Жити красиво не заборонено. Так як і не заборонено жити весело. Якщо з першим твердженням у переважної більшості українського народу постійні, скажімо, непорозуміння, то з другим проблеми практично відсутні: веселощами нас удосталь постачає український, даруйте на слові, істеблішмент. Еге ж, оті, що з грязі та в князі. Кажете, що вони викликають лишень лайку та прокльони? А це вже з якого боку подивитися. Хтось із мудрих сказав, що влада може почувати себе спокійно, коли народ її проклинає, але горе їй, коли народ з неї сміється. Посміємося, панове. Є з чого.
Продовжимо знайомство з передвиборчими програмами пошукачів гетьманських регалій задля служіння народу і державі (і такі диваки є) або чільного місця біля державного корита (що не говори, а своя пазуха ближче). Програми різні, як і різні кандидати. Воно й не дивно, оскільки всі вони з народу, а народ, відомо, як товар у череді — усякого є. Як кажуть, і межи капустою доброю буває багацько гнилих качанів.
Розпочнемо з 50-річного економіста Михайла Бродського. Фігура епатажна. Ні, до Жириновського явно не дотягує, але старається. Спеціалізується, якщо можна так сказати, на скандальних викриттях вождів. Після того як не отримає від них бажаного. Він у нас, знаєте, таке-собі політичне перекотиполе: то до одного пригорнеться, то до другого. Як правило, таке трапляється перед парламентськими виборами. Ну дуже йому кортить обмандатитися. А от дорікати не варто: людина займається крутим бізнесом, а в наш час то справа ризикована. Та ви й самі знаєте як це воно крутитися при наших найгуманніших у світі правоохоронних органах, найсправедливіших у світі судах та найчесніших у світі чиновниках: або шукай собі “волохату спину” за“відкати” або відкупляйся, т.б.м., разово від усієї контролюючої зграї при перевірках, або (голуба мрія кожного бізнесмена!!!) обзаводься парасолькою народнодепутатської недоторканності. Поки що останнє у п. Михайла не складається. У проміжках між парламентськими виборами він приймає участь і в президентських. При чім тут “нульові шанси”? По-перше, людина може собі дозволити викинути псу під хвіст пару-трійку мільйонів грошових одиниць. По-друге, чудова нагода “засвітити” себе в ЗМІ, оскільки публічний політик без реклами — це взагалі не політик. І по-третє, а може це таке хобі?
Щодо передвиборчої програми Михайла Бродського, то від попередньої вона відрізняється хіба що гаслом на початку. Попередня починалася гаслом “Ти знаєш, що ти людина?” Я так зрозумів, що або виборці про це не знали, або сприйняли це як невдалий жарт. Одне слово, тепер гасло “Друзі, давайте жити дружно”. Кіт Леопольд на виборчих перегонах, це ж треба?
Те, що надруковане на півтора сторінках тексту, назвати програмою не зміг би навіть найвідданіший кум. Навіть не знаю як і назвати цей утвір. Складається враження, що “оце” творилося або з великого “будуна”, або вночі, напередодні, або поспіхом за 5 хв. до завершення терміну здачі документів у ЦВК. Можна було б цей утвір назвати курйозною спробою чотирикласника написати публіцистичний нарис на тему взаємин держави і громадянина, посміятися і забути, якби не два рядки четвертого абзацу.
Відтворюю текст як він є: “Потрібно криміналізувати не тільки отримання хабарЯ, але і дачу. Той, хто дає хабар чиновникІВ, повинен нести більше покарання, аніж той, хто отримав його”. Виділені мною граматичні ляпсуси свідчать про інтелектуальний рівень претендентів на керування великою державою. Далі ця тема буде продовжена. Але не в цьому суть: яка мотивація такого драконівського відношення до загнаної, доведеної до відчаю людини, яку бюрократичними викрутасами ЗМУШУЮТЬ давати хабара якомусь чиновницькому щуру? Можновладна зграя за 18 р. вибудувала систему тотальної корупції, беззаконня та безкарності, а відповідати повинен безправний громадянин. Абзацем вище цей, прости, Дажбоже, також кандидат пропонує карати хабарника конфіскацією майна і позбавленням права працювати в органах державної влади. І ніякого позбавлення волі! Невже ми так і не дочекаємося обов'язкової психіатричної експертизи претендентів хоча б на вищі державні посади?
А тепер про веселіше. Що не говори, а Україна багата талантами. Гадаю, панство погодиться, що для того, щоби на двох з половино сторінках друкованого тексту зробити 33 (тридцять три!) граматичні помилки, треба мати неабиякий талант. Чи бути несосвітенним невігласом?
Прошу любити і жалувати: автор цього домашнього твору на тему “Передвиборча програма кандидата на пост Президента України” Сергій Ратушняк, 1961 р.н., освіта вища, закінчив Київський політехнічний інститут, чотири рази обирався міським головою м. Ужгород, головує і нині. Поспівчуваємо місту і його мешканцям. Щодо тексту програми, то і не надійтеся: ніяких “жидків”! Усе добропорядно, хоча складається враження, що автор узагалі не знає, що воно за овоч ця передвиборча програма кандидата в президенти і з чим її їдять. От і вийшов хаотичний набір тез на тему “Благі наміри”. Окрім хіба що п. 4, у якому “двієчник” з української мови вирішив озброїти нашу непереможну і легендарну армію ядерною зброєю власного виробництва. Буває.
Їй-право, з нашими кандидатами не засумуєш. Більшості з них так і хочеться сказати: коли не Кирило, то не пхай там рило. Так ні, пхаються.
Василь Противсіх (у миру Гуменюк), 63 роки, галичанин, юрист, президент Івано-Франківської торгово-промислової палати. Про одних кажуть: “Сивина в бороду, а біс у ребра”. Про других: “У бороді гречка цвіте, а в голові ще й на зяб не орано”. Як на мене, то перші викликають як не заздрість, то принаймні розуміння.
Є така мітингова технологія: перед виступом основного промовця для “розігріву” натовпу випускають горлопанів дрібнішого калібру, причому робиться це поступово від найменш до найбільш відомих. Так от, програма Василя Противсіх є не що інше, як типовий виступ “розігрівальника” на початку мітингу. Стогін і голосіння над знедоленим народом впереміж з гаслами, закликами та прокльонами на адресу всіх: хабарників, крадіїв, можновладців, посадовців, місцевої влади, правоохоронних органів, політиків. Серед цієї сумбурної мітингової маячні для потіхи панства я виділив би декілька моментів. Без коментарів, але за текстом.
“Ми не маємо робити якихось спеціальних програм, “проривів”, писати довгі та надзвичайно брехливі статистичні звіти. У нас розумні та освічені люди, серед яких багато фахівців своєї справи — вони давно вже знають, що, де і як робити для людей”.
“Кожен політик, який болотується до органів влади — має дати письмову обіцянку в разі щонайменшого посадового злочину — хабаря, “відкату”, “кришування” тощо — бути не тільки притягнутим до суду, але й віддати державі майно, що належить йому та його родині”.
“Я йду захищати вас!”
Воістину порожня бочка гучить, а повна мовчить.
Петро Симоненко, 57 р., класичний яничар, демагог, москволюб. Його передвиборчу програму читав, але коментувати не буду. Бридко. Краще я вам оповім про інше.
Декілька тижнів тому рівняни сподобилися лицезріти довірену особу Петра Симоненка — такого-собі товаришечка Станіслава Ніколаєнка. Того, що побив горшки з Олександром Морозом і грюкнув дверима СПУ, уліз у довіру до голови партії “Справедливість”, став його заступником, інтригами його вижив і сам очолив цю кишенькову партію, тепер крутить і задком і передком перед паном Петриком ну в дуже могутньому виборчому об'єднанні “Блок лівих та лівоцентристських сил”. Цей також ну дуже авторитетний товариш, виступаючи по першій програмі обласного радіо, добалакався до того, що Комуністична партія України є прямим спадкоємцем усіх державницьких силУкраїни — від Богдана Хмельницького до Михайла Грушевського. І що тільки не витворяє з людьми цей клятий “свинячий” грип?
Заради об'єктивності необхідно визнати, що найбільш фахово написана передвиборча програма в кандидата на посаду Президента України Олександра Мороза. Аксакал українського політикуму з величезними амбіціями і навіть претензіями на визнання його “совістю нації”. Один хибний крок відкинув його на маргінеси української політики. Назавжди. Тавро ренегата не змивається. Моє суб'єктивне відношення до нього однозначне: слова лисом підшиті, а думки вовком підбиті.
Говорячи про фаховість програми О.М., я мав на увазі чіткість викладення програмових засад діяльності президента Мороза. Тертий калач в політиці О.М. Уміло маскує свої справжні наміри за обтічними формулюваннями. Приміром, він не говорить, що категорично проти вступу України в НАТО.Замість цього пише: “Ініціювати підготовку і скликання міжнародної конференції з питань безпеки і співробітництва, враховуючи ПОЗАБЛОКОВИЙ СТАТУС УКРАЇНИ...” І про розвернення зовнішньо політичного вектора України в східному напрямку він і не згадує. Натомість: “Зняти штучно створені напруження з Росією...” Дає, значить, зрозуміти, що саме українська сторона ці напруження і створила, а Росія така добросусідська, така дружня, що хоч до рани прикладай. І ніякої другої державної мови, таке скажете. Просто: “... використання кожним рідної мови БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ І УТИСКІВ”. Натяк зрозуміли? Натякну і я: як не вертиться собака, а хвіст позаду.
Напевно, то вже вікове (що не говори, а 65 р. - то вже вік, про який делікатно кажуть “шанований”), але О.М. навіть у передвиборчій програмі не втримався, щоби не вилити свої образи. У стилі “а я ж казав — а я попереджував — а ви не послухалися — от тепер і маєте”. І своє ренегатство не проминув виправдати благородною метою: у той час “брати відповідальність на себе за організацію влади, за стабілізацію державного життя”. Якось стає незручно, коли політик не вміє піти з гідністю. Брав би приклад з Леоніда Кравчука.
І сумно, і смішно, і соромно, коли бачиш, з поміж кого нам прийдеться обирати главу держави. А обирати прийдеться. Знову серцем, чи на цей раз розумом? Знаю одне: якщо рве на грудях сорочку “за народ” - начувайся, народе, бо готуються тобі шори на очі, кляп у рот, налигач на шию і їх руки в твоїх кишенях.
30.11.2009,
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар