Із глибоким сумом повідомляю шановне панство, що ані на новорічні свята, ані на різдвяні празники вам не вдасться порозважатися президентською забаганкою-забавкою – дочасними виборами. Це для виборців-романтиків. Прагматичному ж електорату висловлюю злорадне співчуття: а не вдасться за кульок гречки і пляшку олії продати душу дияволу!
Одне слово, іще один указ президента Віктора Ющенка виявився писаним вилами по воді. На цей раз вельми категоричний указ про дострокові вибори. До речі, зловредні комітетчики з Комітету ВРУ з питань з боротьби з організованою злочинністю і корупцією у своєму відкритому листі до Гаранта єхидно зауважили, що тільки 40 % його височайших указів виконуються. Відповідно на 60 % чиновницька братія, як би це поделікатніше, робила нехороші речі з високої берези. Страшненько стає від усвідомлення правового нігілізму, який насадив у державі Президент України со «балоганом». Аж напрошується питання: «Що ж це за гарант Конституції України, якщо він неспроможний гарантувати свого конституційного права: «Президент України... видає укази..., які є обов’язковими до виконання на території України»?
Відомо, який пуп, такий і одріст. Що означає: якщо можна правителю, то його фавориту й поготів. Ну що тут поробиш, якщо наше «помаранчеве диво» полюбляє Закон як свекор пелюшки. Усе нормально: коли Закон заважає ясновельможним забаганкам, тим гірше для Закону. Зрештою, ця тема вже стала моветоном, по простому, обридла до чортиків. Краще порозважаємося на тему «Бандитам – тюрми». Ось він – прояв справжнього єднання «східняків» і «бандерівців», «помаранчевих», «біло-голубих», «біло-сердечних», «сім раз рябеньких» і навіть «криваво-червоних»: одностайний гомеричний регіт упереміж з відбірними лайками! Різнобарвні бандити, звісно, не регочуть, але не дуже-то й переймаються. А ми про них і не пліткуватимемо. Християнська віра, знаєте, не велить, оскільки всяка влада від Бога, а всі бандити в тій чи іншій мірі або є владою, або опосередковано причетні до влади. Самі розумієте, якось не з руки облаювати божу волю.
Отож, не будемо конфліктувати з Ягве, а порозмірковуємо про речі безпечніші – про тих, чиїм службовим обов’язком є боротьба з клятими бандитами.
Я вже згадував про відкритий лист Президенту України – цей навіть не голос, а зойк волаючих у балогівській пустелі членів Комітету ВР з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. З 16-ма додатками до нього, кожен із яких – це розслідуваний Комітетом і підтверджений факт корупції далеко не дрібних державних службовців. Переповідати хто, які шахрайські оборудки «дахував» і на скільки мільйонів гривень «нагрів» державу означає зайняти всю площу часопису. І це буде лише краплею в морі найпопулярнішої чиновницької забавки – корупції. Цікавіша причина появи цього листа. Цитую фрагменти: «Сподіваємось, що Ви знайдете час особисто ознайомитись з даним відкритим листом, в якому вкотре наводяться конкретні факти злочинної діяльності...
Така інформація неодноразово направлялася керівництву держави і правоохоронних органів. Проте, жодних конкретних і рішучих заходів вжито не було». (Прошу поблажливо віднестися до граматичних вольностей народних депутатів: усе ж таки не філологи, а еліта, кращі із кращих).
Іще одна цікавинка цього листа: усі без винятку 16 пунктів конкретних звинувачень закінчуються однією і тією стереотипною фразою: «Результат – проведені формальні перевірки. Голова ОДА (РДА, винні особи) не тільки не притягнуті до кримінальної відповідальності, а й продовжують займати найвищі в області (районі) державні посади... злочинні структури до цього часу займаються контрабандним ввезенням товарів, державі до цих пір не відшкодовано завданих збитків». Про «прибутковість» корупційних схем можна судити хоча б з такого наведеного факту: «... створення директором Держдепартаменту власної безпеки Державної митної служби України Брилем К.І. корупційної схеми з метою отримання від підприємницьких структур та посадових осіб Південної митниці грошової винагороди у розмірі 200 дол.США за 1 оформлений у митному відношенні контейнер у портах Південного регіону (м.Одеса та м.Іллічівськ), що становить не менше ніж 100 тис.дол.США кожного дня відповідно». Гарантую, що згідно декларації про доходи цей Бриль живе на одну зарплату.
