Як ви гадаєте, що дало перший поштовх розвою цивілізації? По-простому, що змусило першу мавпу злізти з дерева і піти пішки по землі? Я стверджую, що то був сумнів. Засумнівалася, знаєте, прамавпа: а чи справді найкомфортніше сидіти на гілляці і натирати мозолі на сідницях? Так появився перший дисидент, себто відступник. Це якщо визнавати еволюційну теорію Дарвіна і не вірити божественній нісенітниці про обпльовану глину як матеріал для творення відразу ж homo sapiens. У цьому випадку своєму розвою цивілізація має завдячувати жіночій цікавості та аморальності. Спокусилася Єва на яблуко – і прощавай цнотливість. Ось тому і називають проституцію найдревнішою професією.
А що ж дало перший поштовх для виникнення нашої, даруйте на слові, еліти – політичної, можновладної, бізнесової та, з дозволу сказати, культурної? Насмілюся стверджувати – жлобство, помножене на захланність, на фоні абсолютної аморальності. І ніяких сумнівів у своєму праві бути жлобом! Це в них не стиль поведінки, а стан душі. Приклади? Достатньо поглянути на наш владно-політично-олігархічний Олімп: там же повітря зовсім не залишилося – суцільно жлобська атмосфера. Вони ж там живуть за гаслом «Урвати собі – напаскудити ближньому!» Еге ж, сповідують основні совковські комунально-кухонні заповіді: «як не з’їси, то хоч понадкушуй», та «наплюй у каструлю сусіду». Не шукайте винятків! Депутатська недоторканість, неадекватні зарплати, пенсії, пільги, привілеї. Жлобство? Безсумнівно. Усі без винятку користуються? Усі жлоби. Спроба «прихватизації» Януковичем державної дачі «Межигір’я» із земельною ділянкою площею понад 130 (сто тридцять!) га хіба не жлобство? Беззаперечно. Зрада національних інтересів Юлією Тимошенко заради шкурних, що знайшло своє відображення в безкоштовній передачі 26,04 % акцій «Дніпроенерго» приватній фірмі «ДТЕК» (належить Р.Ахметову). Держава залишила за собою лишень 50 % + 1 акція та добровільно відмовилася від контролю за реєстратором акцій «Дніпроенерго», яким тепер став «Промінвестбанк» (підконтрольний братам Клюєвим та російському «Внєшкомбанку»). З чого б це така щедрість за народний кошт? Заплатила олігарху нашими грошима за підтримку на майбутніх президентських виборах (та й на час виборів ахметівський телеканал «Україна» зайвим не буде). А налагодження приязних стосунків з нещодавніми заклятими ворогами В.Медведчуком та І.Бакаєм, потаємна зустріч на Сардинії з Л.Кучмою, зближення з В.Путіним (відомо, що москвини за свої послуги приймають оплату у валюті, яка називається «національні інтереси»). То ж що здала Ю.Т? Кажете, політика? Помиляєтеся: жлобство на найвищому рівні.
У жлобстві всіх переплюнув Володимир Литвин. Будучи главою Адміністрації Президента України Кучми, за одну добу перебування в розташуванні миротворчого батальону в Сербії він «схімічив» собі посвідчення учасника бойових дій. Видать, щоби зекономити на безкоштовних поїздках у громадському транспорті. Через три роки став Героєм України. Як на мене, пора вже запровадити звання «Заслужений жлоб України». Поза конкуренцією кандидатом № 1 буде В.Литвин.
А спроба В.Ющенка убезпечити себе від кримінального покарання після закінчення терміну перебування на посту Президента України? Ні, це не в мене буйнесенька фантазія, це «руки, які ніколи не крали» так страхуються. У поданому В.Ю. у Верховну Раду проекті Закону «Про внесення змін до Конституції України» у ст. 86 чітко і однозначно записано: «…До загального складу Сенату входять також сенатори, якими ДОВІЧНО (виділено мною – Б.Г.) стають після закінчення повноважень Президенти України…» Якщо врахувати, що за сенаторами (як і депутатами) зберігається фактична недоторканність, то намагання В.Ю. гарантувати собі конституційну «парасольку» є нічим іншим, ніж те саме жлобство.
На нижчі ешелони владної шпани жаль слів тратити: для них жлобство і стан душі, і дороговказна «віфлеємська зірка». Звісно ж, без винятків. Винятки – це нормальні люди, а що їм робити у СИСТЕМІ?
