Душу дияволу. Дешево!

Вільні вибори господарів зовсім

не скасовують існування

господарів і рабів.

/(C) Д.Белл/

Ніхто не вміє так, як не вміємо ми!

Ніхто не вміє так як ми раз-по-разу наступати на одні і ті ж граблі.

Ніхто не вміє так як ми багатіти думкою.

Ніхто не вміє так як ми творити ідолів, щоби невдовзі віддати їх анафемі.

Ніхто не вміє так як ми сліпо вірити, гірко розчаровуватися і впадати в розпач.

Ніхто не вміє так як ми клясти пітьму і лінуватися запалити для інших хоча б одну свічку.

Ніхто не вміє так як ми відсиджуватися у своїй хаті скраю.

Ніхто не вміє так як ми плодити яничарів, перевертнів, зрадників, пристосуванців, войовничих хамів-малоросів.

Ніхто не вміє так як ми ненавидіти своїх героїв і зневажати все національне — мову, культуру, традицію, віру.

Ніхто не вміє так як ми ставати отарою покірливого бидла.

Ніхто не вміє так, як не вміємо ми бути нацією.

Ми народ без шляхетних, мужніх і мудрих провідників. Як тільки провидінням Дажбожим появлялися бандери, то тут же виринали мельники і бульби. І йде брат на брата та син проти батька. Щоби довести хто з них більше любить Україну? Захистити свою монополію на патріотизм?

Як злободенно звучать болюче-іронічні слова Р.Купчинського: “Треба геніального народу, щоб протягом 600 р. не дав накинути собі самостійності”. Через братовбивчі міжусобиці Князівська доба завершилася Руїною. Недолугість гетьманів та продажність, захланність старшини спричинили Велику Руїну. Тепер-от політично-можновладна шпана підвела нас до порогу третьої Руїни.

Попрошу без обурливо-патріотичного лементу про зловорожих клятих москалів. Ото вже звикли полохатися вовком за околицею. За три з половиною століття “братніх” московитських “обіймів” кожному українцю (якщо він не хохляцької національності) зрозуміло: нічого доброго, окрім поганого, українці від московитів не мали, не мають і ніколи не дочекаються. Ну не родить терниця грушок, як і не здатні москалі на добросусідство. Імперська дурь, знаєте, настільки в'їлася в їх плоть і кров, що швидше вовка зробити вегетаріанцем, ніж вилікувати москвинів від імперської шизофренії.

Зрештою, а на кий ляд москалям задіювати військову операцію “Прінуждєніє к міру”, щоби взяти на налигача Україну? Їм, як отій мудрій мавпі на дереві, достатньо ще трішечки почекати, заки наша владно-політична бидлоеліта настільки прогниє корупцією, захланністю, безвідповідальністю, беззаконням, безкарністю, антиукраїнськістю та антидержавністю, що в своїй приватній війні всіх проти всіх, як гнилиця сама звалиться їм під ноги. Звісно, разом з Україною. Ми ж то, як отара баранів, посунемося за цими “елітними” козлами.

Уже й не знаю, що саме — доля, провидіння, зелені чоловічки з космічних глибин чи паралельних світів чи статистична помилка в планах вищої сили, але щось таки опікується нами. За всіма законами ми, такі, якими стали 1021 р. тому повинні були загинути яко обри. Хоча б за нашу виняткову недолугість при обранні своїх провідників та старшини.

Дай нам тільки можливість самим щось вирішувати, так такої заваримо каші, що і самим сьорбати огидно, і подіти нікуди. Попри вседержавний бардак та збочену демократію по-українськи, протягом 18 р. час від часу нам надавалося право вибору. А ми вперто відмовлялися ним скористатися. Нібито і немолоді вже горобці, і полохані не один раз, а щоразу нас дурять на одній і тій же полові словоблудства. Складається враження, що ми обираємо за принципом “знаю, що бреше, але ж як красиво бреше!”

Звичайно, специфіка жанру, себто виборчої кампанії, передбачає певну, навіть чималу дещицю брехні. Цілком природно виглядає стремління кандидата у президенти подати себе виборцям білим, пухнастим і мудрим по коліна в біблії, а головного суперника виквачити смолою, обкачати в пір'я та виставити на загальне посміховисько біля ганебного стовба, а ще краще до нього пригвіздкувати супостата на Голгофі. Якщо не вистачає доказів злочинної діяльності суперника, їх можна і вигадати. Головне — вимазати звинуваченнями, а там нехай виправдовується, доводить, що вона не верблюд.

Шановне панство не могло не помітити як два нівроку бугаї Віктори, Ющенко і Янукович, синхронно, у два ціпи молотять Юлію Тимошенко. У педофілії її не звинувачують, що ні, то ні, але здохлих собак усіх інших смертних гріхів на неї навішують. Підло? Непорядно? Зрештою, не по-джентльменськи? Що, самим смішно стало? А й справді дико виглядає: Ющенко, Янукович — і шляхетність. Звісно, кожен має право дуріти по-своєму, але коли суперники за визначенням, ідеологічні, світоглядні, так дружно переконують нас, що у всіх наших бідах та негараздах винувате виключно оце закосичене поріддя пекла, це наводить на певні нехороші роздуми. Коли політичні антагоністи у своїх передвиборчих спічах ну дуже коректно відносяться один до одного (по-простому кажучи, Ющенко робить вигляд ніби не чує про обіцянку Януковича запровадити другу державну, російську, мову, а той у свою чергу не реагує на патріотично-націоналістичні мантри свого суперника), то це вже приводить до зовсім паскудного висновку: між ними існує потаємна змова.

Ця змова має і офіційну назву: “Угода про політичне примирення та розвиток України”. Нічого нового, нічого несподіваного: звичайнісіньке ренегатство по-українськи в стилі Олександра Мороза. Різниця в посаді, заради якої продають душу дияволу. Мороз “ліг” під Януковича задля посади Голови ВРУ, а Ющенко це ж робить... Навіщо переповідати, коли можна зацитувати ст. 4 Угоди між Януковичем і Ющенком: “Сторони забезпечують висування на посаду Прем'єр-міністра України Ющенка В.А. та позитивне голосування за цю кандидатуру парламентської більшості”. І що взамін обіцяє ну дуже патріотичний президент, без якого незалежність України зникне як мара? (На хвильку перерву тему. Українська владно-політична шпана будь-які свої наймерзенніші дійства звикло подає під благородним “соусом”. Нас вони вважають недоумкуватим бидлом, яке бездумно проковтне будь-які їх побрехеньки для виправдання зради та підлоти. Не став виключенням і Ющенко).

Чим мерзенніший вчинок, тим цнотливіша обгортка, в якій його нам подають. Тут вам і політична стабільність та економічне процвітання, і благополуччя кожної сім'ї та турбота про кожну людину, і розбудова ефективної держави та зростання національної економіки. І звісно ж, козирна “фішка” самозванного месії: відновлення національного примирення між східними та західними регіонами України. То від чого відмовився Ющенко заради ілюзорної посади прем'єра? Цитую за текстом Угоди: “Ющенко В.А. та політичні сили, які його підтримують, не будуть піднімати для обговорення питання, що роз'єднують суспільство, а саме:

- визнання учасниками боротьби за незалежність України членів Української військової організації (УВО), Карпатської Січі, Організації українських націоналістів (ОУН), Української повстанської армії (УПА) та Української головної визвольної ради (УГВР)...”

От тобі, Гандзю, книш! Оце вам справжня ціна патріотичним теревеням нашого вінценосного балабона. Правда ж, здорово плюнув у душу всім патріотам? Усе ж таки мав рацію Лєх Валенса, коли категорично заявив: “Не буває колишніх комуністів, як не буває колишніх негрів”. По простому мовлячи, чого Івась не навчився, того й Іван не буде вміти. А всі національно-свідомі баляндраси Ющенка — це всього-лиш виборча політтехнологія задля голосів патріотично налаштованих виборців. Одне слово, виборча дурилка. А ви вуха розвісили, роти пороззявляли та від умиління аж сльозу пускаєте. Воістину, дурнів не сіють, не орють, а самі родяться.

Гадаю, Януковичу “по-фігу” все це національно-патріотичне варнякання. Йому подавай владу. І Ющенко, не кліпнувши оком, “кинув” Майдан: “2. Сторони зобов'язуються уникати у своїй передвиборчій агітації взаємної критики та використати всі наявні можливості для підтримки Януковича В.Ф у другому турі виборів”.

Хтось ще сумнівається в безмежності людської ницості? Зрештою, історію України можна написати як історію зрад, продажності, підступності, захланності та підлості. Із-за чого здіймати обурливий галас? Ну, додався ще один ренегат у довжелезній вервечці родимих запроданців. Чи ж нам звикати?

Хто б сумнівався, що два “угодовці” категорично заперечуватимуть автентичність Угоди. Мовляв, це фальсифікат і провокація. Дозволю висловити сумніви. Був Меморандум про порозуміння, підписаний цими ж персонажами. Це була така-собі індульгенція для бандитів, т.б.м., гарантійний лист від ходки на “зону”. Був Універсал національної єдності з тими ж підписами — такий-собі політичний трамплін до прем'єрства Януковича. Зовсім логічною у взаєминах двох Вікторів виглядає Угода про політичне примирення. Моральна деградація, знаєте.

Ось такі ми — українці. Пишномовно словоблудимо про неньку-Україну, а маємо на гадці керівне крісло в неньчиній світлиці і себе, любимого, в ньому. Еліта з ментальністю шпани — оце і є наша провідна верства, наші “герої”.

Коли ж у народу більше немає відваги,

Немає власної гордості, немає самоповаги,

Коли кожен за себе у своїй хаті скраю -

У такого народу і героїв немає!

07.01.2010,

Богдан Гринчук