Депутатські звернення офіційно і регулярно посилалися на адресу Президента України, Генеральної прокуратури, Секретаріату Президента, Ради національної безпеки і оборони, Служби безпеки України (Головне управління «К»). Гадаю, тепер ні в кого не викликає сумнівів, хто «дахує» корупціонерів в Україні і чому так привільно, радісно вони почуваються?
Про те, що Гарант, скажімо, своєрідно трактує закони держави включно з Основним, загальновідомо і десь-навіть приїлося. А от те, що Служба безпеки України замість того, щоби керуватися законами, у першу чергу і Конституцією, демонстративно, цинічно і публічно посягає на державний устрій України, стало відомо недавно. І чого перепудилися? Ніякого криміналу в моїх словах: за нашими можновладцями порядній людині навіть криміналу не захопиш. Доказів вимагаєте? Отримуйте.
У правовій державі взаємини між громадянами, організаціями, громадянами і організаціями регламентуються законами. Становим хребтом державного устрою є правосуддя, яке здійснюється виключно судами. Ключовим, КОНСТИТУЦІЙНИМ положенням у системі правосуддя є заключний абзац ст.124 Конституції України: «Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України». Сором’язливо оминемо тему, т.б.м., правової якості ну дуже багатьох судових вердиктів. Як інтелегентні люди зробимо вигляд ніби не помічаємо, що українська судова система перетворилася в «дівчину на виклик». Між іншим, на шльондру хоч і дорогу, зате з класним обслуговуванням у стилі «клієнт завжди правий». А вип’ємо за упокій чи не останньої з наших ілюзій: що в Україні є Служба безпеки. Виявляється, в Україні нікому опікуватися безпекою держави, оскільки Служба безпеки України перетворилася в прислужницю Секретаріату Президента. Підозри щодо такої ганебної, заразом і небезпечної для країни, «позиції» СБУ перетворилися у впевненість 4 листопада б.р. Що це за така знаменна дата, цікавитеся? Я б її назвав Днем Самоопущення СБУ.
Цього дня Окружний Адміністративний суд м.Києва своїм рішенням визнав незаконним Указ Президента України «Про призначення Т.Дурдинця заступником Голови СБУ – начальником Головного управління з боротьби з корупцією і організованою злочинністю». Позов до Президента подавали члени відповідного Комітету ВР І.Калетник, Г.Москаль, М.Джига та О.Буджерака. Суть позову: дана посадова особа може бути призначена і звільнена з посади начальника Головного УБКОЗ виключно за узгодженням із профільним парламентським комітетом. Хто б сумнівався, що В.Ю. таку правову дрібницю проігнорував і Указ видав без будь-яких узгоджень. Позаяк персона Т.Дурдинця обтяжена, скажімо, певними конфліктами із законом у минулому, повною відсутністю організаторських здібностей та дуже скромним IQ, через Комітет ВР вона, звісно, не пройшла б, зате... Це є особа, стовідсотково віддана особисто В.Балозі і готова виконувати будь-які його накази. А знаєте, я засумнівався, чи справді В.Ю. видавав цей, делікатно кажучи, дивний указ? Пам’ятаєте, хто розпоряджається на власний розсуд президентським факсиміле? Отож бо.
І все ж не президентське «указне» свавілля змушує насторожитися законослухняних громадян, а правовий нігілізм державної інституції, відповідальної за безпеку держави. Що мало б відбутися після рішення суду? Голова СБУ мав би відсторонити Т.Дурдинця від керівництва т.зв. управлінням «К», а вже після цього президентська сторона – Секретаріат оскаржувати рішення суду першої інстанції. Натомість прес-служба СБУ безапеляційно, та що там мнятися, нахабно і цинічно заявила: «Тіберій Дурдинець як працював, так і працює на посаді заступника голови спецслужби – начальника Головного управління з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю... Оскільки Т.Дурдинець був призначений заступником Голови СБУ Указом Президента, то Секретаріат Президента найближчим часом висловить свою позицію з цього приводу».
От тобі, Гандзю, книш! СБУ відмовляється виконувати рішення суду, тим самим порушуючи положення ст.124 Конституції України! Більше того, доблесні українські «чекісти» публічно визнають свою залежність від Секретаріату Президента – дорадчого і консультативного органу згідно п.28 ст.106 цієї ж конституції. Одне слово, безпека держави залежить від балогівської цимбори з президентської канцелярії. А бодай би тебе кури загребли! Відомо, що погані приклади заразливі. І що настане в країні, коли кожен уважатиме, що має право нехтувати судовими рішеннями? Хаос? Закон кольта?
Констатуємо, що нині ми маємо СБУ – спецслужбу бандитського типу, яка керується не законом, а вказівкою «пахана». Залишається вияснити, хто цей «пахан» - Ющенко чи Балога? Я ставлю на Ющенка! Звичайно, вони взаємно один одного тримають за «мужиче достоїнство», але хотілося б надіятися, що екс-колгоспний бухгалтер це робить хваткіше, ніж дрібний екс-товарознавець-контрабандист.
Зрештою, родом кури чубаті, хоча «руки які ніколи не крали», більше підходять «пахану». Я впевнений, що ці руки ніколи не бували в чужій кишені, так що обзивати власника цих рук «мазуриком» принаймні безпідставно. Зате від цих рук може лихоманити, приміром, уряд, парламент, а з ними і всю країну.
Пам’ятаєте дику війну Указів Президента з Постановами Уряду? Еге ж, ту саму, коли за 9 місяців діяльності демократичного уряду указами демократичного президента було призупинено дію 40 урядових постанов та розпоряджень з одночасним поданням до Конституційного Суду клопотань про визнання їх такими, що не відповідають Конституції. І що ж тут лихого? Абсолютно конституційне право президента. Проблема у меті використання цього права. Знаєте, кожен має право обнімати телеграфний стовп, але користується цим правом, скажімо, специфічна категорія громадян.
Так от, президент використовує це своє право з метою БЛОКУВАННЯ діяльності уряду. У щурячих норах канцелярії президента розроблена простенька, але дуже підленька і дієва схема. Познайомимося з нею на одному конкретному прикладі – приватизації Одеського припортового заводу. 11 лютого 2008 року Кабмін видав розпорядження № 261-р, яким затвердив умови проведення конкурсу з продажу акцій ОПЗ. Зрозуміло, президент видає указ про відміну розпорядження і робить подання до КС. Підстави свого указу вказує не то абсурдні, не то ідіотські, не то просто нахабно-цинічні. Як вам сподобається ось такий «доказ неконституційності» урядового розпорядження: «... за відсутності державної програми, адекватної сучасному рівню розвитку суспільних відносин... приватизація ОПЗ не відповідає Конституції України». Узагалі-то, це називається «запустити дурочку». З таким же успіхом В.Ю. у своєму поданні як доказ «неконституційності» міг указати не менш вагому підставу: мовляв, розпорядження підписувалося прем’єр-міністром у неробочий час.
Суть же не в підставах, а в часі, на який заблоковано дію розпорядження. Лишень через чотири з половиною місяці, 27 червня, судова колегія КС відмовляє президентові у відкритті конституційного провадження... через непідвідомчість питання. Отак-от, наш мудрий президент не в ті двері вломився. І 7 липня тихенько надсилає до КС письмову заяву про... відкликання свого подання. Усвідомив свою помилку, зітхаєте з полегшенням? І не надійтеся! Спрацювала схема блокування діяльності уряду Тимошенко: на п’ять місяців зірвано план уряду з приватизації одного з найбільш ліквідних українських підприємств.