Безнадія, сум і розпач, квилите? А не дочекаються! Скільки-там тих жлобів? Наро-місць у буцегарнях на всіх вистачить, ще й надлишок для «ензе» залишиться. А облогуючі землі в Чорнобильській зоні, щоби самі заробляли на свій хліб насущний? І, головне, ми міняємося: країна стає нам усе ближчою, ріднішою. Ні, не держава, вона нам чужа, ворожа і все більше ненависніша. Держава – це ясновельможне владне жлобство: президент, прем’єр-міністр, голова ВР. Колективне жлобство: парламент, уряд, президентська канцелярія. Обслуговуюче жлобство: суди, прокуратура, міліція, податкова і митна служби. Чиновницькі жлобські блощиці в маленьких кабінетах з високими порогами. Для нас – це жлоби, паразити на нашому тілі.
Країна – це те, що зачіпає нашу душу, викликає гордість і любов, радість і співчуття, бажання захистити і допомогти, заради чого варто піти і на самопожертву. Це рідний дім, родина, близькі і знайомі люди, земля, яку обробляєш, дерево, яке виростив. Це спортсмени, якими пишаєшся, лікарі і вчителі від Бога, багатодітні сім’ї і інтернати сімейного типу для сиріт, пограбовані і принижені державою селяни, робітники і пенсіонери, наші традиції і культура. Країна – це ми, громадяни України зі своєю, незалежною від держави національною гідністю.
Пафосно, кажете? Мовляв, скоро ту країну і серед дня зі свічкою не знайти. Погоджуюся: якраз цього і хоче держава. Не тут-то було: люблять солодке, та морда коротка. Протягом минулого року Київський інститут проблем управління ім..Горшеніна провів 16 соціологічних досліджень (опитано 32 тис. респондентів) настроїв українців під умовною назвою «Проект країни». Результати обнадійливі для країни і песимістичні для держави.
Декілька основних результатів.
Попри майже 18-річні спроби держави перетворити нас в інтернаціональне бидло, 87,5 % опитаних уважають своєю Батьківщиною Україну (лише 7,4 % - Московію). Нагадую, що Батьківщина – це не тільки місцевість, а й вітчизна, край предків, рідна земля.
Ще більше провальною для держави є наступна цифра: 68,5 % респондентів ПИШАЮТЬСЯ тим, що вони ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ. І найнесподіваніше: 50,1 % донечан та 53,2 % харків’ян підтвердили такий патріотичний настрій. Не мені нагадувати, попри яку нав’язувану державою манкуртівщину, малоросійство, безбатьченківство змушене пробиватися українство. І ось такий конфуз: не вдалося державі заплювати українську душу. Додаткове підтвердження: 73,7 % опитаних уважають, що кожен громадянин України повинен володіти державною мовою! І де ж тут місце для настільки ж антидержавної та антиукраїнської, наскільки і дурнуватої вимоги «регіональної» шпани щодо надання московитській мові статусу другої державної?
І це на фоні економічної кризи, коли 77,1 % українців підтвердили, що вони на собі відчули її наслідки, а 80,6 % заявили, що найбільшою проблемою для них є зростання цін на товари і послуги. І тільки 20 % опитаних хвилює політична ситуація в державі. Що підтверджується «масовістю» дебільного «весняного наступу» «регіоналів». Ще дві цифри, котрі показують реальний рівень підтримки протестних вибриків Янека і К°: 38 % опитаних, а це десь-так мільйонів з 18, готові вийти на вулиці для захисту своїх прав. При такому високому рівні протестних настроїв «регіональній» братві під свої прапори вдалося мобілізувати, та й то за гроші, менше 1 (одного) відсотка. І він ще погрожує відправити у відставку уряд, оголосити імпічмент президенту, добитися дочасних парламентських і президентських виборів, виграти і одні і другі – і одноособово со братками правити Україною. А третьої ходки на «зону» не хочеться?
Даруйте, що надокучаю сухими цифрами, але останню, найбільш оптимістичну і обнадійливу, мушу назвати. Одним із елементів соціологічного дослідження було опитування наймолодших громадян України – дітей віком від 12 до 16 років. 64,5 % опитаних дітей ПЛАНУЮТЬ у майбутньому створити сім’ю і мати у своїй родині щонайменше двоє дітей. Є сім’я – є майбутнє країни.
Як бачите, Країну Україну ми і любимо, і пишаємося, що є її громадянами, і віримо у її щасливе майбуття. Усі проблеми нам створює ДЕРЖАВА Україна з її жлобською владою. З цим, гадаю, раду дамо. Нам же не вперше озброюватися гаслом «Борітеся – поборете!»
05.04.2009,
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар