Дожилися! Уже стало поганим тоном навіть згадувати про загально-національне збриднення до всієї владно-політичної шпани. Несправедливо, панове. Ні, не згадка, а оце збриднення. Десь-навіть і вульгарно. Хіба ж можна отак, як макогоном по пещено-пихатих писках: осточортіла вся бидлоеліта! Кров від крові, плоть від плоті нашої, родима, одначе. Замість огулом шпетити мали б у дзеркало глянути, засоромитися і зрозуміти: яке коріння, таке й насіння. І слухати про таке не хочете? Так і я люблю правду як пес мило, і мені вона очі коле.
Елітарна зграя, що по наших простакуватих, частіше дурних, головах видерлася на владну верхотуру, полюбляє оперувати мегакатегоріями. Їм подавай не менше, ніж увесь народ. Якесь набундючене жабеня із задрипайлівської купини учепиться в трибуну, галайздрує: «Від імні народу…». Бандюган, на якому ніде проби ставити, вальяжно розвалиться в кріслі і з телеекрану недорікувато розповідає, як особисто він і його політична сила безкорисливо, і в день, і вночі гарує на весь народ. Високопоставлений балабон, який ні однієї справи не довів до кінця, менторським тоном повчає народ як йому треба жити і що робити, щоби стати таким, яким він уявляється вельможному лепетуну. Приручений сторожовий пес демократії розтолковує нетямущому народу, кого йому треба безмежно любити, а кого люто ненавидіти. І що? Ковтаємо. Навіть не пережовуючи.
Інформація з-поза меж здорового глузду: майже половина громадян України за відсторонення від влади всіх політичних сил, представлених у парламенті, заразом майже дві третини готові брати участь у наступних виборах і трохи більше половини з них голосуватимуть за ті самі ніби до чортиків остогидлі парламентські партії. Маразм! Чи все ж таки закономірність, обумовлена нашою ментальністю?
У моїй підозріливій голові зародилася нехороша думка: ох, не благородним обуренням від несправедливості викликане наше збриднення елітарною шпаною і не шляхетні побудження спричинили нашу глибоку недовіру до цього ясновельможного паскудства, а звичайнісінькі жлобство та заздрість. Мовляв, чому він, а не я? Чому він перший ухитрився накрасти мільйони, а я спромігся хапанути якісь тисячі? Чому він має можливість брати хабарі, а мені ніхто не пропонує? Чому він може безкарно безчинствувати, а мені за дрібне хуліганство «менти» можуть печінку відбити, а то й ні за що запроторити до буцегарні? Одне слово, чому я не на його місці?
При такому розкладі, яка буде нова еліта? Також плоть від плоті нашої! А вже ж є бевзі, які носяться з віртуально-«фронтовим» пузирем на ймення Яценюк як дурень зі ступою. Нова еліта, бач. Політичний фантом без команди, без програми, без чітко вираженої позиції ні з якої животрепетної для країни проблеми, з дутим рейтингом. Не сумнівайтеся, невдовзі Пінчук, Фірташ, Гайдук, Тарута скинуться і куплять послуги пари-трійки соціологічних служб, щоби ті «намалювали» їх протеже друге місце після Януковича серед кандидатів у президенти.
З наближенням президентської кампанії як гриби після літнього дощу полізе хваткий молодняк. Отой, що руками дивиться, а очима лапа. Нова еліта, значить. Тут мимоволі задумаєшся: а що краще, ситі мухи на виразці чи голодні? Усіх же все рівно не переб’єш. Хіба що, коли будуть обрізи з глушником і оптичним прицілом. У кожного, кому надокучило бути рабом.
25.05.09,
Богдан Гринчук
Елітарна зграя, що по наших простакуватих, частіше дурних, головах видерлася на владну верхотуру, полюбляє оперувати мегакатегоріями. Їм подавай не менше, ніж увесь народ. Якесь набундючене жабеня із задрипайлівської купини учепиться в трибуну, галайздрує: «Від імні народу…». Бандюган, на якому ніде проби ставити, вальяжно розвалиться в кріслі і з телеекрану недорікувато розповідає, як особисто він і його політична сила безкорисливо, і в день, і вночі гарує на весь народ. Високопоставлений балабон, який ні однієї справи не довів до кінця, менторським тоном повчає народ як йому треба жити і що робити, щоби стати таким, яким він уявляється вельможному лепетуну. Приручений сторожовий пес демократії розтолковує нетямущому народу, кого йому треба безмежно любити, а кого люто ненавидіти. І що? Ковтаємо. Навіть не пережовуючи.
Інформація з-поза меж здорового глузду: майже половина громадян України за відсторонення від влади всіх політичних сил, представлених у парламенті, заразом майже дві третини готові брати участь у наступних виборах і трохи більше половини з них голосуватимуть за ті самі ніби до чортиків остогидлі парламентські партії. Маразм! Чи все ж таки закономірність, обумовлена нашою ментальністю?
У моїй підозріливій голові зародилася нехороша думка: ох, не благородним обуренням від несправедливості викликане наше збриднення елітарною шпаною і не шляхетні побудження спричинили нашу глибоку недовіру до цього ясновельможного паскудства, а звичайнісінькі жлобство та заздрість. Мовляв, чому він, а не я? Чому він перший ухитрився накрасти мільйони, а я спромігся хапанути якісь тисячі? Чому він має можливість брати хабарі, а мені ніхто не пропонує? Чому він може безкарно безчинствувати, а мені за дрібне хуліганство «менти» можуть печінку відбити, а то й ні за що запроторити до буцегарні? Одне слово, чому я не на його місці?
При такому розкладі, яка буде нова еліта? Також плоть від плоті нашої! А вже ж є бевзі, які носяться з віртуально-«фронтовим» пузирем на ймення Яценюк як дурень зі ступою. Нова еліта, бач. Політичний фантом без команди, без програми, без чітко вираженої позиції ні з якої животрепетної для країни проблеми, з дутим рейтингом. Не сумнівайтеся, невдовзі Пінчук, Фірташ, Гайдук, Тарута скинуться і куплять послуги пари-трійки соціологічних служб, щоби ті «намалювали» їх протеже друге місце після Януковича серед кандидатів у президенти.
З наближенням президентської кампанії як гриби після літнього дощу полізе хваткий молодняк. Отой, що руками дивиться, а очима лапа. Нова еліта, значить. Тут мимоволі задумаєшся: а що краще, ситі мухи на виразці чи голодні? Усіх же все рівно не переб’єш. Хіба що, коли будуть обрізи з глушником і оптичним прицілом. У кожного, кому надокучило бути рабом.
25.05.09,
Богдан Гринчук
Немає коментарів:
Дописати коментар