Це тільки один конституційний фокус-покус президента. Подібні підлянки «Юлі від Віті» були провернуті з Феодосійською суднобудівною компанією «Море», чотирма енергогенеруючими компаніями, «Турбоатомом», пакетами акцій шести обленерго і т.і. Що виграв Ющенко? Накапостив Юлії Тимошенко. Що програла держава? Не отримала до бюджету надходжень від приватизації на суму 21-22 мільярди гривень. То хто становить загрозу національній безпеці?
Між іншим, шановне панство цікавить, як відреагвала СБУ на відкритий лист комітетчиків і рішення Окружного адмінсуду м.Києва щодо незаконності Указу Президента про призначення балогівської «шістки» головним чекістським антикорупціонером? І нічим-то вас не здивуєш! Дійсно, реакція була в стилі «Сам дурень!»: «голос свого господаря» Балоги, він же в.о.Голови СБУ публічно звинуватив задиристих комітетчиків у... корупції. А президент з глибоким обуренням ошелешив громадськість інформацією про існування в стінах ВР ОПЗУ – організованих парламентських злочинних угрупувань. Ух, як страшно! І бридко.
І насамкінець. Відкритий лист комітетчиків закінчується побожним сподіванням, що їх державницький зойк буде почутий Радою національної безпеки і оборони, по наведеній в листі інформації будуть ужиті заходи та, о, свята наївність, державі будуть повернені збитки, завдані нехорошими хлопцями, у свою чергу «дахованими» «силовиками» та, не буду повторюватися, самі знаєте ким. Не думаю, що в перелік послуг, які надає приватне підприємство з необмеженою безвідповідальністю «РНБО» (100 відсотками акцій володіє В.Ю.), входить захист національних інтересів чи безпеки держави. Увесь час поглинає захист інтересів власника. Нормально: скачи, враже, як пан каже.
14.11.2008,
Богдан Гринчук
Одне слово, іще один указ президента Віктора Ющенка виявився писаним вилами по воді. На цей раз вельми категоричний указ про дострокові вибори. До речі, зловредні комітетчики з Комітету ВРУ з питань з боротьби з організованою злочинністю і корупцією у своєму відкритому листі до Гаранта єхидно зауважили, що тільки 40 % його височайших указів виконуються. Відповідно на 60 % чиновницька братія, як би це поделікатніше, робила нехороші речі з високої берези. Страшненько стає від усвідомлення правового нігілізму, який насадив у державі Президент України со «балоганом». Аж напрошується питання: «Що ж це за гарант Конституції України, якщо він неспроможний гарантувати свого конституційного права: «Президент України... видає укази..., які є обов’язковими до виконання на території України»?
Відомо, який пуп, такий і одріст. Що означає: якщо можна правителю, то його фавориту й поготів. Ну що тут поробиш, якщо наше «помаранчеве диво» полюбляє Закон як свекор пелюшки. Усе нормально: коли Закон заважає ясновельможним забаганкам, тим гірше для Закону. Зрештою, ця тема вже стала моветоном, по простому, обридла до чортиків. Краще порозважаємося на тему «Бандитам – тюрми». Ось він – прояв справжнього єднання «східняків» і «бандерівців», «помаранчевих», «біло-голубих», «біло-сердечних», «сім раз рябеньких» і навіть «криваво-червоних»: одностайний гомеричний регіт упереміж з відбірними лайками! Різнобарвні бандити, звісно, не регочуть, але не дуже-то й переймаються. А ми про них і не пліткуватимемо. Християнська віра, знаєте, не велить, оскільки всяка влада від Бога, а всі бандити в тій чи іншій мірі або є владою, або опосередковано причетні до влади. Самі розумієте, якось не з руки облаювати божу волю.
