голосів (максимум, на що він заслуговує).
На що здатні ці сіячі паніки заради досягнення влади? На все. Включно з невинними жертвами. Минулого тижня Ющенко вкотре зупинив дію урядової постанови щодо виділення коштів на придбання діагностичної апаратури. Це був один із заходів у рамках протиепідемічної програми уряду і це означає, що знову будуть жертви через запізнілу діагностику. І все заради того, щоби якась «регіональна» сучка на якійсь із «Свобод» з підленькою посмішечкою, а президент в своєму щотижневому зверненні до народу, могли сказати зарані узгоджене: «Бачите, до чого Юлька довела країну?!»
Якщо такий брудний, цинічний, підлий початок виборчої кампанії, то страшно навіть подумати, якими горами лайна нас закидають протягом двох наступних передвиборчих місяців. Ось бачите, окандидачені лайномети таки зуміли нас настрахати. Порядна людина, знаєте, побоюється морально забруднитися навіть під час непрямого спілкування з ницими людцями. Порядній людині притаманна і зовнішня, і внутрішня моральна охайність. А якщо серед кандидатів відшукати такого охайного і вручити президентські клейноди? Не з нашим щастям, зітхаєте?
12.11.2009,
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар