Полювання на демократію

Ніхто не зобов’язаний любити владу. По-перше, не дівка, а по-друге, такий обов’язок не передбачений Конституцією України. І по-третє, а за що, власне, її любити? Навіть такої-сякої пошани вона і то не заслуговує. Отож і відносимося ми до неї з великою нехіттю, глибокою недовірою та відвертою зневагою. Влада про це знає і відповідає взаємністю. У такому обміні люб’язностями між нами і ними ми і вони знаходимося в різних вагових категоріях. Якщо наші щирі почуття в основному проявляються галайздруванням під вікнами владних кабінетів, то вони влаштували конкретне полювання на наші права. Особливо лють (і страх) влади викликає ст.38 КУ, у якій закріплено наше право «вільно обирати і бути обраним». Оце «вільно» їм як скіпка в оці, позаяк вільний вибір неконтрольований і не дає гарантій їх довічного перебування при владі.

Мова йде про нинішню, даруйте на слові, демократичну владу. Це вона влаштувала справжнє полювання на демократію (народовладдя). Наше право «бути обраним» вони вже вполювали, силоміць нав’язавши нам пропорційну виборчу систему із закритими партійними списками. Тепер-от впритул взялися за наше право вільно обирати.

Чого це я все «вони», «влада»? П’ється ж конкретно до Юлії Тимошенко, оскільки ці конституційні неподобства творяться саме з її благословення і саме її туфельки «від кутюр» так нахабно топчуться по наших правах. А я до неї зла не тримаю. Я їй щиро співчуваю: це ж як важко керувати урядом без пам’яті та розуму! Та хіба я посмів би собі дозволити подібну, скажімо, некоректність, якби сама Леді Ю. не зізналася в цьому? «Наш блок може об’єднатися з «Регіонами» тільки за умов, якщо НЛО забере мене на тарілку, проведе наді мною незаконні дослідження та позбавить мене пам’яті та розуму. Інших обставин для такого об’єднання не існує». (січень 2006 р., інтернет-конференція в «Українській правді»). Формально об’єднання не існує, але спільні голосування за узгоджені законопроекти, спільна робота над новим варіантом Конституції України «на двох» свідчать про тісну співпрацю між фракціями ПР та БЮТ. Як кажуть, ті ж штани, та назад вузлом. Одне слово, мудреці з обох сторін на пальцях порахували, що від офіційного шлюбу фракцій ПР і БЮТ (себто «ширки») буде більше шкоди, аніж користі, і порадили своїм вождям поки що пожити, т.б.м., у громадянському. Виникне потреба підкласти свиню президенту, вчинити якусь підлянку народу чи відвести загрозу любимим олігархам – домовляємося і злягаємося, даруйте, голосуємо разом, дружно і з піснею. Так воно і робиться з вересня минулого року.

Узагалі-то правовий нігілізм в Україні набув тотального характеру. Мабуть то в нас бешкетує дух козацької вольниці. Мало того що абсолютна більшість громадян не знає законів, які їх безпосередньо стосуються, але навіть не хоче знати. Воно ж простіше набити гулю, напотикнувшись на якусь правову норму, а потім зі смаком та азартом у хвіст і гриву облаяти кляту владу. Зрештою, маємо з кого брати приклад: для наших можновладних небожителів закони взагалі не писані.

У свідомості громадян, котрі хоча б побіжно цікавляться неподобствами наших владоможців, укорінилося переконання, що до Конституції України Віктор Ющенко ставиться, делікатно кажучи, не дуже шанобливо, без належної поваги. Я б не ризикнув так однозначно це стверджувати. Мо’ це не свідомий правовий нігілізм, а просто незнання Основного Закону. Ну не встиг чоловік за виснажливою війною з прем’єр-міністром прочитати всі 161 статті КУ. До того ж треба враховувати ментальність наших правителів: якщо ну ніяк не можна, але страх як хочеться, то можна.

Про цей дрібний грішок В.Ю. в сесійній залі ВР лунало стільки істеричного вереску, патетичних тирад, гнівних звинувачень, що необізнаний зі справжнім нутром нашої омандаченої шпани уважав би її за взірець законослухняності. Ми ж то знаємо, що для них закон узагалі не писаний. От і ліплять закони «під себе», попутно топчучись по Конституції України (далі – КУ).

Результатом останніх «диких танців» Партії регіонів і БЮТ на КУ став закон «Про вибори Президента України». Я розумію, що для декого нахабство – друге щастя, але чи не забагато щастя захотіли мати Янек з Юлею? «Чого забагато, того й свині не їдять» - учить народна мудрість.

Узагалі-то, конституція – це як би суспільний договір між громадянами: ми вас наймаємо на роботу в ДП «Україна», а взамін ви добросовісно і ефективно управляєте державою, при цьому гарантуючи наші права і свободи. Іч, які хвати до вареників. Де вже їм чесно перти державного плуга, коли руки постійно зайняті: то в держаному капшуку, то в наших кишенях, то на горлі суперника, а ще частіше заклятого соратника. Самі розумієте, за цими клопотами не до якихось-там прав і свобод. От як один великий павук зжере другого і ніхто йому більше не заважатиме, отоді дійде черга і до народу. Заблагоденствуємо!

Що ж такого утнуло ПРіБЮТ, що не на жарт розгнівило В.Ю. і він заветував цей закон?

Перейдімо до тих брудних слідів, які на нашому праві вільно обирати залишили елегантні туфельки Юлі та прикидні страусині штиблети конкретного пацана Вітька.

1. Пункт 1, ст. 4, розділ І позбавляє громадян, котрі перебувають за межами України, права голосу, якщо вони не перебувають на консульському обліку. Круто. Чинна КУ передбачає одну-єдину підставу для позбавлення громадянина права голосу: якщо він судом визнаний недієздатним. За які-такі гріхи попали в немилість українці за кордоном? Та ж не зомбовані, а значить неконтрольовані. Отак-от, спочатку докерувалися так, що мільйони українців змушені були податися в світи в пошуках заробітку, а тепер ще й забрали в них право голосу. Зрештою, а що мають робити Янек з Юлею, коли йдуть практично голова в голову і кожна тисяча голосів може бути вирішальною.

2. Класик на те й класик, щоби сказану ти щось таке, що надовго запам’ятається. Приміром, «не важно як голосують,важно, хто рахує». Не знехтували цією цинічною порадою і ПРіБЮТ: у своєму законі вони залишили норму щодо включення до складу дільничних виборчих комісій виключно виборців, які проживають у межах відповідного округу або міста, на території якого розташований цей округ.

Не секрет, що східно-південні терени України «тримають» «Регіони» зі своїми «смотрящими» - головами обласних організацій ПР, «бригадирами» - очільниками районних організацій і т.д. А тепер поставте себе на місце Олега Тягнибока чи навіть того ж В.Ю., у яких на цих теренах повністю відсутні організаційні структури, особливо низового рівня. Кого вони там пошлють у дільничні комісії? Або щедро заплатять першому ліпшому мешканцю села, завідомо знаючи про його ненадійність, або скористаються послугами людей, люб’язно «позичених» їм ПР. Так і я говорю: чи в камінь головою, чи каменем у голову. У результаті – дискримінація громадян за місцем проживання та обмеження їх конституційного права. Риторичне запитання: на користь якого кандидата «намалюють» протоколи такі комісії?

3. В Україні в буцегарнях та слідчих ізоляторах перебуває 140 тис. потенційних виборців. Ласий шматок електорату, за який варто поборотися. Не сумніваюся, що це з ініціативи БЮТ була залишена норма, яка дозволяє включати в склад дільничної комісії працівників цих закладів. У чиєму підпорядкуванні Департамент відбування покарань та міліція? Уряду. Не віриться, щоби керівництво цього Департаменту настільки знахабніло, щоб дозволило оприлюднити результати голосування не на користь прем’єр-міністра. Адмінресурс, одначе. Зрештою, якщо перед «зеком» за столом комісії сидять його тюремщики-наглядачі, а попід стінами стоять напоготові такі ж з гумовими палицями, про якийсь «вільний вибір» говорити не доречно.

4. М’яко кажучи, викликає здивування нововведена норма закону, згідно з якою всього-на-всього більшість від присутніх на засіданні членів комісії може кишнути з приміщення дільниці всіх «чужаків» - членів виборчих комісій вищого рівня (включно з ЦВК), кандидатів на пост президента, їх довірених осіб, спостерігачів з іноземними включно та представників ЗМІ. (У попередньому законі для цього було потрібно дві третини). Ви будете сміятися, але така норма встановлена для дня голосування, повторного голосування, при підрахунку голосів та при встановленні підсумків голосування в межах територіального округу. Таким же чином, себто більшістю від присутніх на засіданні членів комісії, за таких же вищенаведених обставин можна змінити голову, його заступника та секретаря комісії. А ви кажете, що коней на переправі не міняють.

Брутально, нахабно, нахраписто, цинічно? Самі знаєте кому в очі плюй, а вона каже: «Дощ іде». Вони ж у нас хоч і різностатеві, а однієї породи. Діють за принципом «переможця не судять», а в своїй перемозі і Юля, і Вітя впевнені стовідсотково, принаймні, роблять вигляд.

5. Наступна новація стосується права комісії вносити зміни в списки виборців в день

голосування. Якщо врахувати попередні новації (особливо позбавлення права присутності на дільниці всіх «посторонніх»), то ви уявляєте, які зміни і скільки буде внесено у списки виборців і на користь якого кандидата?

6. Збільшення грошової застави з 500 тис. до 2,5 (двох з половиною) млн. грн. можна оцінювати двояко. З одного боку це зменшить кількість самовисувальної шантрапи. З іншого ж боку це суттєво ускладнить положення чесних, не залежних від олігархів політиків-кандидатів на президентську кучму.

Щоби обкласти виборців, як хижих звірів, зі всіх сторін і не залишити їм ні щілинки, через яку могло б прослизнути їх вільне волевиявлення, Юля і Вітя задалися метою максимально утруднити, а то й унеможливити оскарження дій чи бездіяльності учасників виборчого процесу. Результат перевершив найпохмуріші прогнози правдолюбів: рішення Юлі і Віті щодо поділу України «на двох» оскарженню не підлягає!

7. Для початку було скорочено термін розгляду скарг судом з п’яти до двох днів з часу закінчення голосування. Після цього будь-які скарги на будь-які порушення надаються для використання не за призначенням. От тобі, Гандзю, книш!

8. Свавільничать – так без меж! Узявши за своє «ідеологічне» гасло цей бандитський клич, Юля з Янеком остаточно пустилися конституційного берега. У закон уведено норму згідно з якою подання заяви щодо протоколу територіальних (окружних) виборчих комісій стосовно встановлення підсумків голосування у межах округу під час проведення виборів Президента України, народних депутатів, а також протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці віднесено до підстав, з яких суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі. Круто! А що ж тоді взагалі оскаржувати? Відсутність кондиціонерів на дільниці? Малий асортимент сортів пива в буфеті? Відмову голови комісії цілувати кожного виборця?

9. І насамкінець супер-свавілля в стилі хунти чорних полковників у банановій республіці. Воно варте того, щоби його зацитувати: «…скарги, що стосуються підготовки і проведення виборів Президента України, на рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій та їх членів, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, закладів та організацій, їх посадових і службових осіб, акти та дії об’єднань громадян… дії та бездіяльність ЗМІ, їх посадових та службових осіб, а також інших суб’єктів виборчого процесу у день голосування і наступні дні виборчого процесу до ЦВК не подаються (виділено мною – Б.Г). У разі надходження зазначені скарги залишаються ЦВК без розгляду. Подання таких скарг не перешкоджає встановленню результатів виборів».

Фантазія в мене буйнесенька, от і уявив собі картинку із серіалу «Конституційний жах у законі»: виборча дільниця в м. Єнакієво. Особлива, бо ж розташована на території, де жив крутий пацан Вітьок. Добрий такий пацан, сердобольний: знімав з прохожих хутряні шапки і продавав їх. Видать, щоби за виручені гроші купити хліба для нужденної родини.

День голосування. На дільниці спостерігачі, ЗМІ та приблукав один з технічних кандидатів штабу Януковича. У приміщення заходить лобуряка під два метри «братківської» національності з великою господарською сумкою. Минаючи кабінки до голосування, підходить до урни, ставить сумку… і починає пачками виймати з неї бюлетені та запихати в урну. Ошелешені спостерігачі кидаються до цього нахаби… і зупиняються від грізного рику голови комісії: «Згідно закону ви на якій відстані від урни повинні перебувати? Порушуєте, громадяни спостерігачі. І взагалі, не заважайте громадянину вільно скористатися своїм конституційним правом вибору!» Геть збаранілі спостерігачі обурено белькочуть: «Так він же порушує… складемо протокол… голосування недійсним…» На що голова злорадно: «І який суд прийме ваш папірець? Від сьогодні настали дні закритих дверей для законів з Конституцією включно!» І до членів дільничної комісії: «Хто за те, щоби втришия витурити з приміщення дільниці всіх чужаків, оскільки вони грубо порушили виборче законодавство і заважають вільному волевиявленню громадян? Більшістю голосів від присутніх членів комісії пропозиція підтримана. Пішли вон!»

Передав куті меду, закидаєте? Не я передав, а 325 мандатоносних народних слуг, у тому числі велеречиві демократи та ну дуже принципові націонал-патріоти з БЮТ, влаштували полювання на право вільного вибору цього народу. Не вперше, до речі. Вони, Партія регіонів і Блок Юлії Тимошенко, уже фактично позбавили народ конституційного права здійснювати владу безпосередньо, прийнявши закон, який мав би називатися «Про неможливість проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою». Такий собі широкий крок на шляху до узурпації влади двома кланами. Можете уявити, на що здатні Юля з Янеком, якщо хтось з них дорветься до президентства? У них же повністю атрофовані ті ділянки кори головного мозку, які відповідають за моральні гальма. Тут уже Майданом не обійдешся. Як би вони на своє полювання на демократію у відповідь та не отримали коліївщину.

30.08.2009,

Богдан Гринчук