Отож, не будемо конфліктувати з Ягве, а порозмірковуємо про речі безпечніші – про тих, чиїм службовим обов’язком є боротьба з клятими бандитами.
Я вже згадував про відкритий лист Президенту України – цей навіть не голос, а зойк волаючих у балогівській пустелі членів Комітету ВР з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. З 16-ма додатками до нього, кожен із яких – це розслідуваний Комітетом і підтверджений факт корупції далеко не дрібних державних службовців. Переповідати хто, які шахрайські оборудки «дахував» і на скільки мільйонів гривень «нагрів» державу означає зайняти всю площу часопису. І це буде лише краплею в морі найпопулярнішої чиновницької забавки – корупції. Цікавіша причина появи цього листа. Цитую фрагменти: «Сподіваємось, що Ви знайдете час особисто ознайомитись з даним відкритим листом, в якому вкотре наводяться конкретні факти злочинної діяльності...
Така інформація неодноразово направлялася керівництву держави і правоохоронних органів. Проте, жодних конкретних і рішучих заходів вжито не було». (Прошу поблажливо віднестися до граматичних вольностей народних депутатів: усе ж таки не філологи, а еліта, кращі із кращих).
Іще одна цікавинка цього листа: усі без винятку 16 пунктів конкретних звинувачень закінчуються однією і тією стереотипною фразою: «Результат – проведені формальні перевірки. Голова ОДА (РДА, винні особи) не тільки не притягнуті до кримінальної відповідальності, а й продовжують займати найвищі в області (районі) державні посади... злочинні структури до цього часу займаються контрабандним ввезенням товарів, державі до цих пір не відшкодовано завданих збитків». Про «прибутковість» корупційних схем можна судити хоча б з такого наведеного факту: «... створення директором Держдепартаменту власної безпеки Державної митної служби України Брилем К.І. корупційної схеми з метою отримання від підприємницьких структур та посадових осіб Південної митниці грошової винагороди у розмірі 200 дол.США за 1 оформлений у митному відношенні контейнер у портах Південного регіону (м.Одеса та м.Іллічівськ), що становить не менше ніж 100 тис.дол.США кожного дня відповідно». Гарантую, що згідно декларації про доходи цей Бриль живе на одну зарплату.
Депутатські звернення офіційно і регулярно посилалися на адресу Президента України, Генеральної прокуратури, Секретаріату Президента, Ради національної безпеки і оборони, Служби безпеки України (Головне управління «К»). Гадаю, тепер ні в кого не викликає сумнівів, хто «дахує» корупціонерів в Україні і чому так привільно, радісно вони почуваються?
Про те, що Гарант, скажімо, своєрідно трактує закони держави включно з Основним, загальновідомо і десь-навіть приїлося. А от те, що Служба безпеки України замість того, щоби керуватися законами, у першу чергу і Конституцією, демонстративно, цинічно і публічно посягає на державний устрій України, стало відомо недавно. І чого перепудилися? Ніякого криміналу в моїх словах: за нашими можновладцями порядній людині навіть криміналу не захопиш. Доказів вимагаєте? Отримуйте.
У правовій державі взаємини між громадянами, організаціями, громадянами і організаціями регламентуються законами. Становим хребтом державного устрою є правосуддя, яке здійснюється виключно судами. Ключовим, КОНСТИТУЦІЙНИМ положенням у системі правосуддя є заключний абзац ст.124 Конституції України: «Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України». Сором’язливо оминемо тему, т.б.м., правової якості ну дуже багатьох судових вердиктів. Як інтелегентні люди зробимо вигляд ніби не помічаємо, що українська судова система перетворилася в «дівчину на виклик». Між іншим, на шльондру хоч і дорогу, зате з класним обслуговуванням у стилі «клієнт завжди правий». А вип’ємо за упокій чи не останньої з наших ілюзій: що в Україні є Служба безпеки. Виявляється, в Україні нікому опікуватися безпекою держави, оскільки Служба безпеки України перетворилася в прислужницю Секретаріату Президента. Підозри щодо такої ганебної, заразом і небезпечної для країни, «позиції» СБУ перетворилися у впевненість 4 листопада б.р. Що це за така знаменна дата, цікавитеся? Я б її назвав Днем Самоопущення СБУ.
Цього дня Окружний Адміністративний суд м.Києва своїм рішенням визнав незаконним Указ Президента України «Про призначення Т.Дурдинця заступником Голови СБУ – начальником Головного управління з боротьби з корупцією і організованою злочинністю». Позов до Президента подавали члени відповідного Комітету ВР І.Калетник, Г.Москаль, М.Джига та О.Буджерака. Суть позову: дана посадова особа може бути призначена і звільнена з посади начальника Головного УБКОЗ виключно за узгодженням із профільним парламентським комітетом. Хто б сумнівався, що В.Ю. таку правову дрібницю проігнорував і Указ видав без будь-яких узгоджень. Позаяк персона Т.Дурдинця обтяжена, скажімо, певними конфліктами із законом у минулому, повною відсутністю організаторських здібностей та дуже скромним IQ, через Комітет ВР вона, звісно, не пройшла б, зате... Це є особа, стовідсотково віддана особисто В.Балозі і готова виконувати будь-які його накази. А знаєте, я засумнівався, чи справді В.Ю. видавав цей, делікатно кажучи, дивний указ? Пам’ятаєте, хто розпоряджається на власний розсуд президентським факсиміле? Отож бо.
І все ж не президентське «указне» свавілля змушує насторожитися законослухняних громадян, а правовий нігілізм державної інституції, відповідальної за безпеку держави. Що мало б відбутися після рішення суду? Голова СБУ мав би відсторонити Т.Дурдинця від керівництва т.зв. управлінням «К», а вже після цього президентська сторона – Секретаріат оскаржувати рішення суду першої інстанції. Натомість прес-служба СБУ безапеляційно, та що там мнятися, нахабно і цинічно заявила: «Тіберій Дурдинець як працював, так і працює на посаді заступника голови спецслужби – начальника Головного управління з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю... Оскільки Т.Дурдинець був призначений заступником Голови СБУ Указом Президента, то Секретаріат Президента найближчим часом висловить свою позицію з цього приводу».
От тобі, Гандзю, книш! СБУ відмовляється виконувати рішення суду, тим самим порушуючи положення ст.124 Конституції України! Більше того, доблесні українські «чекісти» публічно визнають свою залежність від Секретаріату Президента – дорадчого і консультативного органу згідно п.28 ст.106 цієї ж конституції. Одне слово, безпека держави залежить від балогівської цимбори з президентської канцелярії. А бодай би тебе кури загребли! Відомо, що погані приклади заразливі. І що настане в країні, коли кожен уважатиме, що має право нехтувати судовими рішеннями? Хаос? Закон кольта?
Констатуємо, що нині ми маємо СБУ – спецслужбу бандитського типу, яка керується не законом, а вказівкою «пахана». Залишається вияснити, хто цей «пахан» - Ющенко чи Балога? Я ставлю на Ющенка! Звичайно, вони взаємно один одного тримають за «мужиче достоїнство», але хотілося б надіятися, що екс-колгоспний бухгалтер це робить хваткіше, ніж дрібний екс-товарознавець-контрабандист.
Зрештою, родом кури чубаті, хоча «руки які ніколи не крали», більше підходять «пахану». Я впевнений, що ці руки ніколи не бували в чужій кишені, так що обзивати власника цих рук «мазуриком» принаймні безпідставно. Зате від цих рук може лихоманити, приміром, уряд, парламент, а з ними і всю країну.
Пам’ятаєте дику війну Указів Президента з Постановами Уряду? Еге ж, ту саму, коли за 9 місяців діяльності демократичного уряду указами демократичного президента було призупинено дію 40 урядових постанов та розпоряджень з одночасним поданням до Конституційного Суду клопотань про визнання їх такими, що не відповідають Конституції. І що ж тут лихого? Абсолютно конституційне право президента. Проблема у меті використання цього права. Знаєте, кожен має право обнімати телеграфний стовп, але користується цим правом, скажімо, специфічна категорія громадян.
Так от, президент використовує це своє право з метою БЛОКУВАННЯ діяльності уряду. У щурячих норах канцелярії президента розроблена простенька, але дуже підленька і дієва схема. Познайомимося з нею на одному конкретному прикладі – приватизації Одеського припортового заводу. 11 лютого 2008 року Кабмін видав розпорядження № 261-р, яким затвердив умови проведення конкурсу з продажу акцій ОПЗ. Зрозуміло, президент видає указ про відміну розпорядження і робить подання до КС. Підстави свого указу вказує не то абсурдні, не то ідіотські, не то просто нахабно-цинічні. Як вам сподобається ось такий «доказ неконституційності» урядового розпорядження: «... за відсутності державної програми, адекватної сучасному рівню розвитку суспільних відносин... приватизація ОПЗ не відповідає Конституції України». Узагалі-то, це називається «запустити дурочку». З таким же успіхом В.Ю. у своєму поданні як доказ «неконституційності» міг указати не менш вагому підставу: мовляв, розпорядження підписувалося прем’єр-міністром у неробочий час.
Суть же не в підставах, а в часі, на який заблоковано дію розпорядження. Лишень через чотири з половиною місяці, 27 червня, судова колегія КС відмовляє президентові у відкритті конституційного провадження... через непідвідомчість питання. Отак-от, наш мудрий президент не в ті двері вломився. І 7 липня тихенько надсилає до КС письмову заяву про... відкликання свого подання. Усвідомив свою помилку, зітхаєте з полегшенням? І не надійтеся! Спрацювала схема блокування діяльності уряду Тимошенко: на п’ять місяців зірвано план уряду з приватизації одного з найбільш ліквідних українських підприємств.
Це тільки один конституційний фокус-покус президента. Подібні підлянки «Юлі від Віті» були провернуті з Феодосійською суднобудівною компанією «Море», чотирма енергогенеруючими компаніями, «Турбоатомом», пакетами акцій шести обленерго і т.і. Що виграв Ющенко? Накапостив Юлії Тимошенко. Що програла держава? Не отримала до бюджету надходжень від приватизації на суму 21-22 мільярди гривень. То хто становить загрозу національній безпеці?
Між іншим, шановне панство цікавить, як відреагвала СБУ на відкритий лист комітетчиків і рішення Окружного адмінсуду м.Києва щодо незаконності Указу Президента про призначення балогівської «шістки» головним чекістським антикорупціонером? І нічим-то вас не здивуєш! Дійсно, реакція була в стилі «Сам дурень!»: «голос свого господаря» Балоги, він же в.о.Голови СБУ публічно звинуватив задиристих комітетчиків у... корупції. А президент з глибоким обуренням ошелешив громадськість інформацією про існування в стінах ВР ОПЗУ – організованих парламентських злочинних угрупувань. Ух, як страшно! І бридко.
І насамкінець. Відкритий лист комітетчиків закінчується побожним сподіванням, що їх державницький зойк буде почутий Радою національної безпеки і оборони, по наведеній в листі інформації будуть ужиті заходи та, о, свята наївність, державі будуть повернені збитки, завдані нехорошими хлопцями, у свою чергу «дахованими» «силовиками» та, не буду повторюватися, самі знаєте ким. Не думаю, що в перелік послуг, які надає приватне підприємство з необмеженою безвідповідальністю «РНБО» (100 відсотками акцій володіє В.Ю.), входить захист національних інтересів чи безпеки держави. Увесь час поглинає захист інтересів власника. Нормально: скачи, враже, як пан каже.
14.11.2008,